Ухвала суду № 25517514, 01.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2012 р.справа № 2а-14278/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Нагорної Л.М. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання:Шкуропадська В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОСТАЧ»,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 02.02.2011р.

у справі № 2а-14278/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОСТАЧ»,

вул. Київська, 1, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської, 51600;

до відповідача Верхньодніпровської об'єднаної

Державної податкової інспекції Дніпропетровської області,

пл. Щербицького, 2, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської, 51600;

про скасування акта, -

встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПОСТАЧ»подано позов до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001882300/0 від 25.05.2010р., № 0001882300/1 від 22.06.2010р., № 0001882300/2 від 30.08.2010р. та від 01.11.2010р. № 0001882300/3.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Ільков В.В.) своєю постановою від 02.02.2011р. у позові відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що в порушення підпункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) Позивачем не відкоригований ПДВ в сумі 8.166,00 грн. по списаним з балансу товарам, які не були використані в господарській діяльності.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПОСТАЧ», Позивач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що в силу підпункту 7.4.1 Закону (168/97-ВР) податковий кредит визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, які призначаються для подальшого використання в межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) не зобов'язує здійснювати коригування податкового кредиту при проведенні уцінки товарів.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову постанову суду. Позов задовольнити.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОСТАЧ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.

За результатами перевірки складений Акт № 127/230-32570387 від 11.05.2009р.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) -Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПОСТАЧ»не відкоригована сума податкового кредиту у зв'язку з уцінкою насіння амаранту, що втратило свої первісні властивості за тривалий час зберігання.

За наслідками перевірки, та в результаті апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, в порядку, визначеному пунктом 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III, керівником контролюючого органу прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0001882300/0, <…>/1, <…>/2 та <…>/3.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року, на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III, Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРПОСТАЧ»визначено податкове зобов'язання за платежем 3014010100, податок на додану вартість, на загальну суму 12.249,00 грн. (15.756,00 грн. в повідомленнях-рішеннях №№ <…>/0, <…>/1).

Визнання нечинними податкових повідомлень-рішень було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією заявника апеляційної скарги, про що зазначено вище, податковий кредит визначається з вартості товарів, які (в принципі) призначались для використання в межах господарської діяльності. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) не зобов'язує здійснювати коригування податкового кредиту при проведенні уцінки товарів.

В той же час, згідно з підпунктом 7.4.3 Закону (168/97-ВР) у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Уцінка насіння амаранту, що втратило свої первісні властивості, безумовно буде мати наслідком коригування податкового кредиту.

Крім того, в силу підпункту 7.4.1 Закону (168/97-ВР) якщо у подальшому товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Слід вказати, встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а визнання нечинним -в разі оскарження нормативно-правового акта.

Вимоги ТОВ «УКРПОСТАЧ»полягали у визнанні індивідуальних актів нечинними.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОСТАЧ»залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2011р. у справі № 2а-14278/10/0470 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу складено у повному обсязі 26.03.2012р.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: М.А. Руденко