Постанова № 25531979, 16.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2012 року 14:29 № 2а-6649/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді при Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Грабовського В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтех"до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 16.12.2011 p. за участю: представника позивача -Устінова К.О.представників відповідача -Котляра А.С., Грембовського В.О.На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтех" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту-відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2011 р. №№ 0003382380, 0003392380.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 21.09.2011 р. № 981 прийнято рішення про припинення (реорганізацію) Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва шляхом перетворення у Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 20.10.2011 р. № 1074, права та обов'язки органів виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади.

Таким чином, єдиним правонаступником Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва щодо всього майна, майнових та немайнових прав, права на рухоме та нерухоме майно, права на земельні ділянки, об'єкти соціально-побутового призначення, інших прав та обов'язків, стосовні всіх боржників та кредиторів є Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.07.2012 р., представником відповідача було заявлено клопотання про заміну первинного відповідача на належного у зв'язку з реорганізацією. Позивач проти заявленого клопотання не заперечував.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив замінити первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва на належного відповідача - Державною податковою інспекціє у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України та відповідно постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Одеській області капітана податкової міліції Балахтіна І.М. від 06.10.2011 р. по кримінальній справі № 201201100006, порушеної за фактом організації фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків з використанням фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Миракод" за період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

В ході перевірки встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Миракод" ґрунтувалися на договорах поставки від 01.04.2009 р. № П08-18/09, від 27.04.2009 р., № П08-31/09, від 07.08.2009 р. № П08-48/09, від 14.08.2009 р. № П 08-50/09, за якими ТОВ "Миракод" як постачальник в особі директора ОСОБА_6, зобов'язувався поставити та передати у власність позивача як покупця, комплектуючі (товар), відповідно до специфікацій до договорів, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах вказаних договорів. Оплата за постачання товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів та включення витрат на придбання товару (комплектуючих) до складу валових витрат позивача, а також, на підтвердження сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ТОВ "Миракод" були виписані наступні документи: видаткові накладні від 22.05.2009 p. № 220511 на загальну суму 395 944,80 грн. (в т.ч. ПДВ -65 990,80 грн.), від 15.04.2009 р. № 150407 на загальну суму 65 655,60 грн. (в т.ч. ПДВ -10 942,60 грн.), від 15.04.2009 р. № 150404 на загальну суму 354 645,60 грн. (в т.ч. ПДВ -59 107,60 грн.), від 15.04.2009 р. № 150405 на загальну суму 354 645,60 грн. (в т.ч. ПДВ -59 107,60 грн.), від 15.04.2009 р. № 150406 на загальну суму 354 645,60 грн. (в т.ч. ПДВ -59 107,60 грн.), від 03.08.2009 p № 30837 на загальну суму 768 451,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 128 075,20 грн.), від 03.08.2009 p. № 030838 на загальну суму 93 976,40 грн. (в т.ч. ПДВ -15 662,73 грн.), від 01.09.2009 p. № 010911 на загальну суму 2 497 094,40 грн. (в т.ч. ПДВ -416 182,40 грн.), від 01.09.2009 р. № 010910 на загальну суму 682 380,00 грн. (в т.ч. ПДВ -113 730,00 грн.), від 01.09.2009 p. № 010909 на загальну суму 80 376,00 грн. (в т.ч. ПДВ -13 396,00 грн.), від 28.09.2009 p. № 280901 на загальну суму 90 198,00 грн. (в т.ч. ПДВ -15 033,00 грн.), від 02.10.2009 р. № 021001 на загальну суму 241 393,00 грн. (в т.ч. ПДВ -40 232,17 грн.), від 17.09.2009 p. № 170901 на загальну суму 412 306,80 грн. (в т.ч. ПДВ -68 717,80 грн.), від 07.09.2009 p. № 070901 на загальну суму 2 979 601,20 грн. (в т.ч. ПДВ -496 600,20 грн.); податкові накладні від 22.05.2009 p. № 220511 на загальну суму 395 944,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 65 990,80 грн.), від 15.04.2009 р. № 150407 на загальну суму 65 655,60 грн. (в т.ч. ПДВ -10 942,60 грн.), від 15.04.2009 р. № 150404 на загальну суму 354 645,60 грн. (в т.ч. ПДВ -59 107,60 грн.), від 15.04.2009 р. № 150405 на загальну суму 354 645,60 грн. (в т.ч. ПДВ -59 107,60 грн.), від 15.04.2009 р. № 150406 на загальну суму 354 645,60 грн. (в т.ч. ПДВ -59 107,60 грн.), від 30.07.2009 p. № 300723 на загальну суму 768 451,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 128 075,20 грн.), від 30.07.2009 p. № 300722 на загальну суму 93 976,40 грн. (в т.ч. ПДВ -15 662,73 грн.), від 01.09.2009 p. № 010911 на загальну суму 2 497 094,40 грн. (в т.ч. ПДВ -416 182,40 грн.), від 01.09.2009 р. № 010910 на загальну суму 682 380,00 грн. (в т.ч. ПДВ -113 730,00 грн.), від 01.09.2009 p. № 010909 на загальну суму 80 376,00 грн. (в т.ч. ПДВ -13 396,00 грн.), від 28.09.2009 p. № 280901 на загальну суму 90 198,00 грн. (в т.ч. ПДВ -15 033,00 грн.), від 02.10.2009 р. № 021001 на загальну суму 241 393,00 грн. (в т.ч. ПДВ -40 232,17 грн.), від 17.09.2009 p. № 170901 на загальну суму 412 306,80 грн. (в т.ч. ПДВ -68 717,80 грн.), від 07.09.2009 p. № 070901 на загальну суму 2 979 601,20 грн. (в т.ч. ПДВ -496 600,20 грн.). Зазначена документація з боку контрагента - ТОВ "Миракод" була підписана гр. ОСОБА_6, яка значилась директором товариства.

За правилами податкового законодавства вищезазначені документи є документами, що дають позивачу право на податковий кредит та включення відповідних витрат на придбання товару до валових витрат підприємства.

Враховуючи зазначене, позивачем, у податковому обліку, витрати на придбання товару (комплектуючі) у ТОВ "Миракод" по зазначеним договорам поставки, були віднесені до рядка 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11) Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року в сумі 1 271 281,00 грн., 3 квартали 2009 року в сумі 7 608 267,00 грн., 2009 рік -7 809 427,00 грн., а також суми податку на додану вартість в розмірі 1 561 885,00 грн., сплачені ним у складі ціни за придбаний товар (комплектуючі), були віднесені до складу податкового кредиту.

В той же час, як зафіксовано в акті перевірки, зa результатами аналізу AIC "Співставлення" податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України" та отриманих матеріалів кримінальної справи №201201100006, яка перебуває в провадженні СВ ПМ ДПА у Одеській області, порушеної за фактом організації фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків з використанням фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (шляхом створення ТОВ "Миракод"), встановлено, що суми валових витрат та податкового кредиту позивача за перевіряємий період сформовані за рахунок проведення взаємовідносин з підприємством, яке має ознаки "фіктивності".

Згідно матеріалів кримінальної справи №201201100006 встановлено, що ТОВ "Миракод" (код 36369586) було створено з метою прикриття незаконної діяльності, мінімізації податкових зобов'язань реально існуючим суб'єктам господарської діяльності, в тому числі й ТОВ "Укргазтех".

Фіктивність ТОВ "Мирокод" підтверджується вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011 р., згідно якого засновник та директор ТОВ "Миракод" гр.-ка ОСОБА_6 визнана винною в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Крім того, згідно висновку старшого експерта сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центр при Управлінні УМВС України на Південно-західній залізниці, капітана міліції Красюка Ігоря Петровича, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчих експертиз від 18.10.2011 р. № 323, копія якого міститься матеріалах адміністративної справи, договори поставки від 01.04.2009 р. № П08-18/09, від 27.04.2009 р., № П08-31/09, від 07.08.2009 р. № П08-48/09, від 14.08.2009 р. № П 08-50/09, укладені між позивачем та ТОВ "Миракод", а також податкові і видаткові накладні, виписані ТОВ "Миракод" на виконання зазначених договорів, підписані від імені гр.-ки ОСОБА_6 виконані не гр.-ю ОСОБА_6, а іншою особою.

З матеріалів справи також встановлено, що 20.02.2012 р. слідчим управлінням ДПС у м. Києві порушено кримінальну справу № 70-00548 по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ "Укргазтех", за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Отже, фінансово-господарська діяльність ТОВ "Миракод", здійснювалась ним поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право -дієздатності. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини (договори), укладені таким контрагентом є такими, що вчиненні без мети настання реальних правових наслідків, тобто є фіктивними в силу своєї нікчемності.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2011 р. № 355/23-80/30265715, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток, а саме: пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 952 357,00 грн., у том числі за 2 квартал 2009 року в сумі 317 820,00 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 1 584 247,00 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 50 290,00 грн.; пп.7.2.1, пп.7.2.3., пп.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.1., пп.7.4.4., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 561 885,00 грн., в тому числі за квітень 2009 року в сумі 188 267,00 грн., травень 2009 року в сумі 65 991,00 грн., липень 2009 року в сумі 143 737,00 грн., вересень 2009 року в сумі 1 123 658,00 грн., жовтень 2009 року в сумі 40 232,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 28.11.2011 р. № 355/23-80/30265715, позивачем були подані відповідачу заперечення до зазначеного акту (вих. № 813 від 07.12.2011 р.), за результатами розгляду яких, відповідачем була надана відповідь від 13.12.2011 р. № 24108/10/23-824 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акта перевірки від 28.11.2011 р. № 355/23-80/30265715, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення форми "Р": від 16.12.2011 р. № 0003382380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 561 885,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 780 942,50 грн.; від 16.12.2011 р. № 0003392380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 952 357,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 976 178,50 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду яких, відповідними рішеннями, скарги були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з позовом про оскарження відповідних рішень відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позиції відповідача та про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась за період до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що договори, укладені між позивачем та ТОВ "Миракод", підписані невстановленою особою з боку контрагента, а фіктивність ТОВ "Миракод" визнано у судовому порядку, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності таких договорів (правочинів) в силу їх нікчемності, а тому не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп.7.5.1. п.7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Такі ж самі положення закріплені й в діючому Податковому кодексі України, а саме в ст.ст.198, 138-139.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та

подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 зазначеного закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що договори поставки, укладені між позивачем та ТОВ "Миракод", видаткові та податкові накладні, виписані зазначеним контрагентом, підписані невстановленою особою з боку контрагента, що не мала повноважень на їх підписання, не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи-контрагента, а фіктивність ТОВ "Миракод" визнано у судовому порядку, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (комплектуючих) у ТОВ "Миракод", дають позивачу право на податковий кредит та включення витрат на придбання відповідних товарів до складу його валових витрат.

Крім цього, слід зазначити, що формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Отже, суд вважає висновки відповідача про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними.

Додаткові доводи позивача, сформовані на підставі висновку експертного економічного дослідження від 12.07.2012 р. № 22, проведеного ТОВ "Республіканське експертне бюро "Об'єктивність та професіоналізм" за листом позивача, сприймаються судом критично, оскільки, по-перше, економічна експертиза судом не призначалась; по-друге, в ході проведення зазначеного експертного дослідження досліджувалися лише копії первинних документів, що суперечить порядку проведення експертних досліджень, визначеному Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1995 р. № 53/5; по-третє, предметом експертного економічного дослідження було питання нормативного та документального підтвердження висновків акту перевірки від 28.11.2011 р. № 355/23-80/30265715. Отже, зазначений висновок не може бути прийнятий судом як доказ у справі.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Укргазтех" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Aмельохін