Постанова № 25514915, 31.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4149/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Науково-виробничої фірми «Сіместа Ваал»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції Малиновського району м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008722301 від 29.05.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевіряючих в акті перевірки від 19.04.2012 року № 115/23-214/20933811/66, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами. Зокрема, укладений між НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ та ТОВ «Юкмас»договір був виконаний у повному обсязі, що підтверджується первинною документацією, а отже має реальний характер. Будь-яких доказів про нікчемність укладеного правочину співробітником податкового органу в ході перевірки встановлено не було, у зв'язку із чим висновки за актом перевірки ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними. Зважаючи на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся за судовим захистом.

В судове засідання з'явилися представники позивача, які підтримали позовні вимоги із викладених вище підстав та просили задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; заперечення на адміністративний позов не надав.

В ході судового засідання представники позивача заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження у зв'язку із неявкою представника відповідача, яке було задоволено, а справа згідно ч.6 ст.128 КАС України розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 05.04.2012 року № 296 співробітником податкової інспекції згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ НВП «Сіместа Ваал»з питань взаємовідносин з ТОВ «Юкмас»за вересень-листопад 2011 року, за результатами якої складений акт № 115/23-214/20933811/66 від 19.04.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України, в результаті чого по деклараціях з ПДВ за вересень-листопад 2011 року безпідставно завищено податковий кредит в сумі 377998 гривень, у тому числі за вересень 2011 року -55469 гривень, за жовтень 2011 року -165789 гривень, за листопад 2011 року -156740 гривень, який не має документального підтвердження зв'язку із фінансово-господарською діяльністю, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість в розмірі 379998 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008722301 від 29.05.2012 року, яким збільшено підприємству суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 377998 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 94500 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що між НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ (Покупець) та ТОВ «Юкмас»(Продавець) 01.09.2011 року укладений договір № 5, за умовами якого Продавець продає, а Покупець приймає та сплачує продукцію в асортименті, кількості та по відпускній ціні, зазначені у накладній, яка є невід'ємною частиною Договору. Згідно з п.4.1 цього Договору Товар вважається поставленим Продавцем та прийнятим Покупцем в кількості, згідно супровідних документів, згідно з кількістю місць.

На виконання вищезазначеного договору ТОВ «Юкмас»поставило товар в асортименті (у більшості медичні препарати) згідно видаткових накладних № 56 від 02.09.2011 року, № 66 від 05.09.2011 року, № 80 від 06.09.2011 року, № 84 від 07.09.2011 року, № 89 від 08.09.2011 року, № 95 від 09.09.2011 року, № 52 від 03.10.2011 року, № 77 від 04.10.2011 року, № 78 від 04.10.2011 року, № 93 від 05.10.2011 року, № 105 від 06.10.2011 року, № 115 від 07.10.2011 року, № 116 від 07.10.2011 року, № 137 від 10.10.2011 року, № 155 від 06.10.2011 року, № 179 від 12.10.2011 року, № 180 від 12.10.2011 року, № 192 від 13.10.2011 року, № 193 від 13.10.2011 року, № 224 від 18.10.2011 року, № 232 від 19.10.2011 року, № 240 від 20.10.2011 року, № 245 від 21.10.2011 року, № 290 від 27.10.2011 року, № 27 від 01.11.2011 року, № 47 від 02.11.2011 року, № 55 від 03.11.2011 року, № 68 від 04.11.2011 року, № 69 від 04.11.2011 року, № 85 від 07.11.2011 року, № 95 від 08.11.2011 року, № 96 від 08.11.2011 року, № 109 від 09.11.2011 року, № 123 від 10.11.2011 року, № 145 від 14.11.2011 року, № 157 від 15.11.2011 року, № 169 від 16.11.2011 року, № 194 від 21.11.2011 року, № 201 від 22.11.2011 року, № 209 від 23.11.2011 року, № 221 від 24.11.2011 року.

Розрахунки за отриманий товар проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень. Всього НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ сплатило на користь продавця ТОВ «Юкмас»1889990 гривень, у тому числі ПДВ - 377998 гривень. На підставі виписаних ТОВ «Юкмас»податкових накладних НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ сформувало податковий кредит по податку на додану вартість в розмірі 377998 гривень, задекларувавши його в деклараціях: за вересень 2011 року № 9008832937 від 18.10.2011 року, за жовтень 2011 року № 9011439595 від 18.11.2011 року, за листопад 2011 року № 9012578558 від 19.12.2011 року, які були надані податковій інспекції в електронному вигляді.

Як убачається з акту перевірки, перевіряючий дійшов висновку, що усі операції купівлі-продажу НВФ «Сіместа Ваал»із ТОВ «Юкмас»не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними.

Таким чином, перевіряючий дійшов висновку про порушення НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ п.198.1, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, якими врегульовані правила віднесення сум до податкового кредиту.

Так, згідно з абз. «а»п.198.1 ст.198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В основу вищезазначеного висновку перевіряючого покладені висновок відділу податкової міліції ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 8385/26-53 від 09.12.2011 року, записка ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 7362/26-53 від 07.11.2011 року, згідно з якими у ТОВ «Юкмас»відсутні основні засоби для ведення фінансово-господарської діяльності, а саме: складські, виробничі приміщення, транспортні засоби, фактичні трудові ресурси; підприємство здійснює діяльність, відмінну від основного виду діяльності, заявленого при реєстрації, у зв'язку із чим, в силу ст.55 ГК України, підприємство має ознаки «податкового транзитера».

Крім того, перевіряючий послався на відсутність документів, які б підтверджували постачання товарів, послуг, у зв'язку із чим припустився висновку про неведення господарської діяльності, у розумінні ПК України, чим порушено вимоги наказу ДПА України № 41 від 25.01.2011 року в частині заповнення податкових декларацій з податку на додану вартість за перевіряємий період. Також в акті зазначено, що НВФ «Сіместа Ваад»у формі ТОВ не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

На думку перевіряючого, вищезазначені факти свідчать про те, що усі операції купівлі-продажу НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ із ТОВ «Юкмас»не спричиняють реального настання правових наслідків, що у свою чергу, свідчить про нікчемність правочину та безпідставне формування податкового кредиту позивачем.

Суд констатує, що в акті перевірки висновки про безтоварність укладеного НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ правочину ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи та докази, в цілому.

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договору НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ та ТОВ «Юкмас», предмету даного правочину, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали цей правочин, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочину, подальшого руху сплачених грошових коштів, отриманого НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ товару акт перевірки не містить.

У своїх висновках податковий орган вважає, що постачальник НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції із товаром. Перевіряючим не надано оцінку фактам, що операції з придбання товару мали реальний характер, доказів того, що дані, наведені в документах продажу, не відповідають дійсності та операції поставки не проводилися.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі складені між НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ та ТОВ «Юкмас»документи на виконання договору поставки № 5 від 01.09.2011 року за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Висновок за актом перевірки про ненадання підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань суд оцінює як правову помилку, оскільки первинна документація по взаємовідносинам із ТОВ «Юкмас»позивачем до перевірки була надана (у кількості 145 арк.), конкретних причин невизнання видаткових і податкових накладних перевіряючим не зазначено. Так, перевіряючий послався на загальні норми ГК та ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», констатувавши всупереч фактичним обставинам факт ненадання документів.

Зазначені в акті перевірки обставини щодо наявності ознак «податкового транзитера»ТОВ «Юкмас»суд вважає такими, що не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки стосуються виключно господарської діяльності ТОВ «Юкмас», за яку позивач не може нести відповідальність.

При цьому, суд враховує, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року у справі № 2а/1570/11016/2011 дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 року та по складанню акту від 12.12.2011 року № 3029/23-5/37009873 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 року визнано протиправними.

У вищезазначеній справі судом встановлено, що акт про неможливість проведення звірки складений на основі інформації з довідки про невстановлення місцезнаходження від 09.12.2011 року № 8385/26-53. Суд констатував порушення податкового законодавства, яке полягало у невиконанні вимог ПК України, які регулюють порядок проведення зустрічних звірок. При цьому, судом було встановлено, що як на момент здійснення звірки, так і під час судового розгляду справи, юридична адреса ТОВ «Юкмас», згідно довідки з ЄДРПОУ: 65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 5. Проте дані з ЄДРПОУ податковим органом не використовувались, а до уваги була прийнята довідка про невстановлення місцезнаходження.

Таким чином, покладені в основу акту перевірки № 115/23-214/20933811/66 від 19.04.2012 року обставини на момент проведення перевірки були визнані судом неспроможними доказами, оскільки заходи по їх установленню були вчиненні з порушенням законодавства і не відображали фактичні обставини.

Поряд із тим, із матеріалів справи убачається, що ТОВ «Юкмас»на час виникнення спірних правовідносин перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також знаходилося на податковому обліку в органах податкової служби. При цьому, чинне законодавство не вимагало від платника податків перевіряти законність державної реєстрації, ведення бухгалтерського та податкового обліку свого контрагента (контрагентів контрагента тощо), а також здійснювати перевірку повноважень керівників підприємств-партнерів на підпис первинних документів та ідентифікацію їх підписів.

Зазначена правова позиція щодо аналогічних правовідносин викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2011 року по справі № К/9991/37163/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства Ізмаїльський завод товаропакувальних виробів «Дунай-Пак»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області, третя особа -Державна податкова адміністрація в Одеській області, за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції само по собі не свідчить про нереальність господарської операції, адже підприємство - постачальник може здійснювати реальні торгові операції і необов'язково має бути виробником товару. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи на валові витрати.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 16 липня 2012 року по справі К/9991/2679/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, згідно з п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючим в акті перевірки викладено порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначений факт. Саме порушення висвітлено нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі.

Також в акті перевірки не спростовується факт, що у періоді, який перевірявся, суми податку на додану вартість були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Отже позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Таким чином, зазначені вище та покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень висновки зроблені без відповідної доказової бази та ґрунтуються виключно на припущеннях. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність віднесення сум податку на додану вартість по операціям з контрагентом.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»платник податків та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

З огляду на вищевикладене, НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ цілком обґрунтовано віднесено до податкового кредиту сплачені в ціні товару по виставленим ТОВ «Юкмас»податковим накладеним 377998 гривень. При цьому, в судове засідання позивачем надані належні та допустимі в спірних правовідносинах докази подальшої реалізації придбаного товару: дані щодо обсягів його реалізації, залишків, первинні документи бухгалтерського обліку, які складені із наступними покупцями товару, довіреності на отримання матеріальних цінностей тощо.

Акт перевірки не містить жодних доказів наявності між НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ виконано зобов'язання по оплаті придбаного товару за зазначеним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Податковий орган в акті підтвердив, що безготівкові кошти були списані з рахунків підприємства, тобто вибули з його власності. Доказів, що ці кошти до НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ повернулися - в акті перевірки не наведено, як і наявності у НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання НВФ «Сіместа Ваал»у формі ТОВ.

Слід зазначити, що одним з основних принципів розгляду податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника податків, у зв'язку із чим вважається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.71 КАС України). В разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

За таких обставин, позивачем цілком обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту сплачену в ціні товару суму податку на додану вартість в розмірі 377998 гривень, а податкове повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов'язання та штрафних санкцій є необґрунтованим.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Натомість, наявні в матеріалах справи докази свідчать про реальність операції із поставки товару та правомірність формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Керуючись ст.ст.128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Науково-виробничої фірми «Сіместа Ваал»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Малиновського району м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0008722301 від 29.05.2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя /ПІДПИС/ І.В. Завальнюк