Рішення № 25517387, 20.08.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/199/12 Провадження № 22-ц/2590/1931/2012 Головуючий у I інстанції - Ченцова С. М.Категорія - цивільна Доповідач - Горобець Т. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГоробець Т.В.суддів:Хромець Н.С., острянського в.і.,при секретарі:ОСОБА_3за участю:Позивача ОСОБА_4, його представників ОСОБА_5,ОСОБА_6, представника відповідача Романенка О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об"єднання „ Південно-західна залізниця" на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного територіально-галузевого об"єднання „Південно-західна залізниця" про визнання недійсним наказу ( розпорядження), поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Звертаючись з позовом до Державного територіально-галузевого об"єднання „Південно-західна залізниця" ОСОБА_4, вважаючи звільнення з роботи не законним, ставив питання про визнання недійсним наказу ( розпорядження), поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Позов обґрунтовував тим, що звільнення його з посади провідника Вагонної дільниці станції „ Київ-Пасажирський" Державного територіально-галузевого об"єднання „ Південно-Західна залізниця" ( далі - Вагонна дільниця) на підставі п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України - згідно умов контракту, відбулось незаконно, оскільки його вини у перевезенні надлишкової ручної поклажі у вагоні потягу, де він працює провідником не доведено. Крім того, вважає , що не було належним чином встановлено дійсної ваги виявленого багажу, та зазначав,що особисто він цей багаж не перевозив.

Не законним вважає також звільнення і з тих підстав, що йому не було надано до звільнення чергову невикористану щорічну відпустку, та було порушено Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, яким така підстава для дисциплінарної відповідальності, як перевезення надлишкової ручної поклажі, не передбачена. Крім того, при звільненні було порушено п.21 зазначеного Положення, яким передбачено, що керівник зобов"язаний особисто ретельно розібратись у причинах порушення, та при визначенні виду стягнення, має врахувати ступінь вини, завдану шкоду, обставини вчинення порушення, попередню службу, що не було дотримано відповідачем.

Зазначаючи, що не законним звільненням йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у завданих моральних стражданнях, спричинених втратою нормальних життєвих зв"язків, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду.

Рішенням Новозаводського районного суду від 06 квітня 2012 року позов задоволено частково : наказ ( розпорядження )від 16.12.2011 року № 2900/ос про припинення трудового договору та № 2899/ос про скасування наказу № 2466/ос від 17.10.2011 року визнано незаконними, поновлено ОСОБА_4 на посаді провідника вагонів відокремленого підрозділу вагонної дільниці, стягнуто з відповідача 833,00 грн. середньомісячного заробітку за вимушений прогул та 500,00 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з відповідача на користь державного бюджету судові витрати.

Відповідачем на зазначене рішення подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування , як незаконного та не обґрунтованого.

Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, неповне з»ясування обставин, які мають значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи, які суд вважав встановленими.

В скарзі також зазначається, що суд, безпідставно залишив поза увагою письмові заперечення відповідача та ті докази, які були надані на обґрунтування заперечень. Безпідставним, апелянт вважає посилання у рішенні, як на нормативний акт, на лист Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 21.12.2001 року щодо неправомірності включення до контрактів працівників залізничного транспорту таких додаткових підстав для розірвання контракту, як перевезення надмірної ручної поклажі. В скарзі також зазначається, що суд безпідставно не застосував ч.3 ст. 21 КЗпП України, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини.

Порушення процесуального закону, апелянт вбачає в тому, що суд не зазначив конкретної частини ст. 88 ЦПК України, якою керувався , вирішуючи питання стягнення судових витрат, а також у тому, що суд порушив строки розгляду справи, встановлені ст. 157 ЦПК України.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач стверджує, що посадової Інструкції він не порушував, вини його у перевезенні надлишкового багажу відповідачем не доведено, дійсна вага багажу, який перевозився, не була встановлена, крім того, зазначає, що таке порушення інструкції, як перевезення надлишкової поклажі, не законно включено у контракт, як додаткова підстава для дострокового його розірвання .

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що приймають участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213, ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким, суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони, посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

\ Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції послався лише на дві обставини :

1)лист Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 21.12.2001 року, адресований Раді профспілкових працівників, з якого вбачається, що Департамент Держнаглядпраці вважає незаконним включення до контрактів працівників залізничного транспорту таких додаткових підстав для розірвання контракту, як перевезення надмірної ручної поклажі;

2)та на те, що відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував факт перевезення позивачем 30.09.2011 року надлишкової поклажі у вагоні потягу .

Такий висновок суду не ґрунтується на законі, який регулює спірні правовідносини та суперечить наявним у справі доказам.

Апеляційним судом встановлено, що на день розгляду справи в суді першої інстанції в матеріалах цивільної справи знаходились письмові заперечення відповідача( а.с.80) та докази, в яких зафіксовано, факт перевезення у вагоні провідника ОСОБА_4 в купе для білизни 200 кг не задекларованого не оплаченого багажу, зокрема, -

протокол оперативної наради засідання комісії по розгляду порушень посадових обов"язків трудової дисципліни працівниками Вагонної дільниці станції Київ -пасажирський ПЗЗ від 03.10.2011 року ( а.с.81);

Акт від 30.09.2011 року, складений ВАТ „Федеральна пасажирська компанія" Центр внутрішнього контролю і аудиту Російської Федерації про перевезення у вагоні № 13 потягу міжнародного сполучення Київ -Москва 200 кг неоплаченої надлишкової ручної поклажі , за що у встановленому порядку відповідно до п.4 Правил контролю міжнародних пасажирських потягів та причіпних вагонів в сполученні між державами - учасниками Співдружності Незалежних держав з провідника ОСОБА_4 було за квитанцією стягнуто штраф у розмірі 608,00 рублів. Акт підписаний ОСОБА_4., не оспорений ним у встановленому порядку, штраф сплачений, а від пояснень ревізорам він відмовився ( а.с.82);

письмові пояснення ОСОБА_4 ВЧ-1 ОСОБА_9, із змісту яких стосовно обставин перевезення у вагоні потягу міжнародного сполучення не задекларованого багажу вагою 200 кг, можливо зробити лише один висновок - ОСОБА_4 допустив порушення своїх посадових обов"язків провідника ( а.с.83);

витяг з журналу потягу про результати ревізії, де також зафіксовано факт перевезення провідником ОСОБА_4 200 кг надлишкової поклажі( а.с.84).

Факти перебування ОСОБА_4 в трудових правовідносинах з відповідачем на підставі контракту, факт наявності в п.17- а контракту такої підстави для дострокового його припинення, як перевезення надлишкової поклажі, розірвання контракту з 17.10.2011 року наказом від 17.10.2011 року та перебування ОСОБА_4 на лікарняному з 04.10.20011 року по 15.12.2011 року включно , а також факт винесення наказу про звільнення ОСОБА_4 в період його перебування на лікарняному, та факт скасування цього наказу у зв"язку з вищезазначеними обставинами, наказом № 2899/ос від 16.12.2011 року з зазначенням дати звільнення після виходу з лікарняного, підтверджується наявними у справі доказами ( а.с.10-13,15-19,27), та визнаються сторонами.

Отже, на момент розгляду справи у суді першої інстанції в справі знаходились докази порушення трудових обов»язків ОСОБА_4 , а саме, п.15.1 Посадової інструкції провідника пасажирських вагонів - перевезення у підпорядкованому йому вагоні надлишкового багажу -(ручної поклажі) вагою 200 кг.( а.с. 81-83. Зазначені докази підлягали оцінці на ряду з іншими, але суд не мотивовано залишив їх поза увагою.

Не забезпечивши повного, всебічного та об"активного з"ясування обставин по справі, пославшись у мотивувальній частині рішення лише на ті докази, які були надані позивачем, процитувавши норму матеріального права, якою регулюються спірні правовідносини - ч.3 ст. 21 КЗпП України та норму процесуального права - ч.1 ст.60 ЦПК України, а також лист Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 21.12.2001 року, суд дійшов необґрунтованого висновку про незаконність звільнення ОСОБА_4 на підставі п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Вищезазначені наявні у справі докази, які апеляційний суд оцінює у сукупності та взаємозв"язку, дають підстави для висновку, що у судовому засіданні апеляційного суду знайшов своє підтвердження факт перевезення у вагоні, який обслуговував 30.09.2011 року провідник ОСОБА_4, 200 кг. не оплаченої та не задекларованої надлишкової ручної поклажі, що є порушенням п.15.1 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти, затверджених наказом МТЗ України №1196 від 27.12.2006 року, п.2.4 Інструкції провідника пасажирських вагонів № ЦЛ-0038 та Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту

Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов"язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін.

Пунктом 17-а Контрактувід 24.09.2010 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_4, однією із підстав для припинення контракту сторони визначили встановлення факту перевезення надлишкової ручної поклажі ( а.с.11).Цей пункт є чинним, недійсним у встановленому порядку не визнаний, працівник прийняв його умови і працював згідно контракту. Лист Держнаглядпраці, на який посилається суд у рішенні, не являється ні доказом, у розумінні ст.57 ЦПК України ні нормативно правовим актом, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Це позиція певної державної структури, висловлена більше 10 років тому і вона не може впливати на вирішення даного трудового спору на підставі закону.

Посилання позивача на порушення відповідачем при його звільненні ст. 3 Закону України „ Про відпустки" , зокрема, що йому до звільнення не дуло надано невикористаної відпустки, не заслуговують на увагу, так як зазначена норма закону надає таке право працівникам ( крім звільнених за порушення трудової дисципліни).

Як вбачається з матеріалів справи, трудовий договір був припинений з ОСОБА_4 достроково за дії, які за змістом п.8.2.1. Інструкції провідника пасажирських вагонів є порушенням трудової дисципліни.

Крім того, перший наказ про звільнення ОСОБА_4 був виданий до його звернення з заявою про надання відпустки.

Враховуючи відсутність підстав для визнання наказу про звільнення не законним та для поновлення ОСОБА_4 на роботі, не підлягають задоволенню і інші його вимоги за цим позовом.

Щодо не надання чи не своєчасного надання роботодавцем позивачу запитуваної ним інформації, на що позивач також посилається у позові, не є предметом дослідження у спорі про поновлення на роботі і не впливає на вирішення питання щодо законності його звільнення.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень норм процесуального права, зокрема, строків розгулу справи та застосування ст. 88 ЦПК України, не стосуються предмета спору і не впливають на правильність судового рішення.

Розглянувши спір у межах вимог, заявлених позивачем у суді першої інстанції та відповідно до положень ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 21 п.8 ст.36 КЗпП України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об"єднання „Південно-західна залізниця" - задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2012 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: