Рішення № 25504221, 30.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/7118-2012

30.07.12

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. В. М. Фрунзе»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав»

про

стягнення суми основного боргу, інфляційних витрат, пені та 3 % річних.

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився,

від відповідача:

не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. В. М. Фрунзе»(далі –позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав»(далі –відповідач, споживач) та просило стягнути з відповідача суму боргу за договором про надання послуг з централізованого опалення № ПР 11-6/47 від 15.12.2011 у розмірі 80.600,12 грн., пеню у розмірі 15.591,26 грн., 3% річних у розмірі 256,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 191,58 грн., а також просило відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору про відпуск теплової енергії про надання послуг з централізованого опалення № ПР 11-6/47 від 15.12.201 відповідач не виконав свої зобов’язання щодо оплати за надані позивачем послуги, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути суму боргу, пеню, 3% річних та інфляційні втрати у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/7118-2012 та призначено до розгляду на 18.06.2012.

Ухвалою від 18.06.2012 розгляд справи було відкладено на 03.07.2012 в зв’язку з неявкою представників сторін та необхідністю витребувати додаткові докази.

Ухвалою суду від 03.07.2012 розгляд справи було відкладено на 17.07.2012 в зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

Ухвалою суду від 17.07.2012 розгляд справи було відкладено на 30.07.2012 в зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. У зв’язку з нез’явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.07.2012, який надано позивачем, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав»є вул. Горького, 51 кім. 1115 у м. Києві, 03680.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 31.05.2012 було надіслано на адресу відповідача 03680, м. Київ, вул. Горького, 51 кім. 1115, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві. Вказана ухвала була отримана уповноваженим представником відповідача 02.07.2012 про що свідчить відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: (03068, м. Київ, вул. Горького, 51 кім. 1115), за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 31.05.2012 та ухвали про відкладення розгляду справи, та враховуючи те, що зазначені ухвали було вручено уповноваженому представнику відповідача, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.07.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. В. М. Фрунзе»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав»15.12.2011 було укладено договір № ПР 11-6/47 про надання послуг з централізованого опалення (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати надані позивачем послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах передбачених Договором. Умови обліку спожитих послуг, характеристики засобів обліку води і теплової енергії вказані у додатку № 1 до Договору (п. 4 Договору).

Як визначено у п. 5 Договору тарифи на послуги централізованого опалення становлять 830,84 грн./Гкал., з ПДВ –997,01 грн./Гкал.

Відповідно до п. 6 Договору розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів. Зміна форми розрахунків допускається за згодою сторін. Споживач має право вносити авансові платежі без обмеження їх граничного розміру. У випадках зміни тарифів на послуги виконавець здійснює перерахунки із врахуванням п. 5 Договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць, що визначено у п. 7 Договору.

Умовами Договору, а саме п. 10 передбачено, що споживач до 10-го числа розрахункового місяця сплачує виконавцю вартість послуг, визначену відповідно до додатку №1 до Договору за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми. Рахунки на авансові внески та за надання виконавцем споживачу у розрахунковому місяці послуги споживач отримує від виконавця після складання сторонами з 4 по 6 число місяця, наступного за розрахунковим, акта прийому передачі теплової енергії, форма якого визначена у додатку №3 до Договору (п.11 Договору).

Згідно з п. 33 Договору останній укладається на 1 рік і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається щороку продовженим якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено іншій стороні про розірвання або необхідність перегляду Договору.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Сторони досягли згоди за усіма суттєвими умовами договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийому виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п. 23 Правил користування теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом установлено, що позивачем у період з січня по лютий 2012 року було надано відповідачу послуги на загальну суму 80.600,12 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2012 на суму 50.208,32 грн. та від 29.02.2012 на суму 30.391,80 грн., що підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень до якості та кількості наданих послуг.

Відповідно до умов Договору відповідач зобов’язався сплатити позивачу грошові кошти за надані послуги до 10-го числа розрахункового місяця за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми, а саме за актом від 31.01.2012 у строк до 10.02.2012 та за актом від 29.02.2012 у строк до 10.03.2012.

Проте станом на час винесення рішення у даній справі відповідачем не виконані свої зобов’язання за Договором щодо оплати за надані послуги, грошові кошти на рахунок позивача не сплачено.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за Договором у відповідача перед позивачем в сумі 80.600,12 грн. належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована, а тому вимоги про стягнення з відповідача суми боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того у зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за Договором, позивач крім стягнення суми основного боргу просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 15.591,26 грн. за період, що вказаний позивачем в розрахунку, а саме за актом від 31.01.2012 за період з 11.02.2012 по 01.04.2012 та за актом від 29.02.2012 за період з 11.03.2012 по 01.04.2012.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами Договору а саме п. 15 сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього ж Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом установлено, що позивач не врахував положення ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 та не обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

За перерахунком суду, що проведено з урахуванням положень ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за період визначений позивачем у розрахунку становить 1.356,57 грн.

Позивачем з посиланням на ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача за неналежне виконання умов Договору також 3% річних у розмірі 256,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 191,58 грн.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 ГК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом визнається обґрунтованим та арифметично вірним розрахунок позивача відповідно до якого останній просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 256,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 191,58 грн. за період визначений у розрахунку, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин, позов визнається судом таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав»(03068, м. Київ, вул. Горького, 51, кім. 1115, код ЄДРПОУ 35380551) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. В. М. Фрунзе»(40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму заборгованості у розмірі 80.600 (вісімдесят тисяч шістсот) грн. 12 коп., пеню у розмірі 1.356 (одна тисяча триста п’ятдесят шість) грн. 57 коп., 3 % річних у розмірі 256 (двісті п’ятдесят шість) грн. 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 191 (сто дев’яносто одна) грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 08 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.08.2012.

Суддя Ониськів О.М.