Постанова № 25530143, 01.08.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/5995/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщення Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Сприяння-Д, ЛТД»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Сприяння-Д, ЛТД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 7 298,86 грн. Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем сум господарських санкцій, нарахованих ним самостійно, що підтверджено звітом, поданим фірмою до Фонду. Позивач в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про підтримання позову та про слухання справи без участі представника позивача.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Сприяння-Д, ЛТД», 01.08.12 в судове засідання не з'явився. До суду повернуті поштові відправлення із повісткою, направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, через «закінчення терміну зберігання». Відповідно до ст.35 КАС України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Поважність причин неявки в судове засідання відповідачем не повідомлена, заперечення проти позову або клопотання про перенесення розгляду справи до суду не надані.

З огляду на положення ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розгляд справи не відкладати і здійснити її вирішення на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при винесені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач, як роботодавець, в якого за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011р. У вказаному Звіті Відповідач самостійно обчислив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 7 285,72 грн.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.02 №1434 та ст.3 КАС України, Дніпропетровська обласна дирекція Фонду соціального захисту інвалідів є суб'єктом владних повноважень. Звернення даної особи до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті адміністративно-господарських санкцій передбачено ч.ч.5, 9 і 10 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що згідно з ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч.1 ст.20 згаданого Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Отже, невиконання особою встановлених ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язків, є правопорушенням.

З огляду на характер спірних правовідносин, суд вважає, що при вирішенні справи слід застосувати приписи ст.218 Господарського кодексу України, згідно з ч.1 якого підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. За правилом ч.2 ст.218 цього кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд відзначає, що Відповідачем до справи не надано доказів на підтвердження реального створення робочих місць для інвалідів. Відсутність доказів проведення організаційних заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів однозначно вказує на наявність в діях відповідача факту порушення ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», отже в силу ст.218 Господарського кодексу України підлягає притягненню до відповідальності, передбаченої ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Як було зазначено вище, згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Звітом №10-ПІ підтверджено, що фонд оплати праці у відповідача склав - 204 тис. грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника - 14 571,43 грн. Отже, сума адміністративно-господарських санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача за вчинення ним діяння по незабезпеченню працевлаштування інвалідів складає - 7 285,72 грн.

Строк оплати адміністративно-господарських санкцій за порушення ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлений ч.5 ст.20 цього ж закону, де вказано, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Несплата адміністративно-господарських санкцій за встановленим ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» має своїм правовим наслідком нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Неправильності у обчисленні позивачем суми пені в розмірі 13,14 грн. судом не виявлено, а відповідачем жодного доказу, який би вказував на таку неправильність до суду не надано. На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Сприяння-Д, ЛТД» (код ЄДРПОУ 19142406) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 37989274) заборгованість в сумі 7 298 грн. (сім тисяч двісті дев'яносто вісім гривень) 86 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев