Постанова № 25504754, 03.08.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2012 р. справа №5009/863/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарова З.П., Кододова О.В.від скаржникане з'явивсявід заявникане з'явивсявід боржникане з'явивсярозглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на ухвалу господарського суду Запорізької області від29.05.2012 рокуу справі№5009/863/12 (суддя Юлдашев О.О.)за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокат-Захист», м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експостенд ЛТД», м. Запоріжжяпробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2012р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокат-Захист», м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експостенд ЛТД», м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №5009/863/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 12.03.2012р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Експостенд ЛТД»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено -Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокат-Захист», м. Київ.

Ухвалою від 29.05.2012 року господарський суд Запорізької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Товариство з обмеженою відповідальністю «Експостенд ЛТД»та припинив провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором було надано звіт та ліквідаційний баланс, за результатами якого у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї діяльності. Вимоги залишились не погашеними у зв'язку з відсутністю майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. у справі №5009/863/12, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Експостенд ЛТД».

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі за спрощеною процедурою, передбаченою ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено незаконно, у зв'язку з тим, що на момент порушення провадження у справі не було надано жодного реального доказу відсутності боржника за місцем знаходження; судом не було досліджено статут боржника та не встановлено адресу виконавчого органу. Крім того, посилався на те, що товариство здійснювало фінансово-господарську діяльність зі значними оборотними коштами. Також, вказував на те, що визнання ТОВ «Експостенд ЛТД»банкрутом за спрощеною системою, затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підприємства унеможливлює проведення перевірки, встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків.

Ухвалою від 09.07.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представники скаржника, ініціюючого кредитора (ліквідатор) та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ «Адвокат-Захист»посилається на те, що ТОВ «Експостенд ЛТД»07.02.2012р. передало простий вексель серія АА № 0529953 на суму 2680,00грн. зі строком за пред'явленням, який, було опротестовано в неплатежі та вчинено виконавчий напис нотаріуса. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ. Державним виконавцем було повернуто виконавчий документ у зв'язку з тим, що боржник не знаходиться за своїм місцезнаходженням, що підтверджується актом державного виконавця.

Враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, суд встановив наступне.

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Відповідно до ст. 19 Закону Україну "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (у редакції Закону України від 17.11.2009 року N 1720-VI) юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Експостенд ЛТД»: 69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, будинок 111. В графі «Наявність даних про перебування юридичної особи в процесі припинення підприємницької діяльності»вказано: «відомості відсутні». Дата видачі виписки -07.02.2012р.

З наданої заявником довідки Головного управління статистики у Запорізькі області від 27.02.2011р. видно, що адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «Експостенд ЛТД»: 69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, будинок 111, однак місце проведення реєстраційних дій: Голосіївська районна в місті Києві Державна адміністрація.

До того ж, з вказаної вище довідки вбачається, що дата останньої реєстраційної дії, тобто зміна адреси боржника відбулась 07.02.2012р.

Дослідивши зміст та реквізити простого векселя серії АА №0529953 судом встановлено, що він був виданий цієї ж дати, коли було змінено адресу в реєстрі та вказано нову адресу: 69095, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, буд.111.

До того ж, в матеріалах справи не містяться докази на підставі яких виник борг.

Розглянувши Постанову Жовтневого Відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 27.02.2012р. про повернення виконавчого документу судом встановлено, що боржник за адресою вказаною у виконавчому документі та відповіді Головного управління статистики у Запорізькі області не знаходиться, виконавчий документ повернуто стягувачу.

Копією акту державного виконавця від 27.02.2012р., яка не містить печатки органу державної виконавчої служби встановлено, що боржник за адресою м. Запоріжжя, пр-т Леніна, буд. 111 не знаходиться. В матеріалах справи міститься ксерокопія зазначеного акту.

Вказаний акт у встановленому порядку не завірений належним чином у відповідності до вимог п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), згідно якого відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. За приписами ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. У зв'язку з чим вказаний документ не приймається судом, як доказ.

Посилання кредитора на те, що відсутність боржника за юридичною адресою підтверджується актом державного виконавця не беруться судом до уваги з тих підстав, що згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Аналізуючи вищевказану норму та в силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, але порівнявши дати прийняття виконавчого напису нотаріуса від 10.02.2012р. із датою винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу -27.02.2012р., судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження здійснювалось не більше ніж 17 календарних днів, за цей строк об'єктивно неможливо застосувати навіть всі процесуальні виконавчі дії, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників та інше, не вказуючи вже про примусові заходи до боржника. В даному випадку державний виконавець обмежився лише складанням акту про те, що боржник за адресою не знаходиться.

Фактично виконавче провадження складається лише із єдиної дії виконавця: виходу державного виконавця за юридичною адресою боржника.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Відповідно до п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в акті не зазначено про вжиття державним виконавцем заходів щодо розшуку боржника -юридичної особи та майна ТОВ «Експостенд ЛТД».

В постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, в якості підстави для повернення, державним виконавцем вказано: боржник за адресою вказаною у виконавчому документі та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій не знаходиться. Проте, в силу визначених ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»підстав визначене формулювання відсутнє, тобто державна виконавча служба винесла постанову всупереч вимогам закону за відсутніми передбаченими законом обставинами та підставами.

Крім того, як було вище встановлено судом апеляційної інстанції, адреса вказана у виконавчому документі на час його складання не була юридичною адресою боржника.

Із звіту ліквідатора видно, що ним було зроблено запити до потенційних кредиторів за місцем реєстрації зміненої юридичної адреси, а саме в Запорізькі контролюючи державні органи.

Проте, як було вище встановлено, свою діяльність до дати зміни адреси, а саме до 07.02.2012р. боржник вів саме в м. Києві, з цього зрозуміло, що потенційні кредитори є можливими та можуть виникнути саме за місцем знаходження в м. Києві, а не за щойно зміненою адресою.

20.04.2012р. ліквідатором було затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Експостенд ЛТД», відповідно до якого був визначений один кредитор -ТОВ «Адвокат-Захист»з грошовими вимогами у сумі 2680,00грн. четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

При зміні місцезнаходження банкрута з м. Києва на м. Запоріжжя на обліку не у всіх контролюючих державних органах за новим місцем знаходження боржник був зареєстрований, тому відповіді цих органів є недостатніми для з'ясування обставин наявності або відсутності боргів у тому числі по страховим внескам та іншим обов'язковим платежам. Здійснення боржником підприємницької діяльності саме у м. Києві підтверджується цими матеріалами справи. Але ліквідатор в порушення ч. 5 ст. 52 Закону повідомив не всі державні контролюючи органи м. Києва за місцем його фактичної підприємницької діяльності про банкрутство ТОВ «Експостенд ЛТД», не з'ясував в повній мірі про наявність або відсутність інформації про повноту та своєчасність сплати податків, обов'язкових платежів, страхових внесків та інших платежів.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Порядок виявлення кредиторів по ст. 52 Закону про банкрутство передбачений шляхом направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом. У зв'язку з цим всі кредитори зобов'язані в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом, стаття 52 Закону про банкрутство не передбачає, в тому числі і публікування оголошення в офіційному друкованому органі.

Згідно ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: аналізує фінансове становище банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.

Відповідно до ст. 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Статтею 34 Закону передбачено, що ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.

Одним із можливих способів встановлення місцезнаходження бухгалтерської та іншої первинної документації банкрута апеляційний суд вважає вжиття ліквідатором заходів щодо з'ясування фізичної або юридичної особи, яка є засновником товариства з обмеженою відповідальністю -банкрута. При утворенні товариства з обмеженою відповідальністю не виключена можливість покладення виконання обов'язків керівника на засновника, якщо він є фізичною особою або інший розподіл між засновником та керівником функцій управління товариством. В будь-якому випадку саме засновник призначає керівника товариства з обмеженою відповідальністю та контролює його діяльність, приймає рішення про припинення діяльності товариства. Можливим способом встановлення особи засновника ТОВ «Експомтенд ЛТД»є звернення ліквідатора до органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців із запитом про надання інформації з цього питання, в тому числі шляхом отримання копії Статуту банкрута.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Головного управління статистики у Запорізькій області станом на 27.02.2012р. №15-09/758, в якій вказано, що керівником ТОВ «Експомтенд ЛТД»є Мікава Тамазі.

У справі про банкрутство відсутнє звернення ліквідатора до голови ліквідаційної комісії із запитом щодо з'ясування бухгалтерської та первісної господарської документації, печатки та штампів, майнових активів банкрута. Ознайомившись з бухгалтерською документацією, ліквідатор мав би можливість отримати інформацію про наявність у боржника нерухомого майна в інших населених пунктах України, окрім м. Запоріжжя або за кордоном. Також ліквідатором не було здійснено заходів, направлених на встановлення місцезнаходження статуту банкрута, в якому містяться відомості щодо зайняття ТОВ «Експомтенд ЛТД»конкретними видами підприємницької діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної. До майнових активів, крім майна та грошових коштів, входить також дебіторська заборгованість, акції та інші цінні папери, майнові права. Пунктом 90 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 передбачено, що обсяг ліквідаційної маси не обмежується визначенням, наведеним в ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки згідно ч.1 ст.213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать боржнику на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом.

Статтею 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно ст.71 ГК України облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно ст.145 ГК України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що безпосередньо ліквідатором досліджувались місцезнаходження банкрута в м. Запоріжжя та попереднє місцезнаходження банкрута в м. Києві з метою виявлення та отримання від посадових осіб банкрута бухгалтерської та іншої документації, печатки і штампа, матеріальних та інших цінностей банкрута.

Апеляційний суд вважає, що ліквідатор не вжив всіх можливих, достатніх та необхідних заходів при проведенні ліквідаційної процедури, направлених на виявлення майнових активів банкрута з врахуванням наступного. В матеріалах справи відсутні докази звернення ліквідатора до голови ліквідаційної комісії або до його учасників (засновників) про передачу фінансової документації з метою встановлення наявності або відсутності майнових активів ТОВ «Експомтенд ЛТД»для подальшого задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації.

Таким чином, матеріали справи свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у цій справі про банкрутство, про відсутність повного та об'єктивного розгляду місцевим господарським судом всіх обставин справи та відсутність законних підстав для затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, припинення провадження по справі.

У той же час, як вбачається із наданих до матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва документів боржник звітував до Державної податкової інспекції, останній звіт з податку на прибуток було надано за ІІ-ІV квартали 2011 року, валовий дохід за вказаний період було задекларовано в обсязі понад 6016281,00грн., за 2010 рік -10665657,00грн., що свідчить про фактичне здійснення боржником фінансово-господарської діяльності зі значними оборотними коштами та, відповідно, відсутність підстав для застосування до нього процедури банкрутства за ст. 52 Закону про банкрутство.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що провадження у справі за спрощеною процедурою, визначеною ст. 52 Закону, порушено незаконно, за відсутності належних доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора, належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходження.

Враховуючи те, що відомості про відсутність боржника за його місцезнаходження до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців не внесені суд вважає, що доказів припинення підприємницької діяльності в матеріалах справи немає, в той час як згідно податкової звітності, поданої самостійно боржником до ДПІ, вбачається що боржник активно здійснював фінансово-господарську діяльності за попереднім місцезнаходженням.

Отже, ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставин і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.106 ГПК України у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки оскаржувана ухвала господарського суду за результатами проведення ліквідаційної процедури не відповідає нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, вона підлягає скасуванню, а справа направленню для розгляду до господарського суду Запорізької області на стадію проведення ліквідаційної процедури.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. у справі №5009/863/12 -задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі №5009/863/12 про банкрутство -скасувати.

Провадження у справі №5009/863/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Експомтенд ЛТД», м. Запоріжжя припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору виконавчого комітету Запорізької міської ради та державному реєстраторі Голосіївського району м. Київ для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, щодо юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Експомтенд ЛТД»у зв'язку з ліквідацією банкрута, згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та внесення відповідного іншого запису до реєстру про включення боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Експомтенд ЛТД»(код ЄДРПОУ 33397914) в реєстр.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2012р.

Надруковано 8 примірників: 1 -заявнику; 1 -боржнику; 1- скаржнику; 1 -до справи; 2- держреєстратору; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду