Постанова № 25503711, 31.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. Справа № 5023/303/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивачів -Радченко Є.В.,відповідача прокуратури-Головань В.І., -Томчук М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми "Лана" (далі - ПВКФ "Лана")на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2012у справі№5023/303/12 за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: 1.Харківської міської ради; 2.Державної екологічної інспекції у Харківській областідо ПВКФ "Лана"про відшкодування 450621,41 грн. шкоди, завданої засміченням земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2012 (суддя Ольшанченко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Тихий П.В.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

ПВКФ "Лана" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, первісне залишити без змін, посилаючись на порушення та судами норм матеріального права, а саме ст.ст.22,1166 ЦК України, ст.ст.1,17,32,42,43 Закону України "Про відходи" ст.ст.20,55,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 та зареєстрованої в Мінюсті України 05.05.1998р. за №285/2725 (в редакції наказу від 04.04.2007 №149). Зокрема, скаржник вказує на недоведеність обставин засмічення ним орендованої земельної ділянки такими доказами, як акти обстеження від 15.12.2011 №06-29/532 та №06-29/532-1засм., оскільки ПВКФ "Лана" у 2011-2012рр. здійснює розміщення відходів на підставі дозволів №ХЖовтн.698 від 24.02.2011 (дійсний з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.) і №ХЖовтн.696 від 05.10.2011 (дійсний з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.), виданих Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області, та лімітів на утворення і розміщення відходів на 2011 рік, затверджених Жовтневою райрадою в м.Харкові та погоджених з Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області. Вказаними актами обстеження не встановлено факту розміщення і зберігання відповідачем будівельних відходів понад встановлені ліміти чи за відсутності дозволу. Заявник також наголошує на недоведеності того факту, що тимчасове (короткочасне) розміщення відповідачем сторонніх предметів та матеріалів на земельній ділянці призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив того, що:

За результатами проведеної державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища перевірки виявлено порушення відповідачем вимог ст.17 Закону України „Про відходи" та ст.55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" шляхом засмічення земельної ділянки по вул.Павла Лебедєва,59 у м.Харкові відходами (металобрухт, будівельні та промислові відходи), про що складено акт обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) №06-29/532 від 15.12.2011 та акт обстеження засміченої земельної ділянки №06-29/532-1засм. від 15.12.2011 (т.1 а.с.36,46,47). Морфологічний склад відходів, зафіксованих актом обстеження засміченої земельної ділянки від 15.12.2011 на території відповідача за адресою: м.Харків, вул.Лебедєва Павла,59, визначено за класифікатором відходів (ДК 005-96), затвердженим наказом Держстандарту України від 29.02.1996р. за №89. При цьому, обстеження засміченої земельної ділянки проводилося в присутності заступника директора відповідача, який підписав вищевказані акти без зауважень.

При перевірці встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 23.12.2005 №253/05 (в редакції від 25.04.2007 №79/07) відповідачу було надано в оренду земельну ділянку по вул.Павла Лебедєва, 59 у м.Харкові площею 1,2490 га для експлуатації самочинно побудованих об'єктів на строк до 31.12.2015р.

Крім того, факт засмічення земельної ділянки, що використовується відповідачем зафіксовано також і у акті санітарно-епідеміологічного обстеження Харківської облСЕС №935-3.1 від 15.12.2011 (т. 1 а. с. 16, 17).

За наслідками перевірки позивачем-2 відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007, яким затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, розраховано шкоду в розмірі 450621,41 грн., яка завдана відповідачем державі внаслідок засмічення земель відходами.

З метою відшкодування відповідачем шкоди в розмірі 450621,41 грн., завданої внаслідок порушення вимог ст.17 Закону України „Про відходи", позивачем було направлено претензії №№20-24 від 31.01.2012 про добровільне відшкодування шкоди, заподіяної державі на загальну суму 450621,41 грн., розрахунок шкоди, акт обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) від 15.12.2011 №06-29/532 та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 15.12.2011 №06-29/532-1засм. (т.2 а.с.46-50). Зазначені претензії були отримані відповідачем 10.02.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, залишені відповідачем без задоволення (т.2 а.с.51).

Посилання апелянта на те, що виявлені відходи не є відходами, а є будівельними матеріалами, що були у користуванні відповідача та були придбані останнім для господарських потреб, апеляційний суд визнав помилковими, так як згідно з Державним класифікатором України „Класифікатор відходів ДК 005-96", затвердженим наказом Держстандарту України від 29.02.1996р. за №89, будівельні матеріали відносяться до категорії відходів.

Під час перевірки було встановлено розміщення будівельних відходів на відкритому ґрунті (земельній ділянці), яка не спеціально відведеним місцем для розміщення відходів, що кваліфіковано як засмічення земельних ресурсів.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що суд першої інстанції не дослідив класифікатор шкідливих відходів та не встановив, що виявлені матеріали не відносяться до шкідливих матеріалів, не є відходами, не могли призвести до забруднення землі та відповідно завдати матеріальних збитків, оскільки не є токсичними.

Однак, згідно з абзацом 1 ст.1 Закону України „Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до п.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №149 від 04.04.2007, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Таким чином, роз'яснюючи поняття "відходи", законодавець не вказує, що дані речовини, матеріали та предмети обов'язково мають бути токсичними, проте, якщо вони утворилися у процесі людської діяльності, то мають бути обов'язково утилізовані чи видалені їх власником.

Разом з тим, зазначені твердження відповідача спростовуються ним самим, оскільки через деякий час виявлене засмічення було частково ліквідоване, що підтверджується наданими відповідачем документами, зокрема, поясненнями прокурору №06/01 від 11.01.2012 до листа №04-50-238-11 від 10.01.2012.

Крім того, відповідачем невірно розуміється та визначається у апеляційній скарзі вид заподіяної ним шкоди, оскільки за наслідками перевірки встановлено, що відповідач у процесі здійснення господарської діяльності в порушення вимог ст.17 Закону України "Про відходи" та ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", без відповідних дозвільних документів, здійснив засмічення земельних ділянок по вул.Павла Лебедєва, 59 у м.Харкові відходами (металобрухт, будівельні та промислові відходи), чим заподіяв шкоду на суму 450621,41 грн.

Як правомірно зазначає прокурор, для встановлення обставин заподіяння шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не потрібно встановлювати факт наявності негативних (шкодочинних) речовин у ґрунтах, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін, а достатньо лише встановлення наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Апеляційна інстанція визнала необґрунтованими посилання відповідача на п.5.4 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. №171, оскільки для застосування даного пункту Методики необхідно встановлення факту засмічення земельної ділянки відходами, що відносяться до категорії небезпечних (токсичних) відходів, що є відповідно підставою для застосування коефіцієнту 100 при визначенні розміру шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки.

За наслідками проведеної перевірки позивачем-2 встановлено, що відповідач засмітив земельні ділянки промисловими та побутовими відходами, а тому при визначенні розміру шкоди відповідно до п.5.5 зазначеної Методики за формулою №6 застосовувався коефіцієнт 10, тобто коефіцієнт перерахунку при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами.

Крім того, відповідно до п.3 вищезазначеної Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

В даному випадку факт засмічення земельної ділянки встановлений позивачем-2, про що зазначено в акті обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) №06-29/532 від 15.12.2011, акті обстеження засміченої земельної ділянки №06-29/532-1засм. від 15.12.2011, протоколом про адміністративне правопорушення від 14.12.2011, постановою про накладення адміністративного стягнення від 14.12.2011.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст.69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з абзацами 2 та 11 ст.1 Закону України "Про відходи" (в редакції від 23.12.2004р., чинній на момент проведення перевірки) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Відповідно до п."а" ч.1 ст.32 та ч.4 ст.33 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно якої розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно з п.п.3.1-3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 та зареєстрованої в Мінюсті України 05.05.1998р. за №285/2725 (в редакції наказу від 04.04.2007 №149), землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки акту обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) №06-29/532 від 15.12.2011, акту обстеження засміченої земельної ділянки №06-29/532-1засм. від 15.12.2011, протоколу про адміністративне правопорушення від 14.12.2011, постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.12.2011, акту санітарно-епідеміологічного обстеження Харківської облСЕС №935-3.1 від 15.12.2011 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності достеменно встановлено та відповідачем не спростовано факти завдання ним шкоди внаслідок засмічення промисловими та побутовими відходами (будівельним сміттям та металобрухтом) орендованої земельної ділянки по вул.Павла Лебедєва,59 у м.Харкові, внаслідок чого державі було завдано шкоди на спірну суму.

Колегія не може прийняти до уваги наявні твердження заявника щодо недоведеності завдання ним шкоди, оскільки такі твердження зводяться передусім до переоцінки певних доказів (акти обстеження від 15.12.2011 №06-29/532 та №06-29/532-1засм.) та до намагань надати перевагу новим доказам (дозволи на розміщення відходів №ХЖовтн.698 від 24.02.2011 (дійсний з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.) і №ХЖовтн.696 від 05.10.2011 (дійсний з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.), видані Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області, та ліміти на утворення і розміщення відходів на 2011 рік, затверджені Жовтневою райрадою в м.Харкові та погоджені з Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області), які відсутні в матеріалах справи та не були предметом дослідження ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції. Адже, по-перше, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

По-друге, як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 22.11.2011 №1069/07-46 (а.с.113-120 том 1) зафіксовано наявність у відповідача дозволів на розміщення відходів на 2011 рік та лімітів на утворення і розміщення відходів на 2011 рік саме на будівельному майданчику ПВКФ "Лана", розташованому в м.Куп'янську Харківської області, в той час як актами обстеження від 15.12.2011 №06-29/532 та №06-29/532-1засм. встановлено факти засмічення будівельними відходами у грудні 2011 року орендованої відповідачем земельної ділянки по вул.Павла Лебедєва,59 у м.Харкові, що не слід ототожнювати. Доказів одержання відповідних дозволів та лімітів на розміщення відходів за вказаною адресою (по вул.Павла Лебедєва,59 у м.Харкові) матеріали справи не містять та заявником не надано.

Водночас, касаційна інстанція відхиляє доводи заявника про недоведеність того факту, що тимчасове (короткочасне) розміщення відповідачем сторонніх предметів та матеріалів на земельній ділянці призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища, позаяк предметом даного спору є відшкодування шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, але аж ніяк не її забрудненням. Більше того, чинним законодавством передбачено різну кваліфікацію правопорушень "забруднення земель" і "засмічення земель" та різні способи обчислення розміру шкоди при їх вчиненні (розділи 4 та 5 Методики), і з врахуванням цього позивачем-2 при визначенні розміру шкоди відповідно до п.5.5 зазначеної Методики за формулою №6 правильно застосовувався коефіцієнт 10, тобто коефіцієнт перерахунку при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами, а не коефіцієнт 100, який підлягає застосуванню при визначенні розміру шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки відходами, що відносяться до категорії небезпечних (токсичних) відходів.

Інші посилання відповідача на недоведеність обставин засмічення ним орендованих земельних ділянок не можуть прийматися до уваги, оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 у справі №5023/303/12 залишити без змін, а касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми "Лана" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді : Є.Чернов

В.Цвігун