Постанова № 25530178, 01.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5524/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання - Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: Ємченка В.О. (довіреність від 05.06.2012 № 2722/06),

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до Дочірнього підприємства «БМУ-Термо» про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 2 732,98 грн. та пені у розмірі 354,29 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до Дочірнього підприємства «БМУ-Термо» про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 2 732,98 грн. та пені у розмірі 354,29 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що позивачем було проведено перевірку ДП «БМУ-Термо» за період з 01.12.2010 по 19.06.2012. Згідно акту від 19.06.2012 № 385 перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України при перевірці була виявлена недоїмка у сумі 2 732,98 грн. та нарахована пеня у сумі 354,29 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «БМУ-Термо» (далі - ДП «БМУ-Термо») з 15.06.2010 зареєстровано у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 18.06.2012 по 19.06.2012 позивачем було проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ДП «БМУ-Термо» за період з 01.12.2010 по 19.06.2012.

За результатами перевірки складено акт № 385 від 19.06.2012, в якому зазначено, що заробітна плата працівникам підприємства за період з 01.09.2010 по 31.12.2010 була виплачена, а страхові внески до Фонду не сплачувались. У зв'язку з цим при перевірці була виявлена недоїмка в сумі 2 732,98 грн. та нарахована пеня в сумі 354,29 грн.

08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011. Даний закон регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до розділу п. 7 розділу VІІ Перехідних положень Закону № 2464, суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно частини 1 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (з врахуванням змін та доповнень станом на час існування спірних правовідносин) (далі - Закон № 1105) страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться у пропорційних сумах.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески.

У відповідності до абз. 1, 2 ч. 1 цього Закону роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Оскільки недоїмка відповідача зі сплати страхових внесків у розмірі 2 732,98 грн. виникла до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», при нарахуванні та стягненні недоїмки по страховим внескам застосуванню підлягають норми законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, оскільки недоїмка відповідача в сумі 2 732,98 грн. не погашена в добровільному порядку, підтверджена матеріалами справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську в частині стягнення з ДП «БМУ-Термо» недоїмки по сплаті страхових внесків в сумі 2 732,98 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за порушення сплати відповідачем страхових внесків, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, згідно частини 1 статті 52 Закону № 1105 страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону. Однак, Законом №1105 підстави для нарахування, порядок та розміри пені не визначені. Також, Законом №1105 не передбачена юридична форма пред'явлення пені як фінансової санкції платнику страхових внесків.

Пунктом 11.9 Порядку здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати страхувальниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, інших платежів до Фонду та цільовим використанням коштів, затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 17 жовтня 2003 року N 68 (далі - Порядок № 68) передбачено відображення нарахованої пені в акті перевірки та додатках до нього. Тобто, в даному випадку акт перевірки є єдиною юридичною формою прийнятого позивачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення про нарахування та стягнення пені, яке створює юридичні наслідки та обов'язки для платника страхових внесків.

З огляду на матеріали справи та перевірений період з 01.12.2010 по 19.06.2012, нарахування пені позивачем здійснено на підставі пункту 5.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 за № 867/14134. Проте, частина 1 статті 52 Закону № 1105 не пов'язує застосування заходів відповідальності з підзаконними нормативно-правовими актами, затвердженими постановою Правління Фонду нещасних випадків, а лише з законом, який з цих питань не приймався. Стаття 24-1 Закону № 1105 також передбачає право Фонду щодо застосування фінансових санкцій лише у відповідності до закону.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року N 9 (пункт 5), зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, виходячи з вимог частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9, свідчить про те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи Закону №1105, якими розмір, порядок нарахування пені не передбачені.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з ДП «БМУ-Термо» пені у розмірі 354,29 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську в частині стягнення з ДП «БМУ-Термо» заборгованості по страховим внескам в сумі 2 732,98 грн.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується у зв'язку з тим, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено 06.08.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 87, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Луганську до Дочірнього підприємства «БМУ-Термо» про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 2 732,98 грн. та пені у розмірі 354,29 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «БМУ-Термо» (91005, м.Луганськ, вул. Фрунзе, 107 Б, р/р 26001102522 АБ «Український комунальний банк», МФО 304988, код ЄДРПОУ 30921326) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Луганську (91055, м.Луганськ, вул. Карла Маркса, буд. 45. р/р 37175412001284 у банку ГУДКСУ Луганської області, МФО 804013, ЄДРПОУ 25938888) заборгованість по страховим внескам в розмірі 2 732,98 грн. (дві тисячі сімсот тридцять дві гривні 98 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити у зв'язку із необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 6 серпня 2012 року.

Суддя Т.С. Ушаков