Постанова № 25514571, 01.08.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2012 р. № 2а-2402/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Костецького Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Голоднікова О.В.

представника позивача Цімко П.О.

представника відповідача Кінь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптик-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптик-Україна» звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2012р. №0000082300/967 та №0000092300/966. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, з підстав наведених у письмовому запереченні та підстав зазначених у акті перевірки, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

30.12.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на підставі повідомлення від 15.12.2011р. №99/31647/23-213 та наказу від 15.12.2011р. №1266 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Оптик-Україна», проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Оптик-Україна»з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Росаріо» за грудень 2010р., за результатами якої складено акт від 30.12.2011р. №3547/23-118/33533629.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2011р. №0000092300/966, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 50972 грн., а також №0000082300/967, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 64732 грн., з яких 51786 грн. -основний платіж та 12946 грн. -штрафна санкція.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем порушено п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.1.4, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2010р. на суму 51786 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ за грудень 2010р. в розмірі 50972 грн.

Підставою для такого висновку відповідача є те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що підприємством відображено у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товару у ТзОВ «Росаріо», які фактично не відбувались. Зокрема, проведеною перевіркою встановлено відсутність документів, які б підтверджували фактичне отримання товару від «Росаріо», а саме товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт на транспортування товарно-матеріальних цінностей, актів виконаних робіт по перевезенню сторонніми транспортними організаціями. Крім того, згідно даних на підприємстві відсутня техніка, необхідна для проведення розвантажувальних робіт в значних обсягах. Зокрема. При перевірці було використано акт про результати проведення перевірки ТзОВ «Росаріо»від 30.09.2011р. №650/23-2/37323055, яким встановлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, неподання податкової звітності, не встановлено наявність власних чи орендованих складських, торгівельних та виробничих приміщень. Відтак, на думку відповідача, господарські операції між ТзОВ «Оптик-Україна» та ТзОВ «Росаріо»фактично не відбувались, а, отже, є нікчемними.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Оптик-Україна»зареєстроване 18.04.2005р. виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

17.05.2005р. ТзОВ «Оптик-Україна»видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №18175022.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росаріо»зареєстроване 12.11.2010р. виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Крім того, 10.12.2010р. ТзОВ «Росаріо»зареєстровано платником ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100313667.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між ТзОВ «Оптик-Україна» (покупець) та ТзОВ «Росаріо» (продавець) підтверджені Угодою №001-11/10 від 30.11.2010р., відповідно до якої продавець продає, а покупець купує та оплачує поліграфічні матеріали та обладнання у відповідності з рахунками, які є невід'ємною частиною даної угоди.

На підтвердження виконання умов договору позивачем долучено до матеріалів справи рахунки-фактури від 17.12.2010р., від 23.12.2010р., від 10.12.2010р., видаткові накладні від 17.12.2010р. №121702, від 23.12.2010р. №122305, від 10.12.2010р. №121001, податкові накладні від 17.12.2010р. №121702, від 10.12.2010р. №121001, від 23.12.2010р. №12305, журнал -ордер і відомість по рахунку за грудень 2010р., копії виписок з банківських рахунків.

Вартість понесених витрат за угодою позивачем віднесло до складу податкового кредиту в розмірі 102758,34 грн. за грудень 2010р.

Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту (п. 7.4.5 Закону) суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі N168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

В свою чергу, як вбачається судом з матеріалів справи, наявні у Позивача податкові накладні відповідають всім вимогам передбаченим п.п. 7.2.1 п.п. 7.2 п. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже, виходячи із норми п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», наявність у Позивача податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту вказаних сум податку на додану вартість.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документами, які містять відомості про вищевказані господарські операції та підтверджують їх здійснення є договори на придбання продукції, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні документи які були предметом перевірки, та які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, позивачем сформувало податковий кредит з податку на додану вартість на підставі належно оформлених податкових накладних, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку.

На підтвердження реальності здійснених операцій між ТзОВ «Оптик-Україна» та ТзОВ «Росаріо», позивачем долучено до матеріалів справи Договір оренди від 01.11.2009, укладений між ТзОВ «Оптик-Україна»та ВАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту»щодо оренди приміщення загальною площею 233,0 м.кв. за адресою: вул. Б. Хмельницького, 116, м. Львів, а також акт передавання-приймання приміщення від 01.11.2009р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, придбаний товар у ТзОВ «Росаріо»позивачем було реалізовано ТзОВ «Прем'єр Груп»та ТзОВ «Прем'єр Ексім», що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунками-фактурами, банківськими виписками,журналами -ордерами і відомостями по рахунку.

Також в судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_3. Згідно Наказу №8К від 01.04.2010р. ОСОБА_3, прийнятий на посаду оператора різальних машин ТзОВ «Оптик-Україна».

В судовому засіданні свідок надав покази які підтверджують реальність здійснених операцій між ТзОВ «Оптик-Україна» та ТзОВ «Росаріо».

Суд не приймає до уваги покликання відповідача на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 17.01.2012р. у справі №3-82/12р. про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ОСОБА_4 за ст.. 163-1 ч. 1, ст.. 164-4 ч.1 КУпАП, оскільки як вбачається із даної постанови ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проводилась позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Оптик-Україна»за період з 01.02.2011р. по 30.04.2011р., а перевірка за якою складено акт та відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення була проведена за грудень 2010р.

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення Позивачем ч.5 ст.203, ч.1.2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України, передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В свою чергу, Відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

При вирішенні даної справи судом враховано аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року № 21-500во08, від 01.06.2010 року № 21-573во10 та від 31.01.2010 року.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (1162,76 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14,17,18,49,51,158,160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 16.01.2012р. №0000082300/967 та №0000092300/966.

3. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби в користь Приватного підприємства «Оптик-Україна»1162 (тисяча сто шістдесят дві) грн. 76 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03 серпня 2012 року

Суддя Костецький Н.В.

Суддя Костецький Н.В.