Рішення № 2552382, 15.10.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.08р.

Справа № 1/161-08

За позовом Прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ,

до Приватного агропромислового підприємства "М-Самара-М", м. Дніпропетровськ,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна екологічна інспекція в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 769947грн. 96коп.

Головуючий суддя - Рудь І.А.

Судді –Широбокова Л.П.

Ліпинський О.В.

Представники:

від прокурора: Поліщук Є.Б., посв. № 90 від 05.07.2007р., помічник прокурора; Кузьменко С.В., посв.№57 від10.05.2007р., прокурор відділу;

від позивача: Кулик Т.А., довір. № 4/11-552 від 27.12.2007р., представник;

від відповідача: Хміль В.І., довір.№2 від 05.02.2008р., представник;

від третьої особи: Кульбака С.О., довір. №33 від 25.07.2008р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Самарського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, у якому просить стягнути з Приватного агропромислового підприємства "М-Самара-М" суму збитків у розмірі 229 354 грн. 51 коп., завданих внаслідок незаконного самовільного використання земельної ділянки площею 16,8 га, яка розташована по вул. Гаванській, 23 у м. Дніпропетровську та суму збитків у розмірі 540 593 грн. 45 коп., завданих нецільовим використанням зазначеної ділянки, на загальну суму 769 947 грн. 96 коп. Справа слухається за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідач безпідставно та самовільно займає земельну ділянку, яка віднесена до земель історико-культурного призначення, оскільки скінчився термін користування земельною ділянкою, без відповідного дозволу збудував на земельній ділянці капітальні споруди. Відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2004р. у справі № 25/80, відповідача зобов’язано повернути земельну ділянку площею 16,8 га, яка розташована по вул. Гаванська,23, державі в особі Дніпропетровської міської ради без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ділянкою.

Позивач позов підтримав частково, вказуючи на те, що розмір шкоди, завданої відповідачем, повинен бути розрахований виходячи з того, що вищевказана земельна ділянка не віднесена до земель історико-культурного призначення, оскільки межі історико-культурної території на Ігренському півострові не встановлені в натурі та не зареєстровані у Державному земельному кадастрі.

Третя особа підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі та додатково зазначає, що рішенням від 24.11.1988р. №447 Дніпропетровської обласної ради та рішенням від 04.03.1991р. №151 Дніпропетровського міськвиконкому на території, де розташована спірна земельна ділянка, створено державну історико-культурну заповідну територію, що підтверджується відповідними документами. Вказує у письмових поясненнях на те, що розрахунок розміру збитків, завданих відповідачем, проведено інспекцією відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. (далі - Методика).

Відповідач проти позову заперечує, вказує на те, що сума збитків, нарахована безпідставно і незаконно, оскільки рішенням Дніпропетровської міської ради від 16.03.1995р. № 330 приватному агропромисловому підприємству «М-Самара-М»надано земельну ділянку по вул. Гаванській, 23 в м. Дніпропетровську площею 16,8 га строком на 3 роки для проектування та будівництва теплиць по виробництву сільгосппродукції до 16.03.1998р.

Відповідач вказує на те, що спірна земельна ділянка фактично була надана в користування відповідачеві, межі земельних ділянок у натурі ( на місцевості) встановлені, договір на право користування земельною ділянкою був укладений, т ому відсутні підстави до нарахування санкцій за самовільне зайняття земельної ділянки.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що він належним чином сплачує земельний податок за користування земельними ділянками по вул. Гаванській, 23, заборгованість перед місцевим бюджетом відсутня.

Також, вважає, що прокурором не доведено факт належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення.

Представником відповідача у судовому засіданні 08.10.2008р. було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, з метою встановлення історико-культурної цінності земельної ділянки по вул. Гаванській, 23 та можливості історико-культурного призначення вказаної ділянки, яке було відхилене господарським судом як безпідставне.

В порядку, встановленому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.10.2008р. та до 15.10.2008р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Самарського району м. Дніпропетровська спільно з екологічною інспекцією у Дніпропетровській області та Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області, було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства приватним агропромисловим підприємством «М-Самара-М».

За результатами даної перевірки, встановлено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки по вул. Гаванській, 23 в м. Дніпропетровську площею 16,8, яка використовувалася останнім без правовстановлюючих документів та не за цільовим призначенням.

Факт порушення Земельного законодавства України було зафіксовано Актом від 28.02.2008р., складеним державною екологічною інспекцією, та нараховано до стягнення з відповідача суму завданих збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, у розмірі 769 947грн.96коп.

Крім того, відповідачем збудовано на земельній ділянці капітальні споруди для ведення господарської діяльності, не пов'язаної із сільським господарством, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.03.2008р., протоколами №№ 75, 76 від 11.03.2008р., приписами №123 від 06.03.2008р. та №124 від 11.03.2008р., складеними Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області, а також актами обстеження земельної ділянки №№19/08, 20/08, складеними вищевказаним Управлінням.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №345 від 10.04.1992р. малому державному підприємству «Самара»було надано у тимчасове користування строком на 10 років земельну ділянку площею 16,8га по вул. Гаванська для проектування та будівництва теплиць по вирощуванню продукції, без права капітального будівництва.

Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №330 від 16.03.1995р. було внесено зміни до рішення №345, та вирішено надати приватному агропромисловому підприємству «М-Самара-М»земельну ділянку по вул.. Гаванській, 23 в м. Дніпропетровську площею 16,8 га строком на 3 роки для проектування та будівництва теплиць по виробництву сільгосппродукції до 16.03.1998р.

Приватне агропромислове підприємство «М-Самара-М»не повернуло зазначену земельну ділянку її власнику після закінчення строку користування, тобто з 16.03.98р., незаконно її використовує, не маючи правовстановлюючих документів.

Спірні правовідносини регулюються нормами Земельного Кодексу України.

Відповідно до ст.18 Земельного Кодексу України «...до земель України належать усі землі в межах її території, ..., які поділяються на категорії ».

Відповідно до п. 1, 2 ст. 83 ЗК України (2001р.) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (ст. 80 ЗК України).

За приписами п. 12 розділу Х Перехідних положень цього Кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із п.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За умовами статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 27 ЗК України від 18.12.1990р., що діяв на час закінчення строку користування земельною ділянкою ПАП „М-Самара-М”, право користування земельною ділянкою припиняється у разі закінчення строку, на який було надано земельну ділянку.

ПАП «М-Самара-М»рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 16.03.1995р.земельна ділянка надавалася в користування строком на три роки, тобто до 16.03.1998р. Отже, припинення права на користування земельною ділянкою і відсутність рішення міської ради про надання земельної ділянки на подальший термін, свідчать про самовільне зайняття в подальшому земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська,23

Станом на 01.10.08р. будь - яких рішень щодо надання ПАП «М-Самара-М»спірної земельної ділянки у користування міською радою не приймалося.

Крім того, відповідачем не надано правовстановлюючих документів, які б свідчили про належність йому на праві власності будівель і споруд, розташованих по вул. Гаванській, 23 в м. Дніпропетровську.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони; рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

27.04.04р. Господарським судом Дніпропетровської області по справі № 25/80 винесено рішення, яким зобов'язано ПАП «М-Самара-М» повернути вказану земельну ділянку державі в особі Дніпропетровської міської ради без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування земельною ділянкою, про що видано наказ № 25/80 від 17.05.04р.

Таким чином, доводи відповідача щодо правомірного використання ним зазначеної земельної ділянки є безпідставними та необґрунтованими.

Позивач Дніпропетровська міська рада є органом, який реалізує право власності на землі комунальної власності.

Відповідно до ст. 20 Земельного Кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Так, рішенням Дніпропетровської обласної ради № 447 від 24.11.1988р. виконкому Дніпропетровської міської ради дозволено створити на Ігренському півострові державну історико - культурну територію, зобов'язавши забезпечити дотримання режиму утримання та використання у відповідності до Закону УРСР «Про охорону пам'ятників історії та культури».

Рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 151 від 04.03.1991р. Ігренський півострів взято під державну охорону.

Отже, вищевказаними рішеннями земельна ділянка по вул. Гаванській, 23 віднесена до земель історико-культурного призначення.

За приписами ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини»об'єкти культурної спадщини незалежно від форми власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.

Відповідно до ст. 14 вищевказаного Закону, занесення об'єкта культурної спадщини до реєстру та внесення змін до нього провадяться відповідно до категорії пам'ятки: пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за подання центрального органу виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини; пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товаристваСтаттею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини.

Порядок виявлення об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до наданої Головним архітектурно-планувальним управлінням Дніпропетровської міської ради інформації, згідно з проектом зон охорони культурної спадщини м. Дніпропетровська, історико-опорного плану міста у складі Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська (том 5 «Археологічна спадщина м. Дніпропетровська») земельна ділянка по вул. Гаванській, 23, розташована на Ігренській історико-археологічній заповідній території. Землі цієї території та її охоронна зона відносяться до земель історико-культурного призначення.

До матеріалів справи долучено листи Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей № № 628/1 від 09.10.2008р. та 636/1 від 13.10.2008р., із яких вбачається, що на території Ігреньскої заповідної зони три пам’ятки взяті на облік рішенням Дніпропетровського облвиконкому № 618 від 08.08.1970р. та занесені до Переліку пам’яток історії та культури по Дніпропетровській області, визнаються пам’ятками відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Інші пам’ятки щойно виявлені, їхні номери є тимчасовими, які надаються пам’яткам до занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Земельна ділянка по вул. Гаванській, 23 розташована в межах Ігренської заповідної території, в охоронній зоні пам’ятки історії „Місце битви запорізьких козаків з татарами в 1660 році” (т. 3, а.с. 13-19).

Таким чином, факт належності земельної ділянки по вул. Гаванській, 23 в м. Дніпропетровську до земель історико-культурного призначення доведено та підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розрахунок розміру збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області проведено у відповідності до вимог діючого законодавства, згідно Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу” від 25.07.2007р. № 963, та застосовано коефіцієнт за формулою, з урахуванням історико-культурного призначення спірної земельної ділянки.

На підставі вищезазначеного, підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача збитків, завданих незаконним самовільним використанням земельної ділянки по вул. Гаванська, 23, у розмірі 229 354 грн. 51 коп.

Заперечення відповідача щодо наявності правових підстав для використання спірної земельної ділянки, та відсутності у прокурора доказів щодо історико-культурного призначення даної ділянки судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи та доказами, наданими прокурором у судовому засіданні.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки по вул. Гаванська, 23, не за цільовим призначенням, у розмірі 540 593 грн. 45 коп., то суд дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Прокурор просить стягнути з ПАП „М-Самара-М” суму збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, вказуючи, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, а відповідач використовує її без відповідного дозволу, збудувавши капітальні споруди, веде господарську діяльність.

За приписами ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Як встановлено судом, відповідач самовільно використовує земельну ділянку, яка розташована по вул. Гаванській, 23 у м. Дніпропетровську.

Відповідно до рішення господарського суду та наказу у справі № 25/80 від 27.04.2004р., відповідач зобов’язаний звільнити спірну ділянку. Однак, в порушення вимог чинного законодавства, відповідач не виконав рішення суду, та продовжує без дозволу використовувати зазначену ділянку.

За умовами ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Припинення права ПАП „М-Самара-М” на користування спірною земельною ділянкою внаслідок закінчення строку, на який вказана ділянка була надана, відсутність доказів отримання підприємством дозволу на проведення будівельних робіт, а також неподання ним доказів наявності документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки, свідчать про те, що підприємство неправомірно займає цю ділянку.

Відповідно до матеріалів справи, прокурором надано належні докази на підтвердження недодержання правил здійснення господарської діяльності ПАП „М-Самара-М”, що є підставою для стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки по вул. Гаванській, 23, у розмірі 229 354грн. 51коп., та судом задоволено позовні вимоги в цій частині.

Правові підстави для стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, відсутні, оскільки право користування земельною ділянкою, на час звернення прокурора з позовом до суду, у відповідача відсутнє взагалі.

Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки по вул. Гаванська, 23, не за цільовим призначенням, у розмірі 540 593 грн. 45 коп., слід відмовити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного агропромислового підприємства «М-Самара-М»(49127, м. Дніпропетровськ, вул.. Гаванська, 23, код ОКПО 21854734) на користь Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 75, п/р 25554100465004, в обласній дирекції «Укрсоцбанку», МФО 305017, код ЄДРПОУ 04052092) 229 354грн. 51коп. (двісті двадцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири грн. 51 коп.) збитків, завданих незаконним самовільним використанням земельної ділянки.

Стягнути з Приватного агропромислового підприємства «М-Самара-М»(49127, м. Дніпропетровськ, вул.. Гаванська, 23, код ОКПО 21854734) в доход Державного бюджету України в особі Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного державного казначейства у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; рахунок № 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЗКПО 24246786, МФО 805012) 2 293 грн. 54 коп. (дві тисячі двісті дев’яносто три грн. 54 коп.) державного мита.

Стягнути з Приватного агропромислового підприємства «М-Самара-М»(49127, м. Дніпропетровськ, вул.. Гаванська, 23, код ОКПО 21854734) в доход Державного бюджету в особі Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного державного казначейства у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; рахунок № 31211259700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, ЗКПО 24246786, МФО 805012, призначення платежу: ККД 22050000 оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах) 35 грн. 15 коп. (тридцять п’ять грн.. 15 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в Дніпропетровський апеляційний суд протягом 10 днів з моменту підписання рішення.

Головуючий

Суддя

Суддя

І.А. Рудь

Л.П. Широбокова

О.В. Ліпинський

Рішення підписано –05.12.2008р.