Рішення № 2552920, 15.12.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2008 р.

Справа № 5/84

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/84

за позовом: дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М", м. Київ

до відповідача: приватного підприємства "Адал", м. Кіровоград

про стягнення 2739,92 грн.

Представники сторін, які брали участь у судовому засіданні 12.12.08:

від позивача - Вангородський І.Я., представник, довіреність № 191 від 18.11.08

від відповідача - Бур'яноватий М.Т., представник довіреність № 5 від 17.04.2008; Димура Н.Д., представник довіреність № 3 від 11.09.2008; Хомич В.О., представник довіреність № 4 від 29.10.2008.

У судовому засіданні 12.12.08 була оголошена перерва до 15.12.08, представники сторін після перерви у засіданні 15.12.08 участі не брали.

Дочірнє підприємство фірма "Екотехніка-М" звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить позовні вимоги до приватного підприємства "Адал" про стягнення боргу в сумі 2682,23 грн. та штрафних санкцій у розмірі 666,14 грн. за прострочу оплати кондитерських виробів, переданих відповідачу за видатковою накладною № ЕМ00004158 від 06.10.2007 на загальну суму 8212,52 грн. та видатковою накладною від 07.11.2007 року № ЕМ00004903 на суму 5409,84 грн. на підставі договору від 01.11.2006 року № 29 про дистриб’ютництво.

Позивач подав господарському суду заяву про зменшення суми позовних вимог № 14/07/08 від 21.08.2008 року з 3348,37 грн., до 2946,97 грн., з них борг в сумі 2182,23 грн., штрафні санкції у розмірі 764,74 грн., всього 2946,97 грн.

Відповідач 24.10.2008 року подав господарському суду відзив на позовну заяву № 254 від 23.10.2008 року в якому позовні вимоги відхилив.

Позивач 27.11.2008 року подав заяву про уточнення суми позовних вимог від 26.11.2008 року у якій зазначено вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1849,98 грн., а також штрафні санкції в розмірі 889,94 грн., що разом становить 2739,92 грн.

Відповідач подав господарському суду відзив від 28.11.2008 року № 266 на заяву про уточнення суми позовних вимог від 26.11.2008 року в якому зазначив, що заборгованість перед позивачем становить лише 786,14 грн., і на вказану суму підлягає нараховуванню пеня та 3% річних.

Крім того, позивач подав суду заяву про стягнення з відповідача витрат на службові відрядження представника позивача в розмірі 780,04 грн.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між дочірнім підприємством фірмою "Екотехніка-М" – продавець (далі –ДП фірма "Екотехніка-М") та приватним підприємством "Адал" – дистриб’ютор (далі – ПП "Адал") 01.11.2006 року укладено договір № 29 про дистриб’ютництво (далі - Договір) строком дії до 31 грудня 2006 року. За умовою п. 10.3. Договору строк його дії продовжується на наступний календарний рік, якщо сторони не повідомлять про відмову від цього договору протягом 30 календарних днів до закінчення строку його дії.

До закінчення строку дії Договору 31 грудня 2006 року жодна із сторін не повідомляла іншу про свою відмову від Договору, тому строк його дії продовжувався на наступний календарний рік, тобто до 31.12.2007 року.

Згідно п. 1.1. Договору продавець зобов’язується систематично передавати товар у власність дистриб’ютора, а дистриб’ютор приймати цей товар, продавати його від свого імені і за свій рахунок третім особам на своїй території, і вчасно здійснювати оплату товару на умовах і в порядку, передбаченому даним договором, в асортиментів, кількості і за цінами, які зазначені у видатковій та податковій накладних.

Пунктами 2.3., 2.4., 2.5. Договору визначено, що відвантаження товару дистриб’ютору, відповідно до видаткової накладної, здійснюється на підставі доручення, виданого на пред’явника та оформленого належним чином. Термін відвантаження товару визначається сторонами для кожної партії товару окремо. Моментом відвантаження товару вважається момент підписання приймально-здавальних документів.

Відповідно до п. 3.3., 3.4. Договору розрахунок за отриманий товар проводиться у національній валюті шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця, дистриб’ютор сплачує вартість кожної партії товару, що поставляється, протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту відвантаження даної партії товару.

09.10.2007 року Продавцем та Дистриб’ютором підписано видаткову накладну № ЕМ00004158 від 06.10.2007 року у відповідності до якої ДП фірма "Екотехніка-М" відпущено, а ПП "Адал" отримано кондитерських виробів на загальну суму 8212,52 грн. Товар був переданий ПП "Адал" на 3-х піддонах.

07.11.2007 року Продавцем та Дистриб’ютором підписано видаткову накладну № ЕМ00004903 у відповідності до якої ДП фірма "Екотехніка-М" відпущено, а ПП "Адал" отримано кондитерських виробів на загальну суму 5409,84 грн. Товар був переданий ПП "Адал" на 2-х піддонах.

Із викладеного слідує, що позивач належним чином виконав своє зобов’язання щодо передачі відповідачу на підставі договору № 29 про дистриб’ютництво від 01.11.2006 року продукцію АПКООТ „Ровенська кондитерська фабрика”, якість якої засвідчена сертифікатами відповідності.

Але відповідач у порушення умов Договору вартість отриманого товару оплатив не в повному обсязі.

Сторонами у справі складено та підписано акт звірки розрахунків станом на 31.03.2008 року із зауваженнями відповідача, згідно якого позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 243720,74 грн., що визнається обома сторонами (а.с. 54 т.1).

Проте за даними позивача в акті звірки борг відповідача становить 2182,23 грн., а за даними відповідача його борг становить 1615,98 грн. У акт звірки позивач включив борг на суму 332,25 грн., що виник станом на 01.01.2006р., але наявність цього боргу документально не підтверджено, тому позивач зменшив розмір вимоги щодо боргу до 1849,98 грн.

Акт звірки містить розбіжності, які не були врегульовані сторонами, тому цей акт звірки не має доказової сили і як доказ відхиляється.

Оцінюючи доводи і заперечення сторін господарський суд виходить з того, що позивач заявив вимогу щодо стягнення боргу за кондитерські вироби, передані відповідачу за двома накладними: видатковою накладною № ЕМ00004158 від 06.10.2007 на загальну суму 8212,52 грн. та видатковою накладною від 07.11.2007 року № ЕМ00004903 на суму 5409,84 грн., які були вміщені на 5 піддонів.

Товар, отриманий за накладною від 07.11.2007 № ЕМ00004903 на суму 5409,84 грн., відповідач оплатив частково - на 3909,84 грн., а саме: 16.01.08 - 2000,00 грн. платіжним дорученням № 57; 15.02.2008 року – 1409,84 грн. платіжним дорученням № 141 та 25.03.2008 року - 500,00 грн. платіжним дорученням № 267, тому борг за цією видатковою накладною становить 1500,00 грн.

Товар, отриманий за видатковою накладною № ЕМ00004158 від 06.10.2007 на загальну суму 8212,52 грн. відповідач оплатив частково на суму 6504,34 грн., а саме: 18.11.2007 – 2504,34 грн. платіжним дорученням № 799; 21.11.2007 – 2000,00 грн. платіжним дорученням № 814 та 03.12.2007 – 2000,00 грн. платіжним дорученням № 870.

Також відповідач повернув позивачу товар на суму 116,06 грн. за видатковою накладною № 000035 від 09.10.2007, який позивач прийняв і врахував у погашення боргу.

Відповідачем складено акт № 44 від 20.11.2007 року про повернення отриманих від ДП фірми "Екотехніка-М" кондитерських виробів

Із видаткової накладної від 20.11.2007 року, складеної відповідачем на повернення товару, вбачається, що вартість зазначеного в ній товару неналежної якості становить 829,92 грн.

При дослідженні акта № 44 від 20.11.2007 року господарський суд виходить з наступного. Пунктом 4.4. Договору визначено, що приймання товару за кількістю здійснюється Дистриб'ютором у момент одержання - на складі Продавця. Приймання товару за якістю здійснюється Дистриб'ютором протягом 5 (п'яти) календарних днів - на складі Дистриб'ютора.

Згідно п. 4.5. Договору складання акта про неналежну якість Товару здійснюється в момент виявлення недоліку.

Акт про неналежну якість повинен бути наступного змісту:

- при виявлені браку Дистриб'ютор повинен детально вказати стан продукції, номер або прізвище пакувальника, дату виготовлення;

- при виявлені продукції з сумнівними термінами придатності Дистриб'ютор повинен вказати прізвище комірника, що робив підбір товару на складі Продавця (прізвище, яке зазначене на листі підбору), пакувальника, дату виготовлення товару;

- при виявленні виявлені внутрітарної нестачі Дистриб'ютор повинен зазначити стан ящиків (стрічки), пакувальника, дату виготовлення;

- при виявлені недостачі або пересортиці складається акт, у якому обов’язкова наявність підпису водія, що перевозив вантаж. У випадку відмови водія підписувати акт, це слід вказати в акті, а також необхідно зробити відмітку про складання акта в товаротранспортній накладній перевізника незалежно від того підписував акт водій чи ні.

- обов'язковою умовою є зазначення в акті стану пломб, ушкодження палет, а також надання листа підбору із зазначенням прізвища комірника, номера машини, прізвища водія і назва транспортної організації.

Після складання акт повинен бути переданий Продавцеві по факсу в той же день. Обов’язковою умовою є надання позивачу оригінала акта з печаткою і підписом водія.

Позивач посилається на те, що цей акт був складений ним після того, як покупці повернули йому частину кондитерських виробів. Але відповідачем документально не зафіксовано фактичну дату повернення товару та якими особами було повернено йому товар, в акті не зазначено реквізити накладної по якій позивач передав товар відповідачу, не зазначено стан товару, номер або прізвище пакувальника, дату виготовлення.

Отже, відповідачем під час складання акта № 44 від 20.11.2007 року вказаних вимог п. 4.5. Договору не дотримано, тому цей акт не може бути доказом того, що позивач передав відповідачу неналежної якості кондитерські вироби на суму 829,92 грн. Зазначений акт судом відхиляється як доказ у справі.

Заперечуючи решту частини боргу в сумі 233,92 грн., що є різницею між пред’явленою до стягнення сумою боргу - 1849,98 грн. та 1616,06 грн. сумою боргу за даними відповідача, останній у поясненнях від 11.12.2008 року (а.с. 95 т. 2) посилається на те, що ним було повернено позивачу піддонів у кількості 212 штук на суму всього 3816,00 грн. Але в даному випадку суд виходить з того, що позивач передав за вказаними двома накладними відповідачу товар, який розміщувався лише на 5-ти піддонах. Розрахунок за товар має проводитися грошовими коштами.

Окрім того, із пояснень відповідача та наданих ним видаткових накладних за якими був отриманий товар, вбачається, що за період дії зазначеного Договору, а саме з 10.11.2006 року, позивач передав відповідачу товари, що розміщувалися на 69 піддонах. Але відповідач врахував повернені відповідачем у 2007 році піддони, що вбачається із наданих позивачем копій накладних (повернення) від № АП-0000027 від 23.08.07 у кількості 63 піддони та № АП-0000038 від 31.10.07 у кількості 47 піддонів (а.с. 62, 63 т. 1).

Предметом спору не є стягнення боргу за піддони, які відповідач передав позивачу.

Позивач вправі вимагати стягнути борг повністю або тільки в певній частині.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським судом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правилами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язки, зокрема є договори та інші правочини.

Відносини між сторонами врегульовані договором № 29 від 01.11.2006 року.

Відповідно до п. 3.4. Договору відповідач повинен сплатити вартість кожної партії товару протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару.

На підставі викладеного та умов договору вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 1849,98 грн. підлягає задоволенню.

Господарським судом відхиляється посилання відповідача на те, що його борг становить 786,14 грн., а на складі зберігається повернута покупцями неякісна продукція на суму 829,92 грн., про що складено акт № 44 від 20.11.2007 року.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно повідомлення Державного комітету статистики України індекс інфляції за період грудень 2007 року по жовтень 2008 року складає 120,50 %, тому заборгованість з урахуванням індексу інфляції становить 2229,28 грн., при цьому інфляційні втрати позивача за цей період становлять 379,30 грн.

Але позивачем індекс інфляції на суму боргу внаслідок помилки щодо врахування індексу інфляції за листопад 2007 року нарахований в розмірі 123,2 %. Позивачем 3% річних на суму боргу за 363 дні внаслідок арифметичної помилки нарахований в більшій сумі - 55,20 грн.

За період прострочки платежу з 29.11.2007 по 26.11.2008 року - 363 днів, три проценти річних від простроченої суми боргу складають 55,06 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення 3 процентів річних підлягають задоволенню частково на суму 55,06 грн.

Згідно п. 7.1. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим Договором Дистриб'ютор сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня обчислюється від суми простроченого платежу за кожну добу прострочення платежу, тобто за весь час прострочення платежу.

У відповідності до частин 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня обчислюється за весь час прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня. Розмір облікової ставки НБУ становить: з 01.06.2007 - 8%, з 01.01.2008 року - 10%, з 30.04.2008 - 12%.

У розрахунку (а.с. 126-128 т. 1) позивач пеню та проценти обчислив за період з 29.11.2007 по 26.11.2008 року.

За період прострочення платежу з 29.11.2007 по 26.11.2008 року протягом 363 днів сума пені складає 402,82 грн., тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково.

Позивач 12.12.2008 року подав заяву про стягнення з відповідача витрат на службові відрядження його представника в сумі 780,04 грн., яка складається із суми добових та вартості проїзду представника позивача до господарського суду, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

При розгляді цієї заяви враховується, що згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. (Стаття 44 в редакції Закону N 2539-III від 21.06.2001).

Відповідно абзацу другого п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98 (з наступними змінами) до інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Господарським судом не викликалися у судове засідання представники позивача для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, явка сторін не визнавалася обов’язковою.

З огляду на викладене заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на службові відрядження його представника в сумі 780,04 грн. слід залишити без задоволення.

Державне мито справі в сумі 102,00 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який допустив невиконання свого грошового зобов'язання перед позивачем.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну вимогу про стягнення боргу в сумі 1849,98 грн. задовольнити повністю.

Позовні вимоги про стягнення: втрат від інфляції з урахуванням встановленого індексу інфляції задовольнити частково на суму 379,30 грн.; трьох процентів річних задовольнити частково на суму 55,06 грн.; пені задовольнити частково на суму 402,82 грн. У решті суми цих вимог відмовити.

Стягнути із приватного підприємства "Адал" (ідентифікаційний код 13750300, м. Кіровоград, вул. Калініна, 39/4, адреса для пошти: м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 17а) на користь дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" (ідентифікаційний код 24363204, адреса: 03680, м. Київ, просп. Ак. Палладіна, 46/2, корп. 3) основний борг у сумі 1849,98 грн., втрати від інфляції з урахуванням встановленого індексу інфляції на суму 379,30 грн., три проценти річних в сумі 55,06 грн., пеню в сумі 402,82 грн., а також судові витрати у справі на державне мито в сумі 102 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Наказ видати.

Заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на службові відрядження його представника в сумі 780,04 грн. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

О.А. Змеул