Рішення № 25499569, 26.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/9047-2012 26.07.12

За позовом Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в

особі Військової частини А 1603

До Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

Про стягнення 45 799,14 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Київського гарнізону Пантюхов О.В. -посвідчення № 906 від 14.12.2011

Від позивача не з'явився

Від відповідача Головня М.А. -по дов. № 0100/12 від 06.03.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А 1603 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»45 799,14 грн. неустойки в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України за час фактичного користування майном в період з 23.07.2010 по 29.02.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 у справі № 32/32 договір № 469/03_КІЕ VIN BAR від 01.09.2003, на підставі якого відповідач отримав право розміщення на території підприємства обладнання, та додаткову угоду № 1 від 01.03.2008 до вказаного договору недійсними. Умовами п. 4.4. договору передбачено, що в разі закінчення строку дії договору або при його розірванні відповідач зобов'язаний повернути місця за актом. Проте не зважаючи на викладене відповідач подовжував безоплатно користуватись майном, а тому відповідач відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України має сплатити неустойку за таке користування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/9047-2012 та призначено її до розгляду на 19.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/9047-2012 від 19.07.2012, в зв'язку з не з'явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.07.2012, розгляд справи був відкладений на 26.07.2012.

Прокуратура позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач в судове засідання 26.07.2012 не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.07.2012 та ухвали від 19.07.2012 не виконав.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду надсилались позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : Вінницька область, барський район, с. Балки, яка згідно свідоцтва про реєстрацію військової частини є місцезнаходженням позивача.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду після судового засідання 19.07.2012 письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду таке. 21.07.2010, в момент набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 у справі № 32/32, між сторонами договору від 01.09.2003 № 469/03 укладено додаткову угоду № 2 про припинення цього договору. У відповідності до п. 2 вказаної додаткової угоди, її підписання сторонами стало прямим підтвердженням того, що сторони у повному обсязі виконали власні зобов'язання по договору від 01.09.2003 № 469/03 та не мають взаємних претензій одна до одної. Усвідомлюючи спільну заінтересованість у подальшому розміщенні обладнання на території військової частини, сторони розпочали роботу з укладення нового договору, умови якого та процедура погодження відповідали б вимогам законодавства та інтересам контрагентів. З метою попередження можливих негативних наслідків, пов'язаних із розміщенням обладнання ПрАТ «МТС Україна»на території в/ч А 1603 за відсутності оформленого належним чином договору, відповідач звернувся листом від 20.01.2011 № СТ-11-702 до КЕВ з проханням укласти відповідний договір. Відповіді на цей лист не надано, з огляду на що ПрАТ «МТС Україна»у листі від 14.04.2011 № СТ-11-5018 на адресу КЕВ акцентувало увагу на власному занепокоєнні ситуацією, що склалася, та висловило прохання проінформувати про стадію вирішення питання, пов'язаного із укладенням договору. У відповідь на цей лист КЕВ запросив пакет документів, необхідний для опрацювання питання укладення зазначеного договору (вхідний ПрАТ «МТСУкраїна»від 24.05.2011 № СТ-11-7134). Документи, що запитувалися, без зволікань надані представнику КЕВ, про що свідчать відмітки на вказаному листі. Характер зафіксованої у документах офіційної позиції ПрАТ «МТС Україна»свідчить про те, що на будь-якому етапі відповідач прагнув привести їх до законодавчо визначеного порядку. 01.03.2012 між КЕВ та ПрАТ «МТС Україна»укладено договір № 1/2012 з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України. Позивачем не береться до уваги те, що відносини вже фактично тривають і дію договору в подальшому можливо поширити на них у відповідності до вимог ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, а також те, що 22.07.2010 підписанням додаткової угоди № 2 до договору від 01.09.2003 № 469/03 сторонами підтверджено виконання власних зобов'язань по цьому договору у повному обсязі та відсутність взаємних претензій одна до одної. Неустойка є видом забезпечення виконання зобов'язання, який у контексті ст. 785 Цивільного кодексу України (на яку посилається позивач) застосовується у орендних відносинах як інструмент мотивації орендаря до вчасного повернення об'єкта оренди орендодавцеві, що може мати місце під час існування зобов'язання. З огляду на викладене, просить в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 26.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.09.2003 між Військовою частиною А 1603 (позивач) та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок»(відповідач) укладено договір № 469/03_КІЕ VIN BAR (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач надає відповідачу право розміщення на території підприємства металевого контейнера з обладнанням та апаратурою зв'язку за адресою : с. Балки, Барського району, Вінницької області.

Право розташування надається строком на 10 років з 01.09.2003 до 31.08.2012.

В матеріалах справи наявний статут Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», який затверджено загальними зборами акціонерів протоколом № 24 від 27.04.2012 та зареєстрований державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації 15.05.2012.

З вказаного статуту вбачається, що Приватне акціонерне товариство «МТС Україна»перейменовано зі зміною типу та назви товариства -Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок»та є його правонаступником.

Спір виник в зв'язку з тим, що за неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо повернення майна відповідач має сплатити неустойку за час користування майном у період з 23.07.2010 по 29.02.2012 в розмірі 45 799,14 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість плати за розміщення і використання обладнання, вказаного в п. 1.1 договору, складає 150,00 грн. за базовий місяць без ПДВ, а за кожен наступний місяць розмір плати визначається позивачем шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

01.03.2008 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до спірного договору, якою внесено зміни до п. 2.1 договору шляхом його викладення в наступній редакції: вартість оплати за розміщення і використання обладнання, вказаного в п. 1.1., складає 824,00 щомісячно без ПДВ. Розмір плати за кожен наступний місяць визначається позивачем шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 у справі № 32/32 (повний текст рішення підписано 12.07.2010) договір № 469/03_KIE VIN BAR від 01.09.2003 та додаткову угоду № 1 від 01.03.2008 до договору до договору № 469/03_KIE VIN BAR від 01.09.2003, укладених між Військовою частиною А1603 та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок»визнано недійсними.

Зазначене рішення суду станом на 26.07.2012 не було оскаржено сторонами, а отже набрало законної сили ще з 23.07.2010.

Також сторонами 21.07.2010 укладено угоду № 2 відповідно до якої сторони відповідно до рішення Господарського суду міста Києва дійшли згоди про припинення договору № 469/03_KIE VIN BAR від 01.09.2003.

Стаття 216 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що в разі закінчення строку договору або при його розірванні відповідач зобов'язаний повернути місця позивачу за актом про передачу їх у задовільному санітарному і технічному стані з поліпшенням, зробленим відповідачем.

Відповідно до п. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Сторонами доказів в підтвердження того, що місця, які розташовані за адресою: с. Балки, Барський район, Вінницької області були повернуті позивачу за актом приймання-передачі не подано.

Отже, матеріали справи свідчать, що в порушення ст.ст. 216, 785 Цивільного кодексу України відповідач не повернув нежилі приміщення.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом відповідачем порушено обов'язок щодо повернення позивачу об'єкту оренди.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пункт 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За обґрунтованими розрахунками позивача розмір подвійної плати за час користування майном у період з 23.07.2010 по 29.02.2012 складає 45 799,14 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 45 799,14 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених прокуратурою, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А 1603 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937) на користь Військової частини А 1603 (Вінницька область, Барський район, с. Балки, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 07686118) 45 799 (сорок п'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 14 коп. неустойки за користування майном за час прострочення його повернення.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937) в доход Державного бюджету України 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 02.08.2012.

Суддя В.В.Сівакова