Рішення № 25499806, 02.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.12 р. Справа № 5006/2/57/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Уханьової О.О. при секретарі судового засідання Фоменко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за позовом - Публічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне

обладнання» м. Краматорськ

до відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» м. Київ в

особі Краматорської філії АТ «Брокбізнесбанк» м. Краматорськ

до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод

енергетичного машинобудування» м. Краматорськ

про визнання недійсним з моменту укладення договорів відступлення права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р.

за участю представників сторін:

від позивача - Анохіна Т.В. - довіреність від 10.05.2012р.

від відповідача 1 - Старолатка І.В.- довіреність №261/03 від 15.06.2012р.,

від відповідача 2 - Чалий В.В. - директор, Згурська О.В. - довіреність,

СУТЬ СПРАВИ:

04.07.2012р. ПАТ "Технологічне і спеціальне обладнання" м. Краматорськ (далі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсними з моменту укладання договорів відступлення права вимоги №№1,2 від 03.04.2012р., підписаних ПАТ "Брокбізнесбанк"(далі - відповідач 1) та ТОВ "Краматорський завод енергетичного машинобудування"(далі - відповідач 2).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність договорів права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р. приписам законодавства з огляду на відсутність у нового кредитора статусу, визначеного ст.1079 ЦК України для здійснення послуг факторингу.

В підтвердження викладених в позові обставин надав копії кредитного договору №18КЛ-08 від 22.07.20088р. та додаткових угод до нього №2 від 01.10.2008р., №3 від 10.10.2008р., №4 від 07.11.2008р., №5 від 12.12.2008р., договору іпотеки №99 від 24.07.2008р. договорів про внесення змін до нього №1 від 28.08.2008р., №2 від 12.12.2008р., договорів про відступлення права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р., довідку про загальний розмір заборгованості станом на 03.04.2012р.

В той же день через канцелярію господарського суду позивач надав заяву про забезпечення позову, яка господарським судом задоволена частково.

19.07.2012р. через канцелярію господарського суду позивач надав клопотання б/н від 19.07.2012р., в якому просив відкласти розгляд справи №5006/2/57/2012.

Також позивач через канцелярію господарського суду надав заяву про роз'яснення ухвали про забезпечення позову від 04.07.2012р., яка господарським судом розглянута та задоволена.

В той же день через канцелярію господарського суду відповідач 1 надав відзив №117 від 18.07.2012р. на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, а також копії платіжного доручення №320 від 03.04.2012р., довідки про рух коштів по особовому рахунку за період з 01.04.2012р. по 04.04.2012р., довідки про загальний розмір заборгованості.

Для надання сторонами додаткових документів в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, господарський суд на підставі ст. 77 ГПК України оголошував в судовому засіданні перерву з 19.07.2012р. до 02.08.2012р.

20.07.2012р. через канцелярію господарського суду відповідач 2 надав заяву про скасування заходів забезпечення позову по справі №5006/2/57/2012, яка господарським судом задоволена, про що винесена відповідна ухвала.

23.07.2012р. через канцелярію господарського суду відповідач 2 надав відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ ««Технологічне і спеціальне обладнання» та скасувати забезпечення позову.

31.07.2012р. через канцелярію господарського суду відповідач 1 надав копії кредитного договору №18КЛ-08 від 22.07.20088р., договору іпотеки №99 від 24.07.2008р., договорів про відступлення права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р., докази виконання кредитного договору та договорів відступлення права вимоги.

02.08.2012р. позивач в судовому засіданні надав клопотання про зупинення провадження по справі на підставі ст. 79 ГПК України, оскільки ним у Донецькому апеляційному господарському суді оскаржується рішення господарського суду Донецької області по справі №5006/2/20пд/2012, яким відмовлено ПАТ "Технологічне і спеціальне обладнання" м. Краматорськ у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р. з інших підстав.

Господарський суд відмовляє у задоволенні цього клопотання, оскільки відповідно до ч.1ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Позивачем не доведена належними доказами пов»язаність справ №5006/2/20пд/2012 та №5006/2/57/2012. Крім того, господарський суд враховує, що справа підлягає зупиненню до розгляду іншої справи в разі неможливості господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, що також позивачем не доведено.

Така правова позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Предметом спору по даній справі є визнання недійсними з моменту укладення договорів відступлення права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р.

Підставою звернення позивача з позовом до господарського суду, на думку останнього, є невідповідність договорів права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р. приписам законодавства з огляду на відсутність у нового кредитора статусу, визначеного ст.1079 ЦК України для здійснення послуг факторингу.

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що 22.07.2008р. Акціонерним банком "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Краматорської філії (правонаступником якого є відповідач 1) та ВАТ "Технологічне і спеціальне обладнання" (правонаступником якого є позивач, позичальник) був укладений кредитний договір №18КЛ-08, згідно з яким банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах ліміту у сумі 14000000,00грн., а позичальник зобов'язався їх прийняти та повернути до 21.07.2011р. зі сплатою 20% річних за користування кредитом (п. 1 договору).

Укладеними сторонами додатковими угодами був збільшений розмір процентної ставки за користування кредитом: додатковою угодою №2 від 01.10.2008р. до 23,50% річних, додатковою угодою №3 від 10.10.2008р. до 27% річних. Додатковою угодою №5 від 12.12.2008р. був зменшений розмір ліміту кредитування до 13998721,00грн.

Пунктом 2.5 договору сторони передбачили, що повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок, відкритий банком позичальнику, в строк не пізніше 21.07.2011 року.

Відповідно до пункту 2.6 договору проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом із розрахунку 365/366 днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Згідно з пунктом 2.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно з 27 по 30/31 число місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по останнє число включно місяця, в якому надано кредит. В подальшому проценти нараховуються щомісячно за період з першого по останнє число поточного місяця, при повному погашенні кредиту -до дня погашення (не включно).

Пунктом 2.8 договору (з урахуванням додаткової угоди №4 від 07.11.2008р.) сторони визначили, що проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, щомісяця до 27 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Банк виконав свої договірні зобов'язання, надав кредит у сумі 13998 721,00грн., проте, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, не сплачував з 01.02.2009р. відсотки за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 4079438,93грн.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивач порушив умови договору щодо сплати відсотків, тому банк 16.07.2009р. та 09.06.2010р. направив йому повідомлення №4-1109 від 13.07.2009р. та №4-386 від 11.05.2010р. з вимогами достроково погасити заборгованість. Вимоги були отримані 20.07.2009р. та 16.06.2010р. і залишені без задоволення, тому банк звернувся до господарського суду з позовом про дострокове повернення заборгованості за кредитом.

26.10.2010р. господарським судом Донецької області по справі №19/126 винесене рішення, яке набрало законної сили, яким з ВАТ "Технологічне і спеціальне обладнання" на користь ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" стягнута заборгованість за кредитом у сумі 13998721,00грн., за відсотками у сумі 3707388,93грн., неустойка у сумі 506948,78грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового. В іншій частині провадження у справі припинене.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Таким чином, враховуючи загальнообов'язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, факт не виконання позивачем належним чином умов кредитного договору №18КЛ-08 від 22.07.2008р. не може бути спростований за умови чинності рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. по справі №19/126 та не підлягає доведенню знову.

Також з наданих ПАТ "Брокбізнесбанк" документів вбачається, що Акціонерним банком "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Краматорської філії (правонаступником якого є відповідач 1) та ВАТ "Технологічне і спеціальне обладнання" (правонаступником якого є позивач) підписаний іпотечний договір №99 від 24.07.2008р. (із змінами) з метою забезпечення позичальником умов кредитного договору №18КЛ-08 від 22.07.2008р.

Як вже зазначене вище позивачем неналежним чином виконувались умови кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2012р. відповідачами підписані договори відступлення права вимоги:

- №1, яким ТОВ "Краматорський завод енергетичного машинобудування" прийняв всі права вимоги за: кредитним договором №18КЛ-08 від 22.07.2008р., підписаним з позивачем. Відповідно до п. 2 цього договору права вимоги вважаються переданими з моменту та за умови підписання акта приймання-передачі у відповідності до вимог п. 2.3 та здійснення розрахунків (з переданням оригіналу договору, документів в підтвердження надання кредиту, виписки з кредитного рахунку щодо руху коштів по ньому, платіжного документа про перерахування грошових коштів з кредитного рахунку позичальника на його поточний рахунок, відкритий у цедента) у відповідності до вимог п. 3.1 цього договору (в сумі 15138685,19грн.).

Відповідно до п.2.2. цього договору вартість права вимоги за кредитним договором на момент передачі прав вимоги включає: суму залишку основного зобов'язання кредит в розмірі 13998721,00грн., нараховану неустойку в розмірі 1114228,19грн., інші витрати 25736,00грн., а всього складає 15138685,19грн.

03.04.2012р. ТОВ "Краматорський завод енергетичного машинобудування" банком передані всі документи, що підтверджено підписаним сторонами актом приймання-передачі документів.

- №2, яким банк відступив ТОВ "Краматорський завод енергетичного машинобудування" своє право вимоги за іпотечним договором №99 від 24.07.2008р. (із змінами). Моментом переходу права вимоги є факт отримання банком оплати за відступлення прав вимоги відповідно до п. 3.1 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, в тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частина 1 ст. 513 ЦК України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина 1 ст. 516 ЦК України встановлює, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.

ПАТ "Брокбізнесбанк" підтверджений факт отримання від ТОВ "Краматорський завод енергетичного машинобудування" грошових коштів, а останнім - факт передачі йому всіх обумовлених документів.

В матеріалах справи також наявні докази повідомлення обома сторонами позивача про підписання договорів про відступлення права вимоги.

04.07.2012р. позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсними з моменту укладення вищезазначені договори відступлення права вимоги.

Господарський суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного:

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої, третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р. приписам законодавства з огляду на відсутність у нового кредитора статусу, визначеного ст.1079 ЦК України для здійснення послуг факторингу.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Третьою частиною ст.1079 ЦК України встановлені спеціальні вимоги до суб'єктного складу договору факторингу, зокрема, фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Водночас, згідно з ч.1 ст.5 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги, до яких п.10 ст.4 цього закону віднесено факторинг, надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Відсутність у відповідача 2 статусу фінансової установи визначена позивачем правовою підставою для визнання недійсними договорів відступлення права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р.

Проте, проаналізувавши правові відносини, що склались між відповідачами на підставі оспорюваних правочинів, судом встановлено наступне:

Відповідно до п.3.1. договору відступлення права вимоги №1 від 03.04.2012р., відповідач2 (новий кредитор) перерахував відповідачу1 (первісному кредитору) грошові кошти в сумі 15138685,19грн., у зв'язку з чим набув всі права та обов'язки останнього, які витікають з кредитного договору №18КЛ-08 від 22.07.2008р. (підтверджується платіжним дорученням №320 від 03.04.2012р.,яке наявне в матеріалах справи та виписками по особовому рахунку, доданих до матеріалів справи).

Відповідно до п.2.2. договору про відступлення права вимоги №2 від 03.04.2012р. за цим договором до нового іпотекодержателя (відповідача2) переходять всі без винятку права та обов'язки первісного іпотекодержателя (відповідача1), передбачені чинним законодавством України та іпотечним договором, в тому числі право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору.

Приймаючи до уваги умови договорів відступлення права вимоги, господарським судом встановлено, що сума сплаченого позивачем відшкодування фактично дорівнює сумі кредитної заборгованості, право вимагати сплати якої відступлено за цим договором. З наведеного вбачається відсутність ознаки оплатності в договорах відступлення права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р., яка відповідно до ст.1077 ЦК України притаманна договору факторингу та характеризує таку фінансову послугу.

Разом з цим, наявність ознак факторингу в договорах відступлення права вимоги в більшості випадків притаманне професійній діяльності фінансових установ з викупу боргових зобов'язань за сумою, значно нижчу номіналу. Оскільки з укладанням договорів відступлення права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р. новим кредитором фактично лише придбані права вимоги до позичальника в сумі номіналу вимоги на час придбання, спірний правочин не підпадає під визначення факторингу та є юридичною формою заміни кредитора у кредитному договорі №18КЛ-08 від 22.07.2008р. та іпотекодержателя в іпотечному договорі №99 від 24.07.2008р. Крім того, господарський суд враховує, що договір факторингу в системі цивільно-правових відносин, належить до договорів, які опосередковують передачу права вимоги, має суттєве значення, оскільки, поміж іншого, таке розмежування визначає необхідність дотримання спеціальних вимог щодо особи, яка виступає фактором. За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Тому оскаржуваний договір не є договором факторингу, а є договором уступки права вимоги.

Таким чином, приймаючи до уваги наведені обставини, господарський суд дійшов висновку, що за відсутності в оспорюваних правочинах ознак факторингу, їх укладання не потребує наявності у сторін спеціального правового статусу, зокрема, реєстрації нового кредитора в якості фінансової установи.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тому відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи, що у позові відмовлено в повному обсязі, спір виник з вини позивача на останнього покладається сплачений судовий збір в розмірі 1609,50грн. відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі ст.ст.203,215,512-514,1077,1079 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67,193 Господарського кодексу України, Законів України «Про фінансові послуги», «Про іпотеку», ст.ст.22,33,43,49,66,67,68,82, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання» м. Краматорськ до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» м. Київ в особі Краматорської філії АТ «Брокбізнесбанк» м. Краматорськ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод енергетичного машинобудування» м. Краматорськ про визнання недійсним з моменту укладення договорів відступлення права вимоги №1 від 03.04.2012р., №2 від 03.04.2012р. в повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Повний текст рішення підписаний 02.08.2012року.

Суддя Уханьова О.О.