Постанова № 25530926, 30.07.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4260/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.

при секретарі - Чухліб Г.О.

за участю: представників позивача - Літвіненка П.О., Літвіненко В.О., Яковенко Р.В.

представника відповідача - Скабука Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" до Полтавської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Полтавською митницею була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів по окремим ВМД. За результатами перевірки Полтавською митницею складений акт №Н/0004/12/806000000/0035295131 від 16.05.2012 року. На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № 19 від 13.06.2012 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України на загальну суму 166299,31 грн. та податкове повідомлення-рішенням № 20 від 13.06.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання податок на додану вартість на загальну суму 33259,88 грн. Як зазначає позивач спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Як встановлено судом, у період з 08.05.2012 року по 16.05.2012 року працівниками Полтавською митницею проведена невиїзна документальна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів по окремим ВМД. В ході проведеної перевірки було встановлено порушення, а саме позивачем під час декларування товару "Добрива" не було дотримано вимог, щодо порядку визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД у відповідності до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД в редакції товарної номенклатури Митного тарифу України затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 року № 2371-III, в результаті чого порушено застосування ставки ввізного мита, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита у розмірі 133039,45 грн. та по сплаті податку на додану вартість у розмірі 26607,90 грн.

За результатами перевірки Полтавською митницею складений акт №Н/0004/12/806000000/0035295131 від 16.05.2012 року (а.с.10-22).

На підставі акту перевірки Полтавською митницею були прийняті податкове повідомлення-рішення № 20 від 13.06.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 33259,88 грн., у тому числі 26607,90 грн. - основний платіж та 6651,98 грн. - штрафні санкції (а.с.37) та податкове повідомлення-рішення № 19 від 13.06.2012 року, яким визначення суму податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України на загальну суму 166299,31 грн., у тому числі 133039,45 грн. - основний платіж та 33256,86 грн. - штрафні санкції (а.с.38).

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи питання правомірності прийнятих рішень Полтавською митницею суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" подано до Полтавської митниці вантажні митні декларації № 80600010/2011 /007390 від 20.07.2011 року, № 806000010/2011/008188 від 16.08.2011 року , № 806000010/2011/008243 від 18.08.2011 року, №806000010/2011/008769 від 05.09.2011 року, № 806000010/2011/008765 від 05.09.2011 року, №806000010/2011/011779 від 29.11.2011 року, № 806000010/2011/012289 від 12.12.2011 відповідно до яких задекларовано товар Yara Krista MKP, монокалійфосфат (КН2РО4), Застосовується в сільському господарстві в якості добрив для підживлення овочевих рослин, в товарній позиції 2835 "Фосфінати (гіпофосфіти), фосфонати (фосфіти) та фосфати, поліфосфати, визначеного або невизначеного хімічного складу" код товару згідно УКТ ЗЕД - 2835240000. Торгівельна марка - Кrista. Торгівельний знак - Yara. Виробник - Rotem Amfert NegevLTD. Країна виробництва - IL.

Специфікацією на монокалійфосфат визначено, що товар з торговим найменуванням МКР (моно калій фосфат), хімічна формула (КН2РО4), інше найменування диводеньфосфат калію має номер 7778-77-0 та знаходиться під кодом 28 групи відповідно до європейської митної бази (а.с.146).

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів /стаття 70 цього ж Кодексу/.

Статтею 72 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення (статті 1, 86 цього Кодексу).

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року N 443/2247, у графі 31 ВМД "Вантажні місця та опис товарів" під номером 1 зазначаються точні відомості про товар, у графі 33 "Код товару" -код товару, який ввозиться згідно з УКТЗЕД, а у графі 47 ВМД наводяться відомості про нарахування ввізного мита та податку на додану вартість.

Для цілей митного оформлення класифікація товарів здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженою Законом України "Про Митний тариф України".

Відповідно до ст. 41 Митного кодексу України (чинний в період виникнення спірних правовідносин) митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, зокрема шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України (п. 5 ч. 1).

Відповідно до ст. 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

При митному оформленні товару у липні-грудні 2012 року Полтавська митниця перевірила правильність визначення позивачем коду товару згідно з УКТЗЕД, будь-яких порушень митних правил не встановила.

Таким чином, при митному оформленні товару митниця засвідчила відповідність відомостей, зазначених позивачем у вантажних митних деклараціях, та відсутність неправомірних дій позивача, спрямованих на заниження ставки ввізного мита та суми податку на додану вартість.

Оскільки за загальним правилом юридичним фактом визнається факт, який тягне за собою правові наслідки, то суд доходить висновку, що відповідність товару, який декларується, встановленій класифікаційній категорії, є фактом, що має юридичне значення, адже від коду товару залежить ставка ввізного мита та сума податку на додану вартість, яку імпортер має сплатити при митному оформленні товару.

Таким чином, прийняття митним органом митної декларації з зазначенням у неї коду товару означає засвідчення митним органом факту, що має юридичне значення.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Суд вважає, що порушеннями законодавства України, про які йде мова у наведеній нормі, можуть бути контрабанда, порушення митних правил, кримінально-переслідувані дії суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та що митний орган має право здійснювати митний контроль після завершення митного оформлення товару тільки у разі наявності достатніх підстав вважати, що такі порушення мали місце з боку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

У спірних правовідносинах відповідач після завершення митного оформлення товару позивача (у липні-грудні 2011 року) здійснив митний контроль (у травні 2012 року) на підставі доповідної записки про проведення службової перевірки № 2 від 20.04.2012 року, в якій зазначено, що посадовими особами Полтавської митниці під час митного оформлення товару було допущено неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків, що є порушенням службової дисципліни (а.с.175-179).

Згідно статті 311 МК України передбачено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Статтею 312 Митного кодексу України встановлено, що Державна митна служба України здійснює ведення УКТЗЕД, що передбачає, зокрема, розроблення пояснення та рекомендацій з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування УКТЗЕД, поширення інформації про застосування УКТЗЕД.

З метою забезпечення єдиного тлумачення та застосування УКТЗЕД в Україні на підставі наказу Держмитслужбою України від 30.12.2010 року №1561 прийнято Пояснення до УКТЗЕД.

Згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про митний тариф України" від 05.04.2001 року № 2371- III (зі змінами), класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Відповідно до пояснень товарної позиції 2835 включаються фосфати і поліфосфати в тому числі фосфати калію. Найвідомішим з них є диводеньфосфат калію (дигідроортофосфат калію) (монокалійфофат) (КН2РО4). Одержують обробленням фосфатованої крейди фосфорною кислотою і сульфатом калію. Безбарвні кристали, розчинні у воді. Використовуються як дріжджова поживна речовина та добриво.

Крім того слід зазначити, що рішенням Київської регіональної митниці від 26.09.2011 року № КТ -100-5450-2011 про визначення коду товару встановлено, що товар того самого виробника, з тією ж назвою, такого ж хімічного складу, з таким самим співвідношенням фосфору та калію з таким же призначенням Київською регіональною митницею класифіковано за кодом 2835240000 (а.с.145).

Код товару підтверджується екологічними деклараціями, які наявні в матеріалах справи та зазначено опис та код товару за УКТЗЕД.

В Декларації митної вартості визначено митну вартість ввезеного товару, вартість якого сплачена декларантом.

Як вбачається в даному випадку з матеріалів справи, під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні. Відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, в тому числі і правильність коду товару. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) митниця не скористалася.

При цьому, під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили, що митний орган був обмежений у реалізації своїх функцій, в отриманні інформації, необхідної для митного оформлення (під час оформлення ВМД), як і не встановлено обставин, які б свідчили, що позивач перешкоджав митному органу в реалізації його повноважень або не виконував вимог митного органу щодо надання додаткових документів під час митного оформлення.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм у сукупності, у разі якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, що має місце у даному випадку, то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, на чому наголошується у постановах Верховного Суду України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Також суд бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ /частина 1 статті 2 цього Кодексу/.

Оскільки відповідачем, який за ознаками статті 3 зазначеного Кодексу є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи у порядку частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності спірних податкових рішень, суд доходить висновку, що ці рішення порушують права і інтереси позивача.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 1995,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 274 від 18.06.2012 року (а.с.2), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської митниці № 19 та 20 від 13 червня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" код (35295131) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1995 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 серпня 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко