Рішення № 25504096, 24.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/7430-2012

24.07.12

За позовом

Комунального підприємства «Здолбунівкомуненергія»Здолбунівської міської ради

до

Державного підприємства «Укртрансфармація»

про

стягнення заборгованості,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився,

від відповідача:

не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Здолбунівкомуненергія»Здолбунівської міської ради (далі –позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Укртрансфармація»(далі –відповідач, споживач) та просило стягнути суму боргу за договором про відпуск теплової енергії № 8013 від 15.10.2007 у розмірі 17.678,58 грн. та пеню у розмірі 1.367,48 грн., а також просило відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору про відпуск теплової енергії № 8013 від 15.10.2007 відповідач не виконав свої зобов’язання щодо оплати за надані позивачем послуги, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути суму боргу та суму пені у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/7430-2012 та призначено до розгляду на 02.07.2012.

Ухвалою суду від 02.07.2012 розгляд справи було відкладено на 24.07.2012 в зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази..

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. У зв’язку з нез’явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.07.2012, який надано позивачем, місцезнаходженням Державного підприємства «Укртрансфармація»є вул. Ташкентська, 60 у м. Києві, 02121.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 05.06.2012 було надіслано на адресу відповідача 02121, м. Київ, вул. Ташкентська, 60 , яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві. Вказана ухвала була отримана уповноваженим представником відповідача 13.06.2012 про що свідчить відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: (02121, м. Київ, вул. Ташкентська, 60), за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 05.06.2012 та ухвали про відкладення розгляду справи, та враховуючи те, що зазначені ухвали було вручено уповноваженому представнику відповідача, про що свідчять повідомлення про вручення поштового відправлення, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.07.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Здолбунівкомуненергія»Здолбунівської міської ради та Державним підприємством «Укртрансфармація»15.10.2007 було укладено договір № 8013 про відпуск теплової енергії (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався відпускати теплову енергію для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання будівель за адресою: м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, 4А, Аптека № 12 від котельні по вул. Шкільна, 40а, а відповідач зобов’язався прийняти її та оплатити в терміни, зазначені у Договорі та виконувати вимоги «Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення».

Як визначено у п. 4.1 Договору розрахунки за теплову енергію проводяться по показниках приладів обліку, встановлених на межі розподілу або по загальній площі споживача, виходячи із теплового навантаження і фактичної температури зовнішнього повітря та нормативного споживання гарячої води по затверджених графіках.

Оплата за теплову енергію проводиться згідно показників приладів обліку, які повинен встановити споживач. У випадку відсутності приладів обліку, оплата за спожиту теплову енергію нараховується по існуючим тарифам за опалення загальної площі приміщення (п. 5.1 Договору). Зазначена оплата здійснюється споживачем не пізніше 1 числа місяця наступного за розрахунковим, про що зазначено у п. 5.2 Договору.

Строк дії Договору відповідно до умов розділу 7 Договору встановлений з дня його підписання та вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України “Про теплопостачання”, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі відомостей обліку споживання теплової енергії за період з 05.10.2010 по 15.04.2011 та рахунків за теплову енергію за зазначений період підтверджується факт поставки відповідачу теплової енергії вартістю 17.678,58 грн. При цьому відповідно до пояснень позивача та наданої довідки Державного ощадного банку України від 07.07.2012 підтверджується факт відсутності надходження на рахунок позивача коштів від ДП «Укртрансфармація»за період з 05.05.2010 по 06.07.2012.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за Договором в період з 05.05.2010 по 06.07.2012 у відповідача перед позивачем в сумі 17.678,58 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги про стягнення з відповідача суми боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того у зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за Договором, позивач крім стягнення суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1.367,48 грн. за період, що вказаний позивачем в розрахунку.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами Договору а саме п. 6.2 сторони передбачили, що за прострочення оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми неоплачених коштів, за кожен день прострочки, починаючи з першого числа місяця наступного за розрахунковим, але не більше двох облікових ставок НБУ.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього ж Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач врахував положення ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 та обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

За перерахунком суду заявлена до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 1.367,48 за період визначений у розрахунку позивача є арифметично вірною, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин, позов визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Укртрансфармація»(02121, м. Київ, вул. Ташкентська, 60, код ЄДРПОУ 01101329) на користь Комунального підприємства «Здолбунівкомуненергія»Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шкільна, 40А, код ЄДРПОУ 30032555) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму заборгованості у розмірі 17.678 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 58 коп., пеню у розмірі 1.367 (одна тисяча триста шістдесят сім) грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.2012.

Суддя Ониськів О.М.