Постанова № 25503271, 31.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. Справа № 5009/427/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Костенко Т.Ф.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномвідповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"на постановувід 16.05.2012 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 5009/427/12 господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" простягнення 3 % річних в розмірі 22347,00 грн., інфляційних в розмірі 34997,00 грн., пені 16377 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про стягнення 3 % річних в розмірі 22347,00 грн., інфляційних в розмірі 34997,00 грн., пені 16377 грн..

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.03.2012 року (суддя Азізбекян Т.А.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" 22347,00 грн.- 3% річних, 34997,00 грн. -інфляції та відповідні судові витрати.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" Донецьким апеляційним господарським судом постановою від 16.05.2012 року (головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді Діброва Г.І., Стойка О.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 28.03.2012 року скасовано частково.

Задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", про стягнення 22347,00 грн. 3% річних, 34997,00 грн. інфляційних, 16377,00 грн. пені.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" 3% річних 22347,00 грн., інфляційні 34997,00 грн. пеню в розмірі 16377,00 грн.

Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 28.03.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, а саме: статтей 43, 84, 105, 107 - 1111, п. 3 ч. 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України,

Заявник вважає, що причиною зупинення відповідачем розрахунків за договором поставки № К 002609 від 15.02.2010 року стало невиконання позивачем своїх обов'язків за договором поставки № К 000836 від 17.02.2006 року. А саме, позивач безпідставно відмовив відповідачу у виконанні гарантійних зобов'язань з заміни неякісної продукції на якісну, що спричинило відповідачу збитки у розмірі 72000,00 грн.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 15.02.2010р. між сторонами укладено договір поставки № К002609, згідно п.1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього грошові кошти.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2010р. У випадку, якщо сторони за один місяць до закінчення договору не заявляє про його розірвання, то договір вважається пролонгованим ще на один рік на тих же умовах.(п.7.1).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №10/5009/718/11 за вказаним договором з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" стягнуто 379 800,00 грн. основного боргу за згідно специфікацій від 27.04.2010р. №11 на суму 163 800, 00 грн., від 10.06.2010р. № 18 на суму 72 000,00 грн., від 10.06.2010р. № 16 на суму 144 000,00 грн. На виконання рішення видано наказ від 12.10.2011р. № 10/5009/718/11.

Також, рішенням господарського суду Запорізької області від 11.04.2011р. у справі № 27/5009/719/11-20/5009/719/11 за цим же договором стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" 190 800,00 грн. основного боргу згідно специфікацій від 17.06.2010р. № 15 на суму 93 600, 00 грн. та від 05.08.2010р. № 20 на суму 144 000,00 грн. На виконання рішення видано наказ від 08.08.2011р. № 27/5009/719/11-20/5009/719/11.

Відповідачем зобов'язання щодо сплати суми основного боргу за договором №К002609 від 15.02.2010р. не виконанні, в зв'язку з чим позивач просить стягнути інфляційні, річні та пеню.

Згідно з приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Згідно вимог статтей 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про право позивача, відповідно до статтей 15, 16, 625 Цивільного кодексу України вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Відповідно до статтей 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому судом апеляційної інстанції спростовано висновок суду першої інстанції про застосування позовної давності щодо стягнення пені в розмірі 16377,00 грн., оскільки позивачем здійснено розрахунок пені за кожний період окремо відповідно до діючого законодавства з урахуванням позовної давності.

Таким чином, враховуючи, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності та надано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, правильно застосовано норми діючого законодавства, касаційна інстанція не вбачає підстав для зміни або скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року у справі № 5009/427/12 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботової

С у д д і Н. Волковицької

Т. Костенко