Постанова № 25514881, 27.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2012 р. № 2а-3905/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря -Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Навроцького А.І., представника відповідача Купчак І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Капітал плюс»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2011р. №0003052321 та №0003042321, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Капітал плюс»(далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (далі-ДПІ), просить скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 24.11.2011р. №0003052321 та №0003042321. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування податку на додану вартість (далі-ПДВ) у жовтні 2010 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Галицькі інвестиції»та за лютий-березень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Пірует»податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження ПДВ за жовтень 2010 року на суму 6 179,00грн., лютий 2011 року в сумі 6 295,00грн. та березень 2011 року на суму 27 629,00грн. з підстав відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів Підприємства ТзОВ «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует», оскільки такі висновки ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту придбання товару у ТзОВ «Галицькі інвестиції»та ПП «Пірует» та документами по факту реалізації придбаного товару контрагентам Підприємства, в наслідок чого отримано прибуток.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що взаємовідносини Підприємства з його контрагентами ТзОВ «Галицькі інвестиції»та ПП «Пірует» мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки ТзОВ «Галицькі інвестиції»та ПП «Пірует» встановлено, що у таких відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товару, а відтак фінансово-господарська діяльність не має реального товарного характеру. Вважає, що господарські зобов'язання виникли між Підприємством та ТзОВ «Галицькі інвестиції»і ПП «Пірует»з метою уникнення сплати податків, тобто є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Такий правочин не породжує жодних правових наслідків, а тому не надає права на формування податкового кредиту. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Капітал Плюс»зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Львівської міської ради 30.07.1999р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.09.1999р. за №14548. На дату складання акту Підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Галицькі інвестиції»за жовтень 2010 року та з ПП «Пірует»за лютий та березень 2011 року за наслідком якої податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України), п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 40 104,00грн. в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 6 179,00грн., лютий 2011 року в сумі 6 295,00грн. та березень 2011 року в сумі 27 629,00грн. та порушено п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2011 року в сумі 868,00грн., що викладено в Акті перевірки від 03.11.2012р. №4120/23-209/30538268.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011р. №0003052321, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 40 104,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 1 546,00грн. та №0003042321, яким Підприємству зменшено суму від'ємного значення ПДВ в розмірі 868,00грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями Підприємство звернулося до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення у загальній сумі 40 971,51грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року, лютий та березень 2011 року суми ПДВ з вартості отриманих товарів від ПП «Пірует»в сумі ПДВ -34 792,40грн. та ТзОВ «Галицькі інвестиції»в сумі ПДВ -6 179,11грн. по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей по нікчемних операціях: з ПП «Пірует»згідно договору купівлі-продажу №08/02-11 від 08.02.2011р. та з ТзОВ «Галицькі інвестиції»згідно договору купівлі-продажу №11/10-10 від 11.10.2010р.

Відповідно до проведеного ДПІ у Франківському районі м.Львова 16.06.2011р. №772/23-4/355009709 аналізу діяльності ПП «Пірует»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. який проведено в приміщенні податкового органу на підстав даних, що міститься в ДПС, зазначено, що аналізуючи матеріали податкової звітності, реєстраційні документи, звіти та інші документи, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельност управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складські приміщення, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, для здійсненя будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, операції здійснюються через посередників та не мають реального товарного характеру. Враховуючи вищевикладене та те, що ПП «Пірует» не знаходиться за юридичною адресою, укладені угоди мають ознаки нікчемності.

Відповідно до Акта ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 28.02.2011р. №155/23-118/37277910 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Галицькі інвестиції»з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.10.10р. по 31.12.10р.», яка проведена на підставі матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів вбачається, що ТзОВ «Галицькі інвестиції»фактично не отримувало товари, оскільки його контрагенти не включили суми ПДВ до податкових зобов'язань, то і продавати не було що. Таким чином у ТзОВ «Галицькі інвестиції»відсутні об'єкти які підпадають під визначення Закону України «Про податок на додану вартість», отже дані, наведені в деклараціях про податок на додану вартість -не є дійсними.

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Підприємством в порушення вимог ПК України та Цивільного кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «Галицькі інвестиції»та ПП «Пірует»на загальну суму 40 104,00 грн. в тому числі за жовтень 2010 року, лютий, березень 2011 року та завищено від'ємне значення ПДВ на суму 868,00 грн..

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та іншими письмовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, 11 жовтня 2010 року ПП «Капітал-Плюс»(Покупець) та ТзОВ «Галицькі інвестиції»(Продавець) уклали договір №11/10-10 купівлі-продажу, предметом якого було зобов'язання Продавця продати, а Покупця купити непродовольчі товари в асортименті, кількості та по ціні, згідно накладних, які є невід'ємною частиною договору.

08 лютого 2011 року між ПП «Пірует»(Продавець) та ПП «Капітал-Плюс»(Покупець) укладено договір №08/02-11 купівлі-продажу, предметом даної угоди є зобов'язання Продавця продати, а Покупця купити непродовольчі товари в асортименті, кількості та по ціні вказаних у накладних, котрі оформляються Продавцем і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1.1. вищезгаданих Договорів, Продавець зобов'язаний передати товар в кількості та асортименті вказаній в накладній. Датою передачі вважається дата оформлення товарної накладної. Відповідно до п.3.2.1 Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, після його отримання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На виконання умов Договору 11/10-10 ТзОВ «Галицькі інвестиції» виписано видаткові накладні №20/10-05 від 20.10.2010р. та №26/10-02 від 26.10.2010р., в яких зазначено відповідальну за одержання особу Підприємства з вказівкою на номер та дату довіреності та податкові накладні від 20.10.2010р. №136 та від 26.10.2010р. №172, згідно номенклатури яких: «термоперетворювач ТСП-0690, вик. 015-56, 100П, Івив-5000мм, термоперетворювач ТСП-0690, 015-61, 100П, рис.5-А, Івив.-1900мм, центратор 38/10, плівка термоусадкова, терпен-ЦТ-45-ДВ, матеріал абразивний»на загальну суму ПДВ 6 179,11 грн., яка, як зазначено ДПІ в акті перевірки, віднесена Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації жовтня 2010 року (ар. акта 7).

Як вбачається з платіжного доручення №56 від 05.11.2010р. на суму 37 284,00 грн. (ар.с.79) оплата за отриманий товар проведена Підприємством, заборгованості по даних господарських операціях немає.

На виконання умов Договору 08/02-11 Приватним підприємством «Пірует»виписано видаткові накладні: №10/03-02 від 10.03.2011р., №8/02-01 від 08.02.2011р., №18/03-02 від 18.03.2011р., в яких зазначено відповідальну за одержання особу Підприємства з вказівкою на номер та дату довіреності та податкові накладні від 10.03.2011р. №64, від 18.03.2011р. №123, від 08.02.2011р. №172 згідно номенклатури яких «термоперетворювачі в ас., болти із шестигранною головкою, пластина гумова рулонна вулканізована, електрод, круг армований, коліна, сідловий трійник, рівносторонній трійник, механічне з'єднання, муфта, втулка, труба, болти, кран кульовий різьбовий»на загальну суму ПДВ 34 792,40 грн., яка, як зазначено ДПІ в акті перевірки, віднесена до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації лютого та березня 2011 року (ар. акта 5).

Як вбачається з платіжних доручень №16 від 15.02.2011р. на суму 36 000,00грн., №17 від 23.02.2011р. на суму 1 771,80грн., №25 від 22.03.2011р. на суму 18 000,00грн., №26 від 05.04.2011р. на суму 11 400,00грн., №27 від 06.04.2011р. на суму 116 305,50грн., №29 від 19.04.2011р. на суму 25 277,08грн. (ар.с.92-94) оплата за отриманий товар проведена Підприємством, заборгованості по даних господарських операціях немає.

Сума ПДВ 6 179,00 грн. відображена Підприємством у податковому кредиті декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, сума ПДВ 6 295,00грн. відображена у податковому кредиті декларації з ПДВ за лютий 2011 року, сума ПДВ 27 629,00грн. відображена у податковому кредиті декларації з ПДВ за березень 2011 року, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні деклараціями з ПДВ за спірний період та Додатками 5 до них.

Слід зазначити, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за жовтень 2010 року та лютий-березень 2011 року надано податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Представником позивача до матеріалів справи долучено видаткові накладні (ар.с. 98, 100, 102, 104, 106, 108), довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (ар.с. 99, 101, 103, 105, 107, 109), податкові накладні (ар.с.110-117), які виписані на відпуск придбаного у ТзОВ «Галицькі інвестиції»та ПП «Пірует»товару контрагентам Підприємства: ТзОВ «Новокаховський електромеханічний завод», НВП «Техноцентр»Франківська асоціація інвалідів м.Львова, АТ «ЗКЕМ», ПАТ «Завод крупних електромеханічних машин», ДП ІЦ «Львівантикор», які виписані позивачем у жовтні 2010, лютому, березні 2011 року.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Галицькі інвестиції»та ПП «Пірует»знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом Договорів купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів у ТзОВ «Галицькі інвестиції»та ПП «Пірует», оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 1999 року, діяльність, яка визначена у досліджених судом Договорах, узгоджується з предметом діяльності Підприємства: згідно п.1.4. Статуту Підприємства предметом діяльності останнього є оптова торгівля, консигнаційна та роздрібна торгівля промисловими товарами та продукцією виробничо-технічного призначення, матеріальними та сировинними ресурсами тощо.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушують публічний порядок, якщо такі були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Слід зауважити, що в основу прийняття висновків про нікчемність господарських операцій Підприємства та ТзОВ «Галицькі інвестиції»та ПП «Пірует» у жовтні 2010 року та лютому-березні 2011 року було покладено Довідку «Про проведення аналізу діяльності ПП «Пірует»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року»від 16.06.2011р. №772/23-4/35009709 та Акт «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Галицькі інвестиції»з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.10.10р. по 31.12.10р.» від 16.06.2011р. №772/23-4/35009709 (ар.с 124-138).

Проте слід зазначити, що під час перевірки господарської діяльності ТзОВ «Галицькі інвестиції»та ПП «Пірует», як це зазначено в вищезгаданих Довідці та Акті, а також при проведенні перевірки Підприємства були використані документи, що знаходяться в обліковій справі Підприємства, декларації з ПДВ за визначений у Довідці та Акті періодах 2010-2011 років, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період та база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались жодних первинних документів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципів оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

До матеріалів справи також долучено постанови Львівського окружного адміністративного суду, якими визнано протиправними дії податкового органу по проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Галицькі інвестиції»та аналізу діяльності ПП «Пірует»за визначені періоди, які ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду залишені без змін.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «Галицькі інвестиції»та ПП «Пірует» вищевказаних товарів мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Капітал плюс»425,19грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 24.11.2011р. №0003052321 та №0003042321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Капітал Плюс»425,19 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 01.08.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.