Постанова № 25530468, 01.08.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4456/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника відповідача - Зайця С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бумеранг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2012 року Приватне підприємство "Бумеранг" (далі - позивач, ПП "Бумеранг") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2012 року № 0005142301/204, № 0005042301/203.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські взаємовідносини позивача із ТОВ "Промислова група "ДФМ" мали реальний характер та були спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які оформлені у відповідності із вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв'язку із чим позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з купівлею парафіну нафтового, а також правомірно сформований податковий кредит, тому висновки акту перевірки вважає безпідставними, а прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні. Письмові заперечення на адміністративний позов ґрунтуються на тому, що позивачем порушено вимоги підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 23 403 грн. та податку на додану вартість на суму 8 510 грн., внаслідок не підтвердження в ході перевірки отримання ПП "Бумеранг" товару від ТОВ "Промислова група "ДФМ".

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Бумеранг" (ідентифікаційний код 32860683) є юридичною особою, взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

У період з 23.02.2012 року по 29.02.2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група "ДФМ" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт від 06.03.2012 року № 90/23-209/33989176, у висновках якого відображено порушення позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 23 403 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 23 403 грн.; пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 510 грн., в т.ч. за січень 2011 року - 8 510 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 21.03.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0005142301/204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 8 511 грн., в тому числі за основним платежем - 8 510 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № 0005042301/203, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 23 404 грн., в тому числі за основним платежем - 23 403 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарги позивача - без задоволення.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту за січень 2011 року на суму 8 510 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також завищення валових витрат за 1 квартал 2011 року на суму 42 550 грн. та заниження валового доходу в сумі 51 060 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 23 403 грн., по взаємовідносинах із ТОВ "Промислова група "ДФМ", які не мали реального товарного характеру.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абзаці 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.01.2011 року між ПП "Бумеранг" (Покупець) та ТОВ "Промислова група "ДФМ" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 2401, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець прийняти та оплатити товар.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Промислова група "ДФМ" виписано ПП "Бумеранг" податкову накладну від 24.01.2011 року № 24012, накладну від 24.01.2011 року № 16, акт приймання-передачі товару від 24.01.2011 року.

На підтвердження розрахунку по вказаному договору позивачем надано копії банківських виписок, згідно яких ПП "Бумеранг" здійснено оплату за придбаний у ТОВ "Промислова група "ДФМ" товар.

Позивачем віднесено до складу валових витрат суми, перераховані ним Продавцю в рахунок оплати вартості товару.

Перевезення придбаних нафтопродуктів підтверджується товарно-транспортною накладною від 24.01.2011 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використав нафтопродукти, придбані у ТОВ "Промислова група "ДФМ", у власній господарській діяльності, а саме: для реалізації ТОВ "Фітор" та ПАТ "Донбаскабель", що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промислова група "ДФМ" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача - для подальшої реалізації.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ТОВ "Промислова група "ДФМ", а отже донарахування податку на прибуток в сумі 23 403 грн., суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору, його виконання та видачі податкової накладної, ТОВ "Промислова група "ДФМ" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Фактичні обставини справи, які встановлено судом, підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

Податковий кредит позивача по господарських операціях з ТОВ "Промислова група "ДФМ" підтверджений податковою накладною, копія якої наявна в матеріалах справи, та містить усі необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Слід зазначити, що перевіряючим в ході проведення перевірки встановлено факт неналежного оформлення податкової накладної, а саме: вказана адреса ТОВ "Промислова група "ДФМ": вул. 40-років Жовтня, 2/7, м. Кременчук, однак згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи фактична та юридична адреса - м. Кременчук, 101, 3/Б.

Дане посилання відповідача у акті перевірки, суд вважає безпідставним, оскільки із наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Промислова група "ДФМ" вбачається, що місцезнаходження юридичної особи зазначено - вул. 40 років Жовтня, 2/7, м. Кременчук.

Крім того, наявність недоліків у податковій накладній не може однозначно свідчити про неправомірність віднесення покупцем понесених ним витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, оскільки підставою для відповідальності платника податку є саме не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

Таким чином, оскільки позивач та ТОВ "Промислова група "ДФМ" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, - формування позивачем податкового кредиту на підставі, виписаної ТОВ "Промислова група "ДФМ" належно оформленої податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, суд вважає таким, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а тому є правомірним.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Позивач виконав усі необхідні умови, передбачені нормами Податкового кодексу України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим суд вважає правомірним включення позивачем до складу податкового кредиту за січень 2011 року суму ПДВ 8 510 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Промислова група "ДФМ", а отже донарахування податку на додану вартість, суд вважає необґрунтованим.

В даному випадку, з огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 21.03.2012 року № 0005142301/204, № 0005042301/203.

Стосовно відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. ПП "Бумеранг", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що належним підтвердженням витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги є договір про надання правової допомоги та документ, який свідчить про оплату послуг, оформленого у встановленому законом порядку (квитанція, платіжні доручення тощо).

Як вбачається зі змісту пункту 4.1 договору про надання юридичних послуг від 01.09.2010 року, укладеного позивачем із ФОП Машкевич О.С., оплата наданих виконавцем послуг здійснюється щомісячно до 20 числа.

Позивачем надано суду копію платіжного доручення від 18.06.2012 року № 477 про оплату наданих юридичних послуг в сумі 11 000 грн., однак не надано доказів здійснення оплати юридичних послуг наданих адвокатом згідно акту виконаних робіт від 18.07.2012 року.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували понесення зазначених витрат, у зв'язку із чим витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. стягненню з відповідача не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Бумеранг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 21.03.2012 року № 0005142301/204, № 0005042301/203.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 319 грн. 15 коп. (триста дев'ятнадцять гривень 15 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 серпня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко