Постанова № 25522448, 20.06.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

Копія

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3597/12Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Москаленка І.О.,

представника відповідача - Іщерякової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Новосанжарського районного споживчого товариства до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Полтавській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2012 року Новосанжарське районне споживче товариство (надалі - позивач, Новосанжарське РСТ) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Полтавській області (далі -відповідач, РУ Департаменту САТ ДПС України в Полтавській області) про скасування рішення № 160053 від 07.03.2012 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 6800 грн за порушення вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"від 19.12.1995 року № 481/95-ВР .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуваним рішенням відповідачем безпідставно застосовані фінансові санкції у розмірі 6800 грн за порушення вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", оскільки покупець - ОСОБА_3, який придбав алкогольний напій в магазині позивача, мав вигляд повнолітньої особи, тоді як законодавством України не передбачено обов'язку продавця при продажу алкогольних напоїв вимагати у покупця документи, які б посвідчували його вік, в разі відсутності у продавця сумнівів. Посилався на те, що перевіряючими не було пред'явлено посадовим особам магазину №33, що належить Новосанжарському РСТ, відповідного наказу на проведення перевірки, внаслідок чого ставиться під сумнів законність проведення перевірки в цілому. Крім того, вказував на те, що копію рішення про застосування фінансових санкцій №160053 від 07.03.2012 року не отримував, а про наявність такого рішення позивач дізнався лише після отримання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року у справі №2а-1670/3279/12 за позовом РУ Департаменту САТ ДПС України в Полтавській області до Новосанжарського РСТ про стягнення заборгованості по сплаті штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6800 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки господарської одиниці - магазину №33, що знаходиться за адресою смт Нові Санжари, вул. Жовтнева, 105/17 та належить Новосанжарському РСТ встановлено порушення статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", яке полягало у продажі слабоалкогольного напою особі, що не досягла 18 років. Зазначав, що вказану перевірку здійснено за наявності всіх відповідних документів, з дотриманням умов, підстав та порядку проведення перевірок. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Крім того, вказував на звернення позивача до суду з вимогою про скасування рішення про застосування штрафних санкцій з порушенням встановленого ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, 28.02.2012 року працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області на підставі наказу №10 від 01.02.2012 року (а.с. 21) та направлення на перевірку №48 від 28.02.2012 року (а.с.22) проведено фактичну (позапланову) перевірку господарської одиниці - магазину №33, що знаходиться за адресою смт Нові Санжари, вул. Жовтнева, 105/17 та належить Новосанжарському РСТ, щодо додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами фактичної перевірки складено акт №63/16-32-02/01779190 від 28.02.2012 року (а.с. 23-24), в якому зафіксоване порушення позивачем вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: у ході перевірки встановлено факт реалізації слабоалкогольних напоїв особі, що не досягла 18 років, а саме: завідуюча магазином ОСОБА_4 продала ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пляшку слабоалкогольного сильногазованого напою "Ром кола", місткість 0.33 л, міцність 8% об., виробник ПАТ "Оболонь", що є порушенням статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Даний акт отриманий та підписаний завідуючим магазином - ОСОБА_4 без зауважень.

На підставі акту перевірки Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області прийнято рішення №160053 від 07.03.2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 6800 грн.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить з наступного.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення грошових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Визначення поняття грошового зобов'язання дано у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Поряд із цим, абзацом другим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що в разі, коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.

При цьому згідно з абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 зазначеного Кодексу процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Таким чином, підпунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України безпосередньо врегульовано застосування строків оскарження податкового повідомлення-рішення до суду, а саме: визначено тривалість строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання (1095 днів); визначено момент початку перебігу строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання (з моменту отримання такого рішення); визначено підставу і межі продовження тривалості зазначеного строку в разі застосування платником податку досудового врегулювання спору у вигляді процедури адміністративного оскарження (на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги).

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.

За таких обставин, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, при зверненні до суду з вимогою про скасування рішення №160053 від 07.03.2012 року про застосування фінансових санкцій, не порушив строку звернення до адміністративного суду.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного рішення №160053 від 07.03.2012 року, суд встановив наступне.

Доводи позивача щодо факту не пред'явлення посадовій особі Новосанжарського РСТ перевіряючими відповідного наказу на проведення перевірки, внаслідок чого ставиться під сумнів законність проведення перевірки в цілому, спростовуються наступним.

Відповідно до пункту 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2275-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначено статтею 81 Податкового кодексу України.

Згідно з приписами зазначеної норми посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

В матеріалах справи наявне направлення №48 від 28.02.2012 року та розписка №48, з яких вбачається, що завідуюча магазином ОСОБА_4, яка є працівником позивача та особою, яка проводить розрахункові операції, була ознайомлена з направленням на проведення перевірки та отримала копію наказу, що підтверджується її підписом.

З огляду на викладене доводи позивача про не пред'явленння посадовим особам магазину №33, що належить Новосанжарському РСТ, відповідного наказу на проведення перевірки, судом не приймаються до уваги.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до положень пункту 2 абзацу першого статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно вимог частини десятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до абзацу 9 частини 2 статті 17 вказаного Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону в розмірі 6800 гривень.

Посилання позивача на те, що покупець - ОСОБА_3, який придбав алкогольний напій, мав вигляд повнолітньої особи, у зв`язку з чим у продавця не виникли сумніви щодо його віку, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Частинами третьою та четвертою статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати від покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Відповідно до наявних у матеріалах справи пояснень ОСОБА_3 встановлено, що при продажу слабоалкогольного напою продавець не запитала у нього ні про його вік, ні про документи, що посвідчують його особу.

Крім того, неповнолітній вік ОСОБА_3 підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта, із якої встановлено, що дата народження покупця 19.09.1994.

Також, факт продажу слабоалкогольного напою неповнолітній особі підтверджується складеним оперуповноваженим СДСБЕЗ Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області, Замулею О.С. протоколом №072868 від 28.02.2012 року про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В матеріалах справи міститься пояснення завідуючої магазином ОСОБА_4 від 28.02.2012 року, які вона надала під час складання Акту №63 від 28.02.2012р., в яких вона зазначає, що продала покупцю бутилку "Ром-коли", оскільки думала, що йому вже є 18 років. Такі ж самі пояснення завідуюча магазином надала під час складання протоколу №072868 від 28.02.2012 року.

Твердження позивача, що про наявність рішення про застосування фінансових санкцій від 07.03.2012 року він дізнався лише після отримання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року у справі № 2а-1670/3279/12 за позовом РУ Департаменту САТ ДПА України в Полтавській області до Новосанжарського РСТ про стягнення заборгованості по сплаті штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6800 грн, суд оцінює критично, оскільки в матеріалах справи наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається що таке рішення отримано уповноваженою особою позивача 04.04.2012 року (а.с.30).

Таким чином, рішення про застосування до позивача фінансових санкцій №160053 від 07.03.2012 року винесено відповідачем на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність оскаржуваного рішення, тому з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Новосанжарського районного споживчого товариства до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Полтавській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 160053 від 07.03.2012 року відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2012 року.

Суддя (підпис) І.Г. Ясиновський

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Ясиновський