Рішення № 25504935, 26.07.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 2/122/1806/2012Головуючий суду першої інстанції:Іщенко І.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Сіротюк В. Г.

РІШЕННЯ

"26" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСіротюка В.Г. СуддівРошка М.В., Хмарук Н.С., При секретаріПостікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «ШЕЛЬФ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

05 червня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Інститут «ШЕЛЬФ» про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 39 657 грн. 07 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 43 915 грн. 75 коп. та стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн., посилаючись на те, що він з 26 листопада 2007 року по 29 грудня 2011 року працював на підприємстві відповідача на посаді начальника відділу юридичного контролю і супроводження.

Позивач вказує, що при звільненні адміністрацією відповідача йому не сплачена заборгованість по заробітній платі.

Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2012 року позов ОСОБА_6 до ТОВ «Інститут «ШЕЛЬФ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди задоволений частково.

Стягнуто з ТОВ «Інститут «ШЕЛЬФ» на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі в сумі 39 657 грн. 07 коп., а також на користь держави судовий збір в сумі 397 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з названим судовим рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди змінити і ухвалити в цій частині рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, виходячи з наступних правових підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності для звернення до суду з названими вимогами.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи та вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.

Судом встановлено і про це свідчать матеріали цивільної справи, що на підставі наказу № 625-к від 26 листопада 2007 року позивач був прийняти на роботу до ТОВ «Інститут «ШЕЛЬФ» на посаду виконуючого обов'язки начальника відділу юридичного контролю та супроводження і наказом № 58-к від 08 лютого 2008 року його переведено на посаду начальника цього відділу, що підтверджується довідкою відповідача № 06-05/786 від 13 червня 2012 року (арк. справи 15).

Згідно наказу № 542А-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 29 грудня 2011 року позивач ОСОБА_6 на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України був звільнений з підприємства відповідача (арк. справи 16).

Зміст наданої ТОВ «Інститут «ШЕЛЬФ» довідки № 04-01/787 від 13 червня 2012 року свідчить про те, що заборгованість підприємства відповідача по заробітній платі перед позивачем ОСОБА_6 складає 39 657 грн. 07 коп. (арк. справи 14).

Положеннями частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до приписів та тлумачення положень названої статті, Конституційним Судом України в своєму рішенні від 22 лютого 2012 року по справі № 4-рп/2012, зокрема, в пункті 2.2 визначено, що за статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 цього Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Виходячи з викладеного, а також змісту довідки № 04-01/787, виданої саме 13 червня 2012 року про наявну заборгованість із заробітної плати позивача (арк. справи 14), тобто на час розгляду справи в суді першої інстанції, названа заборгованість ще існувала та фактичного розрахунку з позивачем ОСОБА_6 підприємством відповідача проведено не було, а відтак відсутні правові підстави вважати, що з позивачу, як працівнику підприємства відповідача проведена виплата всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу ТОВ «Інститут «ШЕЛЬФ».

При такому положенні рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення з ТОВ «Інститут «ШЕЛЬФ» саме середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку зі спливом строків позовної давності, передбаченої частиною першою статті 233 Кодексу законів працю України, є необґрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог.

Крім того, позивачем не доведено та не надано суду доказів в підтвердження завдання йому адміністрацією підприємства відповідача моральної шкоди, яку в апеляційній скарзі він зазначив в розмірі 0,1 грн., а відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_6 моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Згідно пункту 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 88, 303, 304, пунктом 2 частини першої статті 307, пунктом 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «ШЕЛЬФ» (місто Сімферополь, код ЄДРПОУ 04825950) на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 43 915 (сорок три тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 75 копійок.

В іншій частині рішення суду про відмову в позові залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «ШЕЛЬФ» (місто Сімферополь, код ЄДРПОУ 04825950) в дохід держави судовий збір в сумі 439 (чотириста тридцять дев'ять) гривень 15 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

М. Рошка В. Сіротюк Н. Хмарук