Постанова № 25531780, 11.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2012 року № 2а-539/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор плюс"до за участюДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Прокуратури Святошинського району міста Києвапровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002172360 від 17.08.2011 за участю :

представника прокуратури: Валькова А.В. (посвідчення оглянуто у судовому засіданні)

представника позивача: Новобранець Т.В. (довіреність б/н від 26.01.2012),

представника відповідача: Герасименко К.Ю. (довіреність № 101/10-021 від 03.01.2012),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндор плюс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002172360 від 17.08.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2012 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 31.01.2012. У встановлений судом строк Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндор плюс" усунуло недоліки позовної заяви.

За заявою № (20-58) 2050вих від 02.03.2012 у справі вступила Прокуратура Святошинського району міста Києва.

У судовому засіданні 11.07.2012, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового зобов'язання по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник»за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.

Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є визнання відповідачем правочинів укладених позивачем з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник» та відповідно до яких було виписано податкові накладні, податок на додано вартість за якими у розмірі 1 091 545 грн. було включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, ним було укладено з ТОВ ПАТ «Артем-Банк»(управитель) договори про участь у фонді фінансування вкладів та договори відступлення майнових прав, які були спрямовані на реальне настання подій та досягнення результатів та за якими позивач сплатив КП «Житомирбудзамовник»(забудовник) податок на додану вартість в ціні придбання товарів -об'єктів будівництва (об'єктів інвестування) та одержав податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, на підставі яких і було, у повній відповідності з вимогами статей 185. та 198 Податкового кодексу України, сформовано податковий кредит за березень 2011 року у розмірі 1 091 545 грн.

Також позивач посилався на те, що відповідачем під час проведення перевірки не було враховано положень Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», яким передбачено укладення договору щодо організації спорудження об'єктів будівництва між Управителем та Забудовником та подальше укладання договорів між Управителем та Довірителем, з огляду на що господарські відносини між Довірителем та Забудовником згідно зазначеного Закону не виникають.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач та представник прокуратури проти позовних вимог заперечили, у судовому засіданні 29.02.2012 відповідач надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач та прокурор обґрунтовують наступним.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали матеріали документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового зобов'язання по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.

До перевірки підприємством надано однотипні договори про участь у фонді фінансування будівництва укладені з ПАТ «Артем-Банк»(управитель) № 584 від 29.10.2010, №693 від 16.03.2011, № 694 від 16.03.2011, № 700 від 16.03.2011 і ТОВ «Віндор плюс»та договори Про відступлення майнових прав укладені з ПАТ «Артем-Банк»(управитель) № 584 від 29.10.2010, №693 від 16.03.2011, № 694 від 16.03.2011, № 700 від 16.03.2011 і ТОВ «Віндор плюс»(довіритель).

Сума податку на додану вартість за зазначеними договорами включена до складу податкового кредиту за березень 2011 року, так згідно реєстру отриманих податкових накладних і в Розділі II «Податковий кредит»додатку № 5 (вх. № 9002001500 від 18.04.11.) до декларації з ПДВ за березень 2011 року (вх. № 9002010312 від 18.04.11.) ТОВ «Віндор плюс»віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ сформовану ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник» в розмірі 1 091 545,53 грн.

Згідно наданих позивачем пояснень листом № 39 від 20.07.2011 податкові накладні виписувались замовником будівництва - ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник» на підставі перерахувань коштів Управителем ФФБ - ПАТ «Артем-Банк».

Актом № 2687/23-2/2376151261 від 08.06.2011 виїзної позапланової перевірки ДСД між УДО України Комунального підприємства «Житомирбудзамовник»з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період діяльності з 01.03.2011 по 31.03.2011 встановлено, що у УДО України Комунального підприємства «Житомирбудзамовник»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та в ході проведення перевірки не встановлено факту будівництва жилого будинку по вул. Щербакова, 52 у м. Києві, з огляду на що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а також встановлено відсутність об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з покупцями в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно зазначеного акту перевірки ДСД між УДО України Комунального підприємства «Житомирбудзамовник»встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених в межах ДСД між УДО Україна та КП «Житомирбудзамовник»при придбанні та продажу товарів (послуг) та товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

Також до перевірки позивачем не було надано документів бухгалтерського обліку щодо проведення фінансово -господарських відносин з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник», а саме: банківських виписок про перерахування коштів, накладних на отримання товарів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), довідок про вартість виконаних робіт форми №КБ -3 та актів прийому-виконання будівельних робіт №КБ-2в, кошторису, довідки про вартість виконаних робіт, ресурсна відомість використання матеріалів, та інших документів передбачених, вимогами чинного законодавства.

Представники відповідача та прокуратури у судових засіданнях заперечення підтримали, надали додаткові усні пояснення та просили у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 18.07.2011 по 22.07.2011 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віндор плюс»з питань дотримання вимог податкового зобов'язання по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.

В ході перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог підпунктів 7.4.1 та 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктів 198.1 та 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 091 546 грн. в тому числі за березень 2011 року на суму 1 091 545 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з наступного.

До перевірки підприємством надано однотипні договори про участь у фонді фінансування будівництва укладені з ПАТ «Артем-Банк»(управитель) № 584 від 29.10.2010, №693 від 16.03.2011, № 694 від 16.03.2011, № 700 від 16.03.2011 і ТОВ «Віндор плюс»та договори відступлення майнових прав укладені з ПАТ «Артем-Банк»(управитель) № 584 від 29.10.2010, №693 від 16.03.2011, № 694 від 16.03.2011, № 700 від 16.03.2011 і ТОВ «Віндор плюс»(довіритель).

Об'єктом зазначених договорів є житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями з підземною автостоянкою на вул. Щербакові, 52 у Шевченківському районі м. Києва, будівництво якого організує Забудовник та фінансування будівництва якого здійснює Управитель за рахунок та в інтересах Довірителя.

Сума податку на додану вартість за зазначеними договорами включена до складу податкового кредиту за березень 2011 року, так згідно реєстру отриманих податкових накладних і в Розділі II «Податковий кредит»додатку № 5 (вх. № 9002001500 від 18.04.11.) до декларації з ПДВ за березень 2011 року (вх. № 9002010312 від 18.04.11.) ТОВ «Віндор плюс»віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ сформовану ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник» в розмірі 1 091 545,53 грн.

Актом № 2687/23-2/2376151261 від 08.06.2011 виїзної позапланової перевірки ДСД між УДО України Комунального підприємства «Житомирбудзамовник»з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період діяльності з 01.03.2011 по 31.03.2011 встановлено, що у УДО України Комунального підприємства «Житомирбудзамовник»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та в ході проведення перевірки не встановлено факту будівництва жилого будинку по вул. Щербакова у м. Києві, з огляду на що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а також встановлено відсутність об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з покупцями в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно висновків за актом перевірки ДСД між УДО України Комунального підприємства «Житомирбудзамовник»встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених в межах ДСД між УДО Україна та КП «Житомирбудзамовник»при придбанні та продажу товарів (послуг) та товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

Згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку взаємовідносини між ТО«³ндор плюс»і ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник» не здійснювались

До перевірки документів бухгалтерського обліку щодо проведення фінансово -господарських відносин ТОВ «Віндор плюс»з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник», а саме: банківських виписок про перерахування коштів, накладних на отримання товарів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), довідок про вартість виконаних робіт форми №КБ -З та актів прийому-виконання будівельних робіт №КБ-2в, кошторису, довідки про вартість виконаних робіт, ресурсна відомість використання матеріалів, та інших документів передбачених, вимогами чинного законодавства не надано.

Згідно наданих пояснень ТОВ «Віндор плюс»листом № 39 від 20.07.2011 податкові накладні виписувались замовником будівництва на підставі перерахувань коштів Управителем ФФБ.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що наявність у ТОВ «Віндор плюс»податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, однак не вичерпною, податковий орган дійшов висновку про те, що право у ТОВ «Віндор плюс» не виникає права на формування податкового кредиту, оскільки правочини укладені з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник» є нікчемними, з огляду на те, що не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -виникнення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, що передбачено вимогами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6 та статтею 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»та статтями 185, 188 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт № 211/23-60/32558401 від 27.07.2011 на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0002172360 від 17.08.2011, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Віндор плюс»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 091 547 грн., у тому числі штрафні санкції у розмірі 1 грн.

30.08.2011 Товариством з обмеженою відповідальність «Віндор плюс»подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу на податкове повідомлення -рішення № 0002172360 від 17.08.2011, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 10575/10/25-114 від 31.10.2011 залишена без задоволення, а податкове повідомлення -рішення без змін.

25.11.2011 Товариством з обмеженою відповідальність «Віндор плюс»було подано до Державної податкової адміністрації України скаргу на податкове повідомлення -рішення № 0002172360 від 17.08.2011, яка рішенням про результати розгляду скарги № 7613/6/10-245 від 15.12.2011 залишена без задоволення, а податкове повідомлення -рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальність «Віндор плюс»не погоджуючись з податковим повідомленням -рішення № 0002172360 від 17.08.2011, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України . не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за березень 2011 року по контрагенту ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник» на суму 1 091 545 грн. надано суду договори про участь у фінансуванні будівництва № 584 від 29.10.2010, №693 від 16.03.2011, № 694 від 16.03.2011, № 700 від 16.03.2011 та договори відступлення майнових прав № 584 від 29.10.2010, №693 від 16.03.2011, № 694 від 16.03.2011, № 700 від 16.03.2011, укладені з Публічним акціонерним Товариством «Артем - Банк», свідоцтва про участь у ФФБ виду А за програмою КП «Житомирбудзамовник»видані на підставі зазначених договорів, довідки видані АТ «Артем - Банк», як управителем Фонду фінансування будівництва виду А з забудовником КП «Житомирбудзамовник», якими підтверджується повна сплата за нежитлові приміщення, виписка з особового рахунку, платіжні доручення, додаткові угоди до договорів по участь у фонді фінансування будівництва, лист № 158/5 від 28.04.2012, яким КП «Житомирбудзамовник»підтверджує той факт, що по шести податкових накладних були отримані кошти з ФФБ № 6 та по них нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість -«Договір про спільну діяльність в будівництві між Управлінням державної охорони України та комунальним підприємством «Житомирбудзамовник»та податкові накладні.

Договори про участь у фінансуванні будівництва № 584 від 29.10.2010, №693 від 16.03.2011, № 694 від 16.03.2011, № 700 від 16.03.2011 укладені між позивачем, який витупає у статусі довірителя, та Публічним акціонерним Товариством «Артем - Банк», який виступає у статусі - управителя, особа забудовника в зазначених договорах не конкретизована.

На підставі зазначених договорів Публічним акціонерним товариством «Артем - Банк»видано позивачу свідоцтва про участь у ФФБ виду А за програмою КП «Житомирбудзамовник».

Відповідно до пункту 1 договорів відступлення майнових прав № 584 від 29.10.2010, №693 від 16.03.2011, № 694 від 16.03.2011, № 700 від 16.03.2011 укладених між позивачем, який виступає в статусі довірителя та Публічним акціонерним Товариством «Артем - Банк», який виступає в статусі управителя, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Управитель уступає Довірителю майнові права на об'єкт інвестування, які управитель набув відповідно до умов договору про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А № 1 від 14.12.2007 із КП «Житомирбудзамовник»(замовником).

В довідках № 693/2 від 09.09.2011, № 694 від 13.09.2011, № 584/1 від 09.09.2011, якими підтверджується те, що позивач дійсно сплатив повну вартість нежитлових приміщень № 5А, № 22 та № 35, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакові, 52, зазначено, що вони видані АТ «Артем - Банк», як управителем Фонду фінансування будівництва виду А з забудовником КП «Житомирбудзамовник»- будівництво Житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом м. Київ, вул. Щербакові 52.

В виписках з особового рахунку позивача за період з 29.10.2010 по 04.05.2012 та з 16.03.2011 по 04.05.2012, призначенням здійснених позивачем платежів зазначено внесення коштів за договорами про участь у ФФБ виду А за програмою КП «Житомирбудзамовник».

Відповідно до платіжних доручень наданих позивачем на підтвердження здійснення оплати за договорами про участь у фінансуванні будівництва та договорів відступлення майнових прав, отримувачем платежу зазначено ФФБ 6.

Листом № 158/5 від 28.04.2012 КП «Житомирбудзамовник»підтвердило те, що дійсно по податковим накладним № 217 від 01.12.2010, № 14 від 22.03.2011, № 17 від 23.03.2011, № 19 від 24.03.2011, № 28 від 25.03.2011 та № 32 від 28.03.2011 були отримані кошти з ФФБ № 6 та по ним нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином з зазначених документів вбачається, що позивачем з Публічним акціонерним товариством «Артем - Банк»було укладено договори про участь у фінансуванні будівництва та договори відступлення майнових прав, які були укладені зі сторони Публічного акціонерного товариства «Артем - Банк», як управителем Фонду фінансування будівництва виду А з забудовником КП «Житомирбудзамовник» відповідно до договору № 1 від 14.12.2007 та позивачем перераховувались кошти саме за договорами про участь у ФФБ виду А за програмою КП «Житомирбудзамовник», отримачем яких було зазначено ФФБ6, та які в подальшому відповідно до листа № 158/5 від 28.04.2012 були отримані КП «Житомирбудзамовник».

Отже за договорами про участь у фінансуванні будівництва та відступлення майнових прав, позивач виступав -довірителем, ПАТ «Артем - Банк»управителем, а забудовником виступає КП «Житомирбудзамовник», при цьому в жодному з зазначених документів не міститься посилання на те, що ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник» має будь -яке відношення до зазначених фінансово -господарських відносин, чи на те, що КП «Житомирбудзамовник»виконує лише функції замовника, а забудовником є ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник».

Податкові накладні на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за березень 2011 року у розмірі 1 091 545 грн. виписані Договором про спільну діяльність в будівництві між УДО України та КП «Житомирбудзамовник».

Таким чином у суду відсутні докази того, що особа яка виписала податкові накладні на підставі яких було сформовано податковий кредит мала будь, яке відношення до господарських відносин, на підставі яких, за твердженням позивача було сформовано податковий кредит, як і відсутні докази на підтвердження того, що у позивач взагалі перебував у фінансово -господарських відносинах з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник».

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача)

Таким чином підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка підписується уповноваженою особою платника податків, та скріплюється його печаткою за наявності.

Податкові накладні виписані ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник»на ім'я позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит, як вбачається з їх копій, які наявні в матеріалах справи скріплені печаткою КП «Житомирбудзамовник»(код ЄДРПОУ 05395919).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що податкові накладні виписані ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник»на ім'я позивача, не можуть бути підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, з огляду на те, що вони заповнені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, містять печатку іншого платника податків.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів існування фінансово -господарських відносин з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник»та те, що податкові накладні, вписані зазначеним підприємством позивачу не можуть бути підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, з огляду на те, що вони заповнені з порушенням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було обґрунтовано встановлено відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ДСД між УДО України та КП «Житомирбудзамовник», в результаті чого позиваечм було занижено податок на додану вартість за березень 2011 року на суму 1 091 546 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор плюс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, за участю Прокуратури Святошинського району міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002172360 від 17.08.2011 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови складено 18.07.2012