Постанова № 25514971, 31.07.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 р. Справа № 2a-1870/5690/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/5690/12

за позовом Приватного підприємства "Синтекс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Синтекс" (надалі по тексту - позивач, ПП "Синтекс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (надалі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Суми №0002761502/9914 від 03 травня 2012 року щодо донарахування податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 2168,09 грн., а саме: за основних платежем - 1445,39 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 722,70 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір 107,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ в м. Суми проведено перевірку, результати якої викладено в акті "Про результати камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) на 2012 рік" №345/152/21120518 від 18.04.2012 р.

На підставі наведеного акту прийнято податкове повідомлення - рішення №0002761502/9914 від 03 травня 2012 року щодо донарахування податкових зобов'язань з зрендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 2168,09 грн., а саме: за основних платежем - 1445,39 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 722,70 грн.

Позивач, не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до ДПС в Сумській області. Рішенням №6888/10/10-105-117/133 ск від 25.05.2012 р. ДПС у Сумській області податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга ПП "Синтекс" без задоволення.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ПП "Синтекс" звернулось зі скаргою до ДПС країни. Рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПС України №10707/6/10-2215 від 22.06.2012 р. скарга підприємства залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сумах №0002761502/9914 від 03 травня 2012 року - без змін.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням - рішенням та вважає його протиправним з наступних підстав.

Відповідно до ст. 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку серед інших обов'язково повинен бути визначений такий його елемент як ставка податку (ст. 7.1.4. Податкового кодексу України).

Ставка орендної плати за землю Податковим кодексом України не встановлена.

Статтею 288.1. Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Статтею 288.4. Податкового кодексу України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, Податковим кодексом України чітко і недвозначно визначено, що конкретний розмір орендної плати (фактично ставка податку в розумінні ст. 7 Податкового кодексу України) за земельну ділянку визначається Договором оренди.

Відповідно до ст. 288.5 Податкового кодексу України визначені обмеження мінімального та максимального розміру орендної плати. Наголошуємо, що зазначеною статтею передбачені саме обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати, який у відповідних межах визначається за домовленість сторін в договорі оренди, а не конкретний розмір орендної плати. Зробити висновок про конкретний розмір орендної плати з положень зазначеної статті не спотворюючи при цьому її зміст неможливо.

Отже, саме сторонам договору оренди законодавцем надано право, з огляду на принцип свободи договору, визначати розмір орендної плати, наприклад в розмірі 3,5 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, 4 відсотки, 5 тощо.

Крім того, до цього часу відповідач так і не надав обґрунтування суми донарахованої орендної плати.

Зазначені вище положення Податкового кодексу України були спотворені та застосовані вибірково.

Відповідач, визначаючи в повідомленні - рішенні №0002761502/9914 від 03 травня 2012 року збільшену суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата, самостійно та власний розсуд визначив (збільшив) процентну ставку відповідного платежу, що суперечить положенням ст. ст. 7,288 Податкового кодексу України, що грубим порушенням ст. ст. 288.1., 288.4., 288.5. Податкового кодексу України.

Крім того, ДПІ у м. Сумах порушено ст. 58 Конституції України щодо розповсюдження зворотної дії в часі ст. 288.5.2 Податкового кодексу України на договори оренди, що укладені до 01.01.2011 року - дати набрання чинності Податкового кодексу України.

Договори оренди землі від №2735 від 20.06.2003 р., №376 від 08.02.2001р. між ПП "Синтекс" та Сумською міською радою укладені відповідно до діючого в Україні законодавства.

Судові рішення щодо збільшення розміру орендної плати за землю по земельним ділянкам орендованим нашим підприємством відсутні.

Таким чином, у ПП "Синтекс" відсутній обов'язок сплачувати більший розмір орендної плати ніж той, що зазначений в укладених договорах оренди землі.

Стаття 58 Конституції України, передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, ст. 288.5.2 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати за землю в розмірі не менше трикратного розміру земельного податку, не розповсюджується на договори, що були укладені до дати набрання чинності такого закону.

Враховуючи, що у Податковому кодексі України відсутня вимога щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим Кодексом, то висновок ДПІ в м. Суми щодо нарахування податкового зобов'язання з орендної плати ПП "Синтекс" безпідставний, оскільки в силу вимог ст. 58 Конституції України норма ст. 288.5.2 Податкового Кодексу України не застосовується до спірних орендних правовідносин.

Отже, позивач приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0002761502/9914 від 03 травня 2012 р. не відповідає вимогам вищезазначених Законів України та умовам договору, а тому є нечинним.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися. про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представники сторін по справі клопотання про розгляд справи за його відсутності не надали, про причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.04.2012 р. ДПІ у м. Суми проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю за 2012 р., за результатами якої складено акт №345/152/21120518 від 18.04.2012 р. (а.с. 7-9).

03 травня 2012 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення - рішення №0002761502/9914, яким ПП "Синтекс" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в розмірі 2168,09 грн., з яких: 1445,39 грн. - за основним платежем, 722,70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 5).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач, на підставі договорів оренди, укладених з Сумською міською радою, орендував земельні ділянки, а саме:

- на підставі договору оренди ВАМ №274720 - земельну ділянку, яка розташована в м.Суми, проспект Курський, 81, площею 2811 кв. м. (а.с.10-11);

- на підставі договору оренди АВР №209087 - земельну ділянку, яка розташована в м.Суми, перехрестя вул. Леваневського - проспект Шевченка, площею 504 кв. м. (а.с.12-14);

З матеріалів справи встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки позивачем визначався у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована в м.Суми, проспект Курський, 81, площею 2811 кв. м. та 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована в м.Суми, перехрестя вул. Леваневського - проспект Шевченка, площею 504 кв. м.

Проте, суд не погоджується із такими висновками позивача, що розмір орендної плати за земельні ділянки позивачем визначався у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована в м.Суми, проспект Курський, 81, площею 2811 кв. м., виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст. 5 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма законодавства кореспондується з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, де вказано, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288.

Згідно п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" .

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону N 1378-ІУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Згідно п. 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Тобто, в зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу, позивачем повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу).

При цьому, згідно з ч. 2 статті 206 Земельного Кодексу України плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З огляду на зазначене та враховуючи норми Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Аналогічні норми містила в собі до 01.01.2011 р. частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі " .

Суд вважає за необхідне зауважити на той факт, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, а тому умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. До їх повноважень, відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом, а саме: об'єктів оподаткування, платників податків і зборів, розмірів ставок, податкових періодів та інших обов'язкових елементів, визначених статтею 7, та з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII "Місцеві податки і збори" Податкового кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Отже, потреба погоджувати питання щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з органами місцевого самоврядування в особі Сумської міської ради відсутня, враховуючи, що у останньої немає повноважень з даного питання та зазначений мінімальний розмір прямо встановлений Законом (пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що податкові зобов'язання по орендній платі за землю в розмірі 1 % та 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому умови договорів оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в розмірі 1% та 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не можуть застосовуватись.

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

За змістом ст. 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до ч 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що до умови розміру орендної плати у випадку її суперечливості чинному законодавству повинні застосовуватись типові умови як звичаї ділового обороту.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0002761502/9914 від 03 травня 2012 року ДПІ у м. Сумах прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Синтекс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук