Постанова № 25515324, 30.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 липня 2012 р. справа № 2-а- 6261/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача -Омельченко О.В.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Роганська картонна фабрика" (далі - ПАТ "Роганська картонна фабрика") звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - ХОДПІ Харківської області ДПС) про скасування податкових повідомлень - рішень №0000180225, №0000140225, №0000150225, №0000190225 від 14.05.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятими з порушенням п.п.14.3.1 п.14.3 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.198.2 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та вважає, що встановлені в акті перевірки факти порушень податкового законодавства ПАТ "Роганська картонна фабрика" при здійсненні господарських операцій з АТ «Коннектор», ТОВ «Промислова група «ДФМ»та ПП Агрофірма «Земедар», суперечать фактичним обставинам, які зокрема підтверджені змістом господарської діяльності підприємства, зафіксованій у первинних, облікових та звітних документах, досліджених під час проведення перевірки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. До початку судового засідання заперечень та клопотань не надав. Відповідно до наявних в справі заперечень №4553/10/10-14 від 02.07.2012 року, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що фахівцями ХОДПІ Харківської області ДПС було проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ "Роганська картонна фабрика" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. На підставі наданих позивачем документів, перевіркою встановлено, що в перевіреному періоді позивач мав взаємовідносини з АТ «Коннектор», ТОВ «Промислова група «ДФМ»та ПП Агрофірма «Земедар». Щодо контрагента позивача ПАТ „Коннектор" перевіркою встановлено, що цим підприємством було безоплатно поставлено товари на загальну суму 1426041,32 грн., які було попередньо отримано від ТОВ фірми „Ліон" за правочином, який згідно листа Основ'янської МДПІ в м.Харкові було визнано нікчемним. В зв'язку з цим податковим органом було збільшено валовий дохід відповідача на загальну суму 1023088,00 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 237673,56 грн. Щодо контрагента позивача ТОВ „Промислова група „ДФМ" відповідач вказав, що за відомостями, отриманими від Кременчуцької ОДПІ, це підприємство відсутнє за місцезнаходженням, а отже, з огляду на документальне непідтвердження господарської операції, є обґрунтованим зменшення валових витрат, понесених за цією операцією, в розмірі 28508,00 грн., збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5702,00 грн. та збільшення валового доходу відповідача за 1 квартал 2011 року на суму операції 34210,00 грн. Щодо контрагента позивача ПП „Агрофірма „Земледар" перевіркою встановлено, що в зв'язку з безприбутковістю операцій з цим контрагентом, витрати на оплату його послуг як комісіонера в розмірі 94447,00 грн. є необґрунтованими, в зв'язку з чим встановлено завищення валових витрат відповідача за 1 квартал 2011 року на цю суму та донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за цією операцією на загальну суму 18889,00 грн. З огляду на вказані у запереченні пояснення, відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №423692, ПАТ "Роганська картонна фабрика" зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 13.11.1997 року.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін, наданих під час розгляду справи, судом встановлено, що ПАТ "Роганська картонна фабрика" перебуває на обліку у ХОДПІ Харківської області ДПС та зареєстровано платником податку на додану вартість.

На підставі Наказу ХОДПІ Харківської області ДПС №286 від 12.03.2012 року, виданого згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2012 року, та згідно направлень на перевірку №№ 326, 327, 328, 329, 330, 331 від 22.03.2012 року та №7 від 04.04.2012 року співробітниками ХОДПІ Харківської області ДПС в період з 22.03.2012 року по 11.04.2012 року було проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ "Роганська картонна фабрика" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №134/220-00278830 від 19.04.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення:

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у розмірі 263911,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 -рядок 23) у березні 2011 року у розмірі 8783,00 грн.

- п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, (далі -Закон України №334/94-ВР), п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток у розмірі 342909,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 431751,00 грн..

Сутність порушень ПАТ "Роганська картонна фабрика" встановлених актом перевірки, полягає у тому, що в періоді червень - серпень 2011 року позивач мав взаємовідносини з ПАТ „Коннектор" (код за ЄДРПОУ 14312275) на загальну суму 1426041,32 грн., в тому числі ПДВ 239400,00 грн. Від Основ'янської МДПІ в м.Харкові було отримано Акт №6579/233/14312275 від 02.12.2011 року про результати проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ „Коннектор" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ фірмою „Ліон", їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2011 року. Згідно цього Акту, в зв'язку з нереальністю, визнано нікчемним правочин, укладений з ТОВ фірмою „Ліон", і, як наслідок, визнано, що ПАТ „Коннектор" неправомірно відобразило в обліку господарські операції з позивачем, предметом яких був товар, придбаний у ТОВ фірми „Ліон". В зв'язку з цим, відповідач, з огляду на порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, вважав необхідним збільшити суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 237673,56 грн. Оскільки позивач не сплатив за придбаний в ПАТ „Коннектор" товар, відповідач, згідно п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України вважає, що цей товар було отримано безоплатно, в зв'язку з чим зробив висновок про порушення позивачем п.п.14.1.84 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та визнав необхідність збільшення валового доходу позивача на загальну суму 1023088,00 грн. Перевіркою було також встановлено, що в перевіреному періоді, а саме в березні 2011 року, позивач мав взаємовідносини з платником податків ТОВ „Промислова група ДФМ", код за ЄДРПОУ 30661533 на загальну суму 34210,00 грн., в тому числі ПДВ 5702,00 грн. Листом №1818/7/23-211 від 21.02.2012 року Кременчуцька ОДПІ на адресу відповідача надіслала Акт № 796/23-309/30661533 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Промислова група „ДФМ", код за ЄДРПОУ 30661233 з питань правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток за січень-серпень, жовтень-листопад 2011 року, згідно якого підприємство не знаходиться за юридичною адресою, відповідно до даних ДПС встановлено укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. В зв'язку з ненаданням в повному обсязі документів, які підтверджують реальність проведення господарських операцій з цим підприємством, відповідач, встановивши порушення позивачем п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР, визнав завищення позивачем валових витрат, понесених за цією операцією, в розмірі 28508,00 грн., та в порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 5702,00 грн. Також, в зв'язку з відсутністю належних документів, в зв'язку з порушенням позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України №334/94-ВР, вважав необхідним збільшити валовий дохід позивача за 1 квартал 2011 року на суму операції 34210,00 грн. Згідно даних перевірки, позивач також мав взаємовідносини з ПП „Агрофірма „Земледар", код за ЄДРПОУ 35071227 за договором комісії № 1-ЗД/РКФ-201 від 03.11.2010 року. За цим договором ПП „Агрофірма „Земледар" реалізувало на експорт соняшникову олію, яка була придбана у ТОВ УАСП „КАІС" у грудні 2010 року за ціною 3253,9 тис.грн., в тому числі ПДВ 542,3 тис. грн. Цей товар було продано на експорт компанії „Nironex Development. (Limassol) Cyprus", Кипр, за ціною 2802,5 тис. грн., без ПДВ. За надані комісійні послуги ПП „Агрофірма „Земледар" отримала комісійну винагороду в розмірі 113300,00 грн., в тому числі ПДВ 18889,00 грн. В зв'язку з тим, що від проведеної операції ПАТ "Роганська картонна фабрика" отримало збиток в розмірі 564,7 тис. грн., відповідач, встановивши порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР, визнав завищеними валові витрати в розмірі 94447,00 грн. та, визнавши порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, дійшов до висновку про зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 18889,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки ХОДПІ Харківської області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2012 року №0000180225, №0000140225, №0000150225, №0000190225, якими зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 342909,00 грн., зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8783,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 263991,00 грн. за основним платежем та 59419,25 грн. за штрафними санкціями, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 156441,00 грн.

Судом встановлено, що 1 серпня 2011 року між ПАТ "Роганська картонна фабрика" та АТ „Коннектор" було укладено договір поставки № 69/11-4.

Цей договір є оплатним, оскільки передбачає обов'язок покупця сплатити повну вартість товару продавцеві на умовах, визначених договором.

Згідно пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Жодному з цих критеріїв, необхідних для визнання товарів такими, що надані безоплатно, відносини за договором поставки №69/11-4 від 1 серпня 2011 року не відповідають. Тобто, в порушення п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідачем безпідставно визнано наданими безоплатно товари на загальну суму 1023088,00 грн., що поставлені за договором поставки №69/11-4 від 1 серпня 2011 року та безпідставно включено цю суму до складу валового доходу за 3-й квартал 2011 року.

На виконання зазначеного договору поставки, згідно видаткових накладних № 270 від 29.08.2011 року, №271 від 29.08.2011 року та №324а від 30.09.2011 року на користь ПАТ "Роганська картонна фабрика" було поставлено проволоку БрОЦ Ф3 в кількості 764 кг, проволоку БрБ2 Ф2,5 в кількості 2476 кг, проволоку БрОЦ Ф3,5 в кількості 500 кг, проволоку БрОЦ Ф2,2 в кількості 261 кг на загальну суму 1426041,32 грн., в тому числі ПДВ 237673,00 грн. В підтвердження права на податковий кредит за договором поставки № 69/11-4, АТ „Коннектор" виписало ПАТ "Роганська картонна фабрика" податкові накладні №2902 від 29.08.2011 року, №2903 від 29.08.2011 року, №324а від 30.09.2011 року на суму ПДВ 237673,00 грн.

Товар було надано в розпорядження позивача за місцезнаходженням продавця за місцезнаходженням ПАТ „Коннектор" адресою м.Харків, просп. Гагаріна, 98, та вивезено транспортом позивача згідно товарно-транспортних накладних від 29.08.2011 року та від 30.09.2011 року.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно даних Реєстру платників ПДВ, розміщеного у відкритому доступі в мережі Інтернет за електронною адресою http://sts.gov.ua/reestr, ПАТ "Коннектор" (код за ЄДРПОУ 14312275) було зареєстроване платником ПДВ, його свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ не анульоване.

Згідно 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, ПАТ „Коннектор" мало право видавати податкові накладні на адресу позивача, а позивачем правомірно враховано суму, зазначену в податкових накладних, у складі податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та АТ „Коннектор" у серпні-вересні 2011 року підтверджується документально. Судом встановлено відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено наміру отримати за вищевказаним договором поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 КАС України, не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не надав.

Суд критично ставиться до позиції відповідача, висловленої в акті перевірки, про те, що згідно акту Основ'янської МДПІ в м.Харкові №6579/233/14312275 від 02.12.2011 року про результати проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ „Коннектор" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ фірмою „Ліон", їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2011 року, в зв'язку з нереальністю, визнано нікчемним правочин, укладений з ТОВ фірмою „Ліон", і, як наслідок, визнано, що ПАТ „Коннектор" неправомірно відобразило в обліку господарські операції з позивачем, предметом яких був товар, придбаний у ТОВ фірми „Ліон". Згідно наданої представником позивача копії Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року в справі № 2а-17765/11/2070, залишеної без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року, прийняті за результатами складення акту №6579/233/14312275 від 02.12.2011 року податкові повідомлення-рішення скасовані з огляду на реальність та документальне підтвердження операцій з ТОВ фірмою „Ліон".

Крім того, за додатковою угодою, укладеною між позивачем та ПАТ „Коннектор", було розірвано договір поставки №69/11-4 від 1 серпня 2011 року. За видатковою накладною №83 від 14 березня 2012 року на повернення товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортною накладною від 14 березня 2012 року, товар на загальну суму 1426041,32 грн., в тому числі ПДВ 237673,00 грн. було повернуто ПАТ „Коннектор". В в'язку з цим, позивач, згідно розрахунків №№1-3 від 14.03.2012 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, зменшив податковий кредит на суму ПДВ 237673,00 грн.

Таким чином, висновки відповідача про донарахування позивачу податку на додану вартість на загальну суму 237673,00 грн. за операцією з постачання товару від ПАТ „Коннектор" за договором поставки №69/11-4 від 01 серпня 2011 року є неправомірними та такими, що порушують вимоги п. 198.2 та 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

23 травня 2011 року між ПАТ „Роганська картонна фабрика" та АТ „Коннектор" було укладено договір № 21/11-7 на обробку деталей, згідно якого АТ „Коннектор" зобов'язалось здійснити позивачу роботи з хромування валиків очистителя та термічної обробки шестерні.

Цей договір також є оплатним, його виконання з боку АТ „Коннектор" було оформлено Актом здачі-приймання виконаних робіт від 21 червня 2011 року на суму 10359,59 грн., в тому числі ПДВ 1 726,60 грн. В підтвердження права на податковий кредит за цією операцією АТ „Коннектор" виписало ПАТ „Роганська картонна фабрика" податкову накладну №1702 від 17.06.2011 року на суму ПДВ 1726,60 грн.

Податковий орган взагалі не проаналізував в акті перевірки правовідносини сторін за цим договором та безпідставно, в порушення вимог п.198.2 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України дійшов до протиправних висновків про донарахування позивачу податку на додану вартість на загальну суму 1727,00 грн. за операцією з виконання договору на обробку деталей № 21/11-7 від 23 травня 2011 року.

16 березня 2011 року між ПАТ „Роганська картонна фабрика" та ТОВ „Промислова група ДФМ" було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 1603.

Згідно п. 1.1 цього договору, Продавець зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти, марка, кількість та якість яких вказується у додатку до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Згідно п. 3.1 договору, розрахунки за товар здійснюються у формі 100% передоплати.

На виконання цього договору, згідно накладної №66 від 17.03.2011 року на користь ПАТ „Роганська картонна фабрика" було поставлено парафін нафтовий твердий марки П-2 в кількості 1,62 тн на загальну суму 34210,00 грн., в тому числі ПДВ 5702,00 грн. Згідно платіжних доручень №76 від 29 березня 2011 року, №147 від 25 березня 2011 року, №2158 від 16 березня 2011 року, поставлений товар було повністю оплачено позивачем.

Товар було перевезено за рахунок продавця згідно товарно-транспортної накладної від 17 березня 2011 року та надано в розпорядження позивача за його місцезнаходженням.

Як встановлено судом та вбачається з наданих позивачем накладних передачі сировини та матеріалів зі складу на друкарську дільницю та звітів з витрат матеріалів справи, поставлений ТОВ „Промисловою групою „ДФМ" парафін був використаний позивачем у його господарській діяльності з метою виготовлення одного з видів продукції -паперу парафінованого.

Таким чином, в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР відповідачем не визнані валові витрати з придбання парафіну у ТОВ „Промислова група „ДФМ" в 1-му кварталі 2011 року в сумі 28510,00 грн., та включено вартість придбаного товару з ПДВ до складу валових доходів у сумі 34210,00 грн..

В підтвердження права на податковий кредит за операцією з поставки товару за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №1603 від 16 березня 2011 року, ТОВ „Промислова група „ДФМ", згідно вимог п. 198.2 та 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, виписало ПАТ „Роганська картонна фабрика" податкові накладні на суму ПДВ 5702,00 грн., які позивачем використано з метою засвідчення права на податковий кредит.

Згідно даних Реєстру платників ПДВ, розміщеного у відкритому доступі в мережі Інтернет за електронною адресою http://sts.gov.ua/reestr, ТОВ „Промислова група „ДФМ" (код за ЄДРПОУ 30661533) було зареєстроване платником ПДВ, його свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ № 23551553 було анульоване за ініціативою податкового органу лише 17.11.2011 року, тобто - після здійснення операцій з позивачем. Отже, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, на момент здійснення ТОВ „Промислова група „ДФМ" мало право видавати податкові накладні на адресу позивача, а позивачем правомірно враховано суму, зазначену в податкових накладних, у складі податкового кредиту.

З огляду на надану відповідачем довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про місцезнаходження ТОВ „Промислова група „ДФМ" підтверджені належним чином, тобто підприємство проводить свою діяльність за місцем зареєстрованої юридичної адреси. Таким чином, суд не приймає до уваги твердження ХОДПІ Харківської області ДПС, які ґрунтуються на відомостях, що викладені в акті Кременчуцької ОДПІ № 796/23-309/30661533 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Промислова група „ДФМ", код за ЄДРПОУ 30661233 з питань правильності, повноти нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток за січень-серпень, жовтень-листопад 2011 року, згідно якого підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Також суд вважає, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не позбавляє правового значення податкових накладних, виданих до анулювання.

Відповідно до п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Ця відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів. Разом з цим, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Матеріалами справи документально підтверджено факт здійснення господарських операцій між ТОВ „Промислова група „ДФМ" та позивачем в березні 2011 року та встановлено відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаними договором купівлі - продажу інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи наявні в матеріалах справи документи, суд відзначає, що вони не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Таким чином, відповідачем безпідставно, в порушення п.198.2 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України прийнято рішення про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 5702,00 грн. по операції з придбання парафіну нафтового в ТОВ „Промислова група „ДФМ" в березні 2011 року.

03.11.2010 року між ВАТ „Роганська картонна фабрика" та ПП „Агрофірма „Земледар" було укладено договір комісії №1-ЗД/РКФ-2010, згідно умов якого комісіонер зобов'язався здійснити від свого імені продаж на експорт соняшникової олії, що належить комітенту.

Предметом цього договору був продаж на експорт соняшникової олії, придбаної позивачем в УАСП ТОВ „КАІС" за договором купівлі-продажу №24/12-КР від 24 грудня 2010 року. Цей товар було повністю оплачено позивачем платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи, на загальну суму 3253850,00 грн., в тому числі ПДВ 542308,00 грн.

На виконання вказаного договору, згідно звіту комісіонера №2 від 28 лютого 2011 року, ПП „Агрофірма „Земледар" уклала з нерезидентом - компанією „Nironex Development. (Limassol) Cyprus" контракт № ZD-NX-02 від 5 листопада 2010 року. Згідно вантажної митної декларації №UA/350712220305 від 18.01.2011 року, проданий товар було відвантажено в кількості 295 тонн було відвантажено покупцю. Згідно долучених до матеріалів справи банківських виписок, за проданий товар позивач отримав 2809025,40 грн.

Згідно акту перевірки, відповідачем не ставиться під сумнів операція з придбання соняшникової олії та її продаж на експорт та дані податкового обліку позивача щодо цієї операції. Предметом спору в цій справі є висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про те, що, оскільки операція з продажу товару є збитковою, витрати з оплати послуг комісіонера за договором комісії є недоцільними та не пов'язаними з господарською діяльністю. Однак, таке твердження відповідача, суд вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Сума витрат з оплати послуг комісіонера, які не визнаються відповідачем, складає 113,3 тис. грн., в тому числі ПДВ 18889,00 грн.

Згідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень, позивач сплатив комісіонеру 113693,45 грн., в тому числі ПДВ -18948,90 грн. Ця сума складається з комісійної винагороди в розмірі 16225,00 грн. та витрат комісіонера, пов'язаних з виконанням договору в сумі 97468,45 грн. Витрати комісіонера, пов'язані з виконання договору, складаються з витрат на оплату транспортно-експедиційних послуг з перевезення товару від ст. Машчермет до станції Миколаїв-грузовий, наданих ТОВ „Транс Експрес ЛТД" на суму 81125,00 грн., в тому числі ПДВ 13520,83 грн., підтверджених актом № ТЕ-0000016 від 17 січня 2011 року, плати за користування рухомим складом ТОВ „Транс Експрес ЛТД" на суму 13723,06 грн., в тому числі ПДВ 2287,18 грн., що підтверджено актом № ТЕ-0000016 від 26 січня 2011 року, реєстраційний збір, сплачений Українській універсальній біржі, на суму 421,85 грн., в тому числі ПДВ 70,31 грн., що підтверджено Актом виконання робіт від 7 лютого 2011 року, брокерські послуги, надані ПП „Укрбізнесконсанлтинг", на суму 281,24 грн., в тому числі ПДВ 46,87 грн., що підтверджені Актом від 07.02.2011 року, витрат з надання послуг по оформленню декларації „Експорт 10" та ПМД, наданих ТОВ „Ніка транс груп" на суму 1560,00 грн., в тому числі ПДВ 260,00 грн. підтверджених актом № 255 від 21 березня 2011 року, комісійної винагороди банку за переведення коштів в іноземній валюті на суму 357,30 грн. Ці витрати відображені в наданих позивачем Звітах комісіонера № 1 від 31 січня 2011 року, № 2 від 28 лютого 2011 року, № 3 від 31 березня 2011 року та доданих до них детальних розшифровках витрат комісіонера, що підлягають відшкодуванню комітентом.

Суд вважає, що ці витрати були безпосередньо спрямовані на виконання договору комісії, та були пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки за їх наслідками були виконані умови продажу на експорт належного позивачу товару -олії соняшникової. Комісійна винагорода в розмірі 16225,00 грн., відповідає умовам договору комісії, які зафіксовані в угоді від 15 березня 2011 року про внесення змін до Специфікації № 1 від 03.11.2010 року до Договору комісії №1-ЗД/РКФ-2010 від 3 листопада 2010 року, її нарахування підтверджується Актом №ОУ-0000008 від 31 березня 2011 року. Її сплата також стосується господарської діяльності позивача, оскільки внаслідок документально підтверджених дій комісіонера було забезпечено укладення та виконання договору по відчуженню належного позивачу товару -олії соняшникової.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР, до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Таким чином, позивач цілком законно врахував у складі валових витрат з 1-й квартал 2011 року витрати в розмірі 94447,00 грн. (без ПДВ), оплачені ПП „Агрофірма „Земледар" за договором комісії №1-ЗД/РКФ-2010 від 3 листопада 2010 року, як винагорода комісіонера та витрати комісіонера, які підлягають відшкодуванню комітентом. В цій частині позиція податкового органу повністю спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

В підтвердження права на податковий кредит за послуги, надані ПП „Агрофірма „Земледар" в межах вищезазначеного договору комісії, в розпорядження позивача були надані податкові накладні на загальну суму ПДВ 18948,90 грн., які з врахуванням приписів п.198.2 та 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, були враховані на підтвердження права позивача на податковий кредит.

Суд відхиляє твердження податкового органу про те, що зазначені валові витрати та податковий кредит були нараховані позивачем безпідставно з огляду на безприбутковість операції з продажу товару на експорт. Безприбутковість цієї операції, з пояснень представника позивача, зумовлена об'єктивними факторами та не залежала від позивача. Позивач сплатив податок на додану вартість в розмірі 542308,00 грн. на користь продавця ТОВ УАСП „Каіс" у складі вартості товару, який в подальшому було продано на експорт і в цьому аспекті його дії повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Під час проведення перевірки в розпорядження податкового органу було надано всі документи, що підтверджують реальність виконання зазначеного договору, зокрема -сам договір комісії з додатковою угодою від 08.11.2010 року, акти здачі-прийняття робіт за договором, звіти комісіонера, розшифровки витрат комісіонера, меморіальні ордера, банківські виписки, податкові накладні, вантажні митні декларації, і тому висновки податкового органу про безпідставність нарахування податкового кредиту по операції з ПП „Агрофірма „Земледар" в межах вищезазначеного договору комісії спростовуються матеріалами справи.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що АТ «Коннектор», ТОВ «Промислова група «ДФМ»та ПП Агрофірма «Земедар»виконали вимоги діючого законодавства видавши ПАТ "Роганська картонна фабрика" належним чином оформлені податкові накладні, в свою чергу ПАТ "Роганська картонна фабрика" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні наданих послуг та придбаного товару.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином суд приходить до висновку про правомірність дій ПАТ "Роганська картонна фабрика" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з АТ «Коннектор», ТОВ «Промислова група «ДФМ»та ПП Агрофірма «Земедар». При цьому суд зазначає, що актом перевірки ПАТ "Роганська картонна фабрика" не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, податок на додану вартість за якими було включено ПАТ "Роганська картонна фабрика" до складу податкового кредиту.

Стосовно висновків ХОДПІ Харківської області ДПС про те, що договори, укладені між ПАТ "Роганська картонна фабрика" та АТ «Коннектор», ТОВ «Промислова група «ДФМ»та ПП Агрофірма «Земедар»не спричиняють реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ПАТ "Роганська картонна фабрика" та АТ «Коннектор», ТОВ «Промислова група «ДФМ»та ПП Агрофірма «Земедар»визнані судом недійсними.

А відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірних правочинів недійсними.

Таким чином, договори укладені ПАТ "Роганська картонна фабрика" та АТ «Коннектор», ТОВ «Промислова група «ДФМ»та ПП Агрофірма «Земедар», а також податкові накладні, виписані по дослідженим судом договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище угоди не є нікчемними (недійсними) в силу закону.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ПАТ "Роганська картонна фабрика" вбачається, що при її проведенні посадовою особою ХОДПІ Харківської області ДПС, первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, досліджувалися не в повному обсязі.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача.

Отже, належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України №334/94-ВР валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що вищевказані норми Закону України №334/94-ВР кореспондуються з положеннями Податкового кодексу України.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов (пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Однак, при цьому судом встановлено, що досліджені первинні документи свідчать про виробничу діяльність ПАТ "Роганська картонна фабрика", використання придбаного товару та робіт у власній господарській діяльності, реальність виконання договору комісії, та як наслідок правомірне формування валових витрат щодо взаємовідносин по дослідженим періодам з АТ «Коннектор», ТОВ «Промислова група «ДФМ»та ПП Агрофірма «Земедар».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень ХОДПІ Харківської області ДПС №0000180225, №0000140225, №0000150225, №0000190225 від 14.05.2012 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що ХОДПІ Харківської області ДПС не мала належних підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ПАТ "Роганська картонна фабрика" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Роганська картонна фабрика" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 2146,00 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000180225, №0000140225, №0000150225, №0000190225 від 14.05.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" (вул. Леніна, 57, с. Рогань, Харківський район, Харківська область, 62481, код 00278830) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 06.08.2012 року.

Суддя Біленський О.О.