Постанова № 25530440, 01.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2012 року 2а-2348/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом спільного українсько-йорданського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катрін»до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2012 спільне українсько-йорданське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катрін»(далі -позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 №000772200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 191 250,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Товариство висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого приймалось податкове повідомлення-рішення відповідачем, є такими, що не відповідають існуючим фактам та податковому законодавству, у зв'язку з чим донарахування податку на додану вартість в сумі 127 500,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 63 750,00 гр., є неправомірним.

Зокрема, правомірність включення Товариством до складу податкового кредиту у травні 2011 року коштів у сумі 127 500,00 грн., сплачених ним в ціні придбаного у ТОВ «Нафтогазобладнання»товару, підтверджується первинними документами, зокрема, договорами зберігання нафтопродуктів і поставки, рахунком-фактурою, видатковою та податковою накладними, подальшим використанням придбаного товару в господарській діяльності позивача.

В той же час, позивач зазначає, що жодного з перелічених в акті перевірки пунктів не порушив. Товариство повністю дотримувалось вимог чинного законодавства в розрізі укладання договорів купівлі-продажу товару, договорів зберігання нафтопродуктів, оформлення актів виконаних робіт, що підтверджують факт відповідального зберігання нафтопродуктів, копії бухгалтерських та фінансових документів, податкових накладних, тощо.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд у позові відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях, які полягають в наступному.

Перевіркою не встановлено, а посадовими особами Товариства не надано до перевірки документи, що засвідчують транспортування ТМЦ від ТОВ «Нафтогазобладнання».

Крім того, в ході перевірки Податковим органом встановлено, що усі операції купівлі-продажу ПП «Український центр екології»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Таким чином, ПП «Український центр екології»незаконно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ «ТД Папіру та картону». Враховуючи ті обставини, що постачальником товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання від ТОВ «ТД Папіру та картону»є ПП «Український центр екології», яке в свою чергу задіяне по ланцюгу постачання з ТОВ «Нафтогазобладнання», то всі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача, а саме до СП ТОВ «Катрін».

У результаті порушення ТОВ «Нафтогазобладнання»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. Таким чином, договір поставки між Товариством і вказаним контрагентом є нікчемним правочином відповідно до положень статей 203, 215, 216 та 228 ЦК України.

Враховуючи викладене, позивач порушив вимоги п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі -Положення №88), п 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон №996), п. 198.6 ст. 198, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2011 року на суму 127 500,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Нафтогазобладнання».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Спільне українсько-йорданського підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катрін» зареєстроване 22.01.1996 Васильківською районною державною адміністрацією Київської області, код ЄДРПОУ 22206699, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 23.01.1996 за №13-205, свідоцтво про перереєстрацію платника податку на додану вартість від 21.12.2009 №100259455, індивідуальний податковий номер 222066910075.

На підставі службового посвідчення серії УКО №033312 від 19.02.2008, виданого Васильківською ОДПІ, Гончаренко Лесею Анатоліївною головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором 1-го рангу відділу податкового контролю Васильківської ОДПІ Київської області на підставі пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2, п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України, наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.04.2012 № 44-П проведено документальну невиїзну позапланову перевірку спільного українсько-йорданського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катрін»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період із 01.05.2011 по 31.05.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Нафтогазобладнання»(код СДРПОУ 37036116).

Товариство проінформовано про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки повідомленням від 03.04.2012 №20. Повідомлення про проведення перевірки від 03.04.2012 № 20 та копію наказу про проведення перевірки від 03.04.2012 № 44-П Васильківської ОДПІ надіслані СП ТОВ «Катрін»за його податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У періоді, за який проводилась перевірка, Товариство було зареєстроване платником ПДВ. Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за травень 2011 року встановлено, що одним із постачальників було ТОВ «Нафтогазобладнання».

Васильківською ОДПІ направлено запит від 07.12.2011 № 2535/10/23-216 про надання інформації та її документального підтвердження по господарських відносинах із ТОВ «Нафтогазобладнання»за період 01.05.2011-31.05.2011. Позивачем у відповідь на запит надані первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Нафтогазобладнання», а саме: податкові накладні за травень 2011 року, видаткові накладні за травень 2011 року, рахунок-фактура за травень 2011 року, договір поставки.

За результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки Позивача Податковим органом складено акт перевірки від 13.04.2012 №259/22-00/22206699 (далі -Акт перевірки), у висновках якого зазначено про такі порушення вимог чинного законодавства: п. 198.1, п. 198.2. п.198.3, п. 198.6, п.198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, п. 9.1 ст.9 Закону №996, пп. 1.2 п. 1, пп. 2.2., п. 3.13, п. 2.14, п. 2.15, пп. 2.16 п. 2 пп. 3.2 п. 3 Положення № 88, п. 3.1, п. 4.1, Наказу ДПА України від 25.01.2011 №41, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 127 500,00 гривень, в тому числі за травень 2011 року 127 500,00 гривень; ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СП ТОВ «Катрін».

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними обставинами, які було встановлено в ході проведення перевірки.

21.03.2011 позивач підписав договір поставки нафтопродуктів за № 2103/11-01 НГО з ТОВ «Нафтогазобладнання», де постачальник - ТОВ «Нафтогазобладнання», зобов'язується передати позивачу товар. На виконання умов договору постачання № 2103/11-01 НГО від 21.03.2011 ТОВ «Нафтогазобладнання»(Продавець) було видано, а Товариством отримано та відображено в податковому обліку, рахунок-фактуру № СФ-0000213 від 31.05.2011 на загальну суму 765 000,00 грн. в тому числі ПДВ 127 500,00 грн., видаткову накладну від 31.05.2011 №НГО-3105/02 та податкову накладну від 31.05.2011 №26 на вказану в рахунку-фактурі суму. Згідно з вказаними первинними документами позивач придбав у ТОВ «Нафтогазобладнання»90 000 л. дизельного пального.

Податковим органом в ході перевірки встановлено та в Акті відображено, що взаєморозрахунки з постачальником - ТОВ «Нафтогазобладнання», у регістрах бухгалтерського обліку відображаються по рахунках: К631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»Д 28 «Товар», 64 «Податковий кредит». Розрахунки Товариством в сумі 765 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 127 500,00 грн., проведені у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Нафтогазобладнання».

Під час перевірки встановлено, що СП ТОВ «Катрін»задіяне по ланцюгу постачання з ТОВ «Нафтогазобладнання»- ПП «Український центр екології»( код за ЄДРПОУ 36627363 ) та ТОВ «ТД Папіру та картону»(код за ЄДРПОУ 36371417), в яких встановлено нікчемність стосунків. В свою чергу ТОВ «Нафтогазобладнання»є постачальником за травень 2011 року СП ТОВ «Катрін».

Актом перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 20.03.2012 №5085/7/22-607 ТОВ «Нафтогазобладнання»з питання правомірності визначення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року встановлено порушення ТОВ «Нафтогазобладнання»вимог ч. 1,5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 228, ст. 234 ЦК України в частині недодержання зазначених норм законодавства у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року про обсяги придбання та продажу товару (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання) є недійсними.

По ланцюгу постачання ТОВ «Нафтогазобладнання»є ПП «Український центр екології»( код за ЄДРПОУ 36627363 ).

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова від №1933/18/36627363 від 22.06.2011 з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за травень 2011 року встановлено порушення ПП «Український центр екології»ч. 1 ст. 203, 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Український центр екології»з постачальниками та покупцями та відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст..187,ст.188, ст.198 Податкового кодексу України. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 27.05.2011.

Таким чином, в ході проведення перевірки ПП «Український центр екології»встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Український центр екології»з постачальниками та покупцями.

Враховуючи те, що ПП «Український центр екології»не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено вимогами податкового законодавства пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, у нього відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України, усі операції купівлі-продажу ПП «Український центр екології»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Враховуючі вищевикладене та відповідно ст. 185, ст. 187 ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України дані, відображені ПП «Український центр екології»у деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період про обсяги поставки, податкове зобов'язання на користь вищезазначених контрагентів - не є дійсними.

В ході проведення перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова від №1933/18/36627363 від 22.06.2011 взяті за основу матеріали невиїзної документальної перевірки доведених для використання від 11.05.2011 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова. На виконання Розпорядження ДПА України № 48-Р від 24.02.2011 року «Про відпрацювання підприємств»та Наказу ДПА від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»та з метою координації дій щодо руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань та формування доказової бази у справах про стягнення грошових коштів, отриманих за нікчемними угодами, і надало довідку про результати документальної невиїзної перевірки по ТОВ «ТД Папіру та картону»з питань правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.03.2011 по 31.03.2011за №1677/7/15-523.

В результаті проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД Папіру та картону»(код за ЄДРПОУ 36371417) встановлено таке.

Остання податкова звітність: декларація з ПДВ за листопад 2010 (вх. №59400 від 20.12.2010р.), Розрахунок комунального податку за 9 місяців 2010 року (вх. №46603 від 08.10.10). Згідно бази даних, декларація з ПДВ по підприємству ТОВ «ТД Папіру та картону»за лютий - березень 2011 року, яка має статус податкової звітності відсутня.

Наявність основних виробничих фондів: за даними Декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 9 місяців 2010 рік склала 1 083,5 тис. грн., декларація за 2010 рік не надавалась. Основні засоби у ТОВ «ТД Папіру та картону»відсутні. До декларацій з податку на прибуток за 1 кв. 2011 року додаток К1/1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні. Чисельність працюючих: Відповідно до довідки по формі 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві за 3 квартал 2010 року складала 1 особа (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи.

Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, акт виходу від 02.11.2010 №393. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТД Папіру та картону»анульовано 29.03.2011, підприємство має стан платника «8»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Враховуючи те, що у ТОВ «ТД Папіру та картону»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою відповідно до частин 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

На виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»відомості, задекларовані підприємством у Додатку 5, співставлені з податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в розрізі контрагентів.

Виходячи з вище викладеного встановлено, що свідоцтво платника ПДВ у ТОВ «ТД Папіру та картону»анульовано 29.03.2011, однак аналізуючи податкову звітність з ПДВ (декларацій та уточнюючих розрахунків з додатками №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлено, що ТОВ «ТД Папіру та картону»виписано, а ПП «Український центр екології»занесено до реєстру податкових накладних, та відповідно до декларації з ПДВ у травні 2011 року податкові накладні на суму 116 669 165, 43 грн., в т.ч. податковий кредит на суму 23 333 833,07 грн. Таким чином, на порушення Податкового кодексу України податкові накладні виписані в період коли ТОВ «ТД Папіру та картону»не був платником ПДВ не враховуються до складу податкового кредиту покупця.

ПП «Український центр екології», на думку Податкового органу, незаконно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ «ТД Папіру та картону»- на суму 23 333 833,07 грн., що складає 99,8 % від загального задекларованого податкового кредиту травня 2011 року.

Виходячи з вищевикладеного Податковий орган дійшов висновку, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «ТД Папіру та картону»- ПП «Український центр екології»не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (робіт послуг) та не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, ПП «Український центр екології»незаконно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ «ТД Папіру та картону»- на суму 16 938 367,00 грн.

У акті перевірки зазначено, що ПП «Український центр екології»не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України. Крім того, у зв'язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг а саме: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки по податкам і платежам», 68 «Розрахунки по іншим операціям», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут»та первинних документів до них, податкові накладні на придбання, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткові накладні ПП «Український центр екології»на порушення ст. 198.6 Податкового кодексу України було завищено податковий кредит по операціях з контрагентами за травень 2011 року на 23 367 007,00 грн. Враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі-продажу ПП «Український центр екології»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Отже, ПП «Український центр екології»незаконно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ «ТД Папіру та картону».

З огляду на викладене та враховуючи ті обставини, що постачальником товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання від ТОВ «ТД Папіру та картону»є ПП «Український центр екології», яке в свою чергу задіяне по ланцюгу постачання з ТОВ «Нафтогазобладнання», то Податковий орган вважає, що всі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а саме до СП ТОВ «Катрін». При цьому, перевіркою СП ТОВ «Катрін»не виявлено, а посадовими особами до перевірки не надано документів, що засвідчують транспортування, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення операції з постачання нафтопродуктів.

Таким чином, судом встановлено, що на підставі викладеної вище інформації відповідач дійшов висновку про нікчемність угоди з постачання нафтопродуктів між Товариством і ТОВ «Нафтогазобладнання», що в свою чергу вказує на порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2. п.198.3, п. 198.6, п.198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, п. 9.1 ст.9 Закону №996, пп. 1.2 п. 1, пп. 2.2., п. 3.13, п. 2.14, п. 2.15, пп. 2.16 п. 2 пп. 3.2 п. 3 Положення № 88, п. 3.1, п. 4.1, Наказу ДПА України від 25.01.2011 №41.

На підтвердження своєї позиції відповідачем суду надано копії акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Український центр екології»з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за травень 2011 року та акта про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Нафтогазобладнання»з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за травень 2011 року.

Не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки, 20.04.2012 за вих. № 364-1 позивачем на адресу Податкового органу було направлено обґрунтоване заперечення, проте, заперечення позивача до уваги відповідачем взяті не були. В результаті проведеної перевірки та на підставі Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012 №000772200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 191 250,00 грн., де 127 500,00 грн. -основний платіж, 63 750,00 грн. -штрафна (фінансова) санкція відповідно до абз. 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, Товариство звернулось до суду з даним позовом. В обгрунтування реальності правочину, укладеного з ТОВ «Нафтогазобладнання»позивачем суду надано копії первинних документів, з яких вбачається наступне.

Між Позивачем та ТОВ «Нафтогазобладнання»було укладено договір зберігання нафтопродуктів від 12.01.2011 за № 12/01Х. За умовами вказаного договору позивач (Зберігач) зобов'язаний за винагороду прийняти на зберігання нафтопродукти. Всі обов'язки відповідно до вищевказаного договору позивач виконав, що підтверджується Актами здачі-приймання та розрахунками ТОВ «Нафтогазобладнання»за отримані послуги зберігання.

21.03.2011 Товариство підписало договір поставки нафтопродуктів за № 2103/11-01 НГО з ТОВ «Нафтогазобладнання». Факт придбання палива підтверджується видатковою, податковою, товарно-транспортною від 31.05.2011 №Т\0000222 накладними, а також актом взаєморозрахунків. Товар, що згідно вказаного договору був придбаний, зберігався згідно з договором зберігання нафтопродуктів від 12.01.2011 за № 12/01Х на складах позивача. Таким чином, як пояснив представник позивача, фактично транспортування дизельного пального в межах договору поставки нафтопродуктів № 2103/11-01 від ТОВ «Нафтогазобладнання»до позивача не відбувалося.

За податковою накладною, отриманою від контрагента, згідно з вказаним договором позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару в розмірі 127 500,00 грн.

На підтвердження економічної обгрунтованості та господарської доцільності укладання договору поставки нафтопродуктів за № 2103/11-01, а також наявності необхідних ресурсів та матеріальної бази для придбання, зберігання і реалізації нафтопродуктів, Товариство надало суду завірені копії свідоцтв про право власності на склад в с. Путрівка, комплекс автосервісного обслуговування (АЗС) на автодорозі Київ-Одеса, 69км, автозаправний комплекс «Катрін»в с. Жашків.

Для підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Нафтогазобладнання»пального позивач надав суду копії ряду товарно-транспортних накладних, змінних звітів АЗС №2, касових чеків, відомостей на відпуск нафтопродуктів. Крім того, в судовому засіданні 01.08.2012 представник позивача до матеріалів справи долучив копію заявки від 30.05.2011 №30-5/11, складеної Товариством на адресу ТОВ «Нафтогазобладнання», на відвантаження 31.05.2011 дизельного палива у кількості 90 000 літрів відповідно до умов договору від 21.03.2011 №НГО 2103/11-01.

Також, на вимогу суду представником відповідача надано подану до органів податкової служби ТОВ «Нафтогазобладнання»декларацію з податку на додану вартість та додаток №5 до неї «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за травень 2011 року, з якої вбачається, що вказаним контрагентом кошти в сумі 127 500,00 грн. відображено у власних податкових зобов'язаннях за результатами взаємовідносин із позивачем.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування Товариством податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Нафтогазобладнання».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення чинного законодавства, суд не бере до уваги посилання відповідача на висновки актів перевірки ПП «Український центр екології», ТОВ «Нафтогазобладнання», оскільки вони стосуються правочинів, які не є предметом даного спору.

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договору поставки вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) правочину не вбачається його протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договору про поставку не доведено.

Крім того, суд не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності правочину між Товариством і ТОВ «Нафтогазобладнання» вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладеної угоди з боку позивача, зокрема, перерахування коштів за придбане пальне, використання його у власній господарській діяльності. Так, позивач стверджує про факт отримання товару, його оприбуткування і відображення у звітних документах, подальшого використання у своїй господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином.

Також, необгрунтованим вважає суд посилання Податкового органу на положення статті 228 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 наведено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Зокрема, це правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У своєму рішенні Верховний Суд України зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладену позицію Верховного Суду України, суд звертає увагу на безпідставність визнання Податковим органом договору поставки нафтопродуктів від 21.03.2011 як таким, що порушує публічний порядок.

В той же час, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року коштів у сумі 127 500,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Нафтогазобладнання»у зв'язку з наступним.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочином, факт здійснення Товариством розрахунку за придбане пальне, в ціні якого включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту за договором постачання з ТОВ «Нафтогазобладнання».

При цьому, суд вважає, що про реальність правочину, в результаті виконання якого позивачем сформовано податковий кредит, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо подальшої реалізації дизпалива та господарської обґрунтованості потреб в отриманні пального за цивільно-правовою угодою.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Нафтогазобладнання», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми, суд, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій Товариства з ТОВ «Нафтогазобладнання», зокрема, щодо наявності необхідної матеріальної бази для придбання, зберігання та реалізації нафтопродуктів, використання їх у власній господарській діяльності.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Нафтогазобладнання»підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеними договорами зберігання нафтопродуктів і поставки, які не суперечать вимогам чинного законодавства, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаних угод, а саме: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами звірки взаєморозрахунків, заявкою на відпуск пального, доказами подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності тощо, а також фактом оплати придбаного дизельного пального.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому невизнання Податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної, отриманої в межах взаємовідносин з ТОВ «Нафтогазобладнання»суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкової накладної, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Нафтогазобладнання»у травні 2011 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Товариства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Нафтогазобладнання»порушує вимоги податкового законодавства, оскільки на даний час відсутні обвинувальний вирок суду чи рішення іншого суду, які вказують на протиправність дій ТОВ «Нафтогазобладнання»у сфері податкового або цивільного законодавства. Крім того, Податковим органом не надано жодних доказів того, що Товариство було безпосередньо залучено до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту у травні 2011 року за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Нафтогазобладнання».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з укладенням угоди з ТОВ «Нафтогазобладнання».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочину, укладеного між Товариством і ТОВ «Нафтогазобладнання», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту у травні 2011 року відображеної в отриманій від вказаного контрагента податковій накладній суми ПДВ, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 2 травня 2012 року №000772200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катрін» судовий збір у розмірі 1 912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 серпня 2012 р.