Постанова № 25532262, 19.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2012 року № 2а-7462/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., за участю представників сторін

від позивача: Прохода Ю.В., представника

від відповідача: Мазніченко О.В., представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Медіа»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби

про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення - рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-Медіа»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо проведення перевірки та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.12.2011р. №0009592312.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

При цьому, позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також, позивач стверджує про те, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Медіа»(код ЄДРПОУ 34821562) щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мирей»(код ЄДРПОУ 34821562) за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено Акт про результати перевірки №2406/23-12/34821562 від 16.11.2011 року (далі - акт перевірки).

На підставі даного Акту, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009592312 від 30.12.2011р., яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 130080,00 грн., з яких 104064,00 грн. основного платежу та 26016,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття даного повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем: п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 104 064,00 грн., в тому числі по періодам за листопад 2010р. на суму 29 114,15 грн., за грудень 2010р. на суму 34 574,55 грн., за січень 2011р. на суму 40 375,00 грн.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «АС Медіа»сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Мирей»на загальну суму 104 063,70 грн., а саме від 17.12.2010 №592119, від 19.01.2011р. №657644, від 21.02.2011р. №27355.

Також в акті перевірки зазначено, що СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва знаходиться кримінальна справа №80-0251, яка порушена за ухиляння від сплати податків директором ТОВ «Інтелект Системс»- ОСОБА_4, ТОВ «Камлот Технолоджіс»- ОСОБА_5, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, а також за фактом фіктивного підприємства ТОВ «Векта-Плюс»за ст.. 205 ч. 2 КК України. Крім того, допитаний в якості свідка засновник та директор ТОВ «Мирей»- ОСОБА_3 дав покази, що зареєстрував дане підприємство за матеріалу винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, ніякого відношення до діяльності підприємства не має, договорів від імені підприємства не укладав, товарів не поставляв, податкову звітність не складав і не підписував та нікого на це не уповноважував.

Відповідач вказує на те, що аналізом фінансово-господарської діяльності встановлено, що ТОВ «АС Медіа»протягом 2010-2011 років мало взаємовідносини з ТОВ «Мирей», в якому під час ведення бухгалтерського обліку та складання податкової звітності службові особи використовували первинні документи складені від імені службових осіб даного підприємства, яке фактично будь-яких товарів (робіт, послуг) не продавало, документи не підписував.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача, з огляду на наступне.

Акт перевірки не містить жодних посилань на нікчемність правочинів або їх безтоварний характер.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь -які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, даний контрагент, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мав свідоцтво платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту, 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій;

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Тобто чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Також варто зазначити, що нарахування санкцій можливе, як це передбачено абзацом 2 підпункту 7.4.5., пункту 7.4. статті 7 Закону, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами ( тобто податковими накладними), платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положення, встановлені у пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «Мирей», на час вчинення правочинів був зареєстрований у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Пунктом 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Враховуючи вищенаведене, норми Податкового кодексу України прямо передбачають повідомлення платника щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано в ході судового розгляду справи представником відповідача, податковим органом не було скеровано письмового повідомлення про дату початку та місце проведення даної перевірки на адресу товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки в решті позовних вимог щодо здійснення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС перевірки, та складання акта даної перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення законодавством передбачено, порушень при здійсненні даних дій не встановлено, підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Медіа»задовольнити повністю частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби щодо повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Медіа»(код ЄДРПОУ 34821562) щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мирей»(код ЄДРПОУ 34821562) за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 30.12.2011р. №0009592312.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 650 (шістсот п'ятдесят) грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Медіа»за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян