Постанова № 25530948, 12.04.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1330/12

"12" квітня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Мірінович У.А.

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі звернулося до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на суму 782,34 грн.

Позивач в судове засідання не прибув, проте в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання також не прибув та про причини не прибуття не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи судом.

Проте, відповідач подав суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, з тих мотивів, що норми Закону України від 08.07.2010 року №2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010р.»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є такими, що суперечать іншим спеціальним законам в частині сплати приватними підприємцями збору до пенсійного фонду, в тому числі п.6 Указку Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 № 727/98.

Надалі, відповідач посилається на п.4.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та вказує про обов'язок суду прийняти рішення на користь господарського суб'єкта та платника податків з урахуванням суперечностей у вказаних нормативних актах.

Також відповідач зазначив, що у 2010 році він не здійснював підприємницької діяльності, прибутків не отримував, ліцензія на обраний вид діяльності відповідачеві видана лише 21.07.2010р., а сплачений відповідачем у ІV кварталі 2010 року єдиний податок є квартальним авансовим платежем, з якого 126 грн. зараховано в рахунок сплати страхових внесків у Пенсійний фонд України.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.2003 року (надалі -Закон № 1058-IV) та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи норми пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»до правовідносин, що є предметом розгляду в зазначеній адміністративній справі, повинні застосовуватися законодавство, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто Закон №1058-IV.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Тернополі та є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується відповідним повідомленням від 20.03.2012 року № 4334/02. Відтак, згідно вимог ст.ст. 11, 14, 15 Закону № 1058-IV відповідач є застрахованою особою, страхувальником і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та у відповідності до частини 2 статті 20 Закону Закон № 1058-IV зобов'язаний самостійно нараховувати (обчислювати) страхові внески.

Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків для страхувальників, зазначених у п.5 ст.14 Закону №1058-ІV, є квартал.

За змістом ч. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 № 727/98 суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи сплачують щомісяця єдиний податок, ставка якого встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. З єдиного податку 42 відсотки складає внесок до Пенсійного фонду України.

Відповідач згідно довідки Тернопільської ОДПІ від 07.03.2012 року № 9868/7/17-121 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та сплачував єдиний податок - 42% від якого перераховувалося в рахунок внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до абз. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.003 року (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески.

За приписами статті 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Так, згідно статті 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010 року мінімальний розмір заробітної плати становить з 1 липня 2010 року - 888 грн., з 1 жовтня 2010 року - 907 грн., з 1 грудня 2010 року - 922 грн.

У відповідності до абз. 6 п. 4.7 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, - для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції (зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)) розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, - 33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Таким чином, відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України за кожен місяць з 1 липня 2010 році по 30 вересня 2010 році у сумі 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%), з 1 жовтня 2010 році по 30 листопада 2010 році у сумі 301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2%) за кожен місяць та з грудня 2010 році у сумі 306 грн. 10 коп. (922 грн. х 33,2%).

Однак, як свідчить повідомлення-розрахунок щодо СПД -фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.7) на рахунок Пенсійного фонду України за жовтень - грудень 2010 року від відповідача надійшли внески у сумі 126 грн.

Таким чином, відповідач враховуючи встановлений розмір мінімального страхового внеску у ІV кварталі 2010 року та з урахуванням частини сплачених сум, повинен здійснити доплату до мінімального страхового внеску на загальну суму 782,34 грн.

Всупереч вимогам вищезазначених нормативних актів, відповідач не проводив доплату до мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду України, внаслідок чого заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року становить 782,34 грн.

З приводу наданих відповідачем заперечень на адміністративний позов, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 та ч.4 Закону №1058-ІV (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Законом №1058-ІV також визначено платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (абзаци четвертий та п'ятий частини другої статті 5) і встановлено, що такі питання визначаються виключно цим Законом, а зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (абзац другий преамбули та частина друга статті 5).

Зокрема, за Законом №1058-ІV платниками страхових внесків є і суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (пункт 3 статті 11); фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі (підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення").

Крім того, згідно приписів ч. 6 ст. 18 Закону №1058-ІV законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Слід також відзначити, що за Конституцією України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (пункт 1 частини другої статті 92). Водночас Основним Законом держави визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що питання щодо порядку сплати єдиного податку та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які є громадянами України, а також питання щодо розміру, порядку сплати та зарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) визначаються виключно законами України.

Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин набрав чинності Закон України від 08.07.2010 року №2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010р.»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та з урахуванням встановлених судом обставин у справі, твердження відповідача про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача є такими, що не заслуговують на увагу і не доводять правомірності дій (бездіяльності) відповідача щодо невиконання ним обов'язку сплачувати страхові внески в порядку визначеному Законом №1058-ІV.

Слід також відмітити, що відповідно до ч.12 ст. 20 Закону №1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, а тому нездійснення відповідачем підприємницької діяльності без зупинення дії свідоцтва про сплату єдиного податку у встановленому порядку та неотримання відповідачем доходів від підприємницької діяльності, не звільняє останнього від обов'язку своєчасно сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем не надано та судом не здобуто.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 10, 94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 34 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на п/р 2560530200519 у ОПЕРВ -Тернопільське обласне управління Ощадного банку України, МФО 338545, код 21157094.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвали постанову. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також: прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 квітня 2012р.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.