Постанова № 25514606, 12.06.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

12:15 год.

12.06.2012 р. справа № 2а-526/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Тимошевської О.І.,

представника позивача: Матвєєва Є.С., довіреність б/н від 05.01.12 р.,

представника відповідача: Сухоненко В.В., довіреність № 44/9/1-007 від 03.03.12 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "ЕЛЕКТРОН-КОМПЛЕКС", вул. Новозаводська, 10-Б, м. Миколаїв, 54056

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

проскасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.12 р. № 0000102360, № 0000092360 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12:15 год.

12.06.2012 р. справа № 2а-526/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Тимошевської О.І.,

представника позивача: Матвєєва Є.С., довіреність б/н від 05.01.12 р.,

представника відповідача: Сухоненко В.В., довіреність № 44/9/1-007 від 03.03.12 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "ЕЛЕКТРОН-КОМПЛЕКС", вул. Новозаводська, 10-Б, м. Миколаїв, 54056

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

проскасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.12 р. № 0000102360, № 0000092360 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Електрон-Комплекс" (далі - позивач, ТОВ "Електрон-Комплекс") до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2012 р. № № 0000102360, 0000092360.

Під час розгляду адміністративної справи, судом здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) (т. 2 а. с. 115-116).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що доводи ДПІ про "безтоварність" господарських операцій з контрагентами не відповідають дійсності, адже він має всі первинні документи, які підтверджують перевезення, отримання і оплату товару.

Відповідач позов не визнав, подавши заперечення (т. 1 а. с. 59-60), в яких навів такі доводи. В ході перевірки позивача виявлені факти господарських взаємовідносин з ПП "Макма плюс", ТОВ "Матіас" і ТОВ "Корн Агро Трейд". На думку відповідача, вказані суб'єкти господарювання мають ознаки фіктивності, адже їх перевірками встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Також, в якості обґрунтування своїх висновків, відповідач послався на матеріали кримінальної справи за обвинуваченням осіб у створенні фіктивних підприємств, в тому числі вищенаведених постачальників позивача.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судовому засіданні 12 червня 2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір між сторонами, суд встановив таке.

Позивач, як юридична особа зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 3 квітня 2000 р. та зареєстрований як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ) з 14 квітня 2000 р. (т. 1 а. с. 42, 45).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництва елетро- та радіокомпонентів; інші види оптової торгівлі, ремонт радіотелевізійної аудіо- та відеоапаратури; ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань; здавання в оренду власного нерухомого майна; надання інших комерційних послуг (т. 1 а. с. 44).

З 19 до 22 грудня 2011 р. ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Макма Плюс", ТОВ "Матіас", ТОВ "Корн Агро Трейд", за період з 1 квітня 2009 р. до 30 червня 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 29 грудня 2011 р. № 3812/23-100/23082489 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 9-23).

Як зазначено в акті перевірки:

- в охопленому перевіркою періоді відповідачем встановлена відсутність поставок товарів до позивача від ПП "Макма Плюс", ТОВ "Матіас", ТОВ "Корн Агро Трейд" на суму 807595,80 грн., з чого відповідач робить висновок, що відповідно до ст. 203 п. 1, 2, ст. 215 п. 1, 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочини позивача з наведеними контрагентами є нікчемними і в силу приписів ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;

- позивачем порушено ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин, в результаті чого за рахунок штучного формування податкового кредиту занижено ПДВ на загальну суму 134599,30 грн.;

- порушено ст. 5 п. 5.1., п. 5.2. пп. 5.2.1., п. 5.3. пп. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 168249,13 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 23 січня 2012 р. відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0000102360, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 134599,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 33649,83 грн. (т. 1 а. с. 36);

- податкове повідомлення-рішення № 0000092360, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 168249,13 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 42062,28 грн. (т. 1 а. с. 37).

Як встановлено відповідачем під час перевірки ТОВ "Електрон-Комплекс", останнє уклало низку договорів на постачання товарів:

- 26 серпня 2009 р. договір поставки з ПП "Макма Плюс", за умовами якого у товариства придбані матеріали та комплектуючи (п. 1 договору), поставка товару здійснюється контрагентом власним транспортом до складу позивача (п. 2.3.) (т. 1 а. с. 73);

- 10 лютого 2010 р. договір поставки з ТОВ "Корн Агро Трейд", умови якого аналогічні умовам попередньому договору (т. 1 а. с. 72);

- 25 травня 2009 р. договір поставки з ТОВ "Матіас", згідно якого позивач придбав товари, доставка яких здійснюється транспортом контрагента (п. 3.1., 3.2.) (т. 1. а. с. 71).

Визначення договору поставки міститься в ст. 712 ч. 1 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Законодавче визначення договору поставки дає підстави для висновку про те, що його істотними умовами є предмет договору, ціна, строк поставки, умови доставки товару від постачальника до покупця.

Суд звертає увагу на те, що умови вищенаведених договорів сформульовані загально, є нечіткими, відсутні навіть родові або видові ознаки товарів, які позивач придбав у постачальників, в тексті договорів тільки зазначено "товар", "матеріали", "комплектуючі", що не дає змоги ідентифікувати придбаний товар. Ціна товару також не визначена, зазначено тільки, що вона розраховується з урахуванням транспортних розходів постачальника.

Позивач посилається на те, що у нього маються всі документи, які підтверджують фактичне отримання товару.

Суд має зазначити, що правовою природою первинних документів є лише документарне оформлення фактично здійсненої господарської операції для цілей бухгалтерського і податкового обліку і ці документи мають силу виключно тоді, коли документи фіксують реальну господарську операцію, яка призвела до зміни в активах платників податків - сторін правочину. Сам по собі факт наявності у позивача первинних бухгалтерських документів, не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом здійснення господарських операцій, а тому суд в першу чергу досліджує фактичні обставини укладення та виконання договорів, з урахуванням майнового стану сторін правочину, наявності у них ресурсів для виконання договорів та інших обставин.

Як зафіксовано в акті перевірки, основними видами діяльності ПП "Макма Плюс" і ТОВ "Корн Агро Трейд" є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля паливом; оптова торгівля хімічними продуктами; інші види оптової торгівлі, ТОВ "Матіас" - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

В той же час, в акті перевірки зазначено, що вказані товариства постачали позивачу сталь електротехнічну, мікросхеми, блоки живлення, трансформатори різних типів, емальпровід, каркаси, шнури зі штекерами.

Таким чином, мається суттєва невідповідність між основними видами господарської діяльності всіх постачальників позивача з тим товаром, який був предметом договорів. Суд має зазначити, що провадження таких різних видів діяльності, як оптова торгівля зерновими, паливом з одного боку та сталлю і електротехнічним обладнанням з іншого боку, вимагає від суб'єкта господарювання зовсім різних основних засобів, обладнання, виробничих умов та умов зберігання продукції, технологічного циклу, компетенції керівника і персоналу.

Також судом враховано і те, що за даними актів перевірок ПП "Макма Плюс", ТОВ "Матіас", ТОВ "Корн Агро Трейд", у вказаних підприємств відсутні основні фонди, виробничі приміщення, працює 1-2 особи, тобто відсутні організаційні, виробничі, матеріальні та інші умови для провадження господарської діяльності, оскільки навіть діяльність з перепродажу товарів потребує наявності певних ресурсів: складського приміщення, компьютерного обладнання, транспортних засобів.

Допитаний в якості свідка директор ТОВ "Електрон-Комплекс" ОСОБА_4 надав суду такі показання. Основною сировиною для виробництва ТОВ "Електрон-Комплекс" власної продукції є електротехнічна сталь, при чому, як пояснив свідок, така сталь в Україні не виробляється. Для виявлення продавців сталі, він розміщує оголошення на сайті ТОВ "Електрон-Комплекс". Через таке оголошення йому запропонували купити сталь. Будь-кого з посадових осіб ПП "Макма Плюс", ТОВ "Матіас" або ТОВ "Корн Агро Трейд" він ніколи не бачив, укладення договорів відбулось шляхом отримання ним вже підписаних примірників договорів з іншими документами, які доставлялись разом з товаром перевізниками.

На переконання суду, такі дії з боку позивача свідчать про необачність, адже всі постачальники, як і позивач, знаходяться в м. Миколаєві, а тому останній міг і повинен був вжити заходів для з'ясування майнового стану своїх контрагентів, що ним зроблено не було.

Додатково суд враховує дані, наведені в акті перевірки із посиланням на матеріали кримінальної справи, з яких вбачається, що відносно директора ТОВ "Матіас" ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка є засновником ПП "Макма Плюс" і ТОВ "Корн Агро Трейд", а також директором і бухгалтером останнього товариства, порушені кримінальні справи, в ході досудового слідства в яких встановлено, що вказаними особами була створена низка підприємств, в тому числі і ПП "Макма Плюс", ТОВ "Матіас", ТОВ "Корн Агро Трейд" з метою надання податкової вигоди третім особам (т. 1 а. с. 52-58).

Таким чином, встановлені судом обставини, а саме:

- суттєво різний основний характер діяльності постачальників із тим товаром, який був предметом договорів;

- обставини укладення договорів;

- відсутність у контрагентів організаційних, матеріальних та інших необхідних умов для постачання товару;

- встановлення під час досудового слідства факту створення групи підприємств, в тому числі ПП "Макма Плюс", ТОВ "Матіас", ТОВ "Корн Агро Трейд", які не здійснюють легальної господарської діяльності,

свідчать про неможливість постачання товару позивачу саме від ПП "Макма Плюс", ТОВ "Матіас", ТОВ "Корн Агро Трейд".

Відповідно до ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, які не підтверджені податковими накладними.

Приписи ст. 44 п. 44.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України) забороняють платникам податків формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно, вказані документи не можуть вважатися такими, якщо фактичного здійснення господарської операції і саме між тими сторонами, які вказані в цих документах, не було.

Оскільки позивач включив до складу валових витрат суми коштів сплачених як ціну товару та сформував податковий кредит на підставі податкових накладних виданих підприємствами щодо яких відповідач зробив цілком обґрунтований висновок про неможливість поставки товарів, ДПІ вірно не врахувала такі кошти в якості валових витрат і не врахувала їх до складу податкового кредиту.

Посилання позивача на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду, якою визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення перевірки ПП "Макма Плюс" недоречні, оскільки її аналіз свідчить про те, що судом надавалась правова оцінка діям ДПІ щодо порядку проведення перевірки, а не висновкам, які зроблені за її наслідками. Крім того, висновок суду в цій адміністративній щодо неможливості ПП "Макма Плюс" поставити позивачу товар ґрунтується не тільки на даних цієї перевірки.

Як передбачено ст. 123 п. 123.1. ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до цих приписів, відповідач застосував до позивача штрафні санкції.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України довів перед судом їх законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

14 червня 2012 р.

Суддя А. О. Мороз