Постанова № 25514791, 18.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

18.07.2012 р. Справа № 2а-2170/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Салова І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. КЛ. Петровського", (вул. Центральна, 1, с. Кімівка, Березанський район, Миколаївська область, 57440)

до

Березанського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Леніна, 80,Березанка,Березанський район, Миколаївська область,57400)

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ім.КЛ. Петровського»(далі по тексту –ТОВ, підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Березанського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС (далі по тексту ДПІ, контролюючий орган), в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 12.04.2012р. №0000253500 про сплату 1 664 498,00 грн. податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та 2 067 209,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.3 ст. 198, п. 209.2, п. 209.6 ст. 209 розділу 5, п. 123.1 ст. 123 та п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 11.04.2012р. №0000213500 про сплату 179,60грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 302.1 ст. 302, п. 306.1 ст. 306, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 12.04.2012р. №0000223500 про сплату 1039,54грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 302.1 ст. 302, п. 306.1 ст. 306, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 11.04.2012р. №0000203500 про сплату 308,86грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.302.1 ст.302, п.306.1 ст.306, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 12.04.2012р. №0000243500 про сплату 2 667,23 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 302.1 ст. 302, п. 306.1 ст. 306, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 12.04.2012р. №0000233500 про сплату 2129,29 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 302.1 ст. 302, п. 306.1 ст. 306, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

На обґрунтування вимог позивач вказав на безпідставність мотивації прийняття оспорюваних податкових-повідомлень рішень (висновку про те, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, не перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, безтоварність господарських операції та неправильне вирахування фіксованого податку). Позивач також не погодився з висновками відповідача щодо нікчемності договору про надання транспортних послуг, що був укладений ним з ПП АФ «Астарта», за умовами якого підприємству було надано послуги з перевезення зерна з-під комбайнів на зернотоки в період масового збирання зернових врожаю 2011 року на загальну суму 80 480,05 грн., вказавши, що на час здійснення господарських операцій (станом на липень-серпень місяці 2011 року) ПП АФ «Астарта»було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а тому підприємством правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ при його формуванні у податковій звітності за серпень 2011року загальну суму 13414,34грн. при здійсненні реальних господарських операцій ПП АФ «Астарта». Податкові повідомлення-рішення з фіксованого сільськогосподарського податку, на думку позивача, були винесені на підставі неналежних доказів. Оскільки податковим органом не виявлено жодного договору оренди земельної ділянки або земельної частки (паю), зареєстрованого належним чином, який би не був включений позивачем до розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку, - позивач вважає, що донарахування сум фіксованого сільськогосподарського податку та штрафних (фінансових) санкцій є незаконним та необґрунтованим, а тому повідомлення-рішення №0000223500, №0000243500, №0000233500, №0000253500 від 12.04.2012 року та №0000203500, №0000213500 від 11.04.2012 року є протиправними та підлягають скасуванню в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши про законність податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на основі встановлених обставин про те, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, не перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, а також неправильного вирахування підприємством фіксованого податку.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог. Доводи відповідача про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень були предметом судового дослідження та визнані судом невмотивованими, виходячи з наступного.

При розгляді справи судом встановлено, що ТОВ «Ім. КЛ. Петровського»(ідентифікаційний код 34559826, місцезнаходження: 57440, Миколаївська область, Березанський район, с.Кімівка, вул.Центральна,1) зареєстроване як юридична особа Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області 21.09.2006 року та є платником податків та зборів. Основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових та технічних культур (КВЕД 01.11.0).

З 14 грудня 2011 року по 27 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у Березанському районі спільно з Державною податковою адміністрацією у Миколаївській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. КЛ. Петровського»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 року, за результатами якої складений акт №1/35-10/34559826 від 04.01.2012 року (далі по тексту –акт). В розділі «висновки»акта зазначено про порушення підприємством: ст. 6, ст. 18, ст. 20 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХІV «Про оренду землі», зі змінами та доповненнями, а саме ТОВ «ІМ. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО»відповідно до договорів оренди земельних ділянок без державної реєстрації використовувало орендовані земельні ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції; п. 198.3 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ, із змінами та доповненнями, що призвело до порушення вимог п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого Постановою КМУ від 12.01.11 №11, в частині безпідставного завищення суми податку на додану вартість, що перераховується сільськогосподарським підприємством на спеціальний рахунок в сумі 1651085,00 грн., в тому числі: у липні 2011 року у сумі 28061,00 грн., у серпні 2011 року у сумі 851020,00 грн., у вересні 2011 року 772004,00 грн., при цьому застосувавши податкову пільгу (14010450) всупереч умовам її надання згідно з нормами ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ, із змінами та доповненнями; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 209.2 ст. 209 розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, в сумі 1664498,00 грн., в тому числі: у липні 2011 року у сумі 28061 грн., у серпні 2011 року у сумі 864433,00 грн., у вересні 2011 року 772004,00 грн.; п. 302.1 ст. 302, п. 306.1 ст. 306 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено фіксований сільськогосподарський податок у сумі 6324,52 грн. за 2011 рік. В пункті 3.1.1. акта перевірки вказано, що підприємством порушені норми п.209.2, п.209.6 ст.209 розділу 5 ПКУ, а також норми Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІV та Порядку реєстрації договорів оренди землі, в результаті чого: «… в перевіряємому періоді ТОВ «ІМ. КЛ. Петровського»безпідставно включено до податкових декларацій з податку на додану вартість (скорочена, спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) обсяги реалізованої продукції, яка вироблена не на власних або орендованих виробничих потужностях (землях), у розмірі 8322491,00 грн., ПДВ 1664498,00 грн., в тому числі: у липні 2011 року –140306,00 грн., ПДВ 28061,00 грн.; у серпні 2011 року –4322165,00 грн., ПДВ 864433,00 грн.; у вересні 2011 року –3860020,00 грн., ПДВ 772004,00 грн.. Порушення вимог ст. 6, ст. 18, ст. 20 Закону України від 06.10.1998 року № 161-ХІV «Про оренди землі», зі змінами та доповненнями, ТОВ «ІМ. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО»призвело до порушення вимог п. 209.2, п. 209.6 ст. 209 розділу 5 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в частині включення до складу податкових зобов’язань декларації з податку на додану вартість (скорочена, спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) податку на додану вартість від реалізації продукції, яка вироблена на земельних ділянках, які не є власними, орендованими, або землях, договори оренди на яких не зареєстровані належним чином…». В акті також зазначено про неможливість встановлення зв'язку обсягів нібито наданих транспортних послуг ПП «АФ АСТАРТА»на адресу ТОВ «ІМ. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО»з веденням господарської діяльності підприємства, як цього вимагає Податковий кодекс України від 02.12.10р. №2755-VІ, із змінами та доповненнями. За таких умов відповідач прийшов до висновку, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту в серпні 2011 року по скороченій податковій декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства суму податку на додану вартість у розмірі 13413,00 грн., обчислену по операціям, проведеним з ПП «АФ АСТАРТА». Податковим органом на підставі наданої інформації Матіясівською, Данилівською, Дмитрівською та Кімівською сільськими радами встановлено, що ТОВ «ІМ. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО»занижено об’єкт оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників площу сільськогосподарських угідь (ріллі) надану йому у користування, у тому числі на умовах оренди у загальній площі 1408,822 га, внаслідок чого занижено фіксований сільськогосподарський податок у сумі 6324,52 грн. за 2011 рік.

На підставі встановлених перевіркою обставин контролюючим органом прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0000013500 (далі –рішення №0000013500) про сплату 1 664 498,00 грн. податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та 2 483 334,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.3 ст. 198, п. 209.2, п. 209.6 ст. 209 розділу 5, п. 123.1 ст. 123 та п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями;

- податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0000023500 (далі –рішення №0000023500) про сплату 179,60 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 44,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 302.1 ст. 302, п. 306.1 ст. 306, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями;

- податкове повідомлення-рішення 23.01.2012р. №0000033500 (далі –рішення №0000033500) про сплату 1039,54 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 259,89 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 302.1 ст. 302, п. 306.1 ст. 306, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями;

- податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0000053500 (далі –рішення №0000053500) про сплату 308,86 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 77,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 302.1 ст. 302, п. 306.1 ст. 306, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями;

- податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0000063500 (далі –рішення №0000063500) про сплату 2 667,23 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 666,81 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 302.1 ст. 302, п. 306.1 ст. 306, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями;

- податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0000043500 (далі –рішення №0000043500) про сплату 2129,29 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 532,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 302.1 ст. 302, п. 306.1 ст. 306, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою у Миколаївській області прийнято рішення від 03.04.2012 року № 514/10/10-209, яким скарга позивача була частково задоволена. На підставі даного рішення відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення, які містять зменшені суми грошових зобов’язань, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012р. №0000253500 про сплату 1 664 498,00 грн. податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та 2 067 209,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 11.04.2012р. №0000213500 про сплату 179,60 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012р. №0000223500 про сплату 1039,54 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 11.04.2012р. №0000203500 про сплату 308,86 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012р. №0000243500 про сплату 2 667,23 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012р. №0000233500 про сплату 2129,29 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Статтею 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»встановлено, що об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського підприємства є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Відповідно до п.5 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.04.2099 №658, платники податку (сільськогосподарські підприємства) самостійно обчислюють суму такого податку і подають загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на всю площу земельної ділянки органу Державної податкової служби за місцем своєї реєстрації до 1 лютого поточного року.

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтями 19 та 20 ЗУ «Про оренду землі»встановлено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набуває чинності тільки з моменту його реєстрації.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про оренду землі»орендована земельна ділянка може передаватися в суборенду, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»встановлено, що виробництво –це діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.

У роз'ясненнях Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.06.2011 року № 37-14-2-15/8770 зазначено, що сільськогосподарська продукція –це товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).

Як вбачається із матеріалів справи, підприємство користується спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість за наступними видами КВЕД: 01.11.0 –вирощування зернових та технічних культур; 01.41.0 –надання послуг у рослинництві; обладнання ландшафту; 01.12.0 –овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників.

Проаналізувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суд прийшов до таких висновків.

Щодо правомірності податкового-повідомлення рішення від 12.04.2012р. №0000253500.

За твердженням ДПІ суми податку на додану вартість підприємством за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року мали бути включені до загальної декларації з податку на додану вартість, оскільки підприємством безпідставно включено до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість (скорочена, спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) податок на додану вартість від реалізації продукції, яка вироблена на земельних ділянках, які не перебувають у власності або в оренді суб’єкта господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи підприємство користується спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість за наступними видами КВЕД: 01.11.0 –вирощування зернових та технічних культур; 01.41.0 –надання послуг у рослинництві; обладнання ландшафту; 01.12.0 –овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників (свідоцтво №100208310 (БН099096) про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість).

При цьому, позивач на протязі 2007-2011 років займався виробництвом сільськогосподарської продукції та реалізацією сільгосппродукції власного виробництва. Контролюючим органом не встановлено фактів придбання підприємством сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб з метою перепродажу.

В 2011 році у сільгосппідприємства в обробітку перебувало 12512га земель сільськогосподарського призначення (в тому числі по Кімівській сільській раді –5184,00га, по Дмитрівській сільській раді –2691,00га, по Данилівській сільській раді –2241,00га, по Чапаєвській сільській раді –729,00га, по Ташинській сільській раді –1293,00га, по Матіясівській сільській раді –374,00га). При цьому, було укладено договори оренди земельних ділянок з їх власниками згідно державних актів на право приватної власності на земельні ділянки на загальну площу 9785,72га (в тому числі по Кімівській сільській раді –4 557,36га, по Дмитрівській сільській раді –2 289,17га, по Данилівській сільській раді –1634,38га, по Чапаєвській сільській раді –325,82га, по Ташинській сільській раді –647,75га, по Матіясівській сільській раді –331,24га) та договори оренди земельних часток (паїв) з їх власниками згідно сертифікатів на право на земельну частку (пай) на загальну площу 363,46га (в тому числі по Кімівській сільській раді –46,45га, по Дмитрівській сільській раді –63,54га, по Данилівській сільській раді –176,12га, по Ташинській сільській раді –77,35га).

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (п.6), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Приписами ст.209 ПКУ визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі –сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Пункт 209.6 цієї статті зазначає, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.209.2 ст.209 ПКУ згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку –для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.187.1. ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку –дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої –дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів –дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг –дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Визначення сільськогосподарських товарів наведено в п. 209.7 ст. 209 ПКУ. Так, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 –24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку –суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку –їх виробником.

Приписами п.302.1. ст.302 ПКУ об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Системний аналіз вищезазначених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

Сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки, є продукцією власного виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. КЛ. Петровського», що дослідженими в судовому засіданні первинними документами, які всупереч приписам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, контролюючим органом не досліджувались. Описуючи порушення щодо перевищення сум ПДВ, задекларованих по скороченій декларації, та не задекларованих по загальній, представники податкової інспекції не послалися на жоден первинний документ, не встановив чітко скільки продукції було вирощено та реалізовано з земельних ділянок, які на думку перевіряючих неправомірно використовувались суб’єктом господарювання.

Відповідачем не надано фактичних даних на підтвердження правильності встановлення процентного відношення сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках, що використовувались підприємством на умовах договорів, які не були зареєстровані у відповідних органах на момент проведення перевірки, та вартості реалізованої продукції.

Висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях не підтверджених достатніми та допустимими доказами.

Згідно належним чином зареєстрованих договорів оренди землі підприємство користувалося земельними ділянками загальною площею 10 149,18 га. (договори оренди зареєстровані належними чином на загальну площу 9 785,72 га, договори оренди земельних часток (паїв) з їх власниками згідно сертифікатів на право на земельну частку (пай) на загальну площу 363,46 га).

Таким чином, відсоток використаної підприємством земельних ділянок без правовстановлюючих документів до загальної площі засіяних становить 18,88% (а не 21,38% як зазначено ДПІ).

Процентне відношення інших земель складається із земельних ділянок, які використовувались підприємством на підставі договорів про внесення плати за фактичне землекористування суб’єктом господарювання, укладених з Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області, договорів на право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзисів) та договорів оренди землі, що перебували в процесі державної реєстрації.

Той факт, що окремі договори оренди землі не були зареєстровані у встановленому законом порядку, зокрема через смерть орендодавців та відсутність спадкоємців (не прийняття спадщини); смерть орендодавців та встановлений законодавством строк для прийняття спадщини спадкоємцями, отримання документів що підтверджують право на спадщину; довготривалий строк надання спадкоємцями правовстановлюючих документів на землю (державних актів), без яких реєстрація договорів оренди неможлива, не вказує не незаконність користування землею, оскільки цивільно-правові відносини, що виникають внаслідок відкриття спадщини, реалізуються спадкоємцями (належним оформленням спадщини) через значний, встановлений законом термів за бажанням спадкоємців і не залежать від волі орендаря. При цьому, жодного позову про розірвання договорів оренди землі або заперечення на використання землі сільгосппідприємством спадкоємцями не заявлялось. Проходження процедури реєстрації укладених договорів також потребуються значного терміну.

За таких обставин, невчасна реалізація приписів законодавства щодо державної реєстрації договорів оренди землі стосовно окремих земельних ділянок, допущена не з вини орендаря, не може вважатися підставою для не віднесення виробленої (вирощеної) підприємством сільгосппродукції до продукції власного виробництва на землях, які використовувались сільгосппідприємством на підставі волевиявлення власників земельних ділянок та земельних паїв, що узгоджується з приписами ст.302 ПКУ.

Крім того, частка сільськогосподарського виробництва у підприємства в усякому випадку не може бути меншою 75%, оскільки позивач займається виробництвом тільки сільськогосподарської продукції (100% товаровиробництва).

Вищенаведене вказує на невмотивованість висновків контролюючого органу щодо неправомірності віднесення сільгосппродукції, вирощеної та реалізованої позивачем, до продукції власного виробництва в контекстів вимог ст.209 ПКУ.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що контролюючим органом в даному випадку безпідставно застосовано положення цивільного законодавства до податкових правовідносин, оскільки статтею 1 ЦК України визначено, що цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин. Отже, сторони повинні керуватись поняттям оренди, яке визначено п.п.14.1.97. ст.14 ПК України, - лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. З точки зору податкового законодавства під поняттям “оренди” розуміється “дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства”, що узгоджується з приписами ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Податковим законодавством для цілей оподаткування не встановлено обов’язковість формального оформлення договорів оренди. Підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції. Фактичне користування суб’єктом господарювання земельними ділянками, вирощування на них сільгосппродукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією яка визначена Кодексом як “оренда” незалежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Отже, податкове законодавство пов’язує виникнення прав та обов’язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об’єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Позивачем були надані відповідні документи на підтвердження легітимності користування земельними ділянками. Отже, врожай вирощений з посівів на цих ділянках є власністю підприємства та, відповідно, продукцією власного виробництва. Натомість, ДПІ не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження самовільного захоплення позивачем будь–яких земельних ділянок або вилучення у нього земельних ділянок у якості застосування адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства.

Не дотримання правил реєстрації угод (при встановлені волевиявлення учасників угод на реєстрацію договорів) може бути підґрунтям цивільно-правової відповідальності для сторін по угоді, але не може бути в даному випадку підставою для застосування податкових санкцій, в тому числі в виді визначення податкових зобов’язань, оскільки орендарем виконані всі приписи чинного законодавства щодо порядку визначення фіксованого податку з фактично використаної землі для вирощування сільгосппродукції.

Щодо висновків контролюючого органу стосовно нікчемності договору про надання транспортних послуг, укладеного між позивачем та ПП АФ «Астарта»та завищення податкового кредиту в серпні 2011 року в сумі 13413,00грн.

В акті перевірки (п.3.2.2) вказано про завищення податкового кредиту по спеціальній декларації з ПДВ у сумі 13413,00грн. в серпні 2011 року. Дане завищення вмотивоване тим, що між Позивачем та ПП АФ «Астарта»укладено договір про надання транспортних послуг без мети настання реальних наслідків, що є підставою вважати даний договір нікчемним.

Судом також встановлено, що в перевіреному ДПІ періоді ПП АФ «Астарта»надано позивачу послуги з перевезення зерна з-під комбайнів на зернотоки в період збирання зернових врожаю 2011 року. Здійснення господарських операцій відповідно до договору з ПП АФ «Астарта»підтверджується наступними первинними документами: документами про рух зерна на складах, подорожнім листом вантажного автомобіля №1168 від 11.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №17, подорожнім листом вантажного автомобіля №1233 від 12.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №4, подорожнім листом вантажного автомобіля №1264 від 13.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №12, подорожнім листом вантажного автомобіля №1302 від 14.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №18, подорожнім листом вантажного автомобіля №1340 від 15.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №27, подорожнім листом вантажного автомобіля №1387 від 16.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №38, подорожнім листом вантажного автомобіля №1442 від 17.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №46, подорожнім листом вантажного автомобіля №1481 від 18.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №61, подорожнім листом вантажного автомобіля №1527 від 19.07.2011 року, подорожнім листом вантажного автомобіля №1076 від 08.07.2011 року, подорожнім листом вантажного автомобіля №1106 від 09.07.2011 року, подорожнім листом вантажного автомобіля №1155 від 10.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №48, подорожнім листом вантажного автомобіля №1174 від 11.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №74, подорожнім листом вантажного автомобіля №1211 від 12.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №82, подорожнім листом вантажного автомобіля №1265 від 13.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №84, подорожнім листом вантажного автомобіля №1303 від 14.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №93, подорожнім листом вантажного автомобіля №1341 від 15.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №110, подорожнім листом вантажного автомобіля №1388 від 16.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №127, подорожнім листом вантажного автомобіля №1443 від 17.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №132, подорожнім листом вантажного автомобіля №1482 від 18.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №148, подорожнім листом вантажного автомобіля №1528 від 19.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №152, подорожнім листом вантажного автомобіля №1561 від 20.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №179, подорожнім листом вантажного автомобіля №1096 від 08.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №16, подорожнім листом вантажного автомобіля №1108 від 09.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №42, подорожнім листом вантажного автомобіля №1163 від 10.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №50, подорожнім листом вантажного автомобіля №1181 від 11.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №72, подорожнім листом вантажного автомобіля №1213 від 12.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна від шофера №84, подорожнім листом вантажного автомобіля №1263 від 13.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №65, подорожнім листом вантажного автомобіля №1339 від 15.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №139, подорожнім листом вантажного автомобіля №1301 від 14.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №92, подорожнім листом вантажного автомобіля №1385 від 16.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №125, подорожнім листом вантажного автомобіля №1441 від 17.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №131, подорожнім листом вантажного автомобіля №1480 від 18.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №149, подорожнім листом вантажного автомобіля №1526 від 19.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №132, подорожнім листом вантажного автомобіля №1561 від 20.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №177, договором про надання транспортних послуг №2 від 01.07.2011 року, актом виконаних робіт №2 від 22.07.2011 року, актом виконаних робіт б/н від 19.07.2011 року, податковою накладною №10 від 22.07.2011 року, податковою накладною №5 від 19.07.2011 року, подорожнім листом вантажного автомобіля №1095 від 08.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №18, подорожнім листом вантажного автомобіля №1105 від 09.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №6, подорожнім листом вантажного автомобіля №1154 від 10.07.2011 року, реєстром прийнятого зерна №10а.

Приватне підприємство АФ «Астарта»на час здійснення господарських операцій (станом на липень-серпень місяці 2011 року) було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит –це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

ПП АФ «Астарта»по факту надання послуг Позивачу видані наступні податкові накладні: №0000010 від 22.07.2011 року на суму ПДВ 817,83,00 грн. за транспортні послуги; №0000005 від 19.07.2011 року на суму ПДВ 12595,51 грн. за транспортні послуги. За їх даними Позивачем загальна сума 13414,34 грн. віднесена до складу податкового кредиту з ПДВ при його формуванні у податковій звітності за серпень 2011року.

Таким чином, висновки перевіряючих щодо завищення податкового кредиту по спеціальній декларації з ПДВ у сумі 13413,00 в серпні 2011 року (згідно послуг, наданих позивачу від ПП АФ «Астарта») є помилковими.

Пунктом 4.1 ст. 4 ПКУ встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків. Зазначена норма поширюється і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Системний аналіз вказаних правових норм вказує на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем надано до суду відповідні первинні документи, які вказують на реальні зміни майнового стану суб’єкта господарювання в результаті здійснення господарських операцій. В той же час, відповідачем не надано допустимих та достатніх даних на спростування вказаних обставин, а судження про фіктивність правочинів є необґрунтованим припущенням.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №0000213500, №0000223500, №0000203500, №0000243500, №0000233500.

Податкові повідомлення-рішення №0000213500, №0000223500, №0000203500, №0000243500, №0000233500 були прийняті на підставі інформації, що була надана Матіясіською, Данилівською, Дмитрівською та Кімівською сільськими радами Березанського району.

Приписами п.302.1. ст.302 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Платниками фіксованого сільськогосподарського податку не можуть бути господарства, які не мають об'єкту оподаткування, визначеного ПКУ.

Відповідно до п. 306.1. ст. 306 ПКУ сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно зі ст.20 Закону України «Про оренду землі», укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення –це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Приписами ст.14 ПКУ встановлено, що землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 «Фіксований сільськогосподарський податок»розділу XIV ПК –це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції; сільськогосподарські угіддя –це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги (перелік є вичерпним).

Наявність земель за їх категоріями обліковується землевпорядними органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.98 р. N 377 (форма N 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності»).

Державна реєстрація договорів оренди землі до 31.12.2010 року здійснювалася Центром державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2003 №174, а з 01.01.2011 року –органами Держкомзему згідно Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1021. А відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000р. №119, який визначає умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), - реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Згідно п. 306.5 ст. 306 ПКУ, якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв'язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування, такий платник зобов'язаний:

- уточнити суму податкових зобов'язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;

- подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, органам державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.

Платники податку перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Землекористувачі мають сплачувати фіксований сільськогосподарських податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При цьому, контролюючим органом не виявили жодного договору оренди земельної ділянки або земельної частки (паю), зареєстрованого належним чином, який би не був включений Позивачем до розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку.

В процесі судового розгляду справи встановлено, що позивачем укладено та належним чином зареєстровано наступні земельні ділянки: Кімівська сільська рада –4603,81 га, Дмитрівська сільська рада –2352,71 га, Даниліська сільська рада –1810,5 га, Ташинська сільська рада –725,1 га, Матіясівська сільська рада –331,24 га. При цьому фіксований сільськогосподарський податок було плачено з наступних площ: Кімівська сільська рада –4622,26 га, Дмитрівська сільська рада –2351,168 га, Даниліська сільська рада –1986,62 га, Ташинська сільська рада –1069,1 га, Матіясівська сільська рада –330,94 га, Відповідачем донараховано фіксований сільськогосподарський податок на такі площі: Кімівська сільська рада –469,42 га, Дмитрівська сільська рада –599,512 га, Даниліська сільська рада –225,23 га, Ташинська сільська рада –71,2 га, Матіясівська сільська рада –43,46 га. З наведеного вбачається, що висновки контролюючого органу нічим не обґрунтовані. Відповідач не надав суду жодного договору оренди земельної ділянки або земельної частки (паю), зареєстрованого належним чином, який би не був включений позивачем до розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку.

Отже, донарахування відповідно до податкових повідомлень-рішень Березанського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС №0000213500, №0000223500, №0000203500, №0000243500, №0000233500 сум фіксованого сільськогосподарського податку та штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.302.1 ст.302, п.306.1 ст.306, п.123.1 ст.123 ПКУ є необґрунтованим, що є підставою для їх скасування. Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача, покладеної в основу оскаржуваних рішень.

Таким чином, відповідач –суб’єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Зазначене є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 12.04.2012 року №0000253500;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 11.04.2012 року №0000213500

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 12.04.2012 року №0000223500

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 11.04.2012 року №0000203500

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 12.04.2012 року №0000243500

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березанського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 12.04.2012 року №0000233500

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Ім. КЛ. Петровського» 2 146 гривень в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний