Рішення № 25534342, 06.08.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2012 р. Справа № 5004/610/12

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення 165 659,54 грн.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Зленко Т.О. -представник (дов. від 02.11.2010р.)

від відповідача: ОСОБА_1 -підприємець, ОСОБА_2 -представник (дов. від 19.07.2012р.)

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 165 659,54 грн., в тому числі 14331,14 дол. США, що з врахуванням встановленого Національним банком України станом на 07.05.2012р. офіційного курсу гривні до іноземних валют (1 долар США = 7,9899 грн.) становило 114 504,62 грн., заборгованості по сплаті основної суми боргу, котра виникла у боржника по кредитному договору (в іноземній валюті) №48/КВ-06 від 12.12.2006р. (із врахуванням умов додаткового договору №48/1 від 21.10.2008р. до кредитного договору №48/КВ-06 від 12.12.2006р.), укладеному між ТзОВ "Український промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, право вимоги за котрим від ТзОВ "Український промисловий банк" згідно договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р. прийняло на себе ПАТ "Дельта Банк", 4512,44 дол. США (36053,95 грн. станом на 07.05.2012р.) простроченої заборгованості за нарахованими по кредитній угоді та несплаченими відповідачем відсотками за користування кредитними коштами, а також 1093,71 дол. США (8738,61 грн. станом на 07.05.2012р.) штрафних санкцій (пені), нарахованих за невиконання боржником умов кредитного договору та непроведення у встановлені строки і порядку належних розрахунків, спрямованих на погашення кредиту, 290,49 дол. США (2320,99 грн. станом на 07.05.2012р.) штрафних санкцій (пені), нарахованих за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитними коштами, 3787,90 грн. заборгованості за комісією та 253,47 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне повернення комісії.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

У зв'язку із невиконанням відповідачем вимог суду (неподання витребуваних документів та матеріалів, ненаправлення в судове засідання повноважного представника) ухвалою суду від 18.06.2012р. розгляд справи відкладався.

У зв'язку із заявленим представником відповідача в судовому засіданні 02.07.2012р. клопотанням (а.с. 165), що пов'язувалось із можливим мирним врегулюванням між сторонами господарського спору, розгляд справи було відкладено. Поруч з цим ухвалою суду від 02.07.2012р. за клопотанням представника відповідача, господарським судом у відповідності до ст. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 08.08.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні, надавши суду витребувані останнім документи та матеріали, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному об'ємі, поклавши при цьому на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 обов'язок відшкодування ПАТ "Дельта Банк" понесених останнім у зв'язку з поданням позову до суду витрат (сплата судового збору). При цьому представник сторони посилається на виконання в повному об'ємі банківською установою умов кредитного договору №48/КВ-06 від 12.12.2006р., надання кредиту в обумовленому угодою розмірі та невиконання умов зазначеного вище кредитного договору відповідачем, направлення на адресу боржника у зв'язку з цим досудової вимоги -претензії про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором №48/КВ-06 від 12.12.2006р., а також звернення до суду з відповідним позовом у зв'язку з ігноруванням відповідачем досудової вимоги та положень договору кредитування в частині здійснення розрахунків по сплаті кредитних платежів згідно погодженого між сторонами за угодою порядку.

Відповідач у відзиві від 02.07.2012р. (а.с. 103) на позовну заяву, безпосередньо підприємець ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні з приводу пред'явлених позовних вимог заперечили та просять суд залишити позов ПАТ "Дельта Банк" без задоволення. При цьому сторона посилається на ті обставини, що відповідно до договору про передачу активів від 30.06.2010p. позивач набув право вимагати (замість Укрпромбанку) від відповідача виконання обов'язків за кредитним договором від 22.012.2006р. №48/КВ-06. Частиною 2 ст. 516 ЦК України встановлено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. В даному випадку позивач не повідомив належним чином відповідача про зміну кредитора, відтак з об'єктивних причин та у зв'язку з відсутністю інформації про реквізити банківського рахунку відповідач не мав змоги виконати свої зобов'язання по кредитному договору від 22.012.2006р. №48/КВ-06.

Крім цього відповідач засвідчує на тому, що позивач безпідставно просить суд стягнути пеню за несвоєчасне повернення комісії в розмірі 253,47 грн. оскільки в кредитному договорі від 22.012.2006р. №48/КВ-06 та в додатковому договорі №48/1 від 21.10.2008р. до кредитного договору не має пункту який би передбачав стягнення такої пені.

Зазначається відповідачем також на тому, що на неодноразові звернення підприємця ОСОБА_1 до кредитної установи-позивача із клопотаннями про розстрочення погашення заборгованості або встановлення графіку її сплати (а.с. 123-129) ПАТ "Дельта Банк" не було надано жодної позитивної відповіді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторінта підприємця-відповідача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", м. Київ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Луцьк було укладено кредитний договір (в іноземній валюті) за №48/КВ-06 (а.с. 12-14), відповідно до умов котрого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 29800 доларів США на термін до 11.12.2011р. зі сплатою 14% річних, комісії за підготовку та оформлення договору в розмірі 150 грн. ( в тому числі 25 грн. ПДВ) та комісії за надання кредиту в розмірі 500 грн. (без ПДВ).

Цільовим призначенням кредиту виступало поповнення обігових коштів позичальника та проведення останнім будівельних робіт.

Пунктом 2.1. договору №48/КВ-06 від 12.12.2006р. було визначено, що для надання кредиту банк відкриває позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_2 у Волинській філії ТОВ "Укрпромбанк".

Пунктом 2.2 вказаного кредитного договору передбачено, що надання кредиту можливе шляхом здійснення:

- перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 2600401300203 у Волинській філії ТОВ "Укрпромбанк";

- оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника (у випадках, коли це дозволено чинним законодавством України);

- перерахування коштів з позичкового рахунку на рахунок №2900790003 у Волинській філії ТОВ "Укрпромбанк", з подальшим продажем валюти на МВРУ та зарахування суми, отриманої від продажу, на поточний рахунок позичальника.

21 жовтня 2008 року між банком та позичальником було укладено додатковий договір №48/1 до кредитного договору №48/КВ-06 від 12.12.2006р. (а.с. 15), котрим сторони внесли зміни в окремі пункти кредитного договору.

Зокрема, пункт 1.1. зазначеного вище кредитного договору (в редакції додаткового договору №48/1 від 21.10.2008р.) сторони доповнили ще однією умовою надання кредиту у вигляді щомісячної комісії за управління кредитом в розмірі 0,1% від суми кредиту.

Згідно пункту 4.1. вказаного договору відповідач зобов'язувався здійснювати повернення кредиту шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок у відповідності до графіка повернення заборгованості (додаток №1 до цього договору - а.с. 14), а у випадку, якщо такий не був укладений -повернення кредиту мало б відбутися не пізніше кінцевої дати, передбаченої п.1.1. цього договору.

Умовами кредитного договору №48/КВ-06 від 12.12.2006р. (в редакції додаткового договору №48/1 від 21.10.2008р.), а саме пунктами 4.2., 4.4., було встановлено, що плату за користування кредитом у вигляді процентів (в розмірі 14% річних) та комісію за управління кредитом в розмірі передбаченому п.1.1. цього договору, відповідач зобов'язувався здійснювати щомісячно протягом періоду кредитування в строк з 28 числа по останній робочий день поточного місяця та у день остаточного повернення кредиту.

Сторонами також було визначено можливість підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 17% річних, котрі, у випадку несвоєчасного повернення позичальником заборгованості по кредиту, будуть нараховуватися на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (п. 4.6. договору №48/КВ-06 від 12.12.2006р. із врахуванням умов додаткового договору №48/1 від 21.10.2008р.)

Пунктом 5.2.6. вказаного вище кредитного договору було визначено, що при настанні випадків, передбачених п. 9.2. даного договору, банк має право призупинити подальше кредитування позичальника та/або достроково стягнути (в тому числі примусово шляхом звернення стягнення на заставлене майно) всю заборгованість за договором кредиту (кредит, проценти, штрафні санкції та інші платежі).

Одержання кредиту у визначеному сторонами розмірі та порядку підтверджується долученим до матеріалів справи та посвідченими у встановленому законом порядку ксерокопіями клопотання підприємця ОСОБА_1 №б/н від 15.12.2006р. щодо перерахування кредитних коштів на поточний рахунок останньої (а.с. 16), розпорядженням бухгалтерії ТзОВ "Український промисловий банк" від 15.12.2006р. про надання кредиту в розмірі 29800 доларів США позичальнику ОСОБА_1 згідно кредитного договору №48/КВ-06 від 12.12.2006р.(а.с. 17), банківською розшифровкою про рух коштів по рахунку за період з 01.01.2010р. по 17.05.2012р. (а.с. 22-78).

Проте, підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно умов кредитного договору зобов'язання в частині повернення (у визначені угодою строки, порядку та розмірі) кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування та інших платежів, належним чином не виконала, в результаті чого у вказаного боржника утворилася прострочена заборгованість, котра станом на 07.05.2012р. склала 154346,47 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 14331,14 доларів США (станом на 07.05.2012р. еквівалентно 114504,62 грн.), заборгованість за відсотками 4512,44 доларів США (станом на 07.05.2012р. еквівалентно 36053,95 грн.), заборгованість за комісією 3787,90 грн.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає можливість заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 515 ЦК України).

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 517 ЦК України встановлює обов'язок первісного кредитора у зобов'язанні передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

На підставі рішення Національного банку України та вказаних норм закону, 30 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку (а.с. 18-19), відповідно до умов котрого ТзОВ "Укрпромбанк" передало товариству "Дельта Банк" на умовах, в порядку та в обсязі, визначених вказаною угодою, права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами , що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України. Таким чином, ПАТ "Дельта Банк" замінив ТзОВ "Укрпромбанк" як кредитора (став новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, що також підтверджується актом приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ від 16.09.2010р. (а.с. 20), складеним на виконання договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р., підписаним та скріпленим печатками представників обох сторін.

Пункт 4.2 договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р. передбачає право товариства "Дельта Банк" вимагати (замість ТзОВ "Укрпромбанк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Актом приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ від 16.09.2010р. (а.с. 20)ТзОВ "Укрпромбанк" передало, а ПАТ "Дельта Банк" прийняло право вимоги до підприємця ОСОБА_1 за декількома кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №48/КВ-06 від 12.12.2006р.

У зв'язку з невиконанням позичальником -фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 умов кредитного договору №48/КВ-06 від 12.12.2006р., зокрема, в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за його користування, новим кредитором -ПАТ "Дельта Банк" 21.11.2011р. на адресу відповідача було направлено досудову вимогу-претензією №02.1-1564 на суму 140 233,29 грн. (а.с. 79), із пропозицією розглянути останню у визначені законодавством строки та сплатити прострочену заборгованість в розмірі 140 233,29 грн., що утворилася в підприємця ОСОБА_1 станом на 18.11.2011р., та інші платежі (пеню, комісії, штрафні санкції та проценти) з метою уникнення судового врегулювання спору та понесення останньою, у зв'язку із цим, додаткових витрат.

Зазначеним листом-претензією ПАТ "Дельта Банк" одночасно повідомляв підприємця ОСОБА_1 про здійснення заміни кредитора у кредитних зобов'язаннях на підставі рішення Національного банку України згідно договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р., а також визначав існуючу у боржника заборгованість та необхідність сплати останньої на відповідні банківські реквізити нового кредитора.

Вказаний лист-претензія №02.1-1564 від 21.11.2011р. був направлений відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_1, та вручений адресату особисто, про що свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с. 80), проте залишився без відповіді та належного реагування з боку боржника, зумовивши, тим самим, необхідність звернення банківської установи до господарського суду з метою примусового стягнення суми заборгованості.

Судом також встановлено, що про здійснення заміни кредитора у кредитних зобов'язаннях на підставі рішення Національного банку України згідно договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р. боржник повідомлявся новим кредитором і листом-повідомленням без дати за №ZRD-02-2-2477606860 (а.с. 21). Направлення зазначеного листа відповідачу підтверджується позивачем шляхом надання суду списку №2-39-17 від 14.07.2010р. згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з рекомендованим повідомленням (а.с. 122).

Отримання зазначених нагадувань та претензійних листів підприємцем ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечено не було.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

В даному випадку суд вважає, що з моменту укладення кредитної угоди між договірними сторонами за останньою, а саме між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, виникли цивільно-правові відносини, які врегульовані як загальними положеннями про зобов'язання, так і окремими зобов'язаннями щодо кредиту.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений між зазначеними вище суб'єктами господарювання кредитний договір (в іноземній валюті) №48/КВ-06 від 12.12.2006р. (із врахуванням умов додаткового договору №48/1 від 21.10.2008р. до кредитного договору №48/КВ-06 від 12.12.2006р.) за своєю правовою природою виступає кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України ).

Кредит -це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Овердрафт -короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 1056№ Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що в даному випадку відносини між ТзОВ "Український промисловий банк" та підприємцем ОСОБА_1 носять договірний характер, укладений між останніми кредитний договір №48/КВ-06 від 12.12.2006р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно наданих в судовому засіданні представником позивача пояснень та розрахунків заборгованість підприємця ОСОБА_1 згідно кредитного договору №48/КВ-06 від 12.12.2006р. (із врахуванням умов додаткового договору №48/1 від 21.10.2008р.) станом на 07.05.2012р. та на час розгляду справи судом склала 154346,47 грн., в тому числі 14331,14 доларів США, що з врахуванням встановленого Національним банком України станом на 07.05.2011р. офіційного курсу гривні до іноземних валют (1 долар США = 7,9899 грн. -довідка Національного банку України про встановлення офіційних курсів гривні до іноземних валют -а.с. 92) становило 114504,62 грн. основного боргу, а також 4512,44 дол. США (36053,95 грн. станом на 07.05.2012р.) простроченої заборгованості за нарахованими по кредитній угоді та несплаченими відповідачем відсотками за користування кредитними коштами та 3787,90 грн. заборгованості за комісією.

Судом встановлено, що суми, котрі входять до ціни позову, зокрема, прострочена заборгованість відповідача по основному кредиту (114504,62 грн.), заборгованість по відсотках (36053,95 грн.) та комісія (3787,90 грн.), відповідають фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства, укладеного договору, підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а відтак підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

При цьому суд виходив також і з тих обставин, що відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня. Однак, ч. 2 вказаної норми визначає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також, в силу ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим, згідно ч. 3 вказаної норми, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (нормами якого визначаються, зокрема, правові засади діяльності банків) передбачено, що банки на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати таку банківську операцію як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, яка є кредитною операцією в силу ч.1 ст. 49 Закону.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", термін "кошти" вжитий у значенні гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Водночас, у відповідності з ч. 4 вказаної норми, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Вказаною нормою також визначено, що режиму індивідуального ліцензування потребує, зокрема, така операція як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, однак, лише, у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Між тим, відповідні межі чинним законодавством для кредитних операцій в іноземній валюті не визначені.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №483 від 14 жовтня 2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за №1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Отже, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що укладення між товариством "Український промисловий банк" та підприємцем ОСОБА_1 кредитного договору в іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства; сторони були вільними у визначенні умов договору, зокрема, щодо валюти кредиту.

При цьому судом був врахований також факт наявності у ТзОВ "Український промисловий банк" банківської ліцензії №67 від 13.12.2001р. (а.с. 93) на право здійснення банківських операцій в іноземній валюті.

Відповідність чинному законодавству кредитних договорів, в яких використовувалась іноземна валюта в якості валюти кредиту вбачається із аналізу постанов Вищого господарського суду України від 31.08.2011р. у справі №10/5009/890/11, від 25.08.2011р. у справі №17/93, від 23.08.2011р. у справі №48/61 тощо.

Враховуючи невиконання підприємцем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування останніми позивачем було ініційовано питання щодо стягнення з відповідача в судовому порядку:

- 1093,71 доларів США (8738,61 грн. станом на 07.05.2012р.) штрафних санкцій (пені), нарахованих за невиконання боржником умов кредитного договору та непроведення у встановлені строки і порядку належних розрахунків, спрямованих на погашення кредиту за періоди з 07.11.2011р. по 12.11.2011р. (із суми заборгованості 13316,17 грн.), з 13.11.2011р. по 11.12.2011р. (із суми заборгованості 13821,17 грн.), з 12.12.2011р. по 07.05.2012р. (із суми заборгованості 14331,17 грн.);

- 290,49 доларів США (2320,99 грн. станом на 07.05.2012р.) штрафних санкцій (пені), нарахованих за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитними коштами за періоди з 07.11.2011р. 30.11.2011р. (із суми заборгованості 3229,10 грн.), з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. (із суми заборгованості 3434,05 грн.), з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. (із суми заборгованості 3633,70 грн.), 01.02.2012р. по 29.02.2012р. (із суми заборгованості 3840,13 грн.), з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. (із суми заборгованості 4046,48 грн.), з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. (із суми заборгованості 4239,52 грн.), з 01.05.2012р. по 07.05.2012р. (із суми заборгованості 4445,87 грн.);

- 253,47 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне повернення комісії за періоди з 07.11.2011р. 30.11.2011р. (із суми заборгованості 2986,52 грн.), з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. (із суми заборгованості 3101,02 грн.), з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. (із суми заборгованості 3215,52 грн.), 01.02.2012р. по 29.02.2012р. (із суми заборгованості 3330,02 грн.), з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. (із суми заборгованості 3444,48 грн.), з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. (із суми заборгованості 3558,93 грн.), з 01.05.2012р. по 07.05.2012р. (із суми заборгованості 3673,40 грн.).

Розглянувши вимоги позивача в частині нарахованих штрафних санкцій (пені) в сумі 1093,71 доларів США (8738,61 грн. станом на 07.05.2012р.) нарахованих за несвоєчасне повернення кредиту, 290,49 дол. США (2320,99 грн. станом на 07.05.2012р.) штрафних санкцій (пені), нарахованих за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитними коштами, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В даному випадку договірними сторонами за договором про надання кредиту №48/КВ-06 від 12.12.2006р. (п. 8.1.) було передбачено, що у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,1% від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. При цьому, розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1093,71 доларів США, що з врахуванням встановленого Національним банком України станом на 07.05.2011р. офіційного курсу гривні до іноземних валют (1 долар США = 7,9899 грн.) становило 8738,61 грн., 290,49 дол. США (2320,99 грн. станом на 07.05.2012р.) штрафних санкцій (пені), нарахованих за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитними коштами, перевіривши методику нарахування позивачем цих сум, суд вважає, що останні є правомірними та обґрунтованими, а відтак, підставними, нарахованими у відповідності та з дотриманням умов укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Розглянувши позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" в частині стягнення 253,47 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне повернення комісії суд дійшов до висновку, що останні є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому суд виходив з тих обставин, що у відповідності до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із положеннями статей 546-549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Здійснивши аналіз положень кредитного договору №48/КВ-06 від 12.12.2006р. (в іноземній валюті) з додатком №1 та додатковим договором №48/1 від 21.10.2008р., суд встановив, що останні взагалі не містять чіткого визначення та погодження договірними сторонами такого виду забезпечення виконання кредитного зобов'язання, як нарахування боржнику штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне повернення комісії, що, в подальшому, могло слугувати для проведення відповідних нарахувань штрафу позивачем та пред'явлення таких вимог до відповідача.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

В даному випадку із аналізу наданих підприємцем ОСОБА_1 заперечень на позовні вимоги не вбачається правомірності позиції відповідача, надані заперечення повністю спростовуються фактичними обставинами справи та долученими до матеріалів справи документами.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_1 (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 173, 193, 202, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 204, 509, 525-527, 530, 546, 549, 599, 610, 611, 629, 1054, 10561 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м. Київ, вул. Щорса, 36б, код ЄДРПОУ 34047020) 114504,62 грн. суми основної кредитної заборгованості, 36053,95 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, 3787,90 грн. заборгованості за комісією, 8738,61 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2320,99 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом, а всього 165406,07 грн., 3308,12 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

06.08.12