Постанова № 25530447, 09.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2012 року Справа № 1170/2а-1658/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Трест "Олександрія-розрізобуд" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до державного підприємства "Трест "Олександріярозрізобуд" про стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік підтверджено невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві не були зайнятими 6 з 11 робочих місць, призначених для працевлаштування інваліда. При цьому відповідач, обчисливши у поданому звіті адміністративно-господарські санкції за невиконання цього нормативу у розмірі 125 978 грн., у встановлений строк їх до Фонду соціального захисту інвалідів не сплатив. З цих підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 125 977,60 грн. адміністративно-господарських санкцій, а також пеню за їх несвоєчасну сплату у розмірі 705,60 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що у 2011 році підприємство перебувало у процесі реорганізації, яка супроводжувалася скороченням чисельності та штату працівників. Тому, з огляду на відсутність будь-яких вакансій, підприємство не проводило працевлаштування працівників, у тому числі інвалідів. Стверджуючи, що підприємством вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, що є підставою для звільнення від відповідальності у виді сплати адміністративно-господарських санкцій, та посилаючись на припинення господарської діяльності на підприємстві з 2008 року, просить суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Державне підприємство "Трест "Олександріярозрізобуд" з 08.05.08 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради, перебуває на обліку в Кіровоградському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. (а.с. 18 -20).

Встановлено, що 29.02.12 відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ за 2011 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становить 268 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 5 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 11 осіб; фонд оплати праці штатних працівників - 5627 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 20 996 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 125 978 грн. (а.с. 8).

У встановлений строк вказані санкції відповідачем не сплачено.

Вирішуючи спір про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості, зокрема, на основі працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. (ч.5 ст.19 Закону).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.(ч.9 ст.19 Закону).

Частиною 1 статті 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд враховує, що за своєю правовою природою ці санкції є видом господарсько-правової відповідальності, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності (ст. 217 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною 3 статті 18 Закону, а саме:

- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць,

- створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством,

- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів,

- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Наведені норми свідчать, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено звітом відповідача форми №10-ПІ, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2011 рік у кількості 268 осіб, відповідно до нормативу, визначеного ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на підприємстві відповідача у 2011 році мали бути працевлаштованими 11 інвалідів, однак працювало лише 5.

У ході судового розгляду представник відповідача визнала ту обставини, що у 2011 році ДП "Трест "Олександріярозрізобуд" не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві не були зайнятими 6 з 11 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та не вживалися заходи до їх працевлаштування. Воднораз, заперечила обов'язок відповідача нести за вказане господарське правопорушення відповідальність, передбачену Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", посилаючись на те, що підприємство у 2011 році не мало можливості для працевлаштування інвалідів, оскільки перебувало у процесі реорганізації, яка супроводжувалася скороченням чисельності та штату працівників, та не здійснювало виробничу діяльність.

Суд вважає такі доводи відповідача непереконливими, виходячи з того, що Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлені рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств, установ та організації, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає 8 осіб та більше, в аспекті виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Аналіз статей 18-20 вказаного Закону дає підстави вважати, що цей норматив повинен розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, тобто від загальної чисельності працюючих на підприємстві. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-159а11 від 04.07.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що відповідач за наявності працюючих на підприємстві працівників, незважаючи на скорочення їх чисельності та штату, зобов'язаний був виділити та створити робочі місця для працевлаштування інвалідів у кількості, визначеній Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У судовому засіданні підтверджено доводами позивача про невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості, визначеній згідно з ч. 1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Вчинивши це господарське правопорушення, відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для його недопущення. Зокрема, відповідачем суду не надано доказів виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації його працевлаштування, інших доказів, які б свідчили про виконання ним своїх обов'язків щодо забезпечення прав інваліда на працевлаштування. Тому, згідно з ч.2 ст. 218 ГК України відповідач має нести відповідальність, передбачену законом, у виді сплати адміністративно-господарських санкцій, визначених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Вбачається, що відповідач у поданому звіті форми №10-ПІ обчислив суму адміністративно-господарських санкцій, належних до сплати за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, у розмірі 125 978 грн. Воднораз, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 125 977, 60 грн. адміністративно - господарських санкцій.

Частинами 2, 3 статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, вирішуючи спір у межах позовних вимог, суд дійшов до висновку що позов у частині стягнення з відповідача 125 977, 60 грн. адміністративно - господарських санкцій підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 705,60 грн., суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідачем на день розгляду справи адміністративно-господарські санкції не сплачено.

Нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій здійснюється відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.07 №223, п.2.2 якого передбачено, що пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п.3.1 вказаного Порядку порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу. (п. 3.6 Порядку).

Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) роботодавцем коштів, в тому числі за рішенням суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що на час подання позовної заяви у позивача не виникло права на нарахування та стягнення пені в зв'язку з відсутністю сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій. Відтак розрахунок пені, заявленої до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 705,60 грн. є такою, що не відповідає нормам ч. 2 ст. 20 Закону, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 9, 10 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Положенням про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженим 26.05.11, передбачено, що відділення є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів (п.1 Положення). Згідно з п.5 Положення відділення відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; облік заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям господарських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю. (а.с. 12-14).

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Трест "Олександріярозрізобуд" (ідентифікаційний код 05473312) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 125 977, 60 грн. (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень 60 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 13.07.12.