Постанова № 25519262, 31.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/3612/11

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : не з'явився

відповідач (апелянт) : не з'явився

прокурор : Федчишин Костянтин Дмитрович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом прокурора Заставнівського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Заставнівському районі до Фермерського господарства ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Заставнівського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Заставнівському районі звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фермерського господарства ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року задоволено адміністративний позов прокурора Заставнівського району Чернівецької області, а саме стягнути з селянсько фермерського господарства ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг у сумі 811 (вісімсот одинадцять гривень) грн. 70 коп., в тому числі основний платіж - 641,70грн. та штрафні санкції - 170,00 грн., до відповідного бюджету

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року, посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, уповноважених представників в судове засідання не надіслали, хоча сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, відповідно до Довідки № 398 про включення до ЄДПОУ відповідач зареєстрований, як селянське (фермерське) господарство; місцезнаходження - с. Веренчанка, Заставнівський район, Чернівецька область; вид діяльності - вирощування зернових культур. Згідно Довідки від 29.07.2003 року № 2791/19 відповідач з 23.03.1993 року взятий на облік платників податків у ДПІ Заставнівського району Чернівецької області за № 76.

07.09.1993 року відповідачу виданий Державний Акт на право користування землею Серії ЧВ №000093, відповідно до якого йому надається у постійне користування земельна ділянка для ведення селянського фермерського господарства площею 40,64 га, яка розташована на території с. Веренчанка.

З Витягу №36 від 20.01.2011 року, наданого відділом Держкомзему у Заставнівському районі, встановлено, що станом на 01.01.2011 року в користуванні відповідача на території Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області знаходиться 40,47 га земель, в тому числі 40,47 га рілля. Нормативно грошова оцінка 40,47 ріллі станом на 01.07.1995 року становить 267359,71 грн.

28.01.2011 року відповідачем подано декларацію з фіксованого с/г податку на 2011 рік за вх.№166 з річною сумою нарахованого податку в сумі 401,04 грн. Позивач 10.02.2011 року листом 1069/10/15-107 повідомив відповідача про те, що він не може набути статусу платника с/г податку на 2011рік у зв`язку з наявністю у нього, на день подання документів для набуття статусу платника фіксованого с/г податку, податкового боргу в сумі 282,45 грн. Вказаний лист відповідач отримав 11.02.2011 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення. Заборгованість відповідача, станом на 10.01.2011 року, підтверджується актом від 09.01.2011року.

Як встановлено матеріалами справи 15.08.2011 року позивачем проведено камеральну перевірку податкової декларації відповідача по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2011 рік. За результатами проведеної перевірки складено Акт №00205/1500/НОМЕР_1, яким зафіксовано несвоєчасне подання відповідачем податкової декларації з плати за землю на 2011 рік.

На підставі Акту перевірки № 00205/1500/НОМЕР_1 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0003121500 від 16.08.2011 року на суму грошового зобов'язання за штрафними санкція в сумі 170,00 грн. Вказаний корінець податкового повідомлення-рішення відповідачем отримано 22.08.2011 року.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що відповідач в порушення вказаних норм права не виконує обов`язок по сплаті земельного податку, у зв`язку з чим за відповідачем рахується узгоджена, проте не сплачена заборгованість у сумі 811,70 грн., в тому числі основний платіж - 641,70 грн., штрафні санкції - 170,00 грн.

З висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не може погодитись судова колегія, оскільки вони ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України № 2755 від 02.12.2010 року.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В розрахунку до позову представник податкової інспекції вказав, що в заборгованість відповідача включена сума, яка є спірною, оскільки відповідач оскаржив її в судовому порядку. Цей факт є грубим порушенням норм Податкового кодексу, оскільки дана сума є не узгоджена, а тому не може являтися податковим боргом.

В матеріалах справи містяться докази, що в провадженні Львівського апеляційного знаходиться адміністративна справа за позовом фермерського господарства ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Заставнівському районі про визнання рішень № 0001431530/0, № 001421530/0, № 0001441530/0 від 15 жовтня 2008 року про нарахування штрафних санкцій за затримку сплатив бюджет фіксованого сільськогосподарського податку протиправними. 09 червня 2010 року даний позов був розглянути Чернівецьким окружним адміністративним судом та залишений без задоволення, проте станом на 31 липня 2012 року у суду відсутні докази того, що дане рішення набрало законної сили або те що вже розглянута апеляційна скарга фермерського господарства ОСОБА_2.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про плату за землю" (який діяв до набрання чинності Податковим кодексом України) податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже граничним строком сплати податкових зобов'язань у листопаді є 31 грудня, у грудні 2010 - 31 січня 2011.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги платнику.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено в ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.

Такий порядок визначений п.п.58.2, 58.3 ст.58 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З наведених положень Податкового кодексу України слідує, що податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, а саме:

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- спливу терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", яка встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня.

Також положення п. 59.5 ст.59 Податкового кодексу України в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки платнику податків не надсилалась відповідно до норм цього Кодексу податкова вимога на відповідний податковий борг, сума якого збільшилась.

Таким чином, врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу, який виник з 01.01.2011, повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, які позивачем не дотримані.

Позивачем не надано доказів отримання вимоги відповідачу про погашення відповідної суми пені, нарахованої на суму податкового боргу за несвоєчасне погашення суми податкових зобов'язань, та суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення податкового боргу є передчасними, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги і може вийти за межі цих доводів в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у податкового органу права на стягнення податкового боргу без дотримання цим органом порядку, передбаченого Податковим кодексом України.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова Чернівецького окружного адміністративного суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі про відмову у задоволенні позову.

Згідно ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом прокурора Заставнівського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Заставнівському районі до Фермерського господарства ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову прокурора Заставнівського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Заставнівському районі до Фермерського господарства ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "06" серпня 2001 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.