Постанова № 25532091, 20.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2012 року № 2а-4771/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді О.М.Чудак, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Девід»та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином,

встановив:

05 квітня 2012 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (ДПІ у Святошинському районі) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»(ТОВ «Мульті-Керам»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Девід»(ТОВ «Мак Девід») та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ФОП ОСОБА_4) про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в ході проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки договору про спільну діяльність між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»(ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід») з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01 по 30 квітня 2011 року встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, матеріальних ресурсів. Наведене свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг.

Окрім того, податковим органом встановлено відсутність ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»та його посадових осіб за податковою адресою, а також виконання підписів, від імені директора ТОВ «Мульті-Керам»на таких документах, як податкова декларація з податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року і розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до даної податкової декларації, іншою особою.

З наведених обставин, податковим органом зроблено висновок про укладення 01 квітня 2011 року між ДСД ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»і ФОП ОСОБА_4 договору на транспортно-експедиційне обслуговування №1 з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства при наявності умислу обох сторін договору.

Обґрунтовуючи свою правову позицію податковий орган вказує на порушення слідчим відділом Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві ( РУ ГУМВС України в м. Києві) кримінальної справи по факту підроблення та використання завідомо підроблених документів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року №2341-ІІІ (КК України), а також те, що діяльність ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття ними належним чином цивільної правової дієздатності.

Таким чином, на думку податкового органу, наявні підстави вважати, що укладений між ДСД ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»і ФОП ОСОБА_4 договір на транспортно-експедиційне обслуговування №1 є нікчемним, відповідно всі отримані за ним кошти підлягають стягненню до державного бюджету.

Вважаючи позовні вимоги безпідставними, відповідач -ФОП ОСОБА_4 надав суду письмові заперечення та просив суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що, зокрема сама по собі відсутність чи відсутність різного роду ресурсів та потужностей не може бути доказом його неспроможності виконати операції з надання передбачених договором послуг, з огляду на відсутність законодавчих обмежень щодо використання у господарській діяльності лише власних основних фондів, складських приміщень чи іншого майна, найманої праці. Крім того, за умовами оспорюваного договору, контрагент повинен лише перевезти вантаж з одного пункту в інших. Тобто, для виконання даного договору не потрібно ні складське приміщення, ні матеріальні, ні технічні, ні трудові ресурси. Достатньо лише автомобіля з водієм, які можуть бути найняті за договором, а також через будь-яку іншу особу.

Посилається ФОП ОСОБА_4 також на те, що не несе відповідальності ні за сплату контрагентом податків, ні на можливу недостовірність відомостей про нього. Так, на час укладення договору та здійснення господарських операцій, Товариство було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Невстановлення місцезнаходження Товариства може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість чи для припинення юридичної особи, однак воно не стосується належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт за укладеним договором. В розрізі даної обставини, відповідачем звернуто увагу також на ту обставину, що акт про відсутність за податковою адресою складено 16 травня 2011 року, в той час, як договір укладено 01 квітня 2011 року, а акт виконаних робіт та податкова накладна датовані 27 квітня 2011 року.

Відносно підписів, які за висновком спеціаліста виконані не ОСОБА_3 (ОСОБА_3), відповідач зазначає, що виконані вони на документах за січень та лютий 2011 року, в той час як господарські відносини за оспорюваним правочином виникли у квітні цього року. Не пов'язана з даною господарською діяльність також і кримінальна справа, на яку посилається податковий орган. Окрім того зазначено, що висновок спеціаліста не є документом, що підтверджує ту чи іншу обставину, на відміну від рішення суду, яке набрало законної сили. Не є таким документом і постанова про порушення кримінальної справи.

Не надано, на думку відповідача, податковим органом, також жодних доказів відносно того, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору та його виконання. Зокрема, не надано доказів визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих документів, неподання податкової звітності, скасування державної реєстрації тощо.

Одночасно ФОП ОСОБА_4 у запереченнях вказує на постійний характер здійснюваної ним діяльності, її систематичність та відповідність основному виду діяльності, докладно описуючи ланки господарської діяльності пов'язаної із оспорюваним правочином, який є одним з низки інших, спрямованих на здійснення підприємницької діяльності. Укладення ж договорів транспортно-екпедиційного обслуговування є звичним для провадження діяльності, оскільки власного транспорту відповідач не має.

Письмові заперечення проти позову надано також представником ТОВ «Мульті-Керам»- Биліним Ростиславом Геннадійовичем (довіреність від 21.06.2011). Свою позицію щодо безпідставності заявленого позову представник обґрунтовує, серед іншого, тим, що документальна перевірка, з якої позивач встановив нікчемність договору транспортно-екпедиційного обслуговування №1 від 01 квітня 2011 року, укладеного із ФОП ОСОБА_4, проведена виключно із використанням реєстраційних документів ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід», декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року та додатку №5 до неї, висновку почеркознавчої експертизи та без жодних первинних документів, з причини їх ненадання. Надати ж такі документи було неможливим, оскільки повідомлення про її проведення направлено підприємству за день до проведення перевірки.

Поряд із цим представник звертає в запереченнях увагу на ту обставину, що в акті перевірки відсутнє будь-яке посилання на оспорюваний договір.

В судовому засіданні представник позивача -головний державний податковий інспектор відділу правового забезпечення діяльності та представництва ДПІ у Святошинському районі у судах юридичного управління -Котляр Андрій Сергійович (довіреність від 03.03.2012 №37/10-021) заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази.

В свою чергу, представник відповідача -ТОВ «Мульті-Керам»- Биліна Р.Г. в судовому засіданні висловив позицію про відмову в задоволенні позову, посилаючись на обґрунтування наведені в письмових запереченнях та спростування позиції податкового органу наданими у справу доказами реальності виконання укладеного договору.

Заперечувала проти задоволення позову в судовому засіданні, посилаючись на підстави наведені у письмових запереченнях, також і представник відповідача -ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (довіреність від 04.01.2012).

Відповідачем - ТОВ «Мак Девід», належним чином повідомленим про місце та час судового розгляду, в судове засідання повноваженого представника не направлено, про причини неявки суд не повідомлено.

Присутні в судовому засіданні представники сторін висловили думку про відсутність потреби заслухати свідка чи експерта та підтримали ініціативу суду про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України), якою передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, - ухвалив розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її судом, встановлено наступне.

22 лютого 2010 року між ТОВ «Мульті-Керам» та ТОВ «Мак Девід»укладено договір про спільну діяльність, відповідно до якого сторони домовились спільно надавати послуги та виконувати роботи, брати участь у спільних практичних проектах та інших видах спільної діяльності, без об'єднання вкладів.

Відповідно до Протоколу зборів учасників договору про спільну діяльність №1/1 від 22 лютого 2010 року ведення спільних справ (складання балансу спільної діяльності, нарахування та сплату всіх податків та зборів до бюджету, пов'язаних із здійсненням спільної діяльності, подання звітності до податкових органів) покладено на ТОВ «Мульті-Керам».

ТОВ «Мульті-Керам»зареєстроване як юридична особа Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією, ідентифікаційний код юридичної особи 21609308, місцезнаходження: 03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 28/а.

17 березня 2010 року договір про спільну діяльність від 22 лютого 2010 року, укладений між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід», взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському районі, про що видано довідку за формою №4-ОПП від 18 березня 2010 року №586/29-109 про взяття на облік платника податків, в якій вказано, що відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 22 лютого 2010 року з ТОВ «Мак Девід»є ТОВ «Мульті-Керам».

У період з 05 по 06 липня 2011 року ДПІ у Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мульті-Керам», відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 22 лютого 2010 року з ТОВ «Мак Девід»з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01 по 30 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт №181/23-50/551064183 від 06 липня 2011 року.

За висновками акту, зокрема, внаслідок відсутності у ДСД між ТОВ «Мульті Керам»та ТОВ «Мак Девід»основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також внаслідок відсутності підприємства за місцезнаходженням та на підставі висновку експерта від 17 травня 2011 року №765 встановлено, нікчемність угод з контрагентами за квітень 2011 року, зокрема договір на транспортно-експедиційне обслуговування №1 від 01 квітня 2011 року, укладений між ДСД ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»і ФОП ОСОБА_4

Наслідком нікчемності правочину, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є стягнення в дохід держави отриманих за ним коштів, в даному випадку 86519 грн 50 коп., про що і заявлено даний позов.

Визнаючись щодо заявлених позовних вимог по суті, суд виходить з того, що статтею 215 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 5) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 3 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України від 16.січня 2003 року №436-ІV (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону; 2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Так, надаючи оцінку позиції податкового органу щодо нікчемності договору на транспортно-експедиційне обслуговування №1 від 01 квітня 2011 року, укладеного між ДСД ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»і ФОП ОСОБА_4, суд виходить з наступного.

Як вбачається з пункту 2.11 акту перевірки ДСД між ТОВ «Мульті Керам»та ТОВ «Мак Девід», остання проводилась із використанням реєстраційних (установчих) документів ДСД між ТОВ «Мульті Керам»та ТОВ «Мак Девід»; декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року, додатку №5 до вказаної декларації та висновку почеркознавчої експертизи Святошинського РУ відділу організації роботи з ТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України у м. Києві від 17 травня 2011 року №765.

Одночасно в акті зазначено, що до перевірки не надано первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які свідчать про здійснення фінансово-господарської діяльності ДСД ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»на підставі яких складалась податкова звітність у періоді, що перевірявся.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (ПК України), про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, судом у справі встановлено, що перевірку проведено на підставі наказу начальника ДПІ у Святошинському районі від 04 липня 2011 року №2120, копія якого наявна в матеріалах справи.

В акті перевірки зазначено, що копію даного наказу надіслано на податкову адресу платника податку (03142, м. Київ, вул. В. Стуса 28/а) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Разом з тим, як вбачається з копії фіскального чеку Укрпошти вказаний наказ направлено на адресу підприємства 04 липня 2011 року о 17 годині 59 хвилин, тобто в кінці дня, що передував дню початку проведення перевірки.

Одночасно, з копії повідомлення про вручення поштового відправлення, яка наявна в матеріалах справа та засвідчена штампом ДПІ у Святошинському районі вбачається, що наказ про проведення перевірки вручено ТОВ «Мульті Керам»11 липня 2011 року, тобто вже після закінчення перевірки. Відтак, надати будь-яку первинну документація підприємство не мало практичної можливості.

Досліджуючи дані обставини, суд також звертає увагу те, що копію зазначеного наказу підприємству вручено під підпис, що свідчить за місцезнаходженням суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 28/а.

Наведене, за переконанням суду, спростовує твердження позивача щодо не встановлення місцезнаходження ДСД між ТОВ «Мульті Керам»та ТОВ «Мак Девід»та його посадових осіб станом на 06 липня 2012 року, а також відсутність їх за податковою адресою, а саме: 03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 28/а.

Стосовно відсутності підприємства та його посадових осіб за даною адресою станом на 16 травня 2011 року, суд звертає увагу на ту обставину, що укладення договору на транспортно-експедиційне обслуговування №1 між ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»і ФОП ОСОБА_4 та його реалізація здійснені у квітні 2011 року, тобто раніше ніж податковим органом здійснено виїзд на місцезнаходження підприємства.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить також із того, що позиція податкового органу щодо нікчемності зазначеного договору базується на тому, що в ході перевірки від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі отримано службову записку, згідно якої співробітниками ГВПМ ДПІ у Святошинському районі в ході відпрацювання ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»ініційовано проведення почеркознавчого дослідження підписів в податковій звітності ДСД по податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року, в яких в графі «Керівник»та «Головний бухгалтер»значиться ОСОБА_3

За результатами вищенаведених заходів управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Святошинському районі отримано висновок спеціаліста Святошинського РУ відділу організації роботи з ТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві від 17 травня 2011 року №765 в якому зазначено, що підписи від імені громадянина ОСОБА_3, в наданих на дослідження документах ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»виконані не зазначеною особою, а іншою невстановленою особою.

Посилається податковий орган також на винесення Голосіївським РУ ГУМВС України у м. Києві постанови №08-20133 про порушення кримінальної справи по факту підроблення та використання завідомо підроблених документів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 358 КК України.

Таким чином, за актом перевірки, позиція податкового органу ґрунтується на висновку спеціаліста та факті порушення кримінальної справи.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд, серед іншого, виходить з того, що по-перше копія відповідної постанови суду не надана. В свою чергу, висновок спеціаліста наданий не завірений належним чином.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на висновок спеціаліста Святошинського РУ відділу організації роботи з ТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві від 17 травня 2011 року №765.

Зокрема, відповідно до підпункту 83.1.3 пункту 83.1 ПК України підставами для висновків під час проведення перевірок є зокрема, експертні висновки, а не висновки спеціаліста.

Тут слід зазначити, що у згадуваному вище переліку документів, які використовувались під час проведення перевірки, зокрема у підпункті 2.11 акту, вказано на використання висновку почеркознавчої експертизи, в той час, як фактично використано висновок спеціаліста.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.04 №144/5), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 січня 2005 року за №61/10341 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

У загальних положеннях даної Інструкції зазначено, що порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України, законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи та цією Інструкцією.

У пункті 1.2. Інструкції наведено перелік основних видів експертиз.

Одночасно пунктом 1.3. Інструкції визначено, що відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів (у тому числі для вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи), посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів, а також інших юридичних і фізичних осіб можуть виконуватись експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках спеціалістів.

В свою чергу пунктом 1.7. визначено, що підставою для проведення експертизи є передбачений законом процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом).

Підставою ж проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридична або фізична особа) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.

Пунктом 4.11 цієї ж Інструкції встановлено вимоги до висновку експерта, а в пункті 4.22 зазначено, що Експертні дослідження, їх хід і результати викладаються у висновку спеціаліста із зазначенням спеціалізації останнього.

Висновок спеціаліста складається за структурою та за змістом висновку експерта за такими винятками: 1) особа, яка проводить дослідження, іменується не експертом, а спеціалістом; 2) у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до спеціаліста із замовленням про проведення дослідження; 3) опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, вбачається суттєва різниця між висновком експерта та висновком спеціаліста, зокрема у тому, що останній складається за результатами експертного дослідження, що проводиться за дорученням правоохоронних органів (у тому числі для вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи).

Разом з тим, жодного навантаження як належний доказ для суду такий висновок не має, як не має і для податкової інспекції, відповідно й робити висновки на основі лише проведених до того висновках спеціалістів немає жодних правових підстав.

Так, в силу частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У наведеному переліку зазначено про висновок експерта, водночас висновок спеціаліста у нормі не вказано.

Окрім того, слід зазначити, що висновок спеціаліста взятий для уваги податковим органом в ході проведення перевірки є лише матеріалом, отриманим до порушення кримінальної справи. Разом з тим, будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства -про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини другої статті 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Наведене виключає правову обґрунтованість покладення відповідних даних досудового слідства, в основу порушення податкового законодавства, як з боку ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»так і з боку його контрагентів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що поряд із наведеним, бере до увагу ту обставину, що документи, по факту підроблення та використання яких Голосіївським РУ ГУМВС України у м. Києві винесено постанову №08-20133 про порушення кримінальної справи є документами податкової звітності за січень, лютий 2011 року, в той час, як правовідносини за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №1 між ДСД між ТОВ «Мульті-Керам» та ТОВ «Мак Девід»і ФОП ОСОБА_4 та його реалізація здійснені у квітні 2011 року.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує також правову позицію сформовану у даних спорах Вищим адміністративним судом України (ВАС України).

Так, у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів ПК України та КАС України ВАС України звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-ХІV визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього ж Закону України господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Зокрема відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас у Інформаційному листі від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11 ВАС України зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Також в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, в спростування тверджень податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, для огляду в судовому засіданні, а також долучення до матеріалів справи відповідачами надано низку документів.

Зокрема, як вбачається з документів наданих ФОП ОСОБА_4, 23 лютого 2011 року між ним та ПАТ «Пивобезалкогольній комбінат Славутич»укладено договір купівлі-продажу 3700 тон ячменю №Щ 1311ТС, за яким ФОП ОСОБА_4 виступає продавцем. ФОП ОСОБА_4 даний договір підписано 17 березня 2011 року.

За умовами даного договору, продавець здійснює поставку своїм автотранспортом, згідно помісячної заявки покупця, що направляється покупцем продавцю не пізніше ніж за 10 днів до кінця поточного місяця із визначенням обсягів і спрямувань поставки на наступний місяць.

Водночас, як вбачається з письмових заперечень поданих ФОП ОСОБА_4 на позов, для виконання умов наведеного договору, ним укладено також договір купівлі-продажу №4 від 23 березня 2011 року та датований цим же числом Додаток до Договору №1 із ТОВ «Іст Грейнс», відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 придбано 2462,529 тон ячміня.

Придбаний ячмінь зберігався на ВАТ «Біловодський КХП»(с. Біловоди, Роменського району, Сумської області). До матеріалів справи долучено також документ, засвідчений штампом АТ «Брокбізнесбанк»Сумська філія, з якого вбачається здійснення оплат за ячмінь, відповідно до вказаного договору із зазначення призначення платежу про фактичне придбання товару.

Наявний в матеріалах справи також Договір складського зберігання №100/01-2010 від 05 квітня 2011 року укладений між ВАТ «Біловодський КХП», за яким товариство виступає, як зерновий склад та ФОП ОСОБА_4, за яким останній виступає поклажодавцем, предметом якого є передача поклажодавцем на зерновий склад зерна, прийняття та зберігання його зерновим складом.

На умовах даного договору зерно придбане ФОП ОСОБА_4 у ТОВ «Іст Грейнс»зберігалося на елеваторі Біловодського КХП, який і проводив погрузну ячменю за договором транспортно-екпедеційного обслуговування укладеного із ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід».

На виконання безпосередньо договору транспортно-експедиційного обслуговування надано акт виконаних робіт від 27 квітня 2011 року, з якого вбачається експедирування зерна від с. Біловоди, Роменського району, сумської області до м. Києва, вул. Червоноармійська, 137 та м. Запоріжжя вул. Сапожнікова, 6, експедитором ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»для клієнта ФОП ОСОБА_4

Також, на підтвердження існування фактичних господарських відносин надано реєстр товаро-транспортних накладних по наданню послуг за вказаним договором.

Додано до матеріалів справи також копію податкової накладної №16 від 27 квітня 2011 року, що також свідчить про надання ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»для клієнта ФОП ОСОБА_4 транспортно-експедиційних послуг у обсягах та за вартістю згідно акту виконаних робіт.

Окрім того, вбачається здійснення фактичної оплати наданих послуг.

В розрізі даної обставини, судом досліджено також довідку ДПІ у Святошинському районі від 16 травня 2011 року №6641/Щ/17-224, у якій наведено перелік видів діяльності відповідача за КВЕД відповідно до реєстраційної картки, серед яких посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин та організація перевезення вантажів.

Таким чином, з наведених документів вбачається реальне здійснення господарських операцій, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі суб'єктів господарювання.

Наявність зазначених документів спростовує твердження ДПІ у Святошинському районі та доводить дійсність та реальність господарської операції.

Окремо слід зазначити і про те, що на запит ДПІ у Святошинському районі від 03 липня 2012 року №1851/9/10/-031 щодо стану розслідування кримінальної справи №08-20133, телефонограмою Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві повідомлено, що дана справа не була порушена стосовно посадових осіб відповідачів у даній справі. Тобто, за відсутності в матеріалах справи копії постанови, ненадання її на неодноразову вимогу суду позивачем, та в решті повідомлену інформацію про те, що порушена кримінальна справа не стосується відповідачів у даній справі, виключає обґрунтованість вимог податкового органу щодо врахування даного доказу, а відтак, і вимог у справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, надані позивачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, та встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача покладеної в основу позовних вимог.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача про пропущення позивачем, встановленого статтею 99 КАС України шестимісячного стоку звернення до суду із позовом про стягнення коштів за нікчемним правочином, з наступних підстав.

Як вбачається із абзацу другого частини другої статті 99 КАС України цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, за відомо суперечними інтересам держави і суспільства, передбачене статтею 208 ГК України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до статті 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, відповідно до частини другої даної статті, її дія не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПК України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Як встановлено судом, податковим органом при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідачів в дохід держави коштів, одержаних за договором, вчиненим з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, дотримано вимог ПК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Одночасно суд звертає увагу на те, що ЦК України, частиною другою статті 215 якого визначено, що правочин, недійсність якого встановлена законом є нікчемним.

Водночас, статтею 216 даного Кодексу визначено правові наслідки недійсності правочину, а зокрема частиною третьою даної статті визначено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Так, особливі правові наслідки недійсних правочинів, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Водночас, частиною четвертою статті 258 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у десять років.

Наведена норма виключена зі статті на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства»від 20 грудня 2011 року №4176-VI.

Поряд із цим, у пункті п'ятому Прикінцевих та перехідних положень даного Закону зазначено, що з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину, особа має право звернутися до суду протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з наведеним, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

постановив:

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М. Чудак