Ухвала суду № 25497937, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-12212/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне»

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року

по справі №2а-172/09/0770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне»(надалі -ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне»)

до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області (надалі -ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0002732351/0 від 09.12.2008р. та №0002732351/1 від 09.01.2009р.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2009р. залишеною без змін Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2010р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем було здійснено планову виїзну перевірку ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., про що складено акт №122/23-0112/33285430 від 28.11.2008р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне»п.2 ст.11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно», що набрала чинності 04.10.1996р., в частині не нарахування податку з доходів отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження податковим органом було прийнято податкове повідомлення -рішення №0002732351/1 від 09.01.2009р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що проценти, які виплачуються резидентом України резиденту Федеративної Республіки Німеччина, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до законодавства України з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення ст.11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку права вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення, не відповідає дійсному змісту вказаної міжнародної угоди та суті податку за визначенням ст.2 Закону «Про систему оподаткування».

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки суддів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивачем з німецькою фірмою .E.T. Automotive Systems AG»укладено договір позики від 03.03.2005р. №01/2005 на суму 1800000євро по відсотковій ставці 5% річних терміном погашення до 01.01.2015р. За період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне»від нерезидента .E.T. Automotive Systems AG»отримано позику на загальну суму 7810000євро. Згідно графіку погашення кредиту та відсотків за користування кредиту, перша виплата нерезиденту відсотків припадає на третій квартал 2007р. Основна сума кредиту погашатиметься з першого кварталу 2011р.

Виплата відсотків по кредиту на загальну суму 3578709грн. проведена позивачем наступними платіжними дорученнями: №7 від 20.03.2008р. 97625євро / 773625грн.; №8 від 26.03.2008р. 145125євро / 1156926грн.; №12 від 17.04.2008р. 205625євро / 1648158грн.

Оподаткування доходів нерезидента з джерелом їх походження з України регулюється кількома нормативними документами. Основним із них є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до норм п.13.1 ст.13 цього Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно п.13.2 ст.13 зазначеного Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

При цьому п.18.1 ст.8 вказаного вище Закону передбачає, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про міжнародні договори України»та ст.19 Закону України «Про систему оподаткування»закріплено переважну дію положень міжнародних договорів над положеннями чинного законодавства.

Так, 22.11.1995р. Україною ратифіковано Угоду між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно».

Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі (п.1ст.11 Угоди).

Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №470 від 06.05.2001р. визначає процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України. У відповідності до п.3 вказаного Порядку, застосування норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору. При цьому, у відповідності до п.4, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом, особі, яка виплачує йому доходи, довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за встановленою формою, або згідно із законодавством такої країни.

В матеріалах справи знаходиться лист б/н від 03.12.2008р. німецької фірми .E.T. Automotive Systems AG»в якому зазначено, що вказане підприємство в повному обсязі сплатить податки з відсоткових платежів ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне». Даний звіт перевірятиметься представниками аудиторської компаній KPMG німецькою трастовою компанією АГ.

Під час розгляду справи, суду була надана довідка про сплату податків з відсоткових платежів (а.с.127).

Проте, в згаданій довідці не зазначено яка сума була сплачена, а судами дана обставина не перевірялась, тому, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне» -задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

___ І.В. Приходько