Постанова № 25530096, 09.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2012 року Справа № 1170/2а-465/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Електросервіс" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Електросервіс" (надалі - ПП "Електросервіс") звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Світловодська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано тим, що Світловодською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Електросервіс" з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємством "Спецбуд-Інвест" Світловодської міської організації інвалідів "Злагода" (надалі-підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода"). За результатами перевірки складено акт №226/2300/30416950 від 04.10.11, яким встановлено, що угоди, укладені позивачем з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", мають ознаки нікчемності. На підставі цього відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000802300 від 18.10.11, яким ПП "Електросервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 13 784 грн. Позивач стверджує, що висновки акту перевірки про безтоварність операцій, вчинених ним з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з цим контрагентом, не підтверджені належними доказами, які б доводили фіктивність укладених правочинів. Зазначаючи про відсутність судових рішень про визнання недійсними угод, щодо яких відповідач дійшов висновку про їх нікчемність, а також посилаючись на постанови суду про закриття провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП України, посадових осіб ПП "Електросервіс" у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних проступків, просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Ухвалою суду від 21.05.12 замінено позивача у справі - Світловодську об'єднану державну податкову інспекцію - її правонаступником - Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки обґрунтовані тим, що дані податкового обліку у травні-червні 2011 року сформовані позивачем за правочинами, укладеними з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", які здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому визнані податковим органом нікчемними. Посилаючись на пояснення директора підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" ОСОБА_1, згідно з якими він не має жодного відношення до ведення господарської діяльності підприємства, відповідач наполягає, що позивачем протиправно завищено податковий кредит та податкові зобов'язання за травень - червень 2011 року по взаємовідносинах з цим підприємством та занижено грошові зобов'язання з ПДВ на суму 13 783 грн. З цих підстав просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Приватне підприємство "Електросервіс" з 11.05.99 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради (а.с.11, т.1), перебуває на податковому обліку в Світловодській ОДПІ.

Посадовою особою Світловодської ОДПІ на підставі наказу №489 від 28.09.11 (а.с. 52, т.1) 29-30.09.11 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Електросервіс" з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" за період лютий-липень 2011 року, результати якої оформлено актом №226/2300/30416950 від 04.10.11 (а.с. 152-164, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення:

- ст.185.1, 187.1, 188.1 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань за період з 01.05.11 по 30.06.11 на загальну суму ПДВ 4 957 грн.;

- ст. 198.2, 198.3 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено суму податкового кредиту за період з 01.05.11 по 30.06.11 на загальну суму ПДВ 18 741 грн.;

- ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Електросервіс" з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями.

На підставі цього акту Світловодською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000802300 від 18.10.11, яким згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 123.1 ст. 123 ПК України, за порушення ст.185.1, 187.1, 188.1, ст. 198.2, 198.3 ПК України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 13 784 грн., з яких 13 783 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 176, т.1).

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення рішенням Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області від 10.01.12 №108/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №0000802300 від 18.10.11 залишено без змін, а скаргу ПП "Електросервіс" - без задоволення. (а.с. 75-76, 78-83, т.1).

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, суд встановив, що за висновками акту перевірки №226/2300/30416950 від 04.10.11, виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для донарахування позивачеві грошових зобов'язань, кваліфіковані податковим органом за п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1, ст.188, п. 198.2, 198.3 ст.198 ПК України і полягали в тому, що позивач сформував податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", які фактично не здійснювалися.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів/послуг з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів/послуг; характеристика товарів/послуг з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.

Необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів/послуг. Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Воднораз, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представники позивача посилалися на те, що дані податкового обліку ПП "Електросервіс", у яких відображені взаємовідносини з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами - договорами поставки, накладними, податковими накладними, рахунками на оплату. Операції з оприбуткування товарно-матеріальних цінностей відображено у бухгалтерському обліку відповідними проводками. Придбані у підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності при виконанні ним робіт з технічного обслуговування та ремонту електрообладнання.

Натомість, представники відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягали на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода".

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із укладених ним з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" договорів поставки товарів.

Так, між підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" (постачальником) та ПП "Електросервіс" (покупцем) укладено договорів №30/05-1 від 30.05.11, за умовами якого продавець передає у власність покупця товар, а покупець приймає та оплачує його (а.с. 44-45, т.1).

Відповідно до пунктів 1.2, 4.1, 4.2, 4.4 вказаного договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару та його ціна визначаються в актах прийому-передачі товару, накладних, податкових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Товар передається покупцеві за договірними цінами, зазначеними по кожному виду товару в накладних. Сума договору по кожній партії товару визначається в накладних. Покупець здійснює оплату товару продавцеві шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок.

Пунктом 5.1 цього ж договору обумовлено, що передача-прийом товару оформлюється актом прийому-передачі (накладною), що підписані представниками покупця та продавця в день прийому товару.

Судом установлено, що підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" на адресу позивача виписані накладні №3056 від 30.05.11, №3156 від 31.05.11, №2263 від 22.06.11 про поставку емальпроводу, лаку, проводу, ізофлексу, синтофлексу, стрічки липкої, плівки ПЕТ 0,19 мм, шини гнутої секційної мідної, проводу, всього на загальну суму 112 445, 66 грн., у т.ч. ПДВ- 18 740, 94 грн. (а.с. 31, 33, 37, т.1).

Також підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" на адресу позивача виписані податкові накладні №63 від 30.05.11 на суму 29 745,78 грн., в т.ч. 4 957,63 грн. ПДВ (а.с. 35, т.1), №66 від 31.05.11 на суму 14 899,88 грн., в т.ч. 2 483,31 грн. ПДВ (а.с.32, т.1), №42 від 22.06.11 на суму 67 800 грн., в т.ч. 11 300 грн. ПДВ (а.с. 38, т.1).

Суму ПДВ з вказаної операції за податковими накладними №63 від 30.05.11, №66 від 31.05.11 у загальному розмірі 7 440,94 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2011 року (а.с.95-97, 99-100, т.1), а за податковою накладною №42 від 22.06.11 у розмірі 11 300 грн. - до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за червень 2011 року. (а.с. 108-110, 112-113, т.1).

Позивачем на банківський рахунок підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" перераховано 82 699, 88 грн., що підтверджується копіями виписок по банківському рахунку позивача за 30.05.11, 31.05.11, 22.06.11, 25.06.11, 29.06.11 (а.с. 47- 51, т.2). Крім того, як пояснив представник позивача, решта заборгованості позивача перед постачальником - підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" - у розмірі 29 745,78 грн. погашена шляхом взаємозаліку заборгованості останнього за іншим договором поставки продукції №30/05-1 від 30.05.11, укладеним між ПП "Електросервіс" та підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода". Між тим, проведення взаємозаліку заборгованості не узгоджується з умовами розрахунків, передбаченими п.4.4. договору, та не оформлено як зарахування зустрічних однорідних вимог, як це передбачено ч.2 ст.601 ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України, шляхом подання заяви чи складання акту.

Так, судом установлено, що між ПП "Електросервіс" (продавець) та підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" (покупець) укладено інший договір поставки продукції №30/05-1 від 30.05.11, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належні продавцю товарно-матеріальні цінності (дошка пола, облицювальна дошка, блок хаус та інше), а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного договору (а.с.46, т.1).

Воднораз, згідно з пунктами 1.2, 1.4 вказаного договору предметом поставки є кабельно-провідникова продукція, електроізоляційні матеріали та електрообладнання. Загальна сума договору становить 90 000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 15 000 грн.

Відповідно до пунктів 1.5, 2.1 цього договору строки поставки конкретної партії продукції, надання транспортних послуг, перелік товарів, їх вид і кількість, ціна, спосіб доставки визначається за попередньою домовленістю сторін шляхом обміну телефонограмами, листами, факсами та ін. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється на протязі двадцяти банківських днів з моменту відгрузки товару зі складу продавця.

На виконання умов вказаного договору позивачем виписано підприємству "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" видаткову накладну №РН-0000103 від 30.05.11 про поставку дошки облицювальної вартістю 29 745, 78 грн. (а.с. 39, т.1), податкову накладну №24 від 30.05.11 на суму 29 745,78 грн., у т.ч. 4 957, 63 грн. ПДВ (а.с. 43, т.1), та виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000145 від 30.05.11 про сплату 29 745, 78 грн. (а.с.40, т.1).

Як пояснив суду представник позивача, товар (дошку облицювальну) отримав директор підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" на підставі довіреності №6 від 30.05.11 (а.с. 42, т.1), а розрахунки між сторонами проведені шляхом зарахування 30.05.11 заборгованості позивача за поставлені йому підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" товари за договором №30/05-1 від 30.05.11. Згідно з поясненнями представника позивача, вказана дошка облицювальна була попередньо поставлена приватному підприємству "Електросервіс" державним підприємством "Користишівське лісове господарство" за ціною 29 742, 84 грн. за податковою накладною №40 від 16.05.11 та ТТН №004986 від 16.05.11 в рахунок оплати за проведені позивачем ремонті роботи (а.с. 37, 38, т.2), а 30.05.11 поставлена позивачем підприємству "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" в рахунок погашення заборгованості за поставлені останнім 30.05.11 електроізоляційні матеріали за накладною №3056 від 30.05.11 на суму 29 745,78 грн.

Між тим, позивачем суду не надано заяви жодної зі сторін вказаних договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог, як це передбачено ч.2 ст.601 ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України. Наданий позивачем акт звірення розрахунків (а.с. 4, т.2) з боку підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" ніким не підписаний, що свідчить про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог належним чином не оформлено.

Воднораз, суму ПДВ за вказаною операцією у розмірі 4 957,63 грн. віднесено позивачем до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2011 року (а.с. 95-97, 99-100, т.1).

Аналізуючи зміст договорів, укладених ПП "Електросервіс" з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", та характер відносин сторін, передбачених цими договорами, суд дійшов до висновку, що вказані договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне визначення міститься у частині 1 статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

У досліджених договорах №30/05-1 від 30.05.11 умови та місце поставки товарів, обов'язок продавця доставити товар покупцеві не обумовлені.

Доказів транспортування, прийняття/відвантаження за кількістю та якістю, зберігання, переміщення товарів, які нібито-то поставлені йому підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", позивачем суду не надано.

Допитана у судовому засіданні за клопотанням представника позивача в якості свідка головний бухгалтер ПП "Електросервіс" ОСОБА_2 пояснила, що фактично транспортування товару за обома договорами поставки №30/05-1 від 30.05.11 та навантажувально-розвантажувальні роботи здійснювалась силами підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", а вартість таких робіт була включена у вартість товару. Свідок пояснила суду, що при укладанні договорів та фактичній передачі - поставці товарів присутня не була, про їх виконання їй стало відомо з первинних документів, на підставі яких вона формувала дані бухгалтерського та податкового обліку ПП "Електросервіс". З цих документів та зі слів директора підприємства їй відомо, що у цих господарських операціях від підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" діяв директор ОСОБА_1, якого вона особисто не знає та жодного разу не бачила. Крім того, їй відомо, що підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" розташоване за тією ж адресою, що і ПП "Електросервіс" - м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 36.

Досліджуючи приєднані до справи копії договорів поставки від 30.05.11, податкових накладних, видаткових накладних на поставку ТМЦ, суд встановив, що в цих документах уповноваженою особою від імені підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" зазначений ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", наданих на вимогу суду реєстраційною палатою виконавчого комітету Миколаївської міської ради (а.с. 58, 156-204, т.2), вказане підприємство зареєстровано як юридична особа 20.09.10 за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 36. Станом на час укладання спірних договорів, директором підприємства був громадянин ОСОБА_1, відомості щодо якого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесені державним реєстратором виконавчого комітету Світловодської міської ради 20.04.11 (а.с. 186, т.2). Вказана особа значилася директором підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" до 29.08.11, коли державним реєстратором виконавчого комітету Світловодської міської ради була проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, зокрема щодо зміни керівника юридичної особи та особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреностей, у тому числі підписувати договори. З 29.08.11 керівником підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" значиться ОСОБА_3 (а.с. 170-172, т.2). Крім того, з 29.08.11 проведено держану реєстрацію змін до установчих документів підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" щодо зміни його місцезнаходження на м. Миколаїв, вул. Янтарна, 322. (а.с. 164-165, т.2). 02.11.11 державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради до реєстру внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (а.с.136, т.1, 158, т.2)

Судом установлено, що висновки податкового органу про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", ґрунтуються, зокрема, на письмових поясненнях ОСОБА_1, відібраних у нього 02.09.11 старшим оперуповноваженим по обслуговуванню Світловодської ОДПІ ВПМ Олександрійської ОДПІ ОСОБА_4, згідно з якими ОСОБА_1 став директором вказаного підприємства на пропозицію раніше не відомої йому особи та за умови отримання грошової винагороди, наміру самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" не мав, податкову звітність до податкової інспекції не подавав, фінансово - господарську діяльність не вів, а також нікого не уповноважував від свого імені вести будь-яку фінансово - господарську діяльність, складати та підписувати первинні документи, як директор підприємства жодних фінансово-господарських документів підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" не підписував, нікого на роботу не наймав, який вид діяльності підприємства згідно з його статутом та чим фактично воно займалося, з якими фінансово-господарськими показниками звітувало до державних установ, йому не відомо, прибутку від діяльності підприємства він не отримував, банківські рахунки він не відкривав та ними не користувався. (а.с. 168-171, т.1 ).

Суд з метою перевірки достовірності цих пояснень допитав ОСОБА_1 в якості свідка у судовому засіданні 21.05.12. Свідок ОСОБА_1 дав суду показання, що навесні 2011 року він став директором підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", будучи прийнятим на роботу засновником підприємства ОСОБА_5 Працював директором підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" близько двох місяців, здійснюючи активну господарську діяльність. Крім нього на підприємстві працював найманий бухгалтер, прізвища якої він не пам'ятає. З приводу взаємовідносин з ПП "Електросервіс" повідомив, що з вказаним суб'єктом господарювання підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" мало фінансово-господарські відносини щодо придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, уклавши відповідні договори. При цьому свідок ОСОБА_1, окресливши у загальних рисах умови цих договорів та їх предмет, не зміг повідомити суду обставини їх фактичного виконання, зокрема періоди та обставини доставки (перевезення, переміщення товару від продавця до покупця, вид та інші характеристики транспорту, за допомогою якого здійснювалась доставка товару, найменування перевізника (водія), пункти зберігання, завантаження та розвантаження (доставки) товару), хто був задіяний у навантажувальних та розвантажувальних роботах, обставини щодо походження реалізованого товару та подальшого використання придбаного товару. З приводу наявних у матеріалах справи пояснень від 02.09.11, відібраних старшим оперуповноваженим по обслуговуванню Світловодської ОДПІ ВПМ Олександрійської ОДПІ ОСОБА_4, ОСОБА_1 заперечив факт їх надання та свій підпис у них.

Між тим, допитаний в якості свідка старший оперуповноважений по обслуговуванню Світловодської ОДПІ ВПМ Олександрійської ОДПІ ОСОБА_4 у судовому засіданні дав показання, що ним у ході відпрацювання підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" як ризикового підприємства, 02.09.11 відібрано пояснення у ОСОБА_1, який пояснив, що був зареєстрований керівником підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" за грошову винагороду, однак фактично будь-якого відношення до діяльності вказаного підприємства не мав. Ці письмові пояснення були направлені до Світловодської ОДПІ для використання під час проведення перевірочної роботи органами державної податкової служби.

Для з'ясування причин розбіжності у показаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суд призначив їх одночасний допит у судовому засіданні, однак ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим, у судові засідання 15.06.12 та 09.07.12 не з'явився.

Воднораз, судом встановлено, що ОСОБА_1 був допитаний в якості свідка у кримінальній справі №12012131009007, порушеній 26.03.12 відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7 за фактом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ПП ВКФ "Украгропродукт", ТОВ "Профіль-Стиль", ПП "Троян-СВ", ПП "Сатурн-СВ", ПП "Нафтобудком", ТОВ "Технорес", Підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-Капітал", ПП "Дніпропрогрес-сервіс" з метою прикриття незаконної діяльності, в результаті чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, що розслідується СУ ДПС у Полтавській області (а.с. 90-91, 129, т.2). У вказаній кримінальній справі 03.03.12 ОСОБА_1, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що став директором підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" на прохання свого знайомого ОСОБА_7. Жодних дій щодо діяльності вказаного підприємства не здійснював, не підписував ніяких документів, печатки підприємства ніколи не бачив, з жодним суб'єктом господарювання не співпрацював. (а.с. 130-131, т.2). Аналогічні показання у вказаній кримінальній справі ОСОБА_1 надав 11.06.12, що підтверджується протоколом його допиту в якості свідка, наданим суду. (а.с. 151-154, т.2).

Наведені обставини ставлять під сумнів достовірність показань свідка ОСОБА_1, наданих у даній адміністративній справі на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій між позивачем та підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода". З огляду на це, враховуючи також непослідовність та суперечливість показань ОСОБА_1, їх неузгодженість з матеріалами справи, суд не приймає їх у якості належного доказу.

Суд також не приймає до уваги документи, надані представником позивача на підтвердження факту використання ним у своїй господарській діяльності придбаних у підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" товарно-матеріальних цінностей (договори, акти здачі-прийняття робіт з технічного обслуговування та ремонту електрообладнання), оскільки за ними неможливо ідентифікувати використані під час цих робіт товарно-матеріальні цінності, які не визначені індивідуальними ознаками, встановити їх походження та кількість. (а.с. 23-36, 39-42, т.2).

Надані представником позивача докази наявності в останнього виробничих потужностей та персоналу (а.с. 15-22, т.2) не мають правового значення для вирішення даного спору, предметом якого є реальність операцій щодо придбання та поставки товарів між позивачем та підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода".

Між тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" не мало технічних та технологічних можливостей для поставки та придбання товарів, оскільки у нього був відсутній персонал, основні фонди, матеріально-технічні ресурси, економічно необхідні для виконання вказаних господарських операцій, зокрема, транспортні засоби для перевезення вантажів та склади для їх зберігання.

Так, згідно з інформаціями відділу ДАІ з обслуговування Світловодського району при УМВС України в Кіровоградській області, Інспекції Держтехнагляду Кіровоградської обласної державної адміністрації, наданими на запит Світловодської ОДПІ, за підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" транспортні засоби та сільськогосподарська техніка не зареєстровані. (а.с. 72, т.2). Відповідно до інформації Світловодської ОДПІ, у якій на обліку вказане підприємство перебувало на час виконання спірних господарських операцій, воно не подавало до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ кв. 2011 року та розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого із них податку за формою 1ДФ, яке воно повинно було подавати у разі наявності найманих працівників у штаті або залучених за сумісництвом чи за договорами цивільно-правового характеру (а.с. 67, т.2). Так само підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" не звітувало до органів статистики та не подавало звіти за формою №11-ОЗ (річна) "Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос)", №1-підприємництво (річна, коротка, квартальна) "Звіт про основні показники діяльності підприємства", №1-ПВ (квартальна, місячна) "Звіт з праці", які повинно було подавати у разі ведення підприємницької діяльності, наявності основних засобів та працівників. (а.с. 142, 143, т.2)

У ході судового розгляду справи представник позивача, свідки ОСОБА_2, ОСОБА_1, спростовуючи доводи податкового органу про відсутність у підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" складських приміщень, як обставину, яка ставить під сумнів можливість реального здійснення ним операцій купівлі-продажу та поставки, посилалися на те, що на час укладання та виконання спірних угод останнє орендувало приміщення, розташоване за адресою: м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 36 на території ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон", на підтвердження чого позивачем суду надано копію договору оренди приміщень №39 від 21.09.10. (а.с. 43 - 44, т.2)

Судом установлено, що цілий комплекс будівель, розташований у м. Світловодську по вул. Комсомольській, 36, належить на праві власності ЗАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон", що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру права власності на нерухоме майно. (а.с. 65, т.2) Від останнього судом витребувано інформацію щодо укладених між ним та підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" договорів про передачу у користування будівель, споруд, об'єктів, машин, механізмів, устаткування, разом з документальним підтвердженням взаємовідносин. На запит суду ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" надало копію договору оренди приміщень №39 від 21.09.10, згідно з умовами якого ЗАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (орендодавець) передає, а підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" (орендар) бере в тимчасове володіння частину приміщень другого поверху адміністративно-побутового корпусу, що розташований по вул. Комсомольська, 36 у м. Світловодську з метою цільового використання - під офіс. Відповідно до пункту 3.4 цього договору об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання. (а.с.110 - 112, т.2). Між тим, надані суду на підтвердження фактичного виконання цього договору акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000036 від 30.09.11, №ОУ-0000042 від 30.11.11, №ОУ-0000047 від 30.12.11, №0000004 від 30.01.12, №0000007 від 29.02.12 про надання послуг з оренди приміщення не є належними первинними документами, оскільки у них відсутнє посилання на договір оренди приміщень №39 від 21.09.10 (натомість вказано договір №18 від 19.04.11), крім того, у них не зазначені дані про директора підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", який їх підписав. Також суду не надано акт здачі-приймання об'єкту, підписаний сторонами договору, та докази проведеної оплати. Підписи у наданих актах ОСОБА_1 від імені директора підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" та зазначення у них адреси останнього - м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 36, з огляду на те, що з 29.08.11 ОСОБА_1 не є директором підприємства, а воно змінило юридичну адресу на м. Миколаїв, вул. Янтарна, 322, свідчать, що ці документи є штучно створеними, а тому суд не приймає їх в якості доказів у справі.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 08.09.09 №09/143, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Частиною 2 статті 161 КАС України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 цього Кодексу.

У зв'язку з підтвердженням доводів податкового органу про фіктивність (безтоварність) господарських операцій між позивачем та підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" суд погоджується з висновками про безпідставність формування позивачем даних податкового обліку за такими операціями, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів оплати та відображення цих операцій у документах бухгалтерського обліку. Як встановлено у судовому засіданні, позивач та його контрагент ставили за мету не виконання договорів, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, на чому наполягав представник позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства, що призвели до виникнення грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд також визнає неспроможними посилання представника позивача як на підставу для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, на постанови Світловодського міськрайонного суду, якими закрито провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП України (порушення порядку ведення податкового обліку), щодо директора ПП "Електросервіс" ОСОБА_8 та головного бухгалтера ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 88 т.1, 45 т.2).

За змістом частини 4 статті 72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено цю постанову, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, вказані постанови Світловодського міськрайонного суду не мають преюдиційного значення для вирішення даного спору, предметом якого є законність податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість приватному підприємству "Електросервіс".

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з його контрагентом підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, встановивши за результатами перевірки факт завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2011 року на суму 4 958 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року на суму 7 441 грн., за червень 2011 року - на суму 11 300 грн., податковий орган правомірно донарахував позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ на суму 2 483 грн. за травень 2011 року, 11 300 грн. - за червень 2011 року, а всього - 13 783 грн., винісши податкове повідомлення - рішення №0000802300 від 18.10.11 (а.с. 175, т.1).

Застосування у зв'язку з цим до позивача штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 1 грн. узгоджується з правилами пункту 7 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №0000802300 від 18.10.11, а позивачем не спростовані факти порушення податкового законодавства, встановлені податковим органом, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову про скасування цього рішення.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш