Ухвала суду № 25501889, 30.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2012 р. м. Київ К/9991/96313/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Лосєва А.М.

Федорова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі №2а-10407/10/1570

за позовом Підприємства «Оріон», заснованого на власності громадської організації «Надія Інвалідів»

до 1. Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси,

2. Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

за участю Прокуратури Приморського району м.Одеси

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання повернути на рахунки підприємства бюджетне відшкодування зі сплати ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011, позов Підприємства «Оріон», заснованого на власності громадської організації «Надія Інвалідів»задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 01.10.2010 №0001132350/0.

Стягнуто з Державного бюджетну на користь Підприємства «Оріон», заснованого на власності громадської організації «Надія Інвалідів»відшкодування підтвердженої податковим органом суми податку на додану вартість за лютий-березень, травень-червень 2010 в розмірі 1329428,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами відповідача-1 та відповідача-2, у яких ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань правомірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий-березень, травень-червень 2010 року, за результатами якої складений акт №11696/23-512/34801551 від 30.09.2010.

На підставі акта перевірки прийнято рішення №0001132350/0 від 01.10.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на 272215,00 грн., за березень 2010 року на 120956,00 грн., за травень 2010 року на суму 354253,00 грн., за червень 2010 на суму 582004,00 грн., а всього на 1329428,00 грн.

Підставою для зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 1329428,00 грн., стали висновки акта перевірки, що не дивлячись на формальне підтвердження заявленої до відшкодування суми, на час прийняття рішення за наслідками перевірки до податкового органу не надійшли матеріали зустрічних перевірок контрагентів позивача, щодо яких виникають сумніви щодо їх дієздатності чи правоздатності.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем-1 не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Виходячи з вищевикладених приписів Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган мав подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, при цьому податковим органом не надано доказів отримання матеріалів, що не підтверджують дані обліку позивача.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що заявлені позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість на рахунок платника у банку підтверджено: за лютий 2010 в сумі 272215,00 грн. довідкою податкового органу від 14.05.2010 №6138/23-5/34801551, за березень 2010 року в розмірі 120956,00 грн. актом від 14.06.2010 №7281/23-5/34801551, за травень 2010 року в розмірі 354253,00 грн. актом від 02.09.2010 №10231/23-512/34801551, дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень і доводи касаційної скарги відповідача-2, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийнято за повного з'ясування обставин справи та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування з мотивів, наведених в касаційних скаргах, не вбачається.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.М.Лосєв

М.О.Федоров

Суддя Л.В. Ланченко