Ухвала суду № 25509410, 23.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2012 р. м. Київ К/9991/52834/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представника

відповідача Головко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Прогрес»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011

у справі № 2а-15957/10/2070

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Прогрес»

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (правонаступника Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області)

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011, у задоволенні позову відмовлено.

ПСП «Агрофірма «Прогрес»подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Красноградської МДПІ від 20.09.2010 № 0000262300/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 539306,00 грн. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, позивач не погоджується із судовими рішеннями, які стосуються відмови у позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2010 № 0000262300/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість. При цьому посилається на порушення судами норм матеріального права: 81 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість», а також порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції у судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі -Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на її правонаступника -Красноградську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевірки, викладені в акті № 1035/23/04258155 від 21.08.2010, про порушення позивачем вимог п. 4.1. п. 4.2. ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на загальну суму 274764 грн. за період з січня 2009 року по травень 2010 року. Порушення було зумовлено неправомірним використанням позивачем визначеного у ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість»спеціального режиму оподаткування при здійсненні діяльності (реалізація товарів), не включеної до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

ПСП «Агрофірма «Прогрес»у період, що перевірявся, мало свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість із визначеним у ньому переліком видів діяльності, що передбачено п. 81.10 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні справи у цій частині та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку на підставі норм законодавства, що врегульовують спірні відносини.

Відповідно до п. 81 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 81.2. ст. 8 цього Закону згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 81.10. ст. 8 цього Закону для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Системний аналіз наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави для висновку, що платник податку, який відповідає визначеним у п. 81 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»критеріям, має право застосовувати спеціальний режим оподаткування при здійсненні тих видів діяльності, перелік яких міститься у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, а при здійсненні інших видів діяльності -оподаткування здійснюється на загальних підставах.

Таким чином, платник податку може застосовувати спеціальний режими оподаткування виключно до тих видів діяльності, які входять до вказаного у свідоцтві переліку, оскільки право платника на такий порядок оподаткування підтверджується вказаним свідоцтвом.

У разі не включення податковим органом до переліку у вказаному свідоцтві певних видів діяльності, зазначених платником податку у відповідній заяві, останній не позбавлений права звернутися до податкового органу із заявою щодо зміни чи доповнення свідоцтва певними видами діяльності, на які поширюється спеціальний режим оподаткування, або оскаржити дії чи бездіяльність податкового органу у встановленому законом порядку.

Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що судом касаційної інстанції не виявлено порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б призвели до постановлення незаконного судового рішення, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Прогрес» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло