Рішення № 25499091, 31.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 липня 2012 р.

Справа 19/38/2012/5003

за позовом:Приватного акціонерного товариства "Вікторія" ( смт. Великодолинське, Овідіопольського р-ну, Одеської обл., вул. Кооперативна,5 , 67832)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейд" ( вул. Київська, буд 14, м. Вінниця, 21000)

про стягнення заборгованості 254245,64 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Вонсович Д.В.,

відповідача : Приленський І.Г.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов приватним акціонерним товариством "Вікторія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейд" про стягнення заборгованості 254 245,64 грн., з яких 236678,03 грн. сума основного боргу, 12509,13 грн. пені, 2453,98 грн. 3% річних,2604,50 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 07.06.2012 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 21.06.2012 року.

Ухвалою суду від 21.06.2012 року розгляд справи було відкладено на 10.07.2012 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача та ненаданням сторонами всіх належних доказів необхідних для вирішення спору.

10.07.2012 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи ( вх.№ кан. 08-46/7813/2012) , в зв'язку з наданням останньому можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 10.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 18.07.2012 року.

17.07.2012 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи ( вх. № 08-46/8119/2012) , в зв'язку з тим, що уповноважений представник зайнятий в іншому судовому засіданні.

17.07.2012 року від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі ( вх. № 08-46/8120/2012), оскільки останній звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до приватного акціонерного товариства "Вікторія" про визнання договору поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року недійсним.

В судове засідання 18.07.2012 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить розписка, яка наявна в матеріалах справи.

Суд з'ясовує думку представника позивача відносно поданих клопотань представником відповідача.

Представник позивача відносно даних клопотань заперечив, вважає їх не підтвердженими та необґрунтованими.

Суд відхиляє клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, в зв'язку з його необґрунтованістю та без належних підтверджень.

При цьому суд задовольняє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене ухвалою суду від 18.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 31.07.2012 року.

В судове засідання 31.07.2012 року з'явились представники обох сторін.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву в якій зазначив, що просить суд суму в розмірі 15000 грн. не враховувати в ціну позову, оскільки дані проплати були здійснені по іншому договору. До того ж останнім подано заяву в якій вказав, що за період поставки з серпня 2011 року по травень 2012 року сума повернутого товару у зв'язку з боєм на суму 1199,52 грн., яку не включено в суму основного боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.07.2012 року подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позивач мотивує свої позовні вимоги посилаючись на положення договору поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року, проте, така мотивація є абсолютно необґрунтованою та безпідставною. Як вбачається із видаткових накладних, що значаться в матеріалах справи, відсутні будь-які посилання на договір поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року. Таким чином, стверджувати, що саме на підставі даного правочину між сторонами здійснювалась купівля - продаж товару є необґрунтованою.

До того ж, останнім подано клопотання про зупинення провадження у справі № 1938/2012/5003, в зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатрейд" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до приватного акціонерного товариства "Вікторія", про визнання договору поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року недійсним, підтвердженням чого є ухвала господарського суду Одеської області про порушення провадження від 19.07.2012 року у справі № 5017/2106/2012.

Суд з'ясовує думку представника позивача стосовно даного клопотання.

Представник позивача проти даного клопотання заперечив.

Суд дослідивши дане клопотання та відповідні докази до нього, прийшов до висновку про відмову в його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач же у клопотанні про зупинення провадження у справі не навів обставин, які могли б бути підставою для зупинення провадження у даній справі та не підтвердив їх доказами.

При цьому відповідач в судовому засіданні надав усне пояснення стосовно поданого позову до господарського суду Одеської області, та зазначив, що суть позову полягає в тому, що під час підписання договору поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року не було погоджено істотні умови договору, які згідно чинного законодавства є обов'язковими.

При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 статті 83 ГПК України, суддя має право надати оцінку договору поставки та у разі необхідності, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, а також відповідно до статті 112 ГПК України - переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у разі їх наявності.

Суд дослідивши договір № 20/12-10 від 20.12.2010 року прийшов до висновку, що останній відповідає нормам ст. 180 ГК України ( Істотні умови господарського договору - зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору). В договорі поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року розділом першим та другим погоджено предмет договору, кількість та якість товару, розділом четвертим передбачено ціну за поставлений товар, розділом дев'ятим погоджено строк дії договору.

До того ж, між сторонами по справі після підписання договору поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року було підписано ряд додаткових угод (№ 1 від 23.08.2011 року, в якій доповнено договір п.6.10.; додаткова угода № 2 від 15.08.2011 року якою внесено зміни до розділу 11, а саме зазначено нові реквізити постачальника; додаткова угода № 3 від 20.12.2011 року внесено зміни до п.9.1. договору), що в свою чергу підтверджує фактичні беззаперечні відносини між сторонами стосовно договору поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне:

20 грудня 2010 року між сторонами укладено договір поставки № 20/12-10 ( далі договір).

Розділом першим погоджено предмет договору.

Відповідно до п.1.1. договору - постачальник зобов'язується передати у власність покупця продовольчі товари ( далі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його згідно умов даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору - повне найменування, кількість, асортимент, ціна одиниці товару, а також сума партії товару вказуються в видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною даного договору. Товар згідно договору передається покупцеві товарними партіями розмір яких визначається партією товару зазначеного в одній видатковій накладній.

Розділом другим погоджено кількість і якість товару.

Відповідно до п.2.1. договору - повне найменування, кількість, асортимент партії товару визначається покупцем в заявці, яка направляється постачальнику електронною поштою або/ факсом/ або телефоном. Постачальник має право затвердити подану заявку покупця або самостійно внести в її зміст корегування залежно від фактичної наявності товару на складі постачальника.

Відповідно до п.2.2. договору - загальна кількість товару, який передається згідно п.1.1., визначається як сума одиниць товару вказаних у всіх видаткових накладних, згідно яких провадилась передача товару покупцеві в рамках договору. Одиниця виміру кількості товару: пляшка, упаковка.

Розділом третім погоджено умови та порядок передачі товару.

Відповідно до п.3.1. договору - транспортування товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на умовах доставки товару на склад покупця за адресою: м. Вінниця, вул. 137 або, за додатковою домовленістю сторін, транспортом покупця за його рахунок. Розвантаження товару здійснюється силами покупця.

Відповідно до п. 3.3. договору - товар вважається прийнятим покупцем з моменту фактичної передачі товару, що підтверджується датою видаткової накладної.

Розділом четвертим погоджено ціну товару та порядок розрахунків.

Відповідно до п. 4.1. договору - ціна за одиницю товару визначається на договірній основі і вказується в видаткових накладних.

Відповідно до п.4.2. договору - ціна договору визначається, виходячи із сум, вказаних в видаткових накладних, за весь термін дії договору.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунки за даним договором проводяться в безготівковій формі в національній валюті України.

Відповідно до п.4.4. - договору оплата за отриманий товар здійснюється покупцем на протязі 45 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві, що підтверджується датою підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.5. договору - датою оплати являється дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно договору.

Розділом шостим погоджено відповідальність сторін.

Відповідно до п.6.1. договору - у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику неустойку ( пеню ) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

До договору поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року було укладено додаткові угоди, а саме додаткова угода № 1 від 23.08.2011 року, в якій доповнено договір п.6.10.; додаткова угода №2 від 15.08.2011 року якою внесено зміни до розділу 11, а саме зазначено нові реквізити постачальника; додаткова угода № 3 від 20.12.2011 року внесено зміни до п.9.1. договору.

На підстав договору постачальником було здійснено поставки товару, що підтверджується видатковими накладними, які додані до позовної заяви.

Доказом поставки товару є також товарно-транспортні накладні, які наявні в матеріалах справи.

При цьому суд зазначає, що відповідно по поданих заяв позивача, в суму основного боргу не включено 15000 грн. проплати (платіжні доручення №283 від 15.05.2012р., №262 від 07.05.2012р., №1093 від 15.05.2012р. "Призначення платежу: оплата за поставлений товар згідно договору №26/11-09 від 26.11.09р."), оскільки дана сума була сплачена по іншим договірних відносинах, та 1199, 52 грн. суму, яка виникла внаслідок бою товару, яку позивач також просив суд не включати в суму основного боргу.

Крім суми основного боргу позивачем відповідачу було нараховано 12509,13 грн. пені, 2453,98 грн. 3% річних,2604,50 грн. інфляційних втрат.

Внаслідок невиконання договірних зобов'язань позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу та штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно п. 1. ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року.

Позивач в доказ позовних вимог, а саме в підтвердження поставки товару, надав видаткові накладні: № Б - 2655 від 25.08.2011 року на суму 23 821,80 грн.; № Б - 2656 від 25.08.2011 року на суму 23136.00 грн.; № Б- 2939 від 20.09.2011 року на суму 23677,20 грн.; № - Б 2940 від 20.09.2011 року на суму 2892,00 грн.; № Б - 3133 від 06.10.2011 року на суму 3348.00 грн.; № Б- 3134 від 06.10.2011 року на суму 2238,00 грн.; № Б -3 593 від 16.11.2011 року на суму 20 619,60 грн.; № Б- 3594 від 16.11.2011 року на суму 955,80 грн.; № Б 3826 від 01.12.2011 року на суму 41051,52 грн.; № Б - 3827 від 01.12.2011 року на суму 17412,00 грн.; № Б - 4096 від 20.12.2011 року на суму 36959,63 грн.; № Б - 4097 від 20.12.2011 року на суму 5190,00 грн.; № Б - 4205 від 27.12.2011 року на суму 22845,60 грн.; № Б - 4206 від 27.12.2011 року на суму 18 248,40 грн.; № Б - 0628 від 21.03.2012 року на суму 10482,00 грн.

Доказом поставки товару є також товарно-транспортні накладні, які наявні в матеріалах справи.

Суд дослідивши дані накладні встановив, що певні накладні не можуть бути прийняті судом як доказ поставки товару згідно договору, а саме в накладних № Б - 3133 від 06.10.2011 року на суму 3348.00 грн.; № Б- 3134 від 06.10.2011 року на суму 2238,00 грн.; № Б 3826 від 01.12.2011 року на суму 41051,52 грн.; № Б - 3827 від 01.12.2011 року на суму 17412,00 грн.; № Б - 4097 від 20.12.2011 року на суму 5190,00 грн.; № Б - 4205 від 27.12.2011 року на суму 22845,60 грн.; № Б - 4206 від 27.12.2011 року на суму 18 248,40 грн.; № Б - 0628 від 21.03.2012 року на суму 10482,00 грн. відсутні належні докази їх оформлення, а саме відсутня печатка відповідача.

А для вирішення питання про виникнення обов'язку по оплаті вартості товару мають значення належні та допустимі докази - передбачені законом документи, якими підтверджується сам факт здійснення господарської операції по передачі товару або товаророзпорядчого документу на товар. До таких доказів в силу чинного законодавства належать первинні документи.

Так, пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після закінчення.

Частиною 1 ст.1 названого Закону встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.1995 року первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання,

- зміст та обсяг господарської операції,

- одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі),

- посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.2.5 названого Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З системного аналізу положень викладених нормативно-правових актів вбачається, що факт господарської операції, а саме, поставка товару відповідачу повинна підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи викладене, видаткові накладні: № Б - 3133 від 06.10.2011 року на суму 3348,00 грн.; № Б- 3134 від 06.10.2011 року на суму 2238,00 грн.; № Б 3826 від 01.12.2011 року на суму 41051,52 грн.; № Б - 3827 від 01.12.2011 року на суму 17412,00 грн.; № Б - 4097 від 20.12.2011 року на суму 5190,00 грн.; № Б - 4205 від 27.12.2011 року на суму 22845,60 грн.; № Б - 4206 від 27.12.2011 року на суму 18 248,40 грн.; № Б - 0628 від 21.03.2012 року на суму 10482,00 грн., не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктам 2.4 та 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки вони не містить печатки відповідача.

Таким чином, оскільки видаткові накладні як первинний документ, по яким було передано товар, не відповідає вимогам, котрі передбачені діючим законодавством для таких первинних документів, вона в розумінні ст.34 ГПК України не є визначеним законом засобом доказування певних обставин у господарському процесі, у свою чергу не є допустимим доказом, який може бути взятий до уваги судом, відтак не може підтвердити отримання відповідачем товару.

Тому, враховуючи викладене позов в частині основного боргу підлягає задоволенню в сумі 132 062,03 грн., тобто задоволена сума боргу, яка виникла по видатковим накладним № Б - 2655 від 25.08.2011 року на суму 23 821,80 грн.; № Б - 2656 від 25.08.2011 року на суму 23136.00 грн.; № Б- 2939 від 20.09.2011 року на суму 23677,20 грн.; № - Б 2940 від 20.09.2011 року на суму 2892,00 грн.; № Б -3 593 від 16.11.2011 року на суму 20 619,60 грн.; № Б- 3594 від 16.11.2011 року на суму 955,80 грн. ;№ Б - 4096 від 20.12.2011 року на суму 36959,63 грн.

В решті суми основного боргу слід відмовити.

При цьому, суд спростовує твердження відповідача стосовно того, що в зв'язку із тим, що у видаткових накладних, що значаться в матеріалах справи, відсутні будь-які посилання на договір поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року, тому їх не можна приймати як доказ поставки товару відповідачу відповідно до договору № 20/12-10 від 20.12.2010 року.

Оскільки, відповідачем не надано належних доказів існування інших договірних чи позадоговірних відносин з позивачем у зазначений період дії договору поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року, а дані видаткові накладні ( по яких позов задоволено) приймаються судом як належний доказ виконання договору поставки № 20/12-10 від 20.12.2010 року. При цьому суд зазначає, що період виникнення накладних відповідає строку дії договору, тобто дані господарські операції були здійснені в проміжок дії договору № 20/12-10 від 20.12.2010 року.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 12509,13 грн. пені, 2453,98 грн. 3% річних, 2604,50 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п.6.1. договору - у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику неустойку ( пеню ) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок задоволення позову частково, суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, тому задоволенню підлягає 8 922,86 грн. пені; 2 063,57 грн. інфляційних втрат, 1 745,60 грн. 3% річних.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути 132 062,03 грн. сума основного боргу; 8 922,86 грн. пені; 2 063,57 грн. інфляційних втрат, 1 745,60 грн. 3 % річних. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати з розгляду даної справи відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейд" (вул. Київська, буд 14, м. Вінниця, 21000, п/р 2600931141 в ВФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 302623, код ЄДРПОУ 36685582) на користь приватного акціонерного товариства "Вікторія" ( смт. Великодолинське, Овідіопольського р-ну, Одеської обл., вул. Кооперативна,5, 67832, п/р 2600434826101 в ПАТ "Банк Петрокомерц-Україна", м. Київ, МФО 300120) 132 062,03 грн. сума основного боргу; 8 922,86 грн. пені; 2 063,57 грн. інфляційних втрат, 1 745,60 грн. 3 % річних, судового збору 2 895,88 грн. судового збору .

3. В решті позову слід відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 02 серпня 2012 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( смт. Великодолинське, Овідіопольського р-ну, Одеської обл., вул. Кооперативна,5 , 67832)

3 - відповідачу ( вул. Київська, буд 14, м. Вінниця, 21000)