Рішення № 25504112, 31.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/414 31.07.12

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»

(далі -позивач за первісним позовом)

До Державного підприємства «Вугілля України»(далі -відповідач за первісним позовом)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державне підприємство «Антрацит»(далі -третя особа за первісним позовом)

Про стягнення 20 002 842,68 грн.

За зустрічним позовом Державного підприємства «Вугілля України»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Державне підприємство «Антрацит»

Про визнання недійсним договору фінансового лізингу та застосування наслідків

його недійсності

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді: Бойко Р.В.

Блажівська О.Є.

Представники учасників судового процесу (за первісним позовом):

Від позивача: Жукова О.А. представник за довіреністю № б/н від 03.01.12.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Іваніщ Я.В. представник за довіреністю № 30/12/133-Д від 29.12.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" до Державного підприємства "Антрацит" та Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 20 002 842,68 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" посилається на те, що на виконання умов Договору фінансового лізингу № Ш-02/ФЛ від 26.08.10., укладеного між позивачем та Державним підприємством "Антрацит", позивачем на підставі актів приймання-передачі було передано Державному підприємству «Антрацит»предмет лізингу, проте останній свого грошового зобов'язання за Договором належним чином не виконав внаслідок чого у Державного підприємства "Антрацит" перед позивачем виникла заборгованість, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" просить суд стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»на підставі Договору безоплатної поруки № б/н від 17.09.10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.11. порушено провадження у справі № 40/414 та призначено її до розгляду на 24.11.11.

В судовому засіданні 24.11.11. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.11., в зв'язку з неявкою відповідачів та необхідністю витребування додаткових доказів від позивача, розгляд справи відкладено на 20.12.11.

У судове засідання, призначене на 20.12.11, представники сторін не з'явились, проте Державним підприємством «Антрацит»19.12.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 за первісним позовом позовні вимоги визнає частково в сумі 19 985 788,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.11. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.01.12.

10.01.12. відповідач-2 за первісним позовом через відділ діловодства суду подав зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № Ш-02/ФЛ від 26.08.10, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" та ДП "Антрацит", застосувати наслідки недійсності правочину та визнати недійсним Договір про безоплатну поруку № б/н від 17.09.10.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на момент укладення Договору фінансового лізингу № Ш-02/ФЛ від 26.08.10. ТОВ «Газенерголізинг» не мало правових підстав для надання послуг з фінансового лізингу оскільки, його на підставі рішення члена комісії -директора інспекційного департаменту від 15.02.10. № 14-ЛК-АД, яке схвалене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.02.10. № 160 було виключено з переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг, та не мав довідки про взяття на облік юридичної особи як такої, що може надавати фінансову послугу з фінансового лізингу.

Ухвалою суду від 10.01.12. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву, розгляд зустрічної позовної заяви призначено на 10.01.12. Даною ухвалою суду залучено до участі у справі за зустрічним позовом в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Антрацит".

В судовому засіданні 10.01.12. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи № 40/414.

Ухвалою Господарського суду міста Києва призначено здійснити розгляд справи № 40/414 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.01.12. для здійснення колегіального розгляду справи № 40/414 визначеного наступних суддів: Пукшин Л.Г. (головуючий), Бойко Р.В., Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.12. справу № 40/414 прийнято до провадження вказаною колегією суддів, розгляд справи призначено на 16.02.12.

26.01.12. через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні зустрічного позову з підстав того, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.11. у справі № 2а-8018/11/2670 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.02.10. №160 скасовано.

В судове засідання 16.02.12. представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) та відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) з'явились. Представник відповідача-2 за первісним позовом заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Вказане клопотання було поставлено судом на обговорення, за наслідками якого суд відмовив в задоволенні клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник відповідача-2 за первісним позовом в судовому засіданні 16.02.12. заявив клопотання про витребування у Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України додаткових доказів та пояснення по справі. Суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.

В судовому засіданні 16.02.12. Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»подано письмові пояснення на відзив державного підприємства «Антрацит».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 12.03.12.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу від 24.02.12. справу № 40/414 передано судді Ващенко Т.М. для подальшого розгляду, в зв'язку з тривалою непрацездатністю судді Пукшин Л.Г.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.12. змінено склад колегії суддів у справі № 40/414, та доручено розгляд справи здійснювати у наступному складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Бойко Р.В., Смирнова Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.12. вказаною колегією суддів прийнято справу № 40/414 до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.04.12.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.04.12., 26.04.12., 14.05.12., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 26.04.12., 14.05.12., 29.05.12. відповідно. При цьому, ухвалою від 14.05.12. за клопотанням позивача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

26.04.12. до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Вугілля України»через відділ діловодства надійшло клопотання про залучення до участі у справі № 40/414 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Державне підприємство «Антрацит». Судом розгляд вказаного клопотання було відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

29.05.12. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»через відділ діловодства суду було подано доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.06.12.

Судове засідання 07.06.12. не відбулося, в зв'язку з перебуванням судді Бойко Р.В. у відпустці.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 07.06.12. змінено склад колегії суддів у справі № 40/414, та доручено розгляд справи здійснювати у наступному складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Блажівська О.Є., Смирнова Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.12. вказаною колегією суддів прийнято справу № 40/414 до свого провадження, розгляд справи призначено на 17.07.12.

Представник відповідача-1 за первісним позовом в судове засідання 17.07.12. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 за первісним позовом в судове засідання 17.07.12. не з'явився, проте 17.07.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання, відповідно до якого Державне підприємство «Вугілля України»просить суд: уточнити правове становище ДП «Антрацит»у процесі у справі № 40/414; зобов'язати ТОВ «Газенерголізинг»викласти позовні вимоги до ДП «Антрацит»у разі необхідності; залучити до участі в даній справі ДП «Антрацит»у якості відповідача або третьої особи.

За результатами судового засідання 17.07.12., судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.07.12.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 31.07.12., в зв'язку з перебуванням судді Смирнової Ю.М. у відпустці, справу № 40/414 передано на розгляд колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Бойко Р.В., Блажівська О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.12. вказаною колегією суддів прийнято справу № 40/414 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.12. задоволено клопотання Державного підприємства «Вугілля України»подане 26.04.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва та залучено до участі у справі № 40/414 за первісним позовом третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Державного підприємства «Вугілля України»-Державне підприємство «Антрацит», змінивши його процесуальний статус відповідача за первісним позовом у справі.

При цьому, представник третьої особи за первісним позовом в судове засідання 31.07.12. не з'явився, проте 31.07.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку перебуванням провідних юрисконсультів у відпустках та на лікарняних та з огляду на призначення до розгляду на 30.07.12. в судах міста Луганська великої кількості справ за участю ДП «Антрацит».

Представником відповідача за первісним позовом 31.07.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості мирно врегулювати спір.

Представник позивача за первісним позовом заперечив проти вказаних клопотань.

Розглянувши в судовому засіданні 31.07.12. клопотання відповідача та третьої особи за первісним позовом про відкладення розгляду справи № 40/414, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

До клопотань заявниками не додано належних доказів, що підтверджують викладені в них обставини, на які Державне підприємство "Антрацит" та Державне підприємство "Вугілля України" посилаються як на підставу відкладення розгляду справи та не обґрунтовано, яким чином розгляд справ господарським судом Луганської області, Луганським окружним адміністративним судом, призначених на 30.07.12. впливає на розгляд справи № 40/414 Господарським судом міста Києва в судовому засіданні 31.07.12.

В судовому засіданні 31.07.12. представник позивача за первісним позовом підтримав свої позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав в повному обсязі.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 40/414.

В судовому засіданні 31.07.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»та Державного підприємства «Вугілля України», всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»(лізингодавець) та державним підприємством «Антрацит» (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № Ш-02/ФЛ (далі -Договір), згідно з п. 2.1 якого лізингодавець зобов'язується перед лізингоодержувачем набути право власності на майно (предмет лізингу) у постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та технічних вимог з метою передачі його лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а лізингоодержувач зобов'язується перед лізингодавцем прийняти предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 1.1 Договору, предмет лізингу -це обране лізингоодержувачем гірничошахтне обладнання, вказане в кожній специфікації, які є невід'ємною частиною Договору, яке лізингодавець набуває у власність у постачальника на підставі та на умовах Договору та договору купівлі-продажу та передає його лізингоодержувачу у користування на умовах цього Договору.

Приписами п. 2.4 Договору встановлено, що строк фінансового лізингу складає 60 (шістдесят) календарних місяців з дати підписання акту введення в експлуатацію одиниці предмета лізингу. Закінченням строку фінансового лізингу вважається дата останнього лізингового платежу відповідно до графіків лізингових платежів.

У відповідності до п. 3.1 Договору загальна вартість предмета лізингу за договором згідно специфікації, складає 143 285 874,00 грн. в тому числі ПДВ (20%) -23 880 979,00 грн.

Загальна сума цього Договору на момент укладання Договору визначається базовим графіком лізингових платежів. Загальна сума Договору за весь період дії Договору може бути змінена відповідно до умов даного Договору (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 сторонами погоджено, що розмір лізингових платежів, що підлягає оплаті за предмет лізингу, розраховується згідно з пунктами 1.6, 1.7 Договору та фіксується у графіку лізингових платежів, який підписується сторонами.

Пунктами 1.6, 1.7 Договору визначено, що лізинговий платіж -сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавцю від лізингоодержувача відповідно до графіка лізингових платежів та включає в себе відшкодування вартості предмета лізингу та винагороду лізингодавця, яка складається з плати за залучені кредитні ресурси на реалізацію лізингової угоди, лізингової винагороди та інших платежів відповідно до Договору і законодавства. Під час сплати лізинговий платіж підлягає коригуванню лізингоодержувачем на коефіцієнт коригування КNBU шляхом множення цього коефіцієнту на відповідну суму поточного лізингового платежу, визначеного в графіку лізингових платежів.

Коефіцієнтом коригування КNBU є коефіцієнт, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн./дол. США між датою укладення цього Договору та датою, що передує даті сплати лізингового платежу, вказаній в базовому графіку лізингових платежів КNBU= «Курс2»/ «Курс1», де «Курс1»-курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату укладення договору, «Курс2»-курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, що передує даті сплати лізингового платежу.

Коефіцієнт коригування КNBU застосовується до загальної суми лізингового платежу: відшкодування вартості предмета лізингу, винагороди лізингодавця (включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу), податків, сплачувані відносно предмета лізингу лізингодавцем, інші витрати тощо.

Приписами ч. 2 п. 3.3 Договору передбачено, що лізингоодержувач при сплаті лізингових платежів, зобов'язаний самостійно проводити їх коригування згідно п. п. 1.6, 1.7 Договору. При цьому застосування коефіцієнта коригування КNBU не змінює вартість предмета лізингу, а впливає лише на зміну розміру лізингового платежу в частині інших платежів, лізингодавець спрямовує отримані кошти (різницю між фактично отриманими коштами та визначеною сумою в графіку лізингових платежів за користування предметом лізингу сумою поточного лізингового платежу) на відшкодування фінансових втрат, що виникають внаслідок зміни офіційного курсу НБУ грн./дол. США між датою укладення цього договору та датою, що передує даті сплати поточного лізингового платежу. Під час звіряння розрахунків сторони вказують КNBU, що були (або мали бути) застосовані під час сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 3.4 Договору, зобов'язання лізингоодержувача по оплаті лізингових платежів, викупної вартості предмета лізингу та інших сум, що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після перерахування суми відповідного платежу на рахунок лізингодавця.

Згідно з п. 3.6 Договору платежі за цим договором здійснюються в гривнях.

Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав, навіть з причин завдання шкоди предмета лізингу (п. 3.9 Договору).

У відповідності до п. 3.10 Договору лізингоодержувач здійснює лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу після введення в експлуатацію. Втрата предмету лізингу з вини лізингоодержувача не звільняє його від виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Пунктом 3.11 Договору сторонами погоджено, що зобов'язання за цим Договором вважаються виконаними лізингоодержувачем тільки після сплати всіх платежів, встановлених умовами Договору.

Як визначено п. 5.1 Договору, лізингоодержувач набуває право строкового володіння і користування предметом лізингу на умовах цього Договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі одиниці предмета лізингу в лізинг. Дата приймання-передачі предмета лізингу в лізинг співпадає з датою приймання передачі предмета лізингу відповідно до договору купівлі-продажу за актом приймання-передачі від постачальника.

Приписами п. 5.5 та п. 5.5.2 Договору встановлено, що введення в експлуатацію одиниці предмета лізингу здійснює лізингоодержувач власними силами та за власний кошт. Одиниця предмета лізингу має бути введена в експлуатацію протягом 30-ти днів з моменту передачі. Готовність до експлуатації та введення в експлуатацію предмета лізингу підтверджується актом введення в експлуатацію, який підписується постачальником, лізингодавцем та лізингоодержувачем.

Одночасно з підписанням Договору фінансового лізингу сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками сторін специфікації, базові графіки нарахування лізингових платежів, а також складено графік поставки предмету лізингу.

Відповідно до п. 3.14 Договору, зобов'язання за ним забезпечені договором безоплатної поруки між лізингодавцем, лізингоодержувачем та ДП «Вугілля України». На забезпечення своїх зобов'язань за даним договором лізингоодержувач зобов'язується сприяти укладанню договорів поруки з ДП «Вугілля України»на всю суму та строк зобов'язань за цим договором. Оплата постачальнику затримується до укладання договору поруки.

З матеріалів справи вбачається, що лізингодавець (ТОВ «Газенерголізинг») у період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року на підставі актів прийому-передачі передав, а лізингоодержувач (ДП «Антрацит») прийняв предмет лізингу.

З грудня 2010 року по квітень 2011 року на виконання умов п. п. 5.5 та 5.5.2 Договору постачальником (ЗАТ «НВК «Гірничі машини»), лізингодавцем (ТОВ «Газенерголізинг») та лізингоодержувачем (ДП «Антрацит») було складено та підписано акти введення в експлуатацію предмета лізингу.

Крім того, сторонами Договору лізингу було складено Графік № 1, Графік № 2 та Графік № 3 лізингових платежів в яких визначені строки та розміри сплати лізингових платежів за предмет лізингу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Договір № Ш-02/ФЛ від 26.08.10. є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно з ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Умовами Договору лізингу передбачено, що зобов'язання по сплаті лізингових платежів виникає у лізингоодержувача відповідно до графіків лізингових платежів, а саме до 5 числа кожного наступного лізингового періоду.

У відповідності до наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача за первісним позовом, третя особа виконала своє грошове зобов'язання по сплаті лізингових платежів лише частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У відповідності до графіків внесення лізингових платежів ДП «Антрацит»у заявлений період з травня 2011 року по жовтень 2011 року зобов'язане було сплатити на користь позивача за первісним позовом грошові кошти у розмірі 20 002 842,68 грн.

Доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення суду не надано.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у ДП «Антрацит»обов'язку по сплаті на користь ТОВ «Газенерголізинг»лізингових платежів у розмірі 20 002 842,68 грн. за спірний період.

17.09.10. між ДП «Вугілля України»(поручитель), ТОВ «Газенерголізинг»(кредитор) та ДП «Антрацит»(боржник) було укладено Договір безоплатної поруки № б/н (далі -Договір поруки).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності з п. 1.1 Договору поруки, поручитель безоплатно поручається перед кредитором:

- за виконання боржником свого обов'язку щодо сплати лізингових платежів у розмірі 47 488799,40 грн., що підлягають сплаті упродовж 360 календарних днів з дати введення в експлуатацію одиниці предмету лізингу за Договором;

- за виконання боржником своїх обов'язків по викупу предмета лізингу відповідно до п. п. 3.14, 8.8, 8.9 та 14.1 Договору у розмірі викупної вартості предмета лізингу за Договором, розрахованої у відповідності з п. 3.12 Договору.

Поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку сплати лізингового платежу (лізингових платежів) за основним договором (Договором), який підлягає сплаті упродовж 360 календарних днів з дати введення в експлуатацію одиниці предмета лізингу, отриманого за Договором та/або порушення боржником своїх зобов'язань по викупу предмета лізингу переданого в лізинг за Договором та у випадках, передбачених Договором та/або даним договором, сплати викупної вартості предмета лізингу за Договором розрахованої у відповідності з п. 3.12 Договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк до 10 днів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора, або у той же строк повідомити кредитору всі заперечення, які боржник має проти вимог кредитора. Кредитор зобов'язаний до моменту направлення вимоги на адресу поручителя, направити таку вимогу на адресу боржника (п. 3.1 Договору поруки).

Приписами п. 4.1 Договору поруки встановлено, що він набуває чинності з дати введення в експлуатацію предмету лізингу, отриманого за Договором та діє протягом 360 календарних днів з дати набрання чинності цим Договором поруки.

Позивач за первісним позовом на виконання п. 3.1 Договору поруки звертався до ДП «Антрацит»претензією вих. № 31/08-А від 31.08.11., та до ДП «Вугілля України», зокрема, листами-вимогами: № 31-08/1-а від 31.08.11., № 22/07 від 22.07.11., № 07-6-1а від 07.06.11. № 11/03-03 від 11.03.11. з вимогами погасити існуючу заборгованість по сплаті лізингових платежів.

Проте відповіді на вказані листи відповідачем та третьою особою надані не були, заборгованість не погашена.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача станом на день винесення рішення грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у період з травня 2011 року по жовтень 2011 року у розмірі 20 002 842,68 грн. на підставі Договору фінансового лізингу та Договору безоплатної поруки.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що первісний позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 002 842,68 грн. заборгованості.

По зустрічному позову:

Стосовно зустрічних позовних вимог Державного підприємства «Вугілля України»про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № Ш-02/ФЛ від 26.08.10., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" та ДП "Антрацит", застосування наслідків недійсності правочину та визнання недійсним Договору про безоплатну поруку № б/н від 17.09.10., суд відзначає наступне.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як на підставу позову позивач посилається на відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності ТОВ «Газенерголізинг» під час підписання Договору фінансового лізингу, проте згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.11. у справі № 2а-8018/11/2670, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.12., скасовано розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.02.10. № 160 про виключення запису з переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг.

Таким чином, позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що Договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності ТОВ «Газенерголізинг» під час підписання Договору фінансового лізингу № Ш-02/ФЛ від 26.08.10., а отже, з огляду на наведене, правові підстави для визнання Договору фінансового лізингу № Ш-02/ФЛ від 26.08.10., Договору про безоплатну поруку № б/н від 17.09.10. недійсним відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічним позовом покладаються на Державне підприємство «Вугілля України».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4; ідентифікаційний код 32709929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 72; ідентифікаційний код 35840240) 20 002 842 (двадцять мільйонів дві тисячі вісімсот сорок дві) грн. 68 коп. -основного боргу, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. -державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Вугілля України»відмовити повністю.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.08.2012 р.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді Р.В. Бойко

О.Є. Блажівська