Постанова № 25515577, 20.07.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2012 р. 11 год.38 хв.Справа № 2-а-1114/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Лошкарьова Л.А., за участю представника позивача Герасюти М.А., представника відповідача Бурнази Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України"

до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рис України» звернулось до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 05.03.2012 року №0000042310 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 20699,90 грн., в т.ч. за червень 2011 року у сумі 7335,50 грн. та за липень 2011 року у сумі 13364,40 грн. В позові зазначено про те, що акт перевірки був отриманий разом із наказом про проведення перевірки від 08.02.2012 поштою 23.02.2012 . Акт перевірки ґрунтується на припущеннях щодо того, що керівник постачальника дизпалива по ланцюгу до виробника - ТОВ "ТД "Паладіум" формально виконує свої обов'язки, підприємство використовувалось для незаконного формування податкового кредиту з метою ухилення від сплати податків шляхом відображення в податковій звітності "безтоварних" операцій. Позивач вважає, що відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПКУ) головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цією податковою накладною товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для донарахування грошового зобов'язання по даному податку. На момент вчинення операцій з ТОВ «ТД «Термінал» останнє було зареєстровано платником ПДВ, тому мало право видавати податкові накладні, відображало податкові зобов'язання в податковій звітності. Позивач зазначає про те, що під час перевірки посадовим особам МДПІ були надані всі первинні документи, які підтверджують операції з придбання товарів.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби заперечує проти позову, просить суд відмовити в його задоволенні за необгрунтованністю. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним, прийнято відповідно до фактичних обставин справи. Позивач документував отримання дизпалива від ТОВ «ТД «Термінал», а останнє - від ТОВ "ТД "Паладіум", яке відсутнє за юридичною адресою, не має транспортних засобів, основних фондів, працюють тільки дві особи, має стан, відмінний від 0, а саме "10" - запит на встановлення місця знаходження, що унеможливлює його перевірку, має ознаки "фіктивності". ТОВ "ТД "Паладіум" одержувало продукцію від ТОВ "БізнесПрофіт" та ТОВ "7 Небо", які не звітували до податкової інспекції, мали ознаки "фіктивності, були задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та штучному формуванні податкового кредиту. Товарно-транспортні накладні, оформлені на перевезення дизпалива не дають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні перевезення, відсутні посади, прізвища осіб, яки приймали та відпускали ТМЦ, вказівки на документи про якість та безпеку. Таким чином, податкова інспекція не має підстав для підтвердження факту сплати позивачем ПДВ в ціні придбаної у ТОВ "ТД "Термінал" продукції. Операції з купівлі-продажу даним контрагентом продукції не спричиняють реального настання правових наслідків..

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний адміністративний суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рис України» є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку як платник податків в Каланчацькому відділенні Чаплинської МДПІ, займається вирощуванням сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

В лютому 2012 року податковими ревізорами-інспекторами Чаплинської МДПІ була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Рис України» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ТОВ «ТД «Термінал» та податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.06.2011 по 31.07.2011, за наслідками якої складено акт перевірки від 22.02.12 № 03/2310/33124250. Під час перевірки було встановлено, що згідно з поданою ТОВ «Рис України» податковою декларацією (скорочена) сільськогосподарського товаровиробника, з урахуванням уточнюючого розрахунку, з урахуванням додатку 5 до декларації та за даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» рядка 13 декларації за червень 2011 року (вх. від 20.07.2011 року №9004999454) та липень 2011 року (вх. від 19.08.2011 р. №9006974868) товариство завищило суму податкового кредиту на 20699,90 грн. в т .ч. за червень 2011 року на 7335,50 грн. та за липень 2011 року на 13364,40 грн. Зазначений акт разом із наказом про проведення перевірки від 08.02.2012 року направлено поштою. Отримано позивачем 23.02.2012 року. Позивачем подавались заперечення до МДПІ, але були відхилені. Відповідачем на підставі висновків перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.03.2012 року №0000042310 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 20699,90 грн.

Висновки акту перевірки №03/2310/33124250 від 22.02.2012 року ґрунтуються на матеріалах перевірки ДПІ у м. Херсоні ТОВ «ТД «Термінал», який був постачальником дизпалива позивачу ( акт №96/23-2/31294401 від 13.01.2011), при проведені якої визнано «нікчемними» всі операції з купівлі-продажу товару, вчинені ТОВ «ТД «Термінал». ТОВ "ТД "Термінал" придбавав дизпаливо у червні, липні 2011 року від ТОВ «ТД «Паладіум», щодо якого ДПІ у м. Херсоні встановила відсутність поставок товарів (робіт, послуг), що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, укладені договори відповідно до пп. 1,2 ст.215, п. п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. ДПІ у м. Херсоні встановлено, що у ТОВ „ТД „Термінал" відсутні належним чином оформлені документи про отримання та передачу товару від постачальника ТОВ „ТД „Паладіум" та відповідно до покупців, у тому числі ТОВ "Рис України", тобто, немає доказів фактичного здійснення господарської операції по передачі товару. Відсутні документи, що підтверджують якість продукції (сертифікатів відповідності, паспортів якості, актів приймання-передачі), її транспортування, відсутні у наданих до перевірки ТТН відомості щодо якості товару, що перевозиться, та допустимого терміну його перевезення, місце навантаження-розвантаження ТМЦ, що у комплексі свідчить про відсутність фактичних поставок товарів підприємству ТОВ „ТД „Термінал" від постачальника ТОВ „ТД „Паладіум", а також поставок палива покупцям, у тому числі ТОВ "Рис України", що засвідчує лише документування вказаних операцій. Суду надано постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 № 2а-6380/11/2170, якою визнано неправомірним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні, яке було прийнято за наслідками акту від 13.01.2011 № 96/23-2/31294401, рішення не набрало законної сили.

МДПІ в акті перевірки стверджує, що товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів від ТОВ "ТД "Термінал" за період червень, липень 2011 року складено з порушенням, а саме: відсутні прізвища, відсутні документи, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і ін.), що є порушенням вимог статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-Х1У „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Крім того, відповідно до ст. 2 Інструкції „Про порядок приймання продукції виробиичо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю", затвердженої постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.65р. № П-6 і від 25.04.66р. № П-7, при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання одержувачем, відправник (постачальник) зобов'язаний виконувати: в) чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і ін..), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її. В ході перевірки підприємством не надано документів, що підтверджують організацію та здійснення робіт, пов'язаних з контролюванням якості нафтопродуктів під час приймання, зберігання, транспортування та відпуску..

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірне рішення ґрунтується на неправомірності та нікчемності укладених угод щодо купівлі-продажу дизпалива по ланцюгу ТОВ «ТД «Термінал» - ТОВ "ТД "Паладіум".

Згідно п. 209.2 ст. 209 ПКУ сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 , господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Спір між позивачем та податковою інспекцією виник через висновок податкового органу в акті перевірки про нікчемність угод між позивачем та ТОВ «ТД «Термінал». За змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином, для констатації факту нікчемності правочинів в акті перевірки, податкова інспекція повинна встановити, що всі ці угоди вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або порушує публічний порядок. В силу положень статей 204, 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим, акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб позивача на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Суд не надано вироку відносно керівників ТОВ «ТД «Термінал» та ТОВ "ТД "Паладіум" або відповідної посадової особи позивача, або доказів порушення кримінальної справи за фактами вчинених угод.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій декларації та бухгалтерській звітності, - є достовірними. Під податковою вигодою слід розуміти зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також одержання права на повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету. Надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними й/або суперечливими. Одержання податкової вигоди повинно визнаватися необґрунтованим, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподатковування платником податків враховано операції, що не відповідають їх дійсному економічному змісту або враховано операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, умови його транспортування. ДПІ не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальником є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, МДПІ виходила з того, що дизпаливо позивачем не придбавалось, господарські операції тільки документувались без реального виконання. Підприємством ТОВ "Рис України" в червні - липні 2011 року придбано у ТОВ "ТД «Термінал» дизпаливо, що підтверджується видатковими накладними № 276 від 17.06.2011 , № 333 від 01.07.2011 року та № 360 від 13.07.2011 в кількості 22215 л., на загальну суму 196155,90 грн., у т.ч. ПДВ- 32692,65 грн. Оплата за дизпаливо проводилася в безготівковій формі згідно платіжних доручень № 18 від 16.06.2011 в сумі 18500 грн.., № 19 від 17.06.2011 на суму 18400 грн.,№254 від 21.06.2011 на суму 7113 грн., № 273 від 04.07.2011 на суму 71956,50 грн., № 298 від 12.07.2011 на суму 80186,40 грн. Операції придбання дизпалива підтверджуються договором поставки № 27 від 10.05.11, довіреностями на отримання дизпалива, податковими накладними, товарно-транспортними накладними ( транспортування дизельного пального проводилося транспортом приватних підприємців ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4), актами про списання паливно-мастильних матеріалів на потреби виробництв, реєстраційними документи на право власності на комбайни. Матеріали справи свідчать, що ДПІ в актах перевірок не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних ТОВ "ТД "Термінал", за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни отриманих товарів сум ПДВ, відсутні претензії до складання первинних бухгалтерських документів, до вчинення записів в бухгалтерському обліку.

Позивач та його постачальник були на момент вчинення поставок юридичними особами, платниками ПДВ, одним з основних видів діяльності ТОВ «ТД «Термінал» згідно витягу з ЄДР є оптова торгівля паливом, він має відповідні площі, обладнання, земельні ділянки. Позивач надав суду копію договору між позивачем та ТОВ "ТД "Термінал", свідоцтва про визнання, паспорти на паливо дизельне автомобільне, акти прийома-передачі нафтопродуктів, докази подальшого використання нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "ТД "Термінал».

На день розгляду даної справи суду не надано доказів скасування реєстрації як юридичної особи ТОВ "ТД "Паладіум" або визнання недійсними установчих або реєстраційних документів. Податковим органом не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій. Наданий суду акт перевірки ТОВ «ТД «Термінал» свідчить про те, що його постачальник - ТОВ "ТД "Паладіум", також був зареєстровано платником ПДВ 20.09.2010, засновник та керівником є ОСОБА_1, товариство не декларувало наявності основних засобів та транспорту. Діючим законодавством України не передбачений обов'язок покупця товарів (робіт, послуг) слідкувати за діяльністю свого постачальника та за його контрагентами. Обов'язок стосовно контролю за оподаткуванням суб'єктів господарювання покладений на податкові органи, а не на покупця товарів (робіт послуг). На думку суду, придбавач товарів, провадячи господарську діяльність вправі сподіватись на легітимність господарської діяльності продавця товарів та належне виконання податкових обов'язків цим суб'єктом підприємницької діяльності у зв'язку з належною організацією роботи з боку податкового органу.

ДПІ стверджує про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних про доставку дизпалива позивачу, які не містять відомостей про якість, конкретної адреси (найменування вулиці, будівлі), що є порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, що на думку відповідача свідчить про відсутність належних доказів перевезення товарів. Суд не може погодитись з даною позицією податкової інспекції виходячи з того, що згідно пункту 11.5 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) і позивач не має ніякого відношення до оформлення цих ТТН. Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні на перевезення позивачу дизпалива не містять в собі порушення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, заповнені відповідно до вимог чинного законодавства, містять в собі повну інформацію щодо перевізника, вантажоотримувача, вантажовідправника, їх посадових осіб які здали вантаж на перевезення та отримали вантаж, вид транспорту, найменування товару, вартість товару, підписи та печатки сторін.. Відсутність в ТТН вказівки на те, які документи слідують з вантажем, на думку суду, не є підставою вважати товарно - транспортну накладну заповнену всупереч Правил № 363. Податковий орган мав можливість надіслати запити до перевізників щодо підтвердження або спростування факту перевезення дизпалива, але таких дій не вчиняв.

Наведені в акті перевірки позивача обставини діяльності його постачальника не можуть бути причинами для зменшення податкового кредиту позивачу. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, відповідач не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що господарські операції, вчинені позивачем, не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, позивачем не допущено порушень вимог діючого законодавства під час формування податкового кредиту по операціям з ТОВ "ТД "Термінал", у зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення МДПІ від 05.03.12 № 0000042310 підлягають задоволенню. Позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору з Державного бюджету. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 05.03.12 № 0000042310 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 20699,90 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ТОВ "Рис України" (вул. І. Кудрі, 3/12, смт. Каланчак, Херсонська область, код ЄДРПОУ 33124250) витрати зі сплати судового збору в сумі 206 (двісті шість) грн. 99 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 липня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1