Ухвала суду № 25517486, 24.07.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/907/2012 Провадження № 22-ц/2590/2127/2012 Головуючий у I інстанції - Цибенко І. В.Категорія - цивільна Доповідач - Горобець Т. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГоробець Т.В.суддів:Хромець Н.С., Острянського В.І.,при секретарі:Мартиновій А.В.за участю:Представника позивача Ігнатенко Н.В., представника відповідачів ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 червня 2011 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „ТехНова" до ОСОБА_8, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за теплопостачання, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29.06.2011 року позов задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь ТОВ фірма „ТехНова" заборгованість за період з 01.05.2008 року по 01.03.2011 року за послуги теплопостачання в розмірі 5413 грн.33 коп., вирішено питання розподілу та відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить cкасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним, постановленим з порушенням судом норм матеріального права, а саме, застосуванням закону, який не підлягав застосуванню , а закон, що підлягав застосуванню, не застосував.

Апелянт вважає безпідставним посилання суду на ст. 162 ЖК України , ст.ст.20,32 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» та ст..24 Закону України « Про теплопостачання» та наголошує на тому, що суд не встановив правовідносини, в яких перебувають сторони і помилково зазначив в своєму рішенні, що вони, як відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання, які надає позивач. Звертаючи увагу суду на те, що теплопостачання у квартиру відповідачів фактично не здійснювалось, апелянт вважає, що заборгованість стягнута безпідставно.

Відповідач вважає, що до спірних правовідносин підлягали застосуванню ст. 627 ЦК України та ст.5 ЗУ „Про захист прав споживачів", відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору.

Також, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.. 27,60,143,215 ЦПК України, оскільки його висновки не ґрунтуються на наявних у справі доказах, при цьому безпідставно не було призначено експертизу для встановлення факту відключення квартири від мережі центрального теплопостачання, яка могла бути належним доказом . Апелянт також вважає, що суд порушив правила підсудності, оскільки місцем їх фактичного проживання є м. Славутич, Київської області.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача Ігнатенко Н.В., представника відповідачів ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехНова", суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно нараховував відповідачам оплату за надані послуги, враховуючи, що відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 самовільно, без відповідного дозволу та технічної документації, відключились від мережі теплопостачання, що не звільняло їх від обов"язку оплатити вартість послуг теплопостачання.

Такий висновок апеляційний суд вважає обґрунтованим, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що відповідачка ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2000 року та витягу з державного реєстру права власності від 30.10.2006 року є власницею квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі крім неї станом на 24.05.2011 року також зареєстрований її чоловік ОСОБА_7( а.с.7,27,45).

Оплату рахунків ВАТ „ Облтеплокомуненерго" за теплопостачання відповідачі не здійснюють, вважаючи, що самовільне відключення від мережі центрального опалення звільняє їх від обов"язку оплачувати не надані послуги. Розмір заборгованості за період з 01.05.2008 року становить 5413,33 грн.( а.с.6). За період з 01.02.2000 року по 01.05.2008 року заборгованість стягнута рішенням суду від 26.08.2008 року.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України „Про теплопостачання" споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати комунальні послуги, в тому числі і за послуги з теплозабезпечення. Відповідно до ч.2 ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону. Відповідно до ч.4 ст.19 ЦК України, власність зобов"язує.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність рішення про стягнення заборгованості, так як між сторонами відсутній договір про надання послуг теплопостачання, не заслуговують на увагу з огляду на положення ст..11 ЦК України, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що послуги теплопостачання фактично не отримувались, так як відбулось самовільне відключення від мережі центрального опалення, також не заслуговують на увагу зогляду на таке.

П.25 Правил надання послуг з централізованого опалення , постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлено, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Судом встановлено факт неправомірного самовільного відокремлення у квартирі відповідачів радіаторів опалення від стояків централізованого опалення.

Проте, питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення , постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету міністрів України 21.07.2005 року № 630 ( із змінами від 31.07.2007 року) та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, ( далі Порядок), затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 року №4 ( із змінами від 06.07.2007 року), яким не передбачено можливості відключення від мереж централізованого опалення тепловодопостачання окремих квартир . Таке відключення можливе лише у будинку вцілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників приміщень у житловому будинку. Надання дозволу на таке відключення є компетенцією органів місцевого самоврядування. У зв"язку з тим, що внутрішньо будинкові системи централізованого опалення та гарячого водопостачання належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід"ємною частиною, роботи з їх технічного обслуговування внесено до типового переліку послуг з утримання будинку на підставі якого проводиться розрахунок тарифу( нормативних витрат) по кожному будинку.

Отже, правомірною підставою для припинення нарахування оплати за теплопостачання може бути лише Акт компетентної комісії про відключення споживача від мережі централізованого опалення. Згідно з п.2.5 Порядку відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення здійснюється в присутності представника власника житлового будинку або уповноваженої особи , представника виконавця послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири. Названий вище порядок вимагає складання акту про відключення квартири від мереж ЦО і ГВП та затвердження цього акту відповідною комісією. Тобто, сам факт самовільного відключення не являється такою підставою.

В зв"язку з зазначеним, нарахування заборгованості за послуги теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 були правомірним. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність підстав вважати, що квартира відповідачів відключена від мережі централізованого опалення у встановленому законом порядку.

Доводи скарги про необхідність передачі для розгляду справи за підсудністю до Славутичського міського суду Київської області не можуть бути задоволені, оскільки судом у відповідності вимог ст.109,113 ЦПК України вірно визначено підсудність та відкрито провадження у вказаній справі. Апеляційний суд також вважає, що доводи апеляційної скарги що до порушення судом першої інстанції порядку оцінки доказів, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки це не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України апеляційний суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: