Постанова № 25514751, 03.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5526/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Смішливої Т.В.

при секретарі: Любімовій Г.Ю..

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3599,90 грн., -

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3599,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 4. Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є: роботодавці -підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно ст. 6. вищезазначеного Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

В порушення вищевказаних норм Закону відповідач не сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим станом на 04.07.2012 за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 3599,77 грн.

Позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3599,90 грн.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску відповідачу було надіслано вимогу № Ф-0918 від 10.05.2012 на суму 3599,77 грн., однак, конверт із зазначеною вимогою повернувся на адресу Управління Пенсійного фонду із позначкою пошти «За закінченням терміну зберігання».

У судове засідання представник позивача не прибув, у позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином (а.с. 11)

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI)

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Однією з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно Закону, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як вбачається зі ст. 6. вищезазначеного Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Згідно ч.8 ст. 9. Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч.12 ст. 9. Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Статтею 25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно повідомлення-розрахунку Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області розраховано ОСОБА_1 мінімальний страховий внесок з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2011 рік у сумі 4010,30 грн., з яких відповідачем самостійно сплачено у 2011 році 410,53 грн., тобто, станом на 04.07.2012, загальна сума заборгованості, що підлягає сплаті становить 3599,77 грн. (а.с. 6)

Зазначена сума страхових внесків ОСОБА_1 своєчасно не сплачена.

Позивачем, у відповідності до вимог ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, на адресу відповідача направлено повідомлення-розрахунок та вимога про сплату боргу № Ф-0918 від 10.05.2012 на суму 3599,77 грн., однак, конверт із зазначеною вимогою повернувся на адресу Управління Пенсійного фонду із позначкою пошти «За закінченням терміну зберігання». У встановленому Законом порядку зазначену вимогу не оскаржено (а.с.7,9).

Відповідно до п. 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівнику, на якого покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, для вручення платнику. Цей працівник в день отримання вимоги надсилає (вручає) її платнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді. Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її передано службовій особі такого платника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України. Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

Таким чином, повернення поштою конверту з зазначеною вимогою № Ф-0918 від 10.05.2012 на суму 3599,77 грн. на адресу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області із позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання» є підтвердженням вручення зазначеної вимоги боржнику.

З картки особового рахунку громадянина - підприємця (а.с.8) та вимоги № Ф-0918 від 10.05.2012 (а.с.9) вбачається, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню у примусовому порядку, становить 3599,77 грн.

Саме зазначену суму позивач просив стягнути з відповідача у заявленому адміністративному позові.

Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Оскільки до теперішнього часу відповідач заборгованість не сплатив, а також враховуючи, що позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки ст. 94 КАС України у даному випадку не передбачено стягнення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління пенсійного фонду Украини в м. ЛисичанськуЛуганської області (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347, код 21792407) заборгованість зі сплати суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3599,77 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'яь грн. 77 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

СуддяТ.В. Смішлива