Рішення № 25499872, 31.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/8500-2012 31.07.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Філіалу «Теплові

розподільчі мережі Київенерго»

До Фізичної особи-підприємця Микитась Руслани Леонідівни

про стягнення 26 284,78 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Дергачов Є.В. представник за довіреністю № 93/2012/04/25-11 від 25.04.12.

Від відповідача: Микитась Р.Л. особа встановлена

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»до Фізичної особи-підприємця Микитась Руслани Леонідівни про стягнення 26 284,78 грн., а саме: 25 725,33 грн. -основного боргу, 466,35 грн. -пені, 93,10 грн. -3% річних Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням за Договором № 1971/ТРМ-09-11 від 12.09.11., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця Микитась Руслани Леонідівни виникла заборгованість по сплаті вказаних платежів, що зумовило нарахування позивачем пені та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.12. порушено провадження у справі № 5011-30/8500-2012, розгляд справи призначено на 19.07.12.

В судовому засіданні 19.07.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 31.07.12.

В судовому засіданні 31.07.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову в судовому засіданні 31.07.12. не заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/8500-2012.

В судовому засіданні 31.07.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.11. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) укладено Договір № 1971/ТРМ-09-11 про передачу в оренду комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.04.10. № 591/4029 передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва (далі -об'єкт оренди) за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення магазину (торгівля продовольчими товарами з реалізацією алкогольних напоїв та тютюнових виробів), офісу та складу.

З п. 2.1 Договору вбачається, що об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 90,00 кв.м, в тому числі на 1 поверсі -43,50 кв.м., на 2 поверсі 46,50 кв.м згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору; устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Згідно п. 4.1 Договору встановлено, що Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту прийому-передачі об'єкт оренди.

На виконання умов Договору, 12.09.11. між сторонами було підписано акт приймання-передачі приміщень в оренду.

Приписами п. п. 3.1, 3.2, 3.4 Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року № 34/91, та на дату підписання Договору становить 88 грн. 44 коп. за 1 кв.м орендованої площі 33,60 кв.м (магазин), 73 грн. 70 коп. за 1 кв.м орендованої площі 16,40 кв.м (офіс), 39 грн. 31 коп. за 1 кв.м орендованої площі 40,00 кв.м (склад), що в цілому складає 5 752 грн. 64 коп. (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві грн. 64 коп.) на місяць без ПДВ (додаток № 3). Черговість зарахування орендної плати та інших платежів відбувається відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Орендна плата сплачується Орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві (п. 3.5 Договору).

Пунктом 3.6 Договору сторонами погоджено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

У відповідності до п. 4.2 Договору, Орендар зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п. 9.1 Договору, сторони погодили строк його дії з 12.09.11. до 12.09.12.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині внесення орендних платежів, у останнього виникла заборгованість за період з березня 2012 року по червень 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листами-вимогами: № 09/659 від 22.02.12, № 043/09/1179 від 29.03.12., № 043/09/1938 від 23.05.12. з проханням погасити наявну заборгованість за Договором. Жодної відповіді на вказані вимоги відповідачем надано не було.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

В судовому засіданні 31.07.12. відповідачем надано суду докази часткового погашення заборгованості на суму 5 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 17.07.12. на суму 4 500,00 грн. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні) та № 1 від 23.07.12. на суму 1 000,00 грн. (оригінал міститься в матеріалах справи).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи, відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було частково перераховано суму боргу в розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач частково сплатив заборгованість позивачу, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 5 500,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування спірним нежитловим приміщенням за період з березня 2012 року по червень 2012 року не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період становить 20 225,33 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, відповідач проти наявності боргу в розмірі 20 225,33 грн. в усній формі не заперечує.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 225,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 466,35 грн. -пені.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням -простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, Постанова № 41/153-07 від 11.10.2007 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

В силу приписів ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи встановлену ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України свободу договору, сторони при укладені договору мають право визначити його умови на власний розсуд, проте суд, розглядаючи спір та встановивши наявність підстав до стягнення пені, повинен обмежувати її розмір до розмірі, встановленого положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З урахуванням вказаних положень судом здійснено перерахунок пені й встановлено, що пеня має становити 454,47 грн., внаслідок чого з Фізичної особи-підприємця Микитась Руслани Леонідівни на користь позивача підлягає стягненню 454,47 грн. -пені.

Також, позивач в порядку ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 93,10 грн. -3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 93,10 грн. 3 % річних, перерахунок яких здійснено судом, внаслідок чого встановлено, що 3% річних мають становити 90,98 грн., внаслідок чого з Фізичної особи-підприємця Микитась Руслани Леонідівни на користь позивача підлягає стягненню 90,98 грн. -3% річних.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Микитась Руслани Леонідівни (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) в особі Філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, б. 82-Г; ідентифікаційний код 25665166) 20 225 (двадцять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 33 коп. -основного боргу, 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 47 коп. - пені, 93 (дев'яносто три) грн. 10 коп. -3% річних, 1 608 (одну тисячу шістсот вісім) грн. 63 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 11 (одинадцять) грн. 88 коп. -пені та 2 (дві) грн. 12 коп. - 3% річних в позові відмовити.

4. В частині стягнення 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості провадження у справі припинити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.08.2012 р.

Суддя Т.М. Ващенко