Ухвала суду № 25530363, 26.06.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

вступна та резолютивна частини

26.06.2012 р. № 2а-8357/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Єленич О.В., довіреність б/н від 12.12.11 р.,

представника відповідача: Сухоненко В.В., довіреність № 44/9/10-007 від 03.03.12 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача в адміністративній справі

за позовомПП "Укрспецсоюз", пр. Миру, 17-а, кв. 20 (вул. Нікольська, 80), м. Миколаїв, 54044

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання дій неправомірними

керуючись ст. 157 ч. 1 п. 1 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі закрити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26.06.2012 р. № 2а-8357/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Єленич О.В., довіреність б/н від 12.12.11 р.,

представника відповідача: Сухоненко В.В., довіреність № 44/9/10-007 від 03.03.12 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача в адміністративній справі

за позовомПП "Укрспецсоюз", пр. Миру, 17-а, кв. 20 (вул. Нікольська, 80), м. Миколаїв, 54044

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання дій неправомірними

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до відповідача з позовними вимогами, які в подальшому неодноразово змінював.

Остаточні позовні вимоги викладені в заяві позивача від 28 березня 2011 р. (т. 1 а. с. 118-120), в яких позивач поросить суд:

за актом від 13 серпня 2010 р. № 6589/23-100/32997427:

- визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у визнанні нікчемними договорів позивача з контрагентами ПП "Авіор" і ПП "Металфорт";

- визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у визнанні штучного формування кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) позивачем за рахунок підприємств-постачальників у травні 2010 р. в розмірі 2149105,80 грн. та у визнанні необхідності коригування податкового кредиту з ПДВ по ПП "Авіор" на суму 1556669,54 грн. і по ПП "Металфорт" на суму 592436,26 грн.

За актом від 14 вересня 2010 р. № 7118/23-100/32997427:

- визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у визнанні нікчемними договорів позивача з контрагентами - ПП "Авіор", ПП "Металфорт", ПП "Олдтрейд-А";

- визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у визнанні штучного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок підприємств-постачальників у березні 2010 р. в розмірі 11454854,77 грн. з контрагентами:

ПП "Авіор" на суму 4765229,95 грн.;

ПП "Металфорт" на суму 4580158,71 грн.;

ПП "Олдтрейд-А" на суму 2109466,11 грн. у квітні 2010 р. в розмірі 9517993,17 грн. з контрагентами:

ПП "Авіор" на суму 2735878,37 грн.;

ПП "Металфорт" на суму 3203055,06 грн.;

ПП "Олдтрейд-А" на суму 3579059,74 грн.

В судовому засідання представник відповідача заявив усне клопотання про закриття провадження у справі на підставі того, що вимоги позивача стосуються оскарження висновків акту перевірки, який не тягне за собою негативних наслідків для останнього.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись на те, що акт перевірки покладає на нього певні обов'язки, зокрема здійснити корегування податкових зобов'язань з ПДВ і є обов'язковим для нього.

Вирішуючи заявлене представником відповідача клопотання, суд враховує наступне.

13 серпня 2010 р. відповідач провів невиїзну позапланову перевірку позивача з питань правових відносин з платниками податків ПП "Авіор" і ПП "Металфорт" за період з 1 травня 2010 р. до 31 травня 2010 р. Результати перевірки оформлені актом № 6589/2-100/32997427 (т. 1 а. с. 63-77). У висновку акту перевірки зазначено про відсутність поставок товарів до позивача від наведених контрагентів, з чого відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також про штучне формування позивачем податкового кредиту в травні 2010 р., у зв'язку із чим податковий кредит підлягає коригуванню.

14 вересня 2010 р. відповідач провів нову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з платниками податків ПП "Авіор", ПП "Металфорт", ПП "Олдтрейд-А" за період з 1 березня 2010 р. до 30 квітня 2010 р. Результати цієї перевірки оформлені актом № 7118/23-100/32997427 (т. 1 а. с. 12-62). Висновки акту перевірки тотожні висновкам попередньої перевірки - відповідач вважає, що позивач не отримував товар від вказаних в акті перевірки контрагентів, що призвело до порушення вимог ЦК України і потягло за собою штучне формування податкового кредиту.

Як визначено п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 (далі - Порядок № 327), чинного на час проведення перевірок позивача, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, за своєю правовою природою акт перевірки є документом, який тільки оформлює результати перевірки: фіксує факт проведення перевірки, а також містить опис обставин, встановлених під час її проведення.

Такий самий підхід законодавця до визначення акту перевірки зберігся і при наступному розвитку законодавства з цього питання, що свідчить про послідовність та незмінність його позиції щодо визначення правової природи акту перевірки. Так, п. 3. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок № 984), а також ст. 86 п. 86.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України) повторюють визначення акту перевірки, яке містилось в п. 1.3. Порядку № 327.

З огляду на виключно описовий та фіксуючий характер акту перевірки, він, сам по собі, не визначає для платника податків будь-яких обов'язків.

Оцінка обставинам, які встановлені під час перевірки і викладені в акті, надається керівником податкового органу, який приймає рішення про визначення платнику податків податкових зобов'язань чи накладення штрафних (фінансових) санкцій, чи відсутність підстав для прийняття таких рішень. Саме рішення про визначення платнику податків податкового зобов'язання або застосування штрафу, є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке тягне правові наслідки для платника податків.

Підтверджує висновок суду про описовий характер акту перевірки і положення п. 2.4.3. Порядку № 327, яке збереглось і в п. 6.3. Порядку № 984, згідно якого в акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення, тобто ця норма дає підстави для висновку про те, що акт перевірки не тільки не покладає на платника податків обов'язків, а навіть не може містити розрахунків санкцій за порушення законодавства, адже визначення суми податкових зобов'язань і штрафних санкцій здійснюється за іншою процедурою - на час виникнення спірних правовідносин за правилами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на теперішній час - за правилами ПК України.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, з прийняттям якого законодавство пов'язує виникнення у платника податків прав і обов'язків, а також правовідносин влади і підпорядкування між податковим органом і платником податків.

Не можуть бути прийняті до уваги і заперечення позивача про те, що предметом оскарження є дії посадових осіб відповідача щодо викладення певних висновків в акті перевірки, а не самі висновки акту перевірки, оскільки в спорі, що розглядається судом, дії посадових осіб відповідача під час перевірки і були спрямовані на складання відповідного акту, який є результатом їх діяльності, а тому відокремлення дій від їх наслідків в даному випадку неможливо.

Також, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що різні формулювання позовних вимог, які були викладені в первинному позові і в подальших заявах позивача, не змінюють їх суті і того, що позивач фактично просить від суду, адже, як вже судом відзначалось, результатом дій відповідача стали відповідні акти перевірок, а висновки про штучне формування податкового кредиту викладені саме в актах.

Відповідно до ст. 157 ч. 1 п. 1 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У випадку закриття провадження у справі на підставі ст. 157 ч. 1 п. 1 КАС України, ч. 2 тієї ж статті на суд покладено обов'язок роз'яснити позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд роз'яснює позивачу, що оскільки суди захищають порушене право, а висновки акту перевірки не порушують прав позивача, в даному випадку, розгляд такого спору не належить до судової юрисдикції.

Керуючись ст. 157 ч. 1 п. 1 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі закрити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Ухвала у повному обсязі складена

26 червня 2012 р.

Суддя А. О. Мороз