Постанова № 25515270, 17.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" липня 2012 р. № 2а- 2817/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

при секретарі - Мартинчук С.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 10.07.2012р.),

за участі представника відповідача - Суботи Т.М. (довіреність № 2186/9/10-014 від 02.07.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення- рішення за № 00049/1702/НОМЕР_1 від 27.01.12р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що позивач не погоджується з висновками податкового органу про неможливість здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами та нікчемність укладених правочинів. Позивач вважає, що господарські операції відбулися в повному обсязі, а, отже, позивач правомірно відобразив у податковому обліку господарські операції та в нього виникло право на формування податкового кредиту.. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Протокольно ухвалою суду було замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова на відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби у зв"язку з ліквідацією первинного відповідача та правонаступництвом до нового відповідача.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в письмових запереченнях на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 11.05.2004 року про що внесено запис № 2 480 017 0000 033616 (а.с. 6 т.ІІ), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії В00 № 955339 Згідно довідки про взяття на облік платника податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова з 20.05.2004р. за №19288 (а.с.8 т.ІІ)..

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було проведено документальну позапланову виїзну у перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Техагромаркет", ТОВ "Опт - торгспецзапчастина" , ТОВ " Бизнес- консалтинг плюс" за період з 01.01.2010 по 31.08.2011.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 18.01.2012 за №129/1702/НОМЕР_1(а.с.205 т.І).

На підставі акту перевірки від 18.01.2012 за №129/1702/НОМЕР_1 ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було прийнято податкове повідомлення -рішення № 00049/1702/НОМЕР_1 від 27.01.12р. (а.с.8), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 92536,25 грн., в тому числі за основним платежем -83695 грн. та за штрафними санкціями - 8841,25 грн..

У відповідності до висновку акту перевірки ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено порушення:

- п.п.7.4.1,7.4.4, 7.4.5 п.7.4 , п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.2, п.198.3, п. 198. 4, п.198.6 ст.198, п.200.1ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 83695 грн. за період січень 2010 р. - серпень 2011р.

В акті перевірки від 18.01.2012 за №129/1702/НОМЕР_1 зазначається про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Промтехноопт"щодо підтвердження господарських відносин з іншими платниками податків.

Також в акті перевірки від 18.01.2012 за №129/1702/НОМЕР_1 зазначено, що згідно аналізу податкової звітності наданої ДПІ по контрагентам позивача - ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Техагромаркет", ТОВ "Опт - торгспецзапчастина" , ТОВ " Бизнес- консалтинг плюс" було встановлено, що у контрагентів немає необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності персоналу, виробничих, складських, торгівельних та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність, що свідчить про відсутність реальності укладених правочинів зазначених контрагентів позивача.

Щодо господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Опт- Торгспецзапчастина"судом встановлено наступне.

Між ФОП ОСОБА_1(покупець) та ТОВ "Опт- Торгспецзапчастина" (продавець) укладено договір купівлі - продажу б/н від 01.07.2009 р. (а.с.82 т.ІІ).

Між ФОП ОСОБА_1(покупець) та ТОВ "Опт- Торгспецзапчастина" (продавець) укладено додаткову угоду б/н від 28.12.2009р. до договору купівлі - продажу б/н від 01.07.2009 р. (а.с.149 т.І)

На підтвердження фактичного виконання договору по взаємовідносинам з ТОВ "Опт- Торгспецзапчастина" представником позивача надані видаткова накладна № 182 від 06.01.2010 року, видаткова накладна №918 від 10.03.2010 року, видаткова накладна №1173 від 07.04.2010 року, податкова накладна №918 від 10.03.2010 року, податкова накладна № 182 від 06.01.2010 року, податкова накладна №1173 від 07.04.2010 року.

На підтвердження оплати товару позивачем надано платіжні доручення № 207,237,239,256.

Також надано обігово - сальдові відомості по бухгалтерському рахунку за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року.

Щодо господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Тех-Агромаркетинг" судом встановлено наступне.

Між ФОП ОСОБА_1(покупець) з ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу б/н від 01.04.2010 року (а.с. 60 т. І).

На підтвердження фактичного виконання договору по взаємовідносинам з ТОВ "Тех-Агромаркетинг" представником позивача надані видаткова накладна № 1169 від 05.04.2010 року, видаткова накладна №2073 від 12.05.2010 року, видаткова накладна №410 від 01.06.2010 року, видаткова накладна №746 від 05.07.2010 року, видаткова накладна №813 від 14.07.2010 року, видаткова накладна №980 від 02.08.20101 року, податкова накладна № 1169 від 05.04.2010 року, податкова накладна№2073 від 12.05.2010 року, податкова накладна №410 від 01.06.2010 року, податкова накладна №746 від 05.07.2010 року, податкова накладна №813 від 14.07.2010 року, податкова накладна №980 від 02.08.20101 року.

На підтвердження оплати товарів позивачем надано платіжні доручення № 258, 260, 263, 264, 266, 284, 293, 296, 306, 316, 320, 329, 335, 353, 259, 269.

Щодо господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Промспец Консалтинг" судом встановлено наступне.

Між ФОП ОСОБА_1(покупець) з ТОВ "Промспец Консалтинг" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу б/н від 30.09.2010 року (а.с.51 т. І).

На підтвердження фактичного виконання договору по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец Консалтинг" представником позивача надано видаткові накладні № 342, 98, 189, 85, податкові накладні № 342, 98, 189, 85.

На підтвердження оплати товарів позивачем надано платіжні доручення № 387, 395, 406, 412, 419, 427, 455, 460.

Щодо господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Бизнес- консалтинг плюс" судом встановлено наступне.

Між ФОП ОСОБА_1(покупець) з ТОВ "Бизнес- консалтинг плюс" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу б/н від 30.03.2011 року (а.с. 83 т.ІІ).

На підтвердження фактичного виконання договору по взаємовідносинам з ТОВ "Бизнес- консалтинг плюс" представником позивача надано видаткова накладна № 112 від 30.03.2011 року, видаткова накладна №34 від 07.04.2011 року, видаткова накладна №195 від 30.06.2011 року, видаткова накладна №187 від 29.07.2011 року, видаткова накладна №52 від 08.08.2011 року, , податкова накладна № 112 від 30.03.2011 року, податкова накладна №34 від 07.04.2011 року, податкова накладна №195 від 30.06.2011 року, податкова накладна №187 від 29.07.2011 року, податкова накладна №52 від 08.08.2011 року, рахунки № 14109, 14241, 56, 14270, 14189.

На підтвердження оплати товарів позивачем надано платіжні доручення № 470, 484, 496, 498, 506, 518, 526, 533, 536, 541, 544, 546, 555, 562, 576, 588, 593, 599, 608, 627, 634, 635, 649, 671.

Усі зазначені документи були надані позивачем до перевірки, що підтверджується листом від 16.01.2012 року (а.с. 156 т. І).

Суд зазначає, що копії податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено.

На підтвердження зберігання товару позивачем надано договори оренди №2/а від 21.12.2009 року (а.с. 87 т. ІІ) та додаткові угоди до нього № 1,2.

На підтвердження транспортування позивачем надано техпаспорт на авто , договір транспортної експедиції від 01.09.2009 року (а.с. 93 т. ІІ) та товарно - транспортні накладнівід 29.07.2011р., від 30.03.2011р., від 07.04.2011 р., від 17.05.2011р., від 08.08.2011р., від 02.02.2011р., від 05.01.2011р., від 02.03.2011р., від 05.07.2010р., від 14.07.2010р., від 02.08.2010р., від 12.05.2010р., від 05.04.2010р., від 01.06.2010р., від 07.04.2010р., від 06.01.2010р., від 10.03.2010р.

До матеріалів справи позивачем надано докази реалізації товари, що підтверджується картками рахунку та накладними (т. ІІ а.с. 112-250).

З акту перевірки від 18.01.2012 за №129/1702/НОМЕР_1 вбачається, що висновки податкового органу ґрунтуються на фактах, встановлених, зокрема, в актах перевірки або зустрічної звірки по контрагентам позивача.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.11 року по справі № 8226/11/2070 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец консалтинг" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про скасування наказу та визнання дій протиправними, яка набрала законної сили, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец консалтинг" задоволено та визнано неправомірними дії ДПІ по проведенню перевірок, за результатами яких складено акти № 546/18/011/37091549 від 07.04.2011р.; № 1253/15-05-14/37091549 від 01.06.11р.; №.1482/15-05-014/37091549 від 30.06.2011р.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.11 року по справі № 3002/11/2070 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец консалтинг" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про скасування наказу та визнання дій протиправними, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.11 року, адміністративний позов ТОВ "Промспец консалтинг" задоволено та визнано неправомірними дії ДПІ по проведенню перевірки, за результатами яких складено акт № 349/23-03-05/37091549 від 10.03.2011р.

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на час проведення перевірки та складання акту у відповідача були відсутні підстави для врахування висновків вищезазначених актів перевірки ТОВ "Промспец консалтинг".

З приводу викладеного в акті перевірки від 18.01.2012 за №129/1702/НОМЕР_1(а.с.205 т.І) судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Відповідачем не надано суду доказів того, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті № 593/233/32867008 від 27.02.2012 р.

Суд зазначає, що відповідач на вимогу суду не надав доказів , якими обґрунтовує висновки, зроблені в акті перевірки позивача , а саме: докази відсутності контрагентів позивача ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Техагромаркет", ТОВ "Опт - торгспецзапчастина" , ТОВ " Бизнес- консалтинг плюс" , за місцезнаходженням, докази відсутності у контрагентів позивача свідоцтва як платника ПДВ, докази відсутності персоналу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 3.04.1997 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представника позивача судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Техагромаркет", ТОВ "Опт - торгспецзапчастина" , ТОВ " Бизнес- консалтинг плюс" .

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано належного обґрунтування його правової позиції та, відповідно, правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що відповідач діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 00049/1702/НОМЕР_1 від 27.01.12р. прийняте всупереч нормам ч.3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення- рішення за № 00049/1702/НОМЕР_1 від 27.01.12 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса:АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 925,36 грн. (дев"ятсот двадцять п"ять гривень тридцять шість копійок).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 липня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.