Постанова № 25504801, 31.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.12 Справа № 5015/1267/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Прокурора Сихівського району м. Львова вих. №53/789 вих-12 від 04.07.2012 року (вх. №1305 від 12.07.2012 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2012 року (суддя Фартушок Т.Б.)

у справі № 5015/1267/12

за позовом Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів, в особі Міжшкільного навчально-виробничого комбінату трудового навчання та професійної орієнтації учнів Сихівського району м. Львова, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росанбуд», м. Львів

про витребування з незаконного володіння нежитлових приміщень

Представники сторін:

від Прокуратури: не з'явився (належно повідомлений);

від Львівської міської ради -не з'явився (належно повідомлені);

від Міжшкільного навчально-виробничого комбінату трудового навчання і професійної орієнтації учнів Сихівського району м. Львова: директор -Пона Р.Я. (наказ в матеріалах справи);

від відповідача: представник - Тимчишин В.В. (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду сторонами в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.06.2012 року у цій справі (суддя Фартушок Т.Б.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Міжшкільного навчально-виробничого комбінату трудового навчання та професійної орієнтації учнів Сихівського району м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росанбуд»(надалі ТОВ «Росанбуд») про витребування з незаконного володіння нежитлових приміщень площею 990 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Відмовлено в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Прокурор Сихівського району м. Львова подав на нього апеляційну скаргу. Зокрема, в апеляційній скарзі Прокурор зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що спірні приміщення можуть бути витребувані від відповідача як добросовісного власника, оскільки, набуті не в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Окрім цього, Прокурор вказує, що не заслуговують на увагу посилання суду першої інстанції на те, що спірні приміщення відповідачем набуті в особи, яка мала право їх відчужувати, оскільки об'єкти комунальної власності мають право продавати лише органи місцевого самоврядування. Також прокурор зазначає, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 08.12.2011 року у справі №22ц-2712/11 встановлено, що спірне нежитлове приміщення було відчужено МНВК Галицького району м. Львова ОСОБА_5 без згоди Львівської міської ради, особою, неповноважною вирішувати питання продажу об'єкту комунальної власності. Окрім цього, Прокурор зазначає, що спірне нежитлове приміщення було зареєстроване за МНВК Галицького району м. Львова на праві державної власності на підставі рішення виконавчого комітету Галицької районної ради народних депутатів м. Львова №487 від 31.12.1992 року, а тому вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не наведено доводів, що Львівська міська рада була власником спірного приміщення. Також Прокурор зазначає, що Львівська міська рада про порушення свого права дізналась 14.09.2007 року, з листа Сихівської районної ради та інформації, наданої 13.09.2007 року ОКП «БТІ та ЕО», а, оскільки, позов пред'явлено Прокурором, то позовна давність ним не пропущена. Окрім цього, прокурор зазначає, що висновком КРВ у м. Львові на заперечення до акту ревізії фінансово-господарської діяльності МНВК від 10.06.2011 року №19-38/64 встановлено, що спірні нежитлові приміщення відчужені неправомірно. Тому просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росанбуд»у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що в жодному із правовстановлюючих документів не зазначено про форму власності на спірний об'єкт як комунальну власність, посилаючись на яку обґрунтовує свою позицію позивач. Окрім цього, відповідач зазначає, що на період відчуження спірного майна були відсутні будь-які нормативні акти, які б забороняли до права повного господарського відання застосовувати правила про право власності. Також ТОВ «Росанбуд»вказує, що спірне житлове приміщення було відчужене особою, уповноваженою вирішувати питання продажу об'єкту державної власності, оскільки, відповідно до Статуту директор розпоряджався в установленому порядку майном і коштами комбінату, а тому, майно вибуло від власника з його волі. Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено неправомірності відчуження спірного майна. Окрім цього, відповідач вказує, що позивач станом на 26.11.2007 року вже знав про порушення свого права, а тому, вимога знаходяться поза межами строку загальної позовної давності. З врахуванням вищенаведеного, ТОВ «Росанбуд»просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

20 грудня 1994 року між ОСОБА_6, директором Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Галицького району м. Львова (продавець), та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого гр. ОСОБА_6 продав, а гр. ОСОБА_5 купив належне Міжшкільному навчально-виробничому комбінату Галицького району м.Львова нежитлове приміщення, яке позначене в технічному паспорті літерою «А-2», загальною площею 990 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

6 червня 2007 року між ОСОБА_5 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА ЛТД»(покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує належне Продавцю на праві приватної власності нежитлове приміщення, загальною площею 990 кв.м., позначене літерою «А-2», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, 17.07.2007 року, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА ЛТД»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росан-Інвест»(покупець) Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА ЛТД»зобов'язувалось передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Росан-Інвест», приміщення загальною площею 990 кв.м. (літера № за планом земельної ділянки А-2), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт продажу), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Росан-Інвест»зобов'язувалось прийняти об'єкт продажу і сплатити за нього обговорену грошову суму, відповідно до цього договору.

24 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росан-Інвест»(продавець) та Львівським відкритим акціонерним товариством «Галант»(покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Росан-Інвест»зобов'язувалось передати у власність Львівському відкритому акціонерному товариству «Галант»нежитлове приміщення, загальною площею 990 кв.м. (літера № за планом земельної ділянки А-2), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт продажу), а Львівське відкрите акціонерне товариство «Галант»зобов'язувалось прийняти об'єкт продажу і сплатити за нього обговорену грошову суму, відповідно до цього договору.

31 жовтня 2008 року між Львівським відкритим акціонерним товариством «Галант»(продавець) та Приватним підприємством «Житловий комплекс «Парковий»(покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення, загальною площею 990 кв.м. (літера № за планом земельної ділянки «А-2»), розташоване по АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.07.2009 року у справі №15/136 затверджено мирову угоду, укладену в процесі виконання судового рішення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росанбуд»(позивач) та Приватним підприємством «Житловий комплекс «Парковий»(відповідач). Відповідно до умов мирової угоди відповідач, на погашення заборгованості у розмірі 174 815,77 грн., передає, а позивач приймає (придбаває) нежитлові приміщення, площею 990 кв.м., що знаходиться в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 08.12.2011 року визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 990 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 20.12.1994 року між Міжшкільним навчально-виробничим комбінатом Галицького району м. Львова та ОСОБА_5.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Положеннями ст.330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Місцевим господарським судом встановлено, апелянтом не спростовано, що спірні приміщення вибули із володіння позивача за договором купівлі-продажу від 20.12.1994 року з волі власника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права з листа Сихівської районної адміністрації від 14.09.2007 року та інформації, наданої 13.09.2007 року ОКП «БТІ та ЕО», що не заперечується самим позивачем.

Таким чином, кінцевий термін пред'явлення позову сплив 13.09.2010 року. Позовну заяву до Господарського суду Львівської області подано 29.03.2012 року.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України ).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України ).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмові у позові.

19 квітня 2012 року ТОВ «Росанбуд»подано заяву від 19.04.2012 року про застосування позовної давності до позовних вимог.

Місцевим господарським судом правильно не взято до уваги доводи Прокурора про те, що позовна давність обчислюється з моменту, коли Прокурору стало відомо про порушення таких інтересів, оскільки, ст.261 ЦК України пов'язує виникнення права на позов саме у особи, права якої порушено. Враховуючи, що порушені права Львівської міської ради, тому, саме у неї виникло право на пред'явлення позову, як у особи, чиї права порушені.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності, поважності причин пропуску якого позивачем не доведено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій справі.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2012 року у справі № 5015/1267/12 є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокурора Сихівського району м. Львова без задоволення.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2012 року у цій справі без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.08.2012 року

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.В.

Процик Т.С.