Рішення № 25500171, 31.07.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 0513/2539/2012

Справа № 2/0513/745/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого -судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Заговоричевій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова»про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою отриманою на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою отриманою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 12 квітня 1982 року по 20 серпня 1997 року він працював на шахті «імені А.Г. Стаханова»в\о «Красноармійськвугілля», правонаступником якого є ДП «Красноармійськвугілля», на різних посадах, а у період з 29.12.1983 року машиністом горновиємочних машин 5 розряду з повним робочим днем у шахті.

27.11.1994 року у другу зміну приблизно о 19.00 год. з ним трапився нещасний випадок, а саме при прибиранні в ручну в забої південного уклону Л7 бл2 здійснився обвал породи, під час якої шматком породи його травмувало в область лівої ноги.

Приблизно о 21.00 год. він поступив до Димитровської центральної міської лікарні (далі Димитровська ЦМЛ). В результаті травми в лікарні був виявлений багатооскольчатий перелом обох кісток н\з лівої голені із суміщенням обломків. В лікарні він знаходився на лікуванні у травматологічному відділені з 27.11.1994 року по 20.04.1995 року В задовільному стані після проходження процедури лікування його було виписано з травматологічного відділення Димитровської ЦМЛ на амбулаторне лікування.

У зв'язку з цим нещасним випадком шахтою було складено акт про нещасний випадок за формою Н-1 № 734. З моменту отримання травми його стан здоров'я що року погіршується, він змушений декілька разів на рік лікуватися у зв'язку з травмою, після травми у нього різко виразився остеопороз кісток лівої голені, діастаз між основними фрагментами б\берцової кістки, порушена функція лівої кінцівки та лікарями виявлені нейротрофічні розлади.

З 27.11.1995 року по даній травмі міжрайонна МСЭК встановила йому 60% стійкої втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності у послідуючому рекомендовано медикаментозне лікування, протипоказано тяжка фізична праця та тривала ходьба.

20.08.1997 року відповідачем він був звільнений через інвалідність. Димитровським Фондом ССНВВПЗ, згідно Постанови про призначення страхових виплат йому призначена одноразова допомога та щомісячна грошова страхова сума.

Відповідачем та Димитровським Фондом ССНВВПЗ йому моральна шкода не призначалась та не відшкодовувалась.

В результаті зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не може вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуваю фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, почуття страху перед у зв'язку з можливістю залишитися інвалідом, психологічний дискомфорт і значне порушення сердечного спокою яке він відчуває до теперішнього часу.

У відповідності до ст.173 КЗпП України шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Заподіяну мені моральну шкоду він оцінює у 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходив із тривалості й глибини його душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травм, а також з фізичного болю який він переніс та фактичного погіршення стану здоров'я, який він отримав, що відображено у втраті ним працездатності на 60%, отримання групи інвалідності та втрати роботи.

До судового засідання позивач не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача до суду не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що з 12 квітня 1982 року по 20 серпня 1997 року він працював на шахті «імені А.Г. Стаханова»в\о «Красноармійськвугілля», правонаступником якого є ДП «Красноармійськвугілля», на різних посадах, а у період з 29.12.1983 року машиністом горновиємочних машин 5 розряду з повним робочим днем у шахті. (а. с. 4-6)

27.11.1994 року у другу зміну приблизно о 19.00 год. з ним трапився нещасний випадок, а саме при прибиранні в ручну в забої південного уклону Л7 бл2 здійснився обвал породи, під час якої шматком породи його травмувало в область лівої ноги.

Приблизно о 21.00 год. він поступив до Димитровської центральної міської лікарні (далі Димитровська ЦМЛ). В результаті травми в лікарні був виявлений багатооскольчатий перелом обох кісток н\з лівої голені із суміщенням обломків. В лікарні він знаходився на лікуванні у травматологічному відділені з 27.11.1994 року по 20.04.1995 року В задовільному стані після проходження процедури лікування його було виписано з травматологічного відділення Димитровської ЦМЛ на амбулаторне лікування. (а. с. 17-24).

У зв'язку з цим нещасним випадком шахтою було складено акт про нещасний випадок за формою Н-1 № 734. З моменту отримання травми його стан здоров'я що року погіршується, він змушений декілька разів на рік лікуватися у зв'язку з травмою, після травми у нього різко виразився остеопороз кісток лівої голені, діастаз між основними фрагментами б\берцової кістки, порушена функція лівої кінцівки та лікарями виявлені нейротрофічні розлади. (а. с. 12-13).

З 27.11.1995 року по даній травмі міжрайонна МСЭК встановила йому 60% стійкої втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності у послідуючому рекомендовано медикаментозне лікування, протипоказано тяжка фізична праця та тривала ходьба. (а. с. 14-16, 25).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв'язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він був здоровою працездатною людиною, втратив 60 % працездатності в зв'язку з травмою пов'язоної з виробництвом. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_1 отримав травму на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «шахта ім. О.Г.Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов'язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці", «Правил безпеки у вугільних шахтах", що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 60%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 (шістдесят тисяч грн.) 00 коп.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров'я, пов'язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору -в розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_1 60 000 (шістдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: