Постанова № 25532156, 23.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 липня 2012 року № 2а-3621/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія -Інвест»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення –рішення

від 21.11.2011р. №156981502

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №156981502 винесеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку в Акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення прийнято без врахування норм Податкового кодексу України та всіх обставин справи.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим підстав для скасування спірних рішень не має.

Під час проведення судового засідання 18 липня 2012 року було прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справу у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест».

За результатами перевірки складено акт від 03.11.2011 р. за № 306/1502/32670462 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року порушено пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: до складу від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього звітного (податкового періоду), що є частиною валових витрат ІІ кварталу 2011 року, включено від’ємне значення об’єкта оподаткування отримане за результатами діяльності у 2010 році. Зазначене порушення призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування та відповідно, до завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 9 310140,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 р. №156981502 яким позивачу за платежем «податок на прибуток»зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 310 140,00грн.

Представником позивача на підтвердження формування податку на прибуток, було надані первинні документи, які наявні в матеріалах справи. Крім того, обґрунтовуючи свою позицію представник позивача посилаючись на узагальнюючу податкову консультацію щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, затверджену Наказом ДПС України від 05.07.2012 №575, в якій йдеться мова про те, що податкові органи визнають, що в порядку п.150.1 ст.150 та п.3. підрозділу 4 розділу XX „Перехідні положення" Кодексу Податкового кодексу України, при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року враховується сума збитків з податку на прибуток, які утворилися в попередніх податкових періодах. З огляду на зазначене , позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №156981502, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за II квартал 2011 року в розмірі 9 310 140 грн. у зв'язку з тим, що воно було отримане за результатами діяльності у 2010 році, є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковий орган вважає такі дії позивача неправомірними, на його думку, позивачем в порушення п.3 розділу 4ХХ 2Перехідних положень»Податкового кодексу України, завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 9 310 140,00 грн., тому підстав для задоволення позовних вимог відповідач не вбачає.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28 грудня 1994 року № 334 (надалі - Закон № 334) збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, включаються до складу валових витрат першого кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.

З 01 квітня 2011 року Закон № 334 втратив чинність та набрав чинності Податковий кодекс України. З вказаної дати питання врахування збитків першого кварталу 2011 року при розрахунку об'єкта оподаткування в наступних податкових періодах регулюється нормами п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Відповідно до вказаного пункту Кодексу “Пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення”.

Аналізуючи абз. 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України, враховуючи положення п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, суд приходить до висновку, розрахунок об’єкта оподаткування за І квартал 2011 року, результатом якого є від’ємне значення, означає величину збитків за перший квартал 2011 року, що була розрахована відповідно до ст. 3, п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, які передбачають, зокрема, врахування без будь-яких обмежень у такому розрахунку збитків 2010 року.

Крім того, судом було досліджено надані представником позивача первинні документи, які підтверджують його правову позицію, та включення складу витрат суми 9 310 140 грн., які виникли до 01.01.2011 року та були перенесені до II кварталу 2011 року за рахунок наступних документів: договору позики №32-10/2006 від 05.10-2006 року, реєстраційного свідоцтва №6037, банківської виписки про зарахування позики, Договору №0304-07 генерального підряду на виконання проектних робіт від 03.04.2007 року з додатками №1,2,3,4,5. Додаткової угоди №1 до Договору №0304-07 з додатками №1,2,3, Акту приймання-передачі робіт по Договору №0304-07, банківських виписок, Договору №89 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 29.05.2007 року з додатком №1 «Протокол погодження договірної ціни на створення науково-технічної продукції», Акту приймання-передачі робіт згідно договору №307 від 27.12.2006 р, Договору №142-07 від 30.07.2007 року з додатками №1,2., Акту здачі-приймання робіт за договором №142-07, Договору №200-10 від 08.10.2007 року з додатками №1,2., Акту здачі-приймання робіт за договором №200-10, Договору №15/11-07 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 15.11.2007 р. з додатком №2, Акту приймання-передачі фактично виконаних робіт згідно Договору №15/11-07, Договору №14/01-08 від 14.01.2008 р., Акту №1 здачі-приймання виконаних робіт згідно Договору №14/01- 08, Акту №2 здачі-приймання виконаних робіт згідно Договору №14/01-08, Акту №3 здачі-приймання виконаних робіт згідно Договору №14/0-/08, Акту №4 здачі-приймання виконаних робіт згідно Договору №14/01-08, Договору №08/03 від 28.01.2008 р. на виконання та передачу науково-технічної (проектної) продукції та додатки № 1,2, додаток Кошторис №08017. додаток Завдання на проектування, Акту №12 здачі - прийомки науково-технічної /Проектної) продукції згідно договору №08/03, та відповідними банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Також, для підтвердження виникнення витрат судом було досліджено копії наступних документів: декларацію з податку на прибуток за 2008 рік, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік., декларацію з податку на прибуток за 2009 рік, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік, декларацію з податку на прибуток за 2010 рік, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік, податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік (звітна), податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік (за новоукладеними договорами), податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік (звітна), податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік (звітна), Договір оренди земельної ділянки від 09.11.2005 р., Договір оренди земельної ділянки від 13.10.2005 р., Договір оренди земельної ділянки від 11.04.2008 р., платіжні доручення про сплату орендної плати за землю, розрахунок курсових різниць за 2008-2009 р., Договір позики №32-10/2006 від 05.10.2006 р., розпорядження виконавчого органу Київської міської ради №423 від 27.03.2008 р., Лист-дозвіл на виконання проектно-вишукувальних робіт №002-254 вц, Дозвіл на виконання будівельних робіт №0232-Др від 03.04.2008 р., та відповідні банківські виписки.

Ссуд зазначає, що абз. 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу абсолютно чітко передбачає включення до витрат “від'ємного значення, яке є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року” без будь-яких обмежень.

Судом встановлено, що фактично від'ємне значення за результатами податкового 2010 року було включене позивачем до валових витрат ІІ кварталу 2011 року на підставі тоді ще діючого п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, який дозволяв включати збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.

Термін “об'єкт оподаткування” є спеціальним терміном податкового законодавства, зокрема, Закону № 334 та ПК України, та означає величину, що отримується за результатами розрахунку у відповідному податковому періоді згідно з положеннями законодавства чинного на час такого розрахунку. Зважаючи на те, що “об'єкт оподаткування” є розрахунковою величиною, вираз “від'ємне значення, отримане платником податку за ІІ квартал 2011 року” у абз. 3 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України можливо тлумачити лише як “від'ємне значення отримане за результатами розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками ІІ кварталу 2011 року відповідно до положень Закону № 334”.

Таким чином, абзац 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ стосується включення від'ємного значення об'єкта оподаткування до витрат, а абзац 3 встановлює порядок врахування цього самого від'ємного значення наростаючим підсумком.

Суд зазначає, що як і Законом № 334, так і ПК України передбачено право платника податків на включення від’ємного значення об’єкта оподаткування при розрахунку об’єкта оподаткування податкових періодів у складі витрат наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Закон № 334 діяв до 01 квітня 2011 року та врегульовував правила розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств у 2010 році та у ІІ кварталі 2011 року. Норми цього Закону передбачали включення збитків, що утворилися за підсумками діяльності у 2010 року до валових витрат 2011 року. Надалі вказаний Закон втратив чинність, а зазначені правовідносини почали врегульовуватись ПК України, який передбачає включення від’ємного значення об’єкта оподаткування І кварталу 2011 року, що розраховувався відповідно до Закону № 334, до витрат ІІ кварталу 2011 року.

Таким чином суд приходить до висновку, враховуючи досліджені документи, що збитки, які отримані при розрахунку об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у розмірі 9869186,00 грн. підлягають включенню у повному обсязі до витрат II кварталу 2011 року, і відображається у рядку 06.6 декларації за ІІ квартал 2011 року, відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Крім того, листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10 листопада 2011 року № 04-39/10-1160, адресований Державній податковій службі України, щодо включення в 2011 році від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами минулого звітного року, визначено, що: “Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на облік в 2011 і 2012 роках збитків, то виникли до 01 січня 2011 року, а отже такі збитки повинні враховуватися у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення”.

Вирішуючи дану справу по суті суд також бере до уваги п. 56.21 ст. 56 ПКУ, відповідно до якого, у разі коли норма ПК України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 21.11.2011р. №156981502 - скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №156981502 винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук