Рішення № 25504118, 31.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2012 р. Справа № 5017/1740/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Оніщенко О.В., довір. від 15.02.10.

від відповідача: Безуглий К.В., довір. від 16.07.12.

Розглянув справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „НІАГАРА" (м. Одеса)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС-ОЙЛ"

(смт.Авангард, Овідіопольського р-ну)

про стягнення 158500,10грн. боргу та 265487,50грн. пені

12.06.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „НІАГАРА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС-ОЙЛ" про стягнення з відповідача 158500,10грн. заборгованості за договором №72 від 01.10.2009р. та 265487,50 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Пояснив, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого позивач продав відповідачеві нафтопродукти, за які останній не розрахувався. Пеню нарахував відповідно до умов договору. Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив частково суму основного боргу, а саме: 20000,00грн.

Представник відповідача у засіданні суду позов визнав щодо основного боргу станом на день подачі позову. Пояснив, що дійсно не розрахувався вчасно і основний борг визнає, але під час розгляду справи сплатив 20000,00грн. основного боргу. Проте, позивач безпідставно нарахував пеню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „НІАГАРА" ( позивач, продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС-ОЙЛ" (відповідач, покупець ) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №72, згідно якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача нафтопродукти, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах визначених в договорі.

Відповідно до п.3.1.2 зазначеного вище договору №72 від 01.10.2009р. оплата за товар проводиться у гривні та здійснюється у безготівковій формі. Сплата вартості товару проводиться шляхом передоплати або по факту поставленого товару на протязі трьох банківських днів.

Факт поставки (передачі у власність) товару може підтверджуватись актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін (п.2.3 договору).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що позивачем належно виконано умови договору, зокрема: видаткові накладні: №Н-00000764 від 20.09.10., №Н-00000814 від 15.10.10.; №Н-00000824 від 25.10.10.; №Н-00000917 від 01.12.10.; №Н-00000939 від 10.12.10.та №Н-0000024 від 31.01.11. тобто продав товар відповідачеві.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором №72 від 01.10.2009р. належним чином не виконав у повному обсязі станом на день подачі позову, бо не сплатив позивачу вартість отриманих товарів по зазначених вище накладних на загальну суму 158500,10грн., про що не заперечував представник відповідача у засіданні суду та у відзиві на позовну заяву визнав позов у частині основного боргу станом на день подачі позову.

Проте, під час розгляду справи в суді відповідач сплатив основний борг в сумі 20000,00грн., що підтверджується виписками з банку та поясненнями представників сторін в засіданні суду.

Отже, оскільки відповідач сплатив 20000,00грн. основного боргу під час розгляду справи в суді, то суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 20000,00грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 138500,10грн. (158500,10грн. - 20000,00грн.) є обґрунтованими, підтвердженими доказами, що знаходяться в матеріалах справи та позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як суд зазначав вище, відповідачем оплата наданих за договором №72 від 01.10.2009р. вартості товару своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 4.7 договору №72 від 01.10.09. сторони встановили, що кожна із сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання повинна сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач просить стягнути із відповідача пеню на підставі п.4.7 договору в сумі 265487,50грн.

Разом з тим, суд задовольняє позов в частині стягнення пені частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.11. у справі №15/187 та Вищого господарського суду України у справі № 9/107 від 21 квітня 2011 року.

Крім того, позивач при нарахуванні пені за невиконання грошового зобов'язання відповідачем порушив вимоги ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку пені, наданого позивачем, останній нараховує пеню за період із 13.07.11. по 11.06.12. (а.с.10).

Відповідно до п.3.1.2 зазначеного вище договору №72 від 01.10.2009р. оплата за товар проводиться у гривні та здійснюється у безготівковій формі. Сплата вартості товару проводиться шляхом передоплати або по факту поставленого товару на протязі трьох банківських днів.

Факт поставки (передачі у власність) товару може підтверджуватись актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін (п.2.3 договору).

Отже, враховуючи умови договору -строк оплати вартості товару протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару та вимоги ч.6 ст.232 ГК України позивач неправомірно нарахував пеню за несвоєчасну оплату вартості товару по накладних: №Н-00000764 від 20.09.10., №Н-00000814 від 15.10.10.; №Н-00000824 від 25.10.10.; №Н-00000917 від 01.12.10.; №Н-00000939 від 10.12.10. за період із 13.07.11. по 11.06.12., бо вправі був нараховувати пеню із наступного дня після отримання товару протягом шести місяців.

Що ж стосується несвоєчасно оплаченого товару відповідачем, отриманого по видатковій накладній №Н-00000024 від 31.01.11. (а.с.17), то позивач вправі був нарахувати пеню по зазначеній накладній із 04.02.11. по 04.08.11.

Проте, нарахував пеню за період із 13.07.11. по 11.06.12.

Тому суд здійснює розрахунок пені за несвоєчасну оплату вартості товару відповідачем по накладній №Н-00000024 від 31.01.11. з врахуванням періоду визначеного позивачем та вимог умов договору і ч.6 ст.232 ГК України.

Таким чином, пеня за несвоєчасну оплату вартості товару отриманого відповідачем по видатковій накладній №Н-00000024 від 31.01.11. за період із 13.07.11.(початок періоду, який зазначає позивач) по 04.08.11.(період, по який вправі був нараховувати пеню позивач) -всього 23 дні становитиме - 214,88грн., виходячи із такого розрахунку: сума боргу -22000,00грн. х (7,75- подвійна облікова ставка НБУ х 2 : 365) х 23прострочені дні оплати : 100.

А оскільки позивач просить стягнути пеню із відповідача в сумі 265487,50грн., то суд відмовляє в позові в частині стягнення пені в сумі 265272,62грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги в частині основного боргу не спростував, докази сплати заборгованості не надав, суму основного боргу визнав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 138500,10грн., пені в сумі 214,88грн., оскільки в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи; припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 20000,00грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України та відмовляє в позові в частині стягнення пені в сумі 265272,62грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог (з врахуванням сплаченої суми боргу під час розгляду справи в суді) , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС -ОЙЛ" (67806, смт. Авангард, вул. Ангарська, буд. 14, Овідіопольський р-н, Одеська область, код ЄДРПОУ 26542709), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НІАГАРА" (65020, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 18, офіс 5, код ЄДРПОУ 30940468):

- 138500,10 грн. -основного боргу;

- 214,88грн. -пені;

- 3174,30грн. -судового збору .

3. Відмовити в позові в частині стягнення 265272,62грн. -пені.

4.Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 20000,00грн. за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 03 серпня 2012 року

Суддя Брагіна Я.В.

Копію рішення надіслати:

1. ТОВ „НІАГАРА" ( 65020, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 18, оф. 5 );

2. ТОВ „Люкс-Ойл"( 67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Ангарська, 14 ).