Рішення № 25523422, 06.08.2012, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Справа № 1202/948/2012

Провадження № 2/1202/476/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2012 року Антрацитівський міськрайонний суд луганської області

у складі:

судді: Філіпенко Л. П.

при секретарі Щербак А.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справа за позовною заявою

ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними та зобов'язання надати інформацію

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ( далі ПАТ КБ "ПриватБанк"» про визнання дій неправомірними та зобов'язання надати інформацію, у якому просить

- визнати дії ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Антрацитівського відділення Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" по відмові в наданні йому інформації, а саме детальної розшифровки його заборгованості (з вказівкою основної сум заборгованості, процентів, комісії), тобто саме виписку по його рахунку з моменту укладення кредитного договору №DNH4TP44250012 від 21 жовтня 2006 року - неправомірними.

- зобов'язати ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Антрацитівського відділення Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" припинити дії, які порушують моє право на отримання інформації, та зобов'язати надати йому детальну розшифровку його заборгованості (з вказівкою основної сум заборгованості, процентів, комісії), тобто саме виписку по його рахунку з моменту укладення кредитного договору №DNH4TP44250012 від 21 жовтня 2006 року до розгляду справи по суті.

- стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Антрацитівського відділення Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

- стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті державного мита, пов'язаного з розглядом цивільної справи.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 21 жовтня 2006 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір № DNH4TP44250012, згідно якого йому було надано відповідачем строковий кредит у розмірі 4642,40 гривень, строком на 24 місяці на цілі - купівля ТНС та встановлений строк його сплати до 21 жовтня 2008 року.

В червні 2011 року він звернувся до Антрацитівської філії ПАТ КБ "ПриватБанк", щодо уточнення суми заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Його було усно повідомлено, про те, що на початок липня 2011 року у нього виникла заборгованість по кредиту у сумі 2970 гривень. Дізнавшись про це, ОСОБА_1 одночасно попросив надати йому детальну розшифровку цей заборгованості, однак його повідомили, що даних згідно яких можна зробити висновок про появлення такої заборгованості не має, та попросили звернутися до центрального офісу відповідача у м. Дніпропетровськ. 22 червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до центрального офісу відповідача з заявою про надання йому детальної розшифровки заборгованості (з вказівкою основної сум заборгованості, процентів, комісії), а саме виписку по його рахунку з моменту укладення кредитного договору №DNH4TP44250012 від 21 жовтня 2006 року до надходження даного листа на адресу відповідача.

Відповідач листом від 27 липня 2011 року №30.1.0.0/2-110721/259 повідомив, що відповідно до ст..60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація відносно діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відома банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або третім особам при наданні послуг банку і поширення якої, може причинити матеріальної або моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Та повідомив, щоб уникнути надання інформації по стороннім особам і запобігти здійсненню ними неправомірних або шахрайських дій по розкраданню або отриманню інформації про стан кредитів, які відкриті і обслуговуються у ПАТ КБ «Приватбанк», та згідно п.3.1. Постанови НБУ від 14 липня 2006 року №267 «Про затвердження Правил збереження, захисту, використання і розкриття банківської таємниці»: письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Його підпис має бути засвідчений підписом керівника Банку або уповноваженою особою з друком Банку або нотаріально» та було запропоновано звернутися в обслуговуюче відділення ПАТ КБ «Приватбанк» для ідентифікації моєї особи з подальшим звернення для прийняття в роботу за поданням інформації по руху грошових коштів. Або ж звернутися в нотаріальну контору для завірення мого звернення і направлення його в адресу ПАТ КБ «Приватбанк».

15 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до філії «Донецьке регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк» з вищевказаною заявою від 22 червня 2011 року для її ідентифікації, відповідно до листа відповідача від 27 липня 2011 року №30.1.0.0/2-110721/259, та на заяві після пред'явлення їм паспорту на ній уповноваженим працівником банку ОСОБА_2 було зроблено напис «клієнт ідентифікований по паспорту» проставлена дата 15 серпня 2011 року та була завірена печаткою «Донецьке регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк». В той же день 15 серпня 2011 року ОСОБА_1 відправив цю заяву до центрального офісу відповідача.

Відповідачем листом від 04 вересня 2011 року №30.1.0.0/2-110826/1968 незважаючи на виконання усіх його вимог, щодо завірення заяви та ідентифікації особи ОСОБА_1 знову було запропоновано звернутися в обслуговуюче відділення ПАТ КБ «Приватбанк» для ідентифікації його особи з подальшим звернення для прийняття в роботу за поданням інформації по руху грошових коштів. Або ж звернутися в нотаріальну контору для завірення мого звернення і направлення його в адресу ПАТ КБ «Приватбанк».

21 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Національного Банку України з заявою про вжиття заходів в порядку нагляду за діючим законодавством до керівництва ПАТ КБ «Приватбанк» та зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» направити на його адресу детальну розшифровку заборгованості (з вказівкою основної суми заборгованості, процентів, комісії), а саме виписки по моєму рахунку з моменту укладення кредитного договору №DNH4TP44250012 від 21.10.2006 року до надходження останнього його листа на адресу банку.

Листом від 30 вересня 2010 року №47-606\13582 національний банк повідомив, що ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку. Та направив звернення ОСОБА_1 для розгляду по суті до ПАТ КБ «Приватбанк» та просив надати відповідь на його адресу у встановлений законодавством строк.

Відповідач листом від 20 жовтня 2011 року №30.1.0.0/2-111007/2180 повідомив, що документи за кредитними договорами Клієнтів банку надаються відповідно до вимог ст. 62 Закону України №2121-III та Правил №267 у відділеннях ПАТ КБ «Приватбанк» на платній основі після внесення клієнтом плати за отримання такої інформації відповідно до тарифів банку. Та було повідомлено, що для отримання виписки за кредитним договором №DNH4TP44250012 від 21.10.2006 року ОСОБА_1 необхідно звернутися до відділення ПАТ КБ «Приватбанк», після сплати за отримання такої інформації.

Позивач вважає, що відмова в наданні йому інформації, а саме детальної розшифровки його заборгованості (з вказівкою основної сум заборгованості, процентів, комісії), тобто саме виписку по його рахунку та вимоги про сплату за отримання такої інформації незаконні, оскільки згідно зі ст. 1076 ЦК банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до п.1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або с письмового дозволу власника такої інформації. Порядок розкриття банківської таємниці передбачений Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 року за № 267, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006 року за № 935/12809, відповідно до п.3.1 яких, письмовий запит та/або дозвіл клієнта, складається за довільною формою. Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально.

Звертаючись до відповідача з такою заявою 15 серпня 2011 року заявою ОСОБА_1, на його думку, виконав усі вимоги відповідача та діяв в межах діючого законодавства щодо надання йому інформації про стан моєї заборгованості по кредитному договору, тому вважаю що дії відповідача є неправомірними.

У зв'язку із вчиненням відповідачем цих неправомірних дій позивачу завдано моральну шкоду: він зазнав душевні і психічні страждання, пов`язані з депресією, страхом, стурбованістю за своє фінансове майбутнє, стосовно нарахуванням банком штрафних санкцій, та фактичного позбавлення його сплати необхідних платежей до банку, а саме до кінцевого розрахунку по кредитному договору; у його житті відбулися істотні зміни, він не може нормально спілкуватися з оточуючими його людьми, не може вести звичайний спосіб життя, пережив моральне потрясіння через необхідність звертатися по допомогу до суду з метою захисту своїх прав; він повинний був витрачати свій вільний час на роздуми по цій справі, збір та аналіз необхідних документів, складання позовної заяви тощо; він став жертвою незаконної поведінки зі сторони відповідача, а саме, йому не було надано інформації про стан його кредитного рахунку. Отже, ураховуючи характер правопорушення, глибину своїх фізичних та душевних страждань, позбавлення його можливості реалізації своїх прав, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням обставин викладених вище, які мають істотне значення розмір моральної шкоди ОСОБА_1 оцінює в 10 000 грн.

У своїх поясненнях на позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» підтвердив, що на його адресу неодноразову надходили запити від позивача щодо надання йому у письмової формі інформації, але ці вимоги не могли бути задоволені з наступних питань: відповідно до ст..60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація відносно діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відома банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або третім особам при наданні послуг банку і поширення якої, може причинити матеріальної або моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Та повідомив, щоб уникнути надання інформації по стороннім особам і запобігти здійсненню ними неправомірних або шахрайських дій по розкраданню або отриманню інформації про стан кредитів, які відкриті і обслуговуються у ПАТ КБ «Приватбанк», та згідно п.3.1. Постанови НБУ від 14 липня 2006 року №267 «Про затвердження Правил збереження, захисту, використання і розкриття банківської таємниці»: письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Його підпис має бути засвідчений підписом керівника Банку або уповноваженою особою з друком Банку або нотаріально. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг виписки на паперовому носії надаються з оплатою відповідно до тарифів банку (а.с.22)

На підставі ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Судом досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотань про витребування та дослідження по справі інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні.

При цьому суд виходить із диспозитивності прав сторін за того, що згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом загальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При досліджені і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

У судовому засіданні

- представник позивача ОСОБА_3, якій діє за дорученням (а.с.32), уточнив позовні вимоги у частини строку з якого просить визнати дії відповідача неправомірними - з 15 серпня 2011 року, тобто з дня, коли він відправив заяву до центрального офісу відповідача після того, як він пред'явив паспорту уповноваженому працівнику банку ОСОБА_2 і нею було зроблено напис «клієнт ідентифікований по паспорту» проставлена дата 15 серпня 2011 року та була завірена печаткою «Донецьке регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк», в інший частини надав суду пояснення, які повністю співпадають з доводами, викладеними у позовної заяві,

представник відповідача Пузін Р.О., якій діє за дорученням (а.с. 42), просить у задоволенні позові відмовити в повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю, дав пояснення, які повністю співпадають з доводами, викладеними у поясненнях, добавив що вимоги про сплату за отримання такої інформації банк має право пред'являти згідно до тарифів банку (а.с.26).

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:

Під час судового засідання установлено і не оспорюється сторонами, що дійсно 21 жовтня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № DNH4TP44250012, згідно якого ОСОБА_1 було надано відповідачем строковий кредит у розмірі 4642,40 гривень, строком на 24 місяці на цілі - купівля ТНС та встановлений строк його сплати до 21 жовтня 2008 року. Заборгованості за кредитом не має, що підтверджується і розрахунком, якій наданий банком (а.с.24). Тому зрозуміло суду вимога позивача надати йому інформацію, а саме детальну розшифровку його заборгованості (з вказівкою основної сум заборгованості, процентів, комісії), тобто саме виписку по його рахунку, з яким він звернувся 22 червня 2011 року. Відповідь банку від 27 липня 2011 року про те, що даної запит не відповідає вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» дійсно заснований на законі (а.с.11). Але необґрунтовані подальші відмови банку - від 4 вересня 2011 року з посиланням на необхідність «звернутися в обслуговуюче відділення ПАТ КБ «Приватбанк» для ідентифікації особи з подальшим звернення для прийняття в роботу за поданням інформації по руху грошових коштів. Або ж звернутися в нотаріальну контору для завірення мого звернення і направлення його в адресу ПАТ КБ «Приватбанк, оскільки вже раніше - 23 серпня банком отримана відповідна заява з підписую уповноваженого працівника банку ОСОБА_2, якою 15 серпня 2011 року було зроблено напис «клієнт ідентифікований по паспорту» проставлена дата 15 серпня 2011 року та була завірена печаткою «Донецьке регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.10) ». Тому ОСОБА_1 змушений був 21 вересня 2011 року звернутися до Національного Банку України з заявою про вжиття заходів в порядку нагляду за діючим законодавством до керівництва ПАТ КБ «Приватбанк» та зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» направити на його адресу детальну розшифровку заборгованості (а.с.13). Листом від 30 вересня 2010 року №47-606\13582 національний банк повідомив, що ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку, та направив звернення ОСОБА_1 для розгляду по суті до ПАТ КБ «Приватбанк» та просив надати відповідь на його адресу у встановлений законодавством строк (а.с.14).

І тільки після цього відповідач листом від 20 жовтня 2011 року №30.1.0.0/2-111007/2180 повідомив, що документи за кредитними договорами Клієнтів банку надаються відповідно до вимог ст. 62 Закону України №2121-III та Правил №267 у відділеннях ПАТ КБ «Приватбанк» на платній основі після внесення клієнтом плати за отримання такої інформації відповідно до тарифів банку (а.с.15).

Але суду не заможні ці вимоги про плату також як і пояснення відповідача в частині їх законності, оскільки що за текст викладений на стор. 25 не зрозуміло, не зміг відповісти на це питання й представник відповідача. Крім того суду відповідач не представив доказів про те, що із цим текстом позивач був ознайомлений. Що ж стосується наданих суду тарифах (а.с.26), то вони не мають ніяких відомостей про те, чиї це тарифи, ким і коли вони затверджені. Більше того, по тексту цих тарифів зазначена « вартість надання виписки по карті», у той час як позивач просив надати йому інформацію із кредитного договору. Тому суд уважає, що відповідач необґрунтовано у плині майже року ( з 23 серпня 2011 року) відмовляє позивачеві в наданні йому інформації по кредитному договору, причому навіть суду направив розрахунок заборгованості без вказівки руху грошей по цьому кредиту (а.с.23-24).

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини. На підставі п.5 абз.2 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні. В судовому засіданні встановлено, що відповідач дійсно вчинив відносно позивача неправомірні дії, але з урахуванням істоти позовних вимог, характеру діяння особи, що причинили шкоду, моральних страждань ОСОБА_1 думаю, що вимоги позивача про відшкодування морального (немайнового) шкоди підлягають частковому задоволенню и вважаю за необхідне й правильним стягнути відшкодування морального (немайнового) шкоди з відповідача в сумі 5 000 грн.

Керуючись ст. ст. 15,16, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 79, 88, ч.5 ст.110 ЦПК України, п.7 110, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, ст.60, 62 Закону України № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність», Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 року за № 267, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006 року за № 935/12809, Рішенням Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року по справі № 15-рп/2011,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними та зобов'язання надати інформацію задовольнити частково.

Визнати дії публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" по відмові в наданні ОСОБА_1 з 15 серпня 2011 року інформації, а саме детальної розшифровки його заборгованості з моменту укладення кредитного договору №DNH4TP44250012, - неправомірними.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»" ПриватБанк" припинити дії, які порушують право ОСОБА_1 на отримання інформації, та зобов'язати надати йому детальну розшифровку, а саме виписку по його кредитному договору з моменту укладення кредитного договору №DNH4TP44250012 від 21.10.2006 року до розгляду справи тобто по 30 липня 2012 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень, в інший частини відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Антрацитівського міськрайонного суду Л. П. Філіпенко